Рішення № 75449894, 11.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.07.2018 р.Справа № 910/21678/17

За позовом 1) Дочірнього підприємства "Кондитерська корпорація "Рошен"

2) Приватного акціонерного товариства "Київська кондитерська

фабрика "РОШЕН"

до 1) Публічного акціонерного товариства "КИЇВХЛІБ"

2) Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

про визнання недійсним патенту

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Ліпіна В.В.,

Представники: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "Кондитерська корпорація "Рошен" (надалі - позивач-1) та Приватне акціонерне товариство "Київська кондитерська фабрика "РОШЕН" (надалі - позивач-2) звернулись до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "КИЇВХЛІБ" (відповідач-1) та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (відповідач-2), про визнання недійсним патенту України №21913 від 10.06.2011 р. на промисловий зразок "Комплект етикеток для торту" в частині варіанту №13.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державна реєстрація та видача патенту України №21913 від 10.06.2011 року на промисловий зразок "Комплект етикеток для торту" в частині варіанту №13 була проведена з порушенням приписів п. "в" ч. 1 ст. 25 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", оскільки вказаний патент був виданий внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.12.2017 р. порушено провадження у справі № 910/21678/17, розгляд справи призначено на 20.12.2017 р.

14.12.2017 р. від позивача-1 надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивач просив вжити заходів забезпечення позову шляхом:

- заборони Публічному акціонерному товариству "Київхліб" передавати повністю або частково право інтелектуальної власності на промисловий зразок за патентом України № 21913, передавати повністю або частково права інтелектуальної власності на промисловий зразок за патентом України № 21913 у використання іншим особам, у тому числі, на підставі ліцензійних угод, а також подавати до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України для офіційної публікації заяви про надання будь-якій особі дозволу на використання промислового зразка за патентом України № 21913 та відмовлятися від патенту України №21913 повністю або частково;

- заборони Міністерству економічного розвитку і торгівлі України вносити до Державного реєстру патентів України на промислові зразки будь-які зміни та здійснювати офіційні публікації, що стосуються правового статусу промислового зразка за патентом України №21913 в тому числі, але не обмежуючись, щодо передання прав на промисловий зразок за вказаним патентом повністю або частково, щодо реєстрації ліцензійних договорів за вказаним патентом та щодо відмови від вказаного патенту його власником повністю або частково, а також публікувати заяви про надання будь-якій особі дозволу на використання промислового зразка за патентом України № 21913.

Ухвалою від 20.12.2017р., у зв'язку з набранням з 15.12.2017 р. чинності Законом України від 03.10.2017 р. №2147-VIII, яким, зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції, суд ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 10.01.2018 р.

26.12.2017 р. від позивачів надійшли клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

03.01.2018 р. від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України надійшов відзив на позовну заяву, яким відповідач-2 заперечує проти позову з тих підстав, що за результатами формальної експертизи заявки №s201001642, на підставі якої був виданий патент України №21913, закладом експертизи - державним підприємством "Український інститут інтелектуальної власності" було встановлено відповідність заявки вимогам ст. 14 Закону України "Про охорону прав на промисловий зразок".

09.01.2018 р. від ПАТ "КИЇВХЛІБ" надійшли клопотання про призначення у справі судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності, закриття провадження у справі на підставі п.1. ч.1. ст. 231 ГПК України, припинення провадження у справі щодо ПАТ "КИЇВХЛІБ" та залучення останнього до участі у справі у якості третьої особи.

10.01.2018 р. від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України надійшов відзив на позовну заяву.

10.01.2018 р. від ПАТ "КИЇВХЛІБ" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечує проти позову повністю з підстав необґрунтованості і недоведеності доводів позивачів; посилаючись, зокрема, на обставини загальної відомості для українського споживача позначень "КИЇВСЬКИЙ ТОРТ", що містяться зображення варіанту №13 патенту України № 21913, неможливості сплутати упаковки торту "Київський" і "Київський торт" виробництва ПАТ "Київхліб" та ДП "КК "Рошен" і ПрАТ "ККФ "Рошен"; та наявність права попереднього користування позначенням.

Протокольною ухвалою від 10.01.2018 р. підготовче засідання відкладено на 11.01.2018 р.

У підготовчому засіданні 11.01.2018 р. представник позивачів подав заперечення на клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі та на клопотання про припинення провадження у справі щодо ПАТ "КИЇВХЛІБ" та залучення третьої особи; та клопотання про призначення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності.

Ухвалами від 11.01.2018 р. відмовлено у задоволенні клопотань Публічного акціонерного товариства "Київхліб" від 09.01.2018 р. про припинення провадження у справі щодо ПАТ "Київхліб" та залучення в якості третьої особи і про закриття провадження у справі; задоволено заяву позивача-1 від 14.12.2017 р. про забезпечення позову та вжито заходи забезпечення позову; частково задоволено клопотання ПАТ "Київхліб" та клопотання позивачів про призначення у справі судової експертизи, призначено у справі судову комісійну експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено судовим експертам Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України; та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

26.03.2018 р. до суду з Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України надійшли матеріали справи, разом з висновком №1194 від 20.02.2018 р. судової комісійної експертизи.

Ухвалою від 03.04.2018 р. поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 17.04.2018 р.

13.04.2018 р. від відповідача-1 надійшли додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву.

16.04.2018 р. від позивачів надійшло клопотання (пояснення) щодо висновку судової експертизи №1194 від 20.02.2018 р.

17.04.2018 р. від позивачів надійшли відповідь на відзив та клопотання про відшкодування судових витрат.

17.04.2018 р. від відповідача-1 та від ТОВ "Київський БКК" надійшли клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - ТОВ "Київський БКК" та компанії Амо Кепітал Партнерз ЛТД.

17.04.2018 р. від відповідача-1 надійшли додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву.

Підготовче засідання, призначене на 17.04.2018 р., не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Зеленіної Н.І.

Ухвалою від 25.04.2018 р. викликано сторін у підготовче засідання 23.05.2018 р.

16.05.2018 р. від позивачів надійшла відповідь на додаткові пояснення відповідача-1 до відзиву.

21.05.2018 р. від відповідача-1 надійшли клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи №910/4798/18 та заперечення на клопотання позивачів про відшкодування судових витрат.

22.05.2018 р. від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь позивачів на відзив.

Підготовче засідання, призначене на 23.05.2018 р., не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Зеленіної Н.І.

Ухвалою від 29.05.2018 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання призначено на 21.06.2018 р.

08.06.2018 р. від відповідача-1 надійшла заява про підтримання раніше поданих клопотань та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

13.06.2018 р. від позивачів надійшли клопотання про долучення доказів до матеріалів справи; заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, на клопотання про залучення третіх осіб; та пояснення на заперечення на клопотання про відшкодування судових витрат.

15.06.2018 р. від позивачів надійшли заперечення проти заяви відповідача-1 про підтримання раніше поданих клопотань.

У підготовчому засіданні 21.06.2018 р. суд розглянув клопотання відповідача-1 від 17.05.2018 р. про залучення до участі у справі третіх осіб - ТОВ "Київський БКК" та компанії Амо Кепітал Партнерз ЛТД, яке обґрунтоване тим, що відповідач-1 передав право на використання промислового зразка № 21913 від 10.06.2011 р. в частині варіанту № 13 у 2017 році ТОВ "Київський БКК" на підставі Договору комерційної концесії від 28.04.2017 р., сторонами якого є компанія Амо Кепітал Партнерз ЛТД (Amo Capital Partners LTD) та ТОВ "Київський БКК".

Судом встановлено, що згідно з відомостями з Державного реєстру патентів України на промислові зразки, одноособовим власником патенту України №21913 від 10.06.2011 р. на промисловий зразок "Комплект етикеток для торту" є ПАТ "Київхліб", відтак, суд визнав недоцільним залучення ТОВ "Київський БКК" та компанії АМО Кепітал Партнерз ЛТД до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Також, у підготовчому засіданні 21.06.2018 р. судом розглянуто клопотання відповідача-1 від 21.05.2018 р. про зупинення провадження у справі до винесення рішення у справі № 910/4798/18 та набрання ним законної сили.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Пунктом 3.16 Постанови № 18 Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Розглянувши клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі, суд встановив, що встановлені у справі №910/4798/18 обставини не впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, які господарський суд може встановити самостійно, і не перешкоджають вирішенню спору у справі №910/21678/17 по суті заявлених вимог, відтак, у задоволенні зазначеного клопотання належить відмовити.

Протокольною ухвалою від 21.06.2018 р. задоволено клопотання про долучення документів до матеріалів справи; відмовлено у задоволенні клопотань відповідача-1 про зупинення провадження у справі та про залучення до участі у справі третіх осіб; закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.07.2018 р.

У судовому засіданні 11.07.2018 р. представник позивачів підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача-1 заперечив проти задоволення позовних вимог.

Представники відповідача-2 проти задоволення позову заперечили.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Дочірнє підприємство "Кондитерська корпорація "Рошен" та Приватне акціонерне товариство "Київська кондитерська фабрика "РОШЕН" є виробниками кондитерських виробів в Україні, і виготовляють, серед іншого, торти, марковані позначенням "КИЇВСЬКИЙ ТОРТ".

При цьому, позивачі -1 та -2 є пов'язаними особами, оскільки Дочірнє підприємство "Кондитерська корпорація "Рошен" є власником контрольного пакету акцій Приватного акціонерного товариства "Київська кондитерська фабрика "РОШЕН".

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачі зазначають, що починаючи із 1956 року позивачем-2 було розпочато виробництво тортів під позначенням "КИЇВСЬКИЙ ТОРТ", виробництво та продаж яких здійснюється позивачами і на даний час.

Дочірнє підприємство "Кондитерська корпорація "Рошен" є власником зареєстрованих об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема: словесний знак "КИЇВСЬКИЙ ТОРТ" за свідоцтвом України № 70068 з пріоритетом від 29.03.2005 р. для товарів 30 класу МКТП "торти"; комбінований знак "КИЕВСКИЙ ТОРТ" за свідоцтвом України № 11191 з пріоритетом від 28.09.1994 р. для товарів 30 класу МКТП "торти"; комбінований знак "КИЇВСЬКИЙ ТОРТ" за свідоцтвом України № 80829 з пріоритетом від 07.06.2006 р. для товарів 30 класу МКТП "торти".

Також, рішенням Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 28.04.2017 р. знак для товарів та послуг "КИЇВСЬКИЙ ТОРТ, зобр." було визнано добре відомим в Україні станом на 24.08.1991 р. щодо товарів 30 класу МКТП "торти" відносно позивача-2 (надалі - добре відомий знак "КИЇВСЬКИЙ ТОРТ").

Обґрунтовуючи заявлений позов, позивачі зазначають, що у процесі розгляду господарської справи №910/15986/17 їм стало відомо, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський БКК" здійснюється виробництво, продаж і пропонування до продажу тортів під позначенням "КИЇВСЬКИЙ ТОРТ", маркування упаковки яких виконано із використанням об'єктів права інтелектуальної власності позивачів, а саме: знаків "КИЇВСЬКИЙ ТОРТ" за свідоцтвами України №70068, № 11191 та №80829, і добре відомого знаку позивача-2 "КИЇВСЬКИЙ ТОРТ" (згідно з рішенням Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 28.04.2017 р.).

При цьому, ТОВ "Київський БКК" зазначає про правомірність використання спірного позначення для маркування тортів "Київський", оскільки таке використання є застосуванням варіанту №13 патенту України № 21913 на промисловий зразок "КОМПЛЕКТ ЕТИКЕТОК ДЛЯ ТОРТУ", власником якого є Публічне акціонерне товариство "КИЇВХЛІБ".

Позивачі зазначають, що патент України №21913 в частині варіанту № 13 підлягає визнанню недійсним з підстав його видачі внаслідок подання заявки з порушенням прав позивачів на раніше зареєстровані знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №80829, №11191, №70068 та добре відомий знак "КИЇВСЬКИЙ ТОРТ".

Так, позивачі вказують, що варіант № 13 патенту України №21913 є схожим настільки, що їх можна сплутати зі знаком для товарів і послуг за свідоцтвами України №80829, №11191, №70068 та добре відомим знаком "КИЇВСЬКИЙ ТОРТ"; і може ввести в оману щодо товару або особи, яка виробляє товари 30 класу МКТП "торти", оскільки породжує у споживача асоціації, пов'язані з іншим виробником - позивачами -1, -2.

З урахуванням викладених обставин, позивачі звернулись до суду з даним позовом, у якому просять суд визнати недійсним патент України № 21913 в частині варіанту № 13 та зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести відомості до Державного реєстру патентів України на промислові зразки про визнання частково недійсним патенту України № 21913 від 10.06.2011 р. на промисловий зразок "КОМПЛЕКТ ЕТИКЕТОК ДЛЯ ТОРТУ", а саме стосовно варіанту № 13, та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність".

На підтвердження своїх позовних вимог позивачами надано до матеріалів справи, зокрема:

- Висновок експертного дослідження об'єктів права інтелектуальної власності №11-07/2017 від 11.07.2017р. (надалі - Висновок №11-07/2017), складений судовим експертом Жилою Б.В. (дослідження схожості варіанту №13 промислового зразка за патентом України №21913 настільки, що його можна сплутати, із знаками за свідоцтвами України № 70068, № 11191 та №80829 і добре відомим знаком "КИЇВСЬКИЙ ТОРТ");

- Висновок експертів № 005/18 за результатами проведення комісійного експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності від 14.02.2018 р., складеного атестованими судовими експертами Науково - дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності (дослідження схожості варіанту №13 промислового зразка за патентом України №21913 настільки, що його можна сплутати, зі знаками за свідоцтвами України № 70068, № 11191 та №80829 і добре відомим знаком "КИЇВСЬКИЙ ТОРТ", та можливості введення в оману споживачів щодо особи, яка виробляє товари, а саме ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" та ПрАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен");

- Звіт Центру соціальних технологій "Соціополіс" за результатами соціологічного опитування "Визначення рівня відомості серед споживачів торговельної марки "КИЇВСЬКИЙ ТОРТ" і продукції "ТОРТ "КИЇВСЬКИЙ" та оцінка споживачами ступеню схожості упаковок вказаної продукції".

Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною другою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини в державі.

Статтею 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об'єктів права інтелектуальної власності відповідно до частини першої статті 155 Господарського кодексу України та частини першої статті 420 Цивільного кодексу України належать, зокрема, промислові зразки.

Відповідно до статті 462 Цивільного кодексу України набуття права інтелектуальної власності, зокрема, на промисловий зразок засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається сукупністю суттєвих ознак промислового зразка.

За приписами статті 464 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності, зокрема, на промисловий зразок є: право на використання промислового зразка; виключне право дозволяти використання промислового зразка (видавати ліцензії); виключне право перешкоджати неправомірному використанню промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Статтею 18 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" передбачено, що патент на промисловий зразок видається під відповідальність його власника без гарантії чинності патенту.

Права інтелектуальної власності, зокрема, на промисловий зразок визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом (ч. 1 ст. 469 ЦК України).

Згідно з п. "в" ч. 1 ст. 25 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності запатентованого промислового зразка умовам патентоспроможності, визначеним цим Законом, у разі видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

У пункті 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 5 "Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності" роз'яснено, що згідно з пунктом 6 статті 5 Закону обсяг правової охорони, що надається промисловому зразку, визначається сукупністю суттєвих ознак такого зразка, представлених на зображенні (зображеннях) виробу, внесеному до Державного реєстру патентів України на промислові зразки (далі - Реєстр) і засвідчується патентом з наведеного у ньому копією внесеного до Реєстру зображення виробу; тлумачення ознак промислового зразка повинно здійснюватися в межах його опису.

З метою встановлення дійсних обставин схожості зображення позначень за варіантом № 13 патенту України на промисловий зразок № 21913 від 10.06.2011 р. настільки, що його можна сплутати, зі знаками для товарів і послуг за свідоцтвами України № 80829, № 11191, № 70068 та добре відомим в Україні знаком "Київський торт", а також можливості таких зображень ввести в оману споживачів щодо особи, яка виробляє товари 30 класу МКТП "торти", а саме ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" та ПрАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен", судом ухвалою від 11.01.2018 р. було призначено судову комісійну експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено судовим експертам Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України (03680, м. Київ, вул. Боженка, 11, корп. 4, 13 поверх). Про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 Кримінального кодексу України, судових експертів попереджено.

На вирішення судових експертів було поставлено наступні питання:

1) Чи є зображення позначень за варіантом №13 патенту України на промисловий зразок №21913 від 10.06.2011 р. схожим настільки, що його можна сплутати, зі знаками для товарів і послуг за свідоцтвами України №80829, №11191, №70068 та добре відомим в Україні знаком "Київський торт", визнаним Рішенням Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 28.04.2017 р.?

2) Чи є зображення позначень за варіантом №13 патенту України на промисловий зразок №21913 від 10.06.2011 р. таким, що внаслідок його використання може ввести в оману споживачів щодо особи, яка виробляє товари 30 класу МКТП "торти", а саме: ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" та ПрАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен"?

За результатами проведення судової експертизи судовими експертами Дорошенко О.Ф. та Петренко С.А. було складено Висновок № 1194 від 20.02.2018 р., у якому встановлено, що:

1. Зображення позначень за варіантом № 13 промислового зразка за патентом України № 21913 від 10.06.2011 року включає позначення, що є схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаками для товарів і послуг за свідоцтвами України № 70068, № 80829, № 11191 та добре відомим в Україні знаком "Київський торт".

2. Зображення позначень за варіантом № 13 промислового зразка за патентом України № 21913 від 10.06.2011 року є таким, що внаслідок його використання може ввести в оману споживачів щодо особи, яка виробляє товари 30 класу МКТП "торти", а саме ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" та ПрАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен".

Із вказаного Висновку вбачається, що судові експерти встановили схожість позначень за варіантом № 13 промислового зразка за патентом України № 21913 від 10.06.2011 р. зі знаками позивачів, що відповідає вимогам абз. 5 п.5 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

Також, з Висновку (стор. 13 Висновку) вбачається, що експертами було встановлено, що домінуючими елементами знаків для товарів та послуг за свідоцтвами України №80829,70068, 11191, добре відомого в Україні знака "КИЇВСЬКИЙ ТОРТ" та варіанту №13 патенту України №21913 на промисловий зразок, є словесні елементи "Київський".

Відповідно до п. 4.3.2.6 Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів та послуг, затверджених Наказом Державного департаменту інтелектуальної власності №116 від 28.07.1995р. (надалі - Правила), словесні позначення, заявлені як знаки, порівнюються з словесними та комбінованими позначеннями, до композиції яких входять словесні елементи. При встановленні схожості словесних позначень враховується звукова (фонетична), графічна (візуальна) та смислова (семантична) схожість.

З огляду на те, що знак для товарів та послуг за свідоцтвом України №70068 є словесним, експертами було проведено його порівняння із домінуючим позначенням словесного елементу варіанту №13 патенту України №21913 на промисловий зразок - словесним елементом "Київський".

У результаті проведеного порівняльного дослідження, експерти дійшли висновку, що зображення етикетки за варіантом № 13 промислового зразка за патентом України №21913 від 10.06.2011 р. включає позначення - напис "КИЇВСЬКИЙ", який є схожим настільки, що його можна сплутати, із словесним знаком для товарів та послуг "КИЇВСЬКИЙ ТОРТ" за свідоцтвом України № 70068.

Згідно з п. 4.3.2.4. Правил, позначення вважається схожим настільки, що його можна сплутати з іншим позначенням, якщо воно асоціюється з ним в цілому, незважаючи на окрему різницю елементів.

Досліджуючи питання №2 ухвали суду від 11.01.2018 р., судові експертами дійшли висновку, що внаслідок використання зображення позначень за варіантом № 13 промислового зразка за патентом України № 21913 від 10.06.2011 р. споживач може бути введений в оману щодо особи, яка виробляє товари 30 класу МКТП "торти".

Згідно з п. 2. ст. 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг", не можуть одержати правову охорону також позначення, які є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.

Відповідно до п. 4.3.1.9. Правил, до позначень, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу, відносяться позначення, які породжують у свідомості споживача асоціації, пов'язані з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг або з певним виробником, які насправді не відповідають дійсності.

При цьому, із Висновку № 1194 від 20.02.2018 р. вбачається, що експертами було враховано наявність у зображенні позначень за варіантом №13 патенту України на промисловий зразок № 21913 таких композиційних елементів, як: словесний елемент "КИЇВСЬКИЙ", виконаний літерами білого кольору на червоному тлі, розташований під зображенням листя каштану зеленого кольору, форма етикетки, повторюваність кольорів, притаманних знакам для товарів і послуг позивачів, та тривалий термін відомості комбінованого знака позивачів (більше 25 років), який визнано добре відомим в Україні, що створює вірогідність того, що споживач може сплутати цей товар із товаром "КИЇВСЬКИЙ ТОРТ" виробництва позивачів.

Крім того, експертами було зазначено, що небезпека введення споживача в оману щодо особи, яка виробляє товар чи надає послугу, існує у випадках, коли позначення не містить у собі прямих неправдивих вказівок на певного виробника (оманливе позначення), однак може побічно вказувати на певну особу, внаслідок того, що воно є тотожним чи схожим настільки, що його можна сплутати з комерційними позначеннями, пов'язаними з іншими виробниками, вже відомими споживачу як виробники тотожного чи спорідненого товару.

Тобто, один з критеріїв введення споживачів в оману ґрунтується саме на схожості або ідентичності знаків для товарів та послуг та/або позначень, що порівнюються.

Таким чином, з огляду на встановлену схожість позначень за свідоцтвами України №№80829,70068, 11191, добре відомого в Україні знака "КИЇВСЬКИЙ ТОРТ" та варіанту №13 патенту України №21913 на промисловий зразок, судовими експертами встановлено, що використання за призначенням варіанту 13 промислового зразка за патентом України № 21913 може вводити в оману споживачів щодо особи, яка виробляє товари 30 класу МКТП "торти", а саме: ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" та ПрАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен".

З огляду на викладене та за результатом дослідження Висновку № 1194 від 20.02.2018 р., судом встановлено, що вказаний Висновок складений кваліфікованими судовими експертами, містить докладний опис проведеного дослідження та обґрунтовані, чіткі висновки з поставлених запитань; жодних доказів наявності обставин, які б свідчили про необґрунтованість, неправильність висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи, до матеріалів справи не надано; жодних клопотань про проведення повторної та/або додаткової експертизи від відповідачів не надходило; не надані результати інших експертних досліджень. У зв'язку з викладеним, вказаний висновок являється належним і допустимим доказом у даній справі.

Крім того, судом встановлено, що висновок № 1194 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 20.02.2018 р. узгоджується з дослідженими судом іншими доказами по справі, зокрема:

1) Висновком експертного дослідження об'єктів права інтелектуальної власності №11-07/2017 від 11.07.2017р. складеного атестованим за експертною спеціальністю 13.6. судовим експертом Жилою Б., яким були зроблені наступні висновки:

- Комбіноване позначення у вигляді верхньої етикетки для торту "Київський" в складі варіанту № 13 промислового зразка за патентом України "21913, є схожим зі знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України № 80829 настільки, що їх можна сплутати;

Комбіноване позначення у вигляді верхньої етикетки для торту "Київський" в складі варіанту № 13 промислового зразка за патентом України "21913, є схожим з добре відомим в Україні знаком "Київський торт" Публічного акціонерного товариства "Київська кондитерська фабрика "Рошен" така схожість, за якої їх можна сплутати.

- Позначення у вигляді напису "Київський", розміщене на верхній та бічній етикетках в складі варіанту № 13 промислового зразка за патентом України №21913, є схожим настільки, що його можна сплутати зі знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України №70068.

2) Звітом Центру соціальних технологій "Соціополіс" за результатами соціологічного опитування "Визначення рівня відомості серед споживачів торговельної марки "КИЇВСЬКИЙ ТОРТ" і продукції "ТОРТ "КИЇВСЬКИЙ" та оцінка споживачами ступеню схожості упаковок вказаної продукції", відповідно до якого було підтверджено відомість знаку "КИЇВСЬКИЙ ТОРТ" відносно позивачів, а саме встановлено, що для 93,5% респондентів з числа тих, хто вважає позначення "КИЇВСЬКИЙ ТОРТ" торговельною маркою (брендом) одного з виробників тортів, вважають, що власником цієї торговельної марки є "Кондитерська корпорація "РОШЕН", тоді як інших виробників вважають власником торговельної марки "КИЇВСЬКИЙ ТОРТ" не більше 1,2% респондентів. Крім того, в рамках проведеного соціологічного опитування респондентам демонструвалося зображення упаковки "ТОРТ КИЇВСЬКИЙ" відповідача-1 і пропонувалося відповісти на питання, чи відомий їм торт в такій упаковці, у результаті чого 61,3% респондентів відповіли, що продукція "ТОРТ "КИЇВСЬКИЙ" виробництва ТОВ "Київський БКК" є їм невідомою.

3) Висновком експертів № 005/18 за результатами проведення комісійного експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності від 14.02.2018 р., складеного атестованими судовими експертами Науково - дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України, відповідно до якого:

- Зображення позначень за варіантом № 13 патенту України на промисловий зразок № 21913 від 10.06.2011 року є схожим настільки, що його можна сплутати зі знаками для товарів і послуг за свідоцтвами України № 80829, № 11191, № 70068 та добре відомим в Україні знаком "Київський торт" визнаним Рішенням Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 28.04.2017 р.;

- Використання зображення позначень за варіантом № 13 патенту України на промисловий зразок № 21913 від 10.06.2011 р. може вводити в оману споживачів щодо особи, яка виробляє товари 30 класу МКТП "торти", а саме ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" та ПрАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен".

Судом було прийнято до уваги та досліджено наданий відповідачем-1 Висновок аналітичного звіту за результатами масового опитування "Сприйняття серед споживачів позначення "Київський торт", їхня можливість визначити виробників на упаковках торту "Київський" і "Київський торт" та оцінка споживачами можливості сплутати ці дві упаковки".

Проте, суд зазначає, що відбір респондентів обмежувався територією міста Києва, що не дає можливості надати повну та об'єктивну оцінку представників цільової аудиторії щодо питань рівня відомості упаковок тортів "Київський торт" за спірним варіантом №13 патенту України №21913 та знаків "Київський торт" позивачів, а також ступеня їх схожості та ймовірності їх сплутування по всій території України без виключення.

Також, суд відхиляє звіт соціологічного опитування, проведеного компанією "RATE1", в рамках якого досліджувалась відомість серед українських споживачів знаків "БКК" та "КАЗКОВИЙ КЛЮЧИК", з огляду на те, що наведені в ньому висновки стосуються інших об'єктів інтелектуальної власності, та не відносяться до предмету доказування в рамках даного спору.

Предметом спору у даній справі є питання про наявність підстав для визнання недійсним варіанту №13 патенту України №21913 на промисловий зразок (дата подання заявки №s201001642 - 23.12.2010 р.), зокрема, з підстав його схожості настільки, що їх можна сплутати, із раніше зареєстрованими знаками позивачів.

Відтак, судом також не можуть бути прийняті інші надані відповідачем-1 докази, що описують історію ПАТ "Київхліб", у тому числі рецептури для виробництва тортів та технологічні інструкції, оскільки такі докази та наявна у них інформація не стосуються предмета даного спору.

Крім того, зазначені докази не спростовують доводів і тверджень позивачів про те, що зображення варіанту №13 патенту України №21913 на промисловий зразок відповідача-1 є схожими настільки, що їх можна сплутати, зі знаками "КИЇВСЬКИЙ ТОРТ" позивачів, а також те, що подання заявки на реєстрацію патенту України №21913 на промисловий зразок у частині варіанту №13 було здійснено з порушенням прав позивачів.

Судом також взято до уваги, що надані відповідачем-1 документи, а саме: стаття "Наша гордість - БКК" у газеті Хрещатик", публікація на веб-сайті "Студопедія" "Аналіз хлібопекарської галузі в Україні", публікація на веб-сайті "УНІАН": Чи бачили Ви, як печуть хліб?, оголошення про оптовий продаж торту "Київський виробництва БКК Київхліб на веб-сайті "GoodsMatrix", публікація на веб-сайті "Деловая столица" "Киевяне обьедятся тортами", публікація на веб-сайті "Деловая столица "В Киеве выбрали лучшего молодого кондитера" та інші, або датовані після 2000 року, або взагалі не містять посилання на дату випуску, у той час коли правова охорона на знак за свідоцтвом України №11191 отримана позивачнм-1 з 28.09.1994 р.; відтак, не можуть прийматися судом як належні докази у даній справі.

Крім того, зазначені докази не спростовують доводів позивачів про те, що зображення варіанту №13 патенту України №21913 на промисловий зразок відповідача-1 є схожими настільки, що їх можна сплутати, зі знаками "КИЇВСЬКИЙ ТОРТ" позивачів, а також про те, що заявка на реєстрацію патенту України №21913 на промисловий зразок у частині варіанту №13 була подана із порушенням прав позивачів.

Суд також відхиляє твердження відповідача-1 про те, що Рішення Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 28.04.2017 р., яким знак для товарів та послуг "КИЇВСЬКИЙ ТОРТ" було визнано добре відомим в Україні станом на 24.08.1991 р., є незаконним, з огляду на відсутність будь-яких доказів на підтвердження таких доводів.

З урахуванням викладеного, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, у в тому числі Висновок № 1194 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності віл 20.02.2018 р., суд дійшов висновку про те, що доводи позивачів про порушення відповідачем-1 прав інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №80829, №11191, №70068 та добре відомий в Україні знак "Київський торт", являються обґрунтованими, належним чином підтвердженими відповідними доказами та не спростованими відповідачами.

Щодо заяви відповідача-1 про застосування строку позовної даності, суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивачам стало відомо про реєстрацію на ім'я ПАТ "Київхліб" промислового зразка "КОМПЛЕКТ ЕТИКЕТОК ДЛЯ ТОРТУ" за патентом України №21913 під час розгляду господарської судової справи № 910/15986/17.

В межах справи № 910/15986/17 ТОВ "Київський БКК" обґрунтовує правомірність використання ним спірного позначення для маркування тортів "Київський" тим, що воно є застосуванням варіанту №13 патенту України № 21913 на промисловий зразок "КОМПЛЕКТ ЕТИКЕТОК ДЛЯ ТОРТУ", власником якого є відповідач-1. На підтвердження законності такого застосування ТОВ "Київський БКК" повідомило позивачів 20.11.2017 р., що між ним та ПАТ "Київхліб" укладено Договір комерційної концесії від 28.04.2017 р., за яким відповідач-1 надав ТОВ "Київський БКК" право на використання патенту України № 21913 на промисловий зразок "Комплект етикеток для торту", який у варіанті №13 містить зображення етикетки для торту "Київський".

Відповідно до ст. 257 та ч. 1 ст.261 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів відповідно є визнання незаконним рішення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, серед інших, шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про доведеність позивачами обставин того, що їм стало відомо про наявність патенту України № 21913 на промисловий зразок "Комплект етикеток для торту", який у варіанті №13 містить зображення етикетки для торту "Київський", лише 20.11.2017 р., при розгляді судової справи №910/15986/17.

Таким чином, позивачі звернулись за захистом своїх прав інтелектуальної власності в межах встановленого строку позовної давності.

Крім того, суд зазначає, що однією із підстав для визнання недійсним варіанту №13 патенту України №21913 на промисловий зразок є наявність у ПрАТ "ККФ "Рошен" прав на добре відомий знак "Київський торт", який позивач-2 отримав на підставі Рішення Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 28.04.2017 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги до відповідача-1 - Публічного акціонерного товариства "Київхліб" про визнання частково недійсним патенту України № 21913 від 10.06.2011 р. на промисловий зразок "КОМПЛЕКТ ЕТИКЕТОК ДЛЯ ТОРТУ", в частині варіанту №13, обґрунтованими, підтвердженими наявними у матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином і у встановленому законом порядку відповідачами, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог до відповідача-2 - Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ст. 2 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" Установа (Міністерство економічного розвитку і торгівлі України) забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на корисні моделі і промислові зразки, для чого, зокрема забезпечує опублікування офіційних відомостей про названі об'єкти права інтелектуальної власності.

При визнанні патенту чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені; патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патенту (п. п. 3, 4 ст. 25 ЗУ "Про охорону прав на промислові зразки").

Пунктом 1.2 ст. 1 Положення про Державний реєстр патентів України на промислові зразки (надалі - Положення), затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 12.04.2001 № 290 (зі змінами і доповненнями), встановлено, що Державний реєстр патентів України на промислові зразки - це сукупність офіційних відомостей щодо державної реєстрації патентів України на промислові зразки, які постійно зберігаються на електронному та/або паперовому носіях.

Відповідно до п. 2.2 ст. 2 Положення, у процесі ведення реєстру до нього вносяться відомості, зокрема щодо визнання патенту недійсним повністю або частково.

Підставою для внесення відомостей до реєстру, відповідно до п. 2.3 ст. 2 Положення є, зокрема, рішення судових органів.

Згідно з п. 4 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. №459, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організує в установленому порядку експертизу об'єктів права інтелектуальної власності, видає патенти на об'єкти права інтелектуальної власності, веде державні реєстри об'єктів права інтелектуальної власності, видає офіційні бюлетені з питань інтелектуальної власності.

За таких обставин, з огляду на висновок суду про наявність підстав для визнання частково недійсним патенту України № 21913 від 10.06.2011 р. на промисловий зразок "КОМПЛЕКТ ЕТИКЕТОК ДЛЯ ТОРТУ", в частині варіанту №13, задоволенню підлягають і позовні вимоги до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про внесення відомостей про це до Державного реєстру патентів України на промислові зразки і здійснення відповідної публікації в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Частинами 1, 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, зокрема, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

У матеріалах справи міститься клопотання позивачів від 17.04.2018 р. про відшкодування судових витрат ДП "КК "Рошен" та ПрАТ "ККФ "Рошен", у якому заявлено вимоги про стягнення з ПАТ "Київхліб", у разі задоволення позовних вимог, судових витрат ДП "КК "Рошен", пов'язаних із залучення експертів з питань об'єктів інтелектуальної власності, спеціалістів для проведення соціологічного дослідження, оплатою судових зборів та судової експертизи у розмірі 116 890,00 грн.; та судових витрат ПрАТ "ККФ "Рошен" зі сплати судового збору у розмірі 3 368,00 грн.

На підтвердження понесених судових витрат позивачами надано до матеріалів справи: рахунок фактуру №СФ-0000012 від 21.06.2017 р., акт № ОУ-0000006 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 21.06.2017 р., договір № 01/14-06 про виконання досліджень від 14.06.2017 р., платіжні доручення № 5457 від 22.06.2017 р., №5878 від 06.07.2017 р., № 6437 від 25.07.2017 р., акт приймання-передачі наданих послуг від 20.07.2017 р., платіжне доручення №1640 від 22.02.2018 р., підтвердження оплати судового збору за подання позовної заяви та за подання заяви про забезпечення позову відповідно до квитанції № NICHH52396 від 14.12.2017 р.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч. ч. 5, 8, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Дослідивши клопотання позивачів про відшкодування судових витрат та додані до нього документи, суд дійшов висновку про доведеність понесених позивачами судових витрат та їх розміру, у зв'язку з чим таке клопотання підлягає задоволенню.

При цьому, з урахуванням обставин даної справи та задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд, керуючись ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає судові витрати на ПАТ "Київхліб" у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати частково недійсним патент України № 21913 від 10.06.2011 р. на промисловий зразок "КОМПЛЕКТ ЕТИКЕТОК ДЛЯ ТОВАРУ", в частині варіанту № 13.

3. Зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (01008, м. Київ, вул. М.Грушевського, 12/2; код ЄДРПОУ 37508596) внести відомості до Державного реєстру патентів України на промислові зразки про визнання частково недійсним патенту України № 21913 від 10.06.2011 р. на промисловий зразок "КОМПЛЕКТ ЕТИКЕТОК ДЛЯ ТОВАРУ", а саме стосовно варіанту № 13, та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність".

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "КИЇВХЛІБ" (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 83; код ЄДРПОУ: 00381574) на користь Дочірнього підприємства "Кондитерська корпорація "Рошен" (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 26/9; код ЄДРПОУ: 25392188) 116 890 (сто шістнадцять тисяч вісімсот дев'яносто) грн. 00 коп. судових витрат.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "КИЇВХЛІБ" (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 83; код ЄДРПОУ: 00381574) на користь Приватного акціонерного товариства "Київська кондитерська фабрика "РОШЕН" (03039, м. Київ, просп. Науки, буд. 1; код ЄДРПОУ: 00382125) 3 368 (три тисячі триста шістдесят вісім) грн. 00 коп. судових витрат.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24.07.2018 р.

Суддя Н.І.Зеленіна