Ухвала суду № 75449981, 23.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

0,2

УХВАЛА

м. Київ

23.07.2018

Справа № 910/9590/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОГМ Будсервіс»

до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві

про зняття арешту з майна

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОГМ Будсервіс» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про зняття арешту з майна.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.

Статтею 1 ГПК України унормовано, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При цьому, згідно з ч. 1, 3 ст. 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред’явлено позовну вимогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;

3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;

8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;

9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;

12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;

13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;

15) інші справи у спорах між суб'єктами господарювання;

16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.

Як вбачається з позовної заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОГМ Будсервіс» просить суд:

- зняти арешт з всього належного позивачу нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 10060381 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, накладеного постановою ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві про накладення арешту на майно боржника № 19770633 від 21.07.2010;

- зобов’язати Деснянський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запису про арешт належного ТОВ «ОГМ Будсервіс» нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 10060381 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, накладеного постановою ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві про накладення арешту на майно боржника № 19770633 від 21.07.2010.

При цьому, з позовної заяви вбачається, що арешт був накладений у процесі примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 48/290 від 02.02.2010.

Таким чином, з характеру заявлених позовних вимог вбачається, що їх предметом є оскарження рішення органів Державної виконавчої служби по виконанню рішень судів.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Окрім того, вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 12 Господарського процесуального кодексу України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах (п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльності органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження").

При цьому, пунктом 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» передбачено, що відповідно до статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК України. Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121-2 ГПК.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльності органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» передбачено, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред’явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 ЦПК України, ст. 12 ГПК України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту.

Тобто нормами чинного законодавства нерозривно пов’язано звернення особи до суду з вимогою про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту.

Окреме звернення особи до господарського суду з позовом про зняття арешту з майна не передбачено законом, оскільки законом встановлений певний порядок зняття арешту з майна особи, яка вважає себе власником майна.

В свою чергу, ч. 1 ст. 339 ГПК України унормовано, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відтак, якщо зняття арешту з майна не пов’язано зі спором про право на це майно, особа, яка вважає себе власником спірного майна, доказом чого є відповідні документи, повинна звернутися до державної виконавчої служби з вимогою про зняття арешту зі спірного майна. У випадку відмови державної виконавчої служби у знятті арешту з майна, останній повинен звернутися до суду з вимогою про оскарження дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби.

Отже, спори про зняття арешту з майна, які не пов’язані зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, розглядаються за правилами ст. 339 ГПК України.

В пункті 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" № 10 від 24.10.2011 зазначено, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

В пункті 11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" № 10 від 24.10.2011 зазначено, що господарським судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, пов'язані з визнанням права на майно, на яке накладено арешт, і про зняття з нього арешту та з розглядом позовів до юридичної особи, яка зобов'язана здійснити стягнення коштів з боржника у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи (статті 60 і 87 Закону України "Про виконавче провадження"), - за умови, коли сторонами у судовому процесі є підприємства чи організації у розумінні статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, в абзаці 3 пункту 9.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 зазначено, що вимоги осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил підвідомчості (стаття 12 Господарського процесуального кодексу України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган Державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

З огляду на те, що між позивачем та Деснянським районним відділом державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві відсутні господарські відносини врегульовані Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, іншими актами господарського, цивільного законодавства та відсутній спір про право, що виникає з відповідних відносин, оскільки Деснянський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві не є суб’єктами господарювання, а також між сторонами відсутній спір про право власності, даний спір непідвідомчий господарському суду.

Водночас, з матеріалів позовної заяви вбачається, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2018 у справі № 826/9654/18, якою відмовлено ТОВ «ОГМ Будсервіс» у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовом до Деснянського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про зобов’язання вчинити дії.

При цьому, Окружний адміністративний суд міста Києва в ухвалі від 05.07.2018, відмовляючи ТОВ «ОГМ Будсервіс» у відкритті провадження в адміністративній справі зазначив: «З огляду на те, що даний позов стосується порушення прав особи під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ГПК України, та враховуючи положення ст.287 КАС України, ст.338, ст.339 ГПК України, ст.74 Закону №1404-VIII, даний спір не може розглядатись за правилами адміністративного судочинства. Позивачу слід звернутися до суду, який видав наказ.».

Проте, ТОВ «ОГМ Будсервіс» при звернення з даним позовом до суду, означеного не враховано.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Згідно з п. 6 ст. 175 ГПК України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ОГМ Будсервіс» у відкритті провадження у справі.

2. Роз’яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «ОГМ Будсервіс», що заявлені вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства в рамках справи № 48/290 у вигляді скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень.

Ухвала набирає законної сили 24.07.2018 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя О.А. Грєхова