Ухвала суду № 75451376, 24.07.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

"24" липня 2018 р. Справа № 0940/1294/18

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративні справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ІФ921/47/АВ/П/ТД-1ФС, №ІФ921/47/АВ/П/МГ-2ФС, №ІФ921/47/АВ/П/ІП-3ФС від 05.07.2018 та припису про усунення виявлених порушень №ІФ921/47/АВ від 12.06.2018,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 24.07.2018 звернулась до суду з позовною заявою до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ІФ921/47/АВ/П/ТД-1ФС, №ІФ921/47/АВ/П/МГ-2ФС, №ІФ921/47/АВ/П/ІП-3ФС від 05.07.2018 та припису про усунення виявлених порушень №ІФ921/47/АВ від 12.06.2018.

Одночасно з позовною заявою 24.07.2018 позивач подала заяву від 24.07.2018 про забезпечення позову в порядку статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом зупинення дії постанов Управління Держпраці в Івано-Франківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ІФ921/47/АВ/П/ТД-1ФС, №ІФ921/47/АВ/П/МГ-2ФС, №ІФ921/47/АВ/П/ІП-3ФС від 05.07.2018 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі за даним позовом.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що позивач не погоджується з постановами від 05.07.2018 та приписом від 12.06.2018 про усунення виявлених порушень і не має наміру сплачувати у добровільному порядку накладені штрафи в загальному розмірі 860 013,00 грн. Оскільки оскаржені постанови прийняті на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, вона є виконавчим документом, а тому існує реальна можливість початку примусового виконання державним виконавцем постанов від 05.07.2018. На думку представника позивача, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути своє майно (кошти), на яке може бути звернено стягнення у разі примусового виконання оскаржуваних постанов.

Приймаючи рішення про забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлює винесення відповідної ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Згідно із частиною 4 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Таким чином, статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В розумінні наведеної норми закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних критеріїв: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності хоча б однієї з пістав: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

В той же час, позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Твердження позивача про можливість звернення стягнення на майно грунтуються тільки на його припущеннях, доказів про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" чи звернення із заявою стягувача про примусове виконання рішення не надано.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави, з якими процесуальний закон пов'язує можливість вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії постанов Управління Держпраці в Івано-Франківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ІФ921/47/АВ/П/ТД-1ФС, №ІФ921/47/АВ/П/МГ-2ФС, №ІФ921/47/АВ/П/ІП-3ФС від 05.07.2018.

Таким чином, в задоволенні заяви позивача про забезпечення адміністративного позову належить відмовити.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 150, 151, 152, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанов Управління Держпраці в Івано-Франківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ІФ921/47/АВ/П/ТД-1ФС, №ІФ921/47/АВ/П/МГ-2ФС, №ІФ921/47/АВ/П/ІП-3ФС від 05.07.2018 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ІФ921/47/АВ/П/ТД-1ФС, №ІФ921/47/АВ/П/МГ-2ФС, №ІФ921/47/АВ/П/ІП-3ФС від 05.07.2018 та припису про усунення виявлених порушень №ІФ921/47/АВ від 12.06.2018 - відмовити.

Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені частиною 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Главач І.А.