Рішення № 75451530, 18.07.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 липня 2018 року о/об 11 год. 19 хв.Справа № 808/739/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Дєткові Р.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (71321, Запорізька область, Камянсько - Дніпровський район, село Дніпровка, вул. Тараканчикова, 37, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2

(діє на підставі довіреності № б/н від 25.01.2018 року)

від відповідача - ОСОБА_3

(діє на підставі довіреності № 60/08-01-10-03 від 12.01.2018 року)

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі – позивач або ФОП ОСОБА_1А.) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – відповідач або ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення від 17 січня 2018 року № 003501312, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17 січня 2018 року № Ф-0003551312, рішення № НОМЕР_5 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17 січня 2018 року.

05 березня 2018 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного, а підготовче судове засідання призначено на 27 березня 2018 року.

Ухвалою суду від 27 березня 2018 року підготовче судове засідання зупинено до 26 червня 2018 року для надання часу для примирення сторін.

26 червня 2018 року процесуальний строк зупинення провадження у справі для надання часу для примирення сторін продовжено до 18 липня 2018 року.

18 липня 2018 року ухвалою суду провадження у справі поновлено.

Протокольною ухвалою суду від 18 липня 2018 року підготовче судове засідання закрито, та продовжено розгляд справи у відкритому судовому засіданні за клопотаннями учасників адміністративного процесу.

Відповідно до статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 18 липня 2018 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Позов обґрунтовано тим, що вищевказані рішення суб’єкта владних повноважень не відповідають вимогам чинного законодавства України, порушують права та охоронювані законом інтереси позивача. Позивач зазначає, що визначення відповідачем боєнських відходів як продукції, яка придбавається, а потім не реалізовується, є помилковим та зробленим ГУ ДФС у Запорізькій області без розуміння особливостей провадження господарської діяльності позивача. ФОП ОСОБА_1 в позовній заяві вказує на те, що зменшення живої ваги тварин внаслідок їх забою не є втратою сировини або реалізацією, або умовним продажем, оскільки забій - це технологічна операція, спрямована на отримання готової продукції м’яса та м’ясопродуктів, тому вона не має податкових наслідків.

Представник Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 20 березня 2018 року (вх. № 9507), відповідно до якого зазначає, що відповідачем було законно та обґрунтовано прийняті спірні рішення, так як позивачем порушено вимоги Податкового кодексу України (далі по тексту ПК України). Відповідач вказує, що в ході проведеного аналізу ФОП ОСОБА_1 не надано належних доказів, що боєнські відходи було використано в господарській діяльності платника та вони пов’язані з отриманням доходу, та не надані належним чином оформлені первинні документи (видаткові накладні, рахунки-фактури, акти виконаних робіт, тощо), які б дали змогу визначити, яким чином дана продукція використовується у господарській діяльності платника для отримання доходу від здійснення підприємницької діяльності.

Представник Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в період з 09 листопада 2017 року по 29 листопада 2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Запорізькій області було проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 06 грудня 2017 року № 4754/08-01-13-05/НОМЕР_1, згідно якого документальною плановою виїзною перевіркою встановлені порушення:

- статті 44, пункту 138.1, 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 177.2, пункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України, в частині завищення валових витрат на загальну суму 421 097,81 грн., в тому числі у 2014 року на загальну суму без врахування ПДВ 355 952,92 грн. та у 2015 року на загальну суму без врахування ПДВ 65 144,89 грн., що призвело до заниження чистого доходу на загальну суму 421 097,81 грн., в тому числі у 2014 року на загальну суму без врахування ПДВ 355 952,92 грн. та у 2015 року на загальну суму без врахування ПДВ 65 144,89 грн., який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування та, як слідство порушено вимоги пункту 177.2 підпункту 177.5.3 пункту 177.5 статті 177 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, які підлягають сплаті до бюджету на загальну суму 67 759,69 грн., в тому числі за 2014 рік – 57 987,96 грн., за 2015 рік – 9 771,73 грн.;

- пункт 198.1, пункт 198.3, пункт 198.5 статті 198 ПК України в частині не визначення умовного продажу та не нарахування податкових зобов’язань з ПДВ по товару (боєнські відходи), які включені до складу податкового кредиту вагою 12 571 кг, в тому числі за 2014 року - 9812,6 кг на загальну суму 241 523,50 грн. ( в тому числі – ПДВ – 40 253,92 грн.) та у 2015 року – 2 758,4 кг на загальну суму 88 170,26 грн. ( в тому числі ПДВ – 14 695,04 грн.), тобто по товару, який використовувався в неоподатковуваних операціях, що призвело до заниження податкових зобов’язань по податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за листопад 2014 рік становить 5 903,0 грн. та зменшенню від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке зараховується відповідно до рядків 24 та 21 Декларацій до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ: за лютий 2015 року – 22 959,00 грн., за травень 2015 року – 43 877,00 грн., за червень 2015 року – 47 236,00 грн., за липень 2015 року – 32 748,00 грн., за серпень 2015 року – 51 569,00 грн., за вересень 2015 року – 52 849,00 грн., за жовтень 2015 року – 52 849,00 грн., за листопад 2015 року – 54 949,00 грн., за грудень 2015 року - 54 949,00 грн., за період з січня по грудень 2016 року на суму 45 075,00 грн. щомісяця;

- частини 2 статті 6, пункту 2 частини 1 статті 7, пункту 11 статті 8 та пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» в частині заниження суми чистого доходу на загальну суму 421 097,81грн., у 2014 році на загальну суму без врахування ПДВ 355 952,92 грн. та за 2015 рік на загальну суму без врахування ПДВ 65 144,89 грн., який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування, що призвело до ненарахування та неперерахування до бюджету єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року у розмірі 105 878,74 грн., в тому числі за 2014 року у розмірі 83 273,51 грн., за 2015 року у розмірі 22 605,23 грн.;

- підпункту 11.-1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України в частині заниження чистого доходу у 2015 року на загальну суму без врахування ПДВ 65 144,89 грн., який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування, і як слідство – заниження об’єкту оподаткування військовим збором, що призвело до ненарахування та неперерахування до бюджету військового збору за 2015 рік у розмірі 977,17 грн.

17 січня 2018 року на підставі акту перевірки Головним управлянням ДФС у Запорізькій області були прийняті:

- податкове повідомлення – рішення № НОМЕР_6, яким фізичній особі ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, в загальному розмірі 84 699,61 гривень, в тому числі 67 759,69 гривень за податковими зобов’язаннями та 16 939,92 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення – рішення № НОМЕР_2, яким фізичній особі ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 8 854,50 гривень, в тому числі 5 903,00 гривень за податковими зобов’язаннями та 2 951,40 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення – рішення № НОМЕР_3, яким фізичній особі ОСОБА_1 зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 45 075,00 гривень за декларацією № НОМЕР_7 від 18.01.2017 р. за звітний період, за який подано декларацію, грудень 2016 року;

- податкове повідомлення – рішення № НОМЕР_4, яким фізичній особі ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов’язання за платежем військовий збір на загальну суму 1 221,46 гривень, в тому числі 977,17 гривень за податковими зобов’язаннями та 244,29 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0003551312, згідно якої станом на 17 січня 2018 року заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 105 878,74 гривень, яку ГУ ДФС у Запорізькій області вимагає сплатити протягом 10 календарних днів за днем отримання вимоги;

- рішення № НОМЕР_5 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, згідно якого вирішено застосувати до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 штрафні санкції в розмірі 17 012,08 гривень.

Не погодившись з вказаними рішеннями суб’єкта владних повноважень позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що підставою винесення оскаржуваних податкових повідомлень – рішень є висновки акту перевірки, що викладені в розділах 2.2.2, 2.2.3, 2.3.1, 2.3.3, 2.7 та 2.8. Суть встановлених порушень згідно доводів відповідача полягає у тому, що ФОП ОСОБА_1 до складу витрат безпідставно включає витрати на придбання такої продукції, як боєнські відходи. В ході проведеного аналізу ФОП ОСОБА_1 не надано належних доказів, що боєнські відходи було використано в господарській діяльності платника та вони пов’язані з отриманням доходу, та не наданні належним чином оформлені первинні документи (видаткові накладні, рахунки-фактури, акти виконаних робіт, тощо), які б дали змогу визначити, яким чином дана продукція використовується у господарській діяльності платника для отримання доходу від здійснення підприємницької діяльності. Також ГУ ДФС у Запорізькій області зазначається, що ФОП ОСОБА_1 протягом 2014 року – 2015 року отримував товар (боєнські відходи) та сплачував кошти за його придбання, які включені до складу податкового кредиту на загальну суму 24 1523,5 грн., в тому числі ПДВ – 40 253,92 грн., та у 2015 році – на загальну суму 88 170,26 грн., в тому числі ПДВ – 14 695,04 грн., який використовувався в неоподатковуваних операціях та повинен був за такими товарами визначити умовний продаж та нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ за основною ставкою. Зазначені порушення призвело також і до донарахування військового збору та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Як встановлено судом, основним видом господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 є оптова торгівля м’ясом та м’ясними продуктами. Для провадження вказаного виду діяльності Позивач має відповідні дозволи та погодження органів державного регулювання та контролю, а також відповідні матеріально – технічни ресурси: будівлю забійного цеху, цеху, вантажні фургони – рефрижератори, вантажні фургони та найманих працівників.

Здійснюючи господарську діяльність в період, за який здійснювалася перевірка, позивач купляв у ПАТ «Племзавод «Степной», ТОВ «Фрідом ОСОБА_4», ТОВ «Агрофірма імені ОСОБА_5», ТОВ «Еміна», ТОВ «Деміс-Агро» живих свиней та велику рогату худобу, здійснював їх забій самостійно чи з залученням інших суб’єктів господарювання (ФОП ОСОБА_6 в 2014 – на початку 2015 років) та продавав м'ясо та м’ясні продукти. Також позивач надавав в 2015 році послуги забою ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_6 згідно укладених договорів.

Щодо утилізації відходів від забою, то судом з’ясовано, що протягом 2014 року забій здійснювався ФОП ОСОБА_6 згідно договору про надання послуг по забою тварин № 02/14 від 01 січня 2014 року. Внаслідок вказаного, за поясненнями позивача, протягом дії вказаного договору ФОП ОСОБА_1 не здійснював самостійної утилізації відходів, які утворювалися внаслідок забою тварин.

02 січня 2015 року позивач уклав з Токмацькою філією Державного підприємства «Укрветсанзавод» договір про надання послуг № 45, згідно якого Державне підприємство зобов’язалося здійснити утилізацію чи знищення боєнських відходів. Актом перевірки підтверджується надання Токмацькою філією ДП «Укрветсанзавод» послуг по утилізації м’ясокостних та м’ясо-кісткових відходів з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року в об’ємі - 2176 кг на суму 8704,0 грн.; з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року - в об’ємі 1420 кг на суму 5680,0 грн.

Вищевказане підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Як зазначається в акті перевірки, у період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року ФОП ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Особливості оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, встановлені статтею 177 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

За пунктом 177.2 статті 177 ПК України визначено, що об’єктом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.

Пунктом 177.4 ПК України (в редакції, яка діяла в 2014 році) до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Зокрема в пункті 138.1 статті 138 ПК України зазначено, що однією зі складових витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є витрати операційної діяльності, які включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

При цьому, відповідно до пункту 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну)

Підпунктом 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 ПК України визначено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаних робіт, наданої послуги.

Відповідно до підпункту 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 ПК України (в редакції, яка діяла в 2015 році) визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отримання доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

Згідно частини 1, 2 ст.атті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (зі змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналізуючи вищевказані приписи законодавства, суд приходить до висновку, що чистий оподатковуваний дохід, який є об’єктом оподаткування для фізичних осіб – підприємців від провадження господарської діяльності, визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг). При цьому, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів, які повинні містити обов’язкові реквізити.

Судом встановлено, що під час перевірки позивач надавав відповідачу всі первинні документи щодо власної господарської діяльності: договори, прибуткові та видаткові накладні, акти виконаних робіт, акти забою, податкові накладні, платіжні документи. Недоліків у складанні вказаних первинних документів відповідачем під час перевірки не виявлено. Також ГУ ДФС у Запорізькій області не оспорюється реальність провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 Відповідні первинні документи були залучені позивачем до матеріалів справи разом з позовною заявою.

З урахуванням вищевказаного, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно та обґрунтовано віднесено до витрат при визначенні чистого оподатковуваного доходу, який є об’єктом оподаткування для фізичних осіб – підприємців від провадження господарської діяльності, суми грошових коштів, сплачених при придбанні живої ваги свиней та великої рогатої худоби, які документально підтверджені та пов’язані з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1

Суд погоджується з позицією позивача, що зменшення живої ваги тварин внаслідок їх забою не є втратою сировини, не може розглядатися як реалізація або умовний продаж, оскільки забій - це технологічна операція, спрямована на отримання готової продукції м’яса та м’ясопродуктів, тому вона не може мати податкових наслідків.

Як з’ясовано судом, в процесі забою тварин виникають втрати, які залежать від породи, віку, статі, різновиду відгодівлі та ступеня вгодованості, а також транспортування від ферми до забійного цеху, вказані втрати в середньому складають 20 відсотків від живої ваги. Вказану інформацію позивач надавав відповідачу поясненнями на запит від 17листопада 2017 року № 3954/Ч/08-01-13-05, вона відповідає діючим нормам виходу м’яса в тушах і півтушах, субпродуктів у відсотках до ваги живої маси, наведеним в листі Національної асоціації виробників м’яса та м’ясопродуктів України «Укрм’ясо» від 29 січня 2018 року вих. № 46-05/14 та, крім того, вона підтверджена самим відповідачем при обстеженні місця здійснення діяльності ФОП ОСОБА_1 23 листопада 2017 р.оку, в ході якого було проведено зважування виходу продукції охолодженої, який склав 77,29 % від живої маси.

Суд звертає увагу відповідача, що матеріалами справи не встановлено та відповідачем не доведено придбання позивачем такого товару (продукції) як боєнські відходи у перевіряємому періоді, тому позивач не зобов’язаний підтверджувати відповідачу, що боєнські відходи було використано в господарській діяльності платника, вони пов’язані з отриманням доходу та належним чином оформлені первинними документами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з боку ФОП ОСОБА_1 не відбулося порушення статті 44, пунктів 138.1, 138.2, 138,4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 177.2, підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України та заниження податку з доходів фізичних осіб від провадження підприємницької діяльності у розмірі 67 759,69 гривень.

Також з урахуванням наведеного вище, суд заперечує проти позиції відповідача про обов’язок позивача при списанні боєнських відходів визначити податкові зобов'язання з ПДВ за основною ставкою відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу, оскільки товарно-матеріальні цінності не використовуються в оподатковуваних операціях.

Згідно пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до ст. 196 ПКУ (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 ПК України);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 ПК України);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

ГУ ДФС у Запорізькій області під час судового розгляду не доведено, що ФОП ОСОБА_1 здійснюються операції, що не є господарською діяльністю платника податку, та придбані товарно-матеріальні цінності не використовуються в оподатковуваних операціях.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що ФОП ОСОБА_1 не порушував вимоги пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.5 статті 198 ПК України та не зобов’язаний був нараховувати податкові зобов’язання з податку на додану вартість за основною ставкою в розмірі 54 948,96 грн.

Суд враховує, що зазначені вище порушення призвели до донарахування відповідачем позивачу військового збору та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування і приведені вище обгрунтування стосуються встановленого заниження суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу в розмірі 977,17 грн. та заниження суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 105 878,74 грн.

Суд вважає, що оскільки є безпідставним донарахування 105 878,74 грн. єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, то відсутні підстави для застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 17 012,08 гривень згідно пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Окремо суд вважає за потрібне наголосити на необхідність дотримуватися позиції Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення по справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Наведені в даній справі відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач, як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно – правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень – рішень від 17 січня 2018 року № 003501312, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17 січня 2018 року № Ф-0003551312, рішення № НОМЕР_5 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17 січня 2018 року та не надав належних доказів порушення ФОП ОСОБА_1 вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд вважає, що оскаржувані рішення суб’єкта владних повноважень винесені неправомірно, а тому податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 17 січня 2018 року № 003501312, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 17 січня 2018 року № Ф-0003551312, рішення № НОМЕР_5 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17 січня 2018 року підлягають скасуванню, а позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 - задоволенню.

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 77, 139, 241-245 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (71321, Запорізька область, Камянсько - Дніпровський район, село Дніпровка, вул. Тараканчикова, 37, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення – рішення № 003501312 від 17 січня 2018 року;

- податкове повідомлення – рішення № НОМЕР_2 від 17 січня 2018 року;

- податкове повідомлення – рішення № НОМЕР_3 від 17 січня 2018 року;

- податкове повідомлення – рішення № НОМЕР_4 від 17 січня 2018 року;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17 січня 2018 року № Ф-0003551312,

- рішення № НОМЕР_5 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17 січня 2018 року.

Присудити на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (71321, Запорізька область, Камянсько - Дніпровський район, село Дніпровка, вул. Тараканчикова, 37, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 4 725 гривні 00 копійок.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі 24 липня 2018 року.

Суддя Д.В. Татаринов