Рішення № 75450045, 24.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.07.2018

Справа № 910/5927/18

Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/5927/18

За позовом

Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Енергозбут» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Енерго»

про

стягнення 35 477,93 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Енергозбут» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Енерго» (далі - відповідач) про стягнення 35 477,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором №УЗ/ЕЕЦ-171019/00023 від 19.10.2017, у зв’язку з чим позивач просить стягнути сплачений аванс за договором та штрафні санкції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 відкрито провадження у справі №910/5927/18 та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

30.05.2018 відповідачем, в порядку ст.ст. 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, через загальний відділ діловодства суду подано відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на відсутність його вини у простроченні строку виконання робіт через прострочення кредитора. Зокрема, відповідач вказав, що замовником не було подано передбачених договором вихідних даних, без яких виконання робіт є неможливим.

27.06.2018 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що додатком №2 до договору є технічне завдання, яке по суті є завданням на проектування та основним вихідним документом, який містить перелік та зміст основних даних та вимог щодо об’єкта, в тому числі, й технічні умови, що давало змогу відповідачу розпочати виконання робіт по Договору.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.10.2017 між ПАТ «Українська залізниця» (замовник) та ТОВ «Пан Енерго» (виконавець) був укладений договір на виконання проектно-вишукувальних робіт №УЗ/ЕЕЦ-171019/00023 (надалі – «Договір»), відповідно до п. 2.1 якого предметом договору є закупівля проектно-вишукувальних робіт: «Розробка проектно-кошторисної документації по об’єкту «Технічне переоснащення ТП-45 у м. Куп’янськ». Стадія – робочий проект (у т.ч. експертиза) (ДСТУ) відповідно до узгодженого сторонами Технічного завдання (додаток 2 до договору), проведення комплексної експертизи проекту та отримання експертного звіту.

Згідно з п. 3.1 Договору загальна вартість робіт за договором складає 49 347,00 грн., без ПДВ, крім того ПДВ (20%) – 9 869,40 грн., всього з ПДВ – 59 216,40 грн., та визначається і відображається сторонами у протоколі погодження договірної ціни (Додаток 1).

Пунктом 3.5 Договору сторони дійшли згоди про те, що замовник після підписання договору, на протязі 30 банківських днів, перераховує на рахунок виконавця аванс у розмірі 50% від вартості робіт, передбачених до виконання за цим Договором. Остаточний розрахунок здійснюється замовником протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (п. 3.6 Договору).

Виконання робіт повинно починатись і здійснюватись з дня отримання вихідних даних від замовника (п. 4.3 Договору).

За змістом пункту 4.4 Договору роботи повинні виконуватись у такі строки: початок робіт: на другий день після отримання вихідних даних, а завершення - 25 робочих днів після початку робіт, але не пізніше 31.12.2017.

Строк дії Договору встановлено з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками до 31.12.2017, а у частині розрахунків – до повного виконання сторонами передбачених договором зобов’язань.

На виконання умов Договору, позивач перерахував відповідачу аванс у розмірі 29 608,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням №53 від 15.11.2017, призначенням платежу за яким є «оплата авансу 50% за розроблення проектно-кошторисної документації за договором №УЗ/ЕЕЦ-171019/00023 від 19.10.2017».

Згідно з листом вих. №46 від 28.11.2017 відповідач просив позивача надати вихідні дані (однолінійні схеми існуючих об’єктів з зазначенням рівнів напруг, актуальні та прогнозовані навантаження, струмові обмеження, параметри кабелів, а також додаткові вимоги до вибору обладнання обліку електроенергії та систем АСКОЕ) для виконання проектних робіт згідно з технічними завданнями, що є додатками до договорів, у тому числі і договору №УЗ/ЕЕЦ-171019/00023 від 19.10.2017.

Листом вих. №ЕЕЦ-10/10718 від 06.12.2017 позивачем повідомлено відповідача, що для надання додаткових вихідних даних для виконання проектно-вишукувальних робіт, необхідним є виїзд фахівців проектної організації на об’єкти проектування для проведення обстеження обсягів робіт на місці із зазначенням по кожному об’єкту окремо необхідного переліку додаткових документів, у зв’язку з чим відповідачу були надані контакті дані відповідних відповідальних осіб по кожному об’єкту.

Листом вих. №ЕЕЦ-10/11221 від 20.12.2017 позивачем повідомлено відповідача про необхідність терміново в термін до 21.12.2017 повідомити замовника про хід виконання зобов’язань за договором, підтвердити строки завершення робіт, а також надати графік-виїзду на об’єкти проектування регіональних філій.

Відповідно до листа вих.№49/23 від 21.12.2017 відповідач просив позивача надати вихідні дані згідно з переліком для виконання робіт за договором №УЗ/ЕЕЦ-171019/00023 від 19.10.2017.

Листом вих. №ЕЕЦ-10/11609 від 27.12.2017 позивачем повідомлено відповідача про обов’язок останнього виконати умови договорів та в термін до 31.12.2017 передати замовнику документацію в порядку та на умовах, визначених підписаними договорами.

Листом вих. №ЕЕЦ-10/11644 від 28.12.2017 позивачем повторно повідомлено відповідача, що для надання додаткових вихідних даних для виконання проектно-вишукувальних робіт, необхідним є виїзд фахівців проектної організації на об’єкти проектування для проведення обстеження обсягів робіт на місці із зазначенням по кожному об’єкту окремо необхідного переліку додаткових документів.

18.01.2018 на адресу відповідача направлено претензію №ЕЕЦ-15/50 з вимогою надати позивачу виконані проектно-вишукувальні роботи або повернути суму сплаченого авансу.

09.02.2018 відповідач звернувся до позивача з заявою про надання доступу співробітникам Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Енерго» до об’єктів згідно з переліком (у тому числі до ТП-45 Куп’янськ згідно з Договором) для збору вихідних даних та подальшого виконання проектних робіт у період з лютого 2018 року по травень 2018 року.

16.02.2018 та 07.03.2018 на адресу відповідача направлено листи-відмови від договорів на виконання проектно-вишукувальних робіт №ЕЕЦ-15/86 та №ЕЕЦ-15/98, відповідно до яких позивач повідомляє про розірвання, зокрема, договору №УЗ/ЕЕЦ-171019/00023 від 19.10.2017 в односторонньому порядку на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України та просить повернути авансовий платіж.

Отже, спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов’язання з виконання робіт за Договором, у зв’язку з чим позивач вказує на обов’язок відповідача повернути сплачений позивачем аванс розмірі 29 608,20 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір №УЗ/ЕЕЦ-171019/00023 від 19.10.2017 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов’язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 Цивільного кодексу України та глави 33 Господарського кодексу України.

Так, згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 887 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 324 Господарського кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Частиною 1 статті 889 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 854 Цивільного кодексу України підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Пунктом 3.5 Договору сторони дійшли згоди про те, що замовник після підписання договору, на протязі 30 банківських днів, перераховує на рахунок виконавця аванс у розмірі 50% від вартості робіт, передбачених до виконання за цим Договором.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов п. 3.5 Договору, позивачем було сплачено аванс у розмірі 50% вартості робіт на загальну суму 29 608,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням №53 від 15.11.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення, строки виконання роботи або її окремих етапів (ст.ст. 843, 846 ЦК України).

При цьому, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.4 Договору сторони встановили, що роботи повинні були виконуватись у такі строки: початок робіт: на другий день після отримання вихідних даних згідно з п. 4.1 договору; завершення робіт: 25 робочих днів після початку робіт, але не пізніше 31.12.2017.

Отже, виходячи з аналізу положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.4 Договору вбачається, що відповідач мав виконати роботи за Договором в будь-якому випадку не пізніше 31.12.2017.

Втім, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання робіт за Договором станом на 31.12.2017 в порушення пункту 4.4 Договору.

При цьому, суд не приймає доводи відповідача про те, що у зв’язку ненаданням позивачем вихідних даних мало місце прострочення кредитора, оскільки відповідно до статті 613 Цивільного кодексу України кредитор є таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Тоді як з матеріалів справи вбачається, зокрема з копій листування між сторонами, що позивач неодноразово повідомляв відповідача про те, що для складення точного переліку та підготовки вихідних даних для виконання робіт за Договором необхідним є виїзд представників відповідача за місцезнаходженням відповідного об’єкту, у зв’язку з чим відповідачу були надані контакті дані відповідальних осіб залізниці. Однак, відповідач лише 09.02.2018 звернувся до позивача з заявою про надання доступу співробітникам Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Енерго» до об’єктів згідно з переліком (у тому числі до ТП-45 Куп’янськ згідно з Договором) для збору вихідних даних та подальшого виконання проектних робіт у період з лютого 2018 року по травень 2018 року (тобто після закінчення строку виконання робіт – 31.12.2017).

При цьому, відповідачем не спростовано правомірності вимог позивача щодо необхідності виїзду за місцезнаходженням відповідного об’єкту та здійснення обмірно-обстежувальних робіт з метою складення необхідного переліку додаткових матеріалів. Також відповідачем не доведено суду неможливості розпочати виконання робіт, приймаючи до уваги, що технічне завдання, яке за своїм змістом є завданням на проектування та основним вихідним документом, було вручено відповідачу ще при підписанні Договору.

Зважаючи на викладене, за висновками суду, позивач не може вважатися таким, що відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку, тобто не є кредитором, що прострочив, в розумінні положень статті 612 Цивільного кодексу України, яка визначає, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

З огляду на викладене, оскільки відповідач навіть не приступив до виконання робіт, позивач 16.02.2018 направив на адресу відповідача лист-відмову від договорів підряду, в якому заявив про розірвання договору №УЗ/ЕЕЦ-171019/00023 від 19.10.2017 в односторонньому порядку та просив повернути авансовий платіж.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, а частиною 2 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Тобто, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежене.

Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов’язань його сторін. При цьому, одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 18.09.2013 у справі №18/1543/12 та від 28.03.2017 у справі №910/13621/16.

Частинами 2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

За таких обставин, оскільки позивачем вчинено односторонній правочин стосовно розірвання Договору, що є самостійною та достатньою підставою для припинення правовідносин сторін, Договір вважається розірваним (припиненим) з моменту вчинення такого правочину, тобто з 16.02.2018.

Таким чином, станом на момент подання даного позову до суду сплив строк виконання відповідачем робіт, а Договір припинив свою дію.

Частиною 2 статті 570 Цивільного кодексу України визначено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

За приписами положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов'язку платити та виконує функцію попередньої оплати.

Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/45382/17.

Отже, зважаючи на встановлені судом факти неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань з виконання робіт за Договором та припинення дії даного Договору, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для повернення відповідачем отриманого ним від замовника авансового платежу у розмірі 29 608,20 грн., а тому відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 5 869,73 грн. за порушення терміну виконання робіт за Договором за період з 02.01.2018 по 23.04.2018.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов’язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України),

Видами забезпечення виконання зобов’язання за змістом положень частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов’язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов’язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

За змістом положень частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 7.5 Договору сторони встановили, що у разі порушення виконавцем терміну виконання робіт відповідно до договору замовник має право вимагати від виконавця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості невиконаного обсягу за кожен день прострочення терміну завершення робіт за весь період прострочення.

Тобто розмір договірної штрафної санкції обраховано у відсотковому розмірі за кожну добу прострочення, що за визначенням статті 549 Цивільного кодексу України відповідає поняттю «пеня».

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом України у постанові від 08.02.2017 у справі №910/29752/15.

Отже, враховуючи, що відповідачем у встановлений строк свого обов'язку з виконання робіт не виконано, чим допущено прострочення виконання зобов'язання, позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі, передбаченому пунктом 7.5 Договору.

При перевірці наданого позивачем розрахунку судом встановлено, що позивачем було нараховано пеню за період з 02.01.2018 по 23.04.2018. В той же час, як встановлено судом вище, 16.02.2018 позивач направив відповідачу лист-відмову від договору, тобто вчинив односторонній правочин, який тягне припинення зобов'язань сторін за договором.

Отже, з 16.02.2018 (дата підписання та направлення відмови від Договору) зобов'язання відповідача з виконання робіт за Договором припинилося, що унеможливлює покладення на нього відповідальності за прострочення такого зобов'язання у період з 16.02.2018 по 23.04.2018.

Відтак, здійснивши власний розрахунок, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 219,40 грн., нарахованої за 45 днів (з 02.01.2018 по 15.02.2018) порушення терміну виконання робіт за Договором, вартість яких становить 59 216,40 грн.

Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Енергозбут» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Енерго» авансу за договором в розмірі 29 608,20 грн. та пені в сумі 2 219,40 грн. В іншій частині позовних вимог (про стягнення пені в сумі 3 650,33 грн.) слід відмовити з викладених вище підстав.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Енергозбут» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Енерго» про стягнення 35477,93 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Енерго» (04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, будинок 12-Д; ідентифікаційний код 34956246) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі філії «Енергозбут» (01135, м. Київ, вул. Жилянська, 97; ідентифікаційний код 40150221) аванс у розмірі 29 608 (двадцять дев’ять тисяч шістсот вісім) грн. 20 коп., пеню у розмірі 2 219 (дві тисячі двісті дев’ятнадцять) грн. 40 коп. та судовий збір у розмірі 1 580 (одна тисяча п’ятсот вісімдесят) грн. 71 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 24.07.2018.

Суддя Т.В. Васильченко