Рішення № 75449809, 11.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.07.2018Справа № 910/4427/18Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О. при секретарі судового засідання Астаповій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант" до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про розірвання договору, за участю представників позивача - не з'явися, відповідача - Герасименка М.В., довіреність №389 від 29.03.2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про розірвання з 17.11.2016 року договору поруки №4Б12132И/П від 08.11.2016 року на підставі ст. ст. 15, 16, 509, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх обов'язків за договором поруки №4Б12132И/П від 08.11.2016 року щодо передачі позивачу документів, які підтверджують обов'язки боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бескарт", за кредитним договором від 08.11.2016 року №4Л16111Г. Обґрунтовуючи наявність такого обов'язку у відповідача позивач посилається на те, що він, як поручитель за договором поруки №4Б12132И/П від 08.11.2016 року, укладеним з відповідачем, за зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Бескарт" за кредитним договором від 08.11.2016 року №4Л16111Г, погасив борг останнього шляхом сплати відповідачу 400 722 416,06 грн. Невиконання відповідачем цього обов'язку, на думку позивача, є істотним порушенням договору поруки №4Б12132И/П від 08.11.2016 року, що є підставою для розірвання договору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.04.2018 року відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами загального провадження та підготовче засідання у справі та призначено на 14.05.2018 року.

30.05.2018 року відповідачем через канцелярію суду надано письмові пояснення у справі.

14.05.2018 року відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з огляду на те, що позивачем не надано доказів щодо виконання ним умов договору поруки в повному обсязі, а також зазначає, що в силу закону закріплено право поручителя вимагати від боржника відновлення свого майнового стану. Також відповідач зазначає, що позивачем не наведено доказів на підтвердження звернення позивача про розірвання договору в порядку, передбаченому законом, позивачем не наведено жодного обґрунтування щодо наявності підстав, з якими закон пов'язує розірвання договорів у разі істотної зміни обставин за рішенням суду.

30.05.2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 13.06.2018 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.06.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 11.07.2018 року.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.11.2016 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант" (поручитель) було укладено договір поруки №4Б12132И/П (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Бескарт" (боржником) своїх зобов'язань за:

- кредитним договором від 10.05.2012 №4Б12132И (далі - кредитний договір 1), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору;

- кредитним договором від 17.04.2013 №4Б13247И (далі - кредитний договір 2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору;

- кредитним договором від 23.08.2013 №4Б13520И (далі - кредитний договір 3), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору;

- кредитним договором від 17.02.2014 №4Б14162И (далі - кредитний договір 4), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору;

- кредитним договором від 20.02.2015 №4Б15064И (далі - кредитний договір 5), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору;

Надалі за текстом: кредитний договір 1,2,3,4,5 - кредитний договір/кредитні договори (п. 1 договору поруки).

Відповідно до п. 4. договору поруки у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.

Згідно п. 8 договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Пунктом 10 договору поруки визначено, що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитними договорами передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Положенням ст. 553 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що порукою є правовідношення, в якому поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпеченого порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Таким чином, сутність поруки як одного із видів забезпечення зобов'язання полягає в тому, що кредитор в особі поручителя отримує додаткового боржника, до якого може пред'явити вимогу у обсязі всіх невиконаних боржником зобов'язань.

Оскільки порука є договірним зобов'язанням, стосовно якого передбачено обов'язкове дотримання письмової форми (ч. 1 ст. 547 ЦК України), моментом укладення такого договору є досягнення згоди з усіх істотних умов, внаслідок якого у сторін виникають взаємні права та обов'язки.

Виконання поручителем свого обов'язку перед кредитором за боржника наділяє його правами вимоги до останнього. Дане право є майновим правом, яке може бути захищено способами, визначеними ст. 16 ЦК України та ст. 20 Господарського кодексу України. Для підтвердження цього права закон покладає на кредитора обов'язок вручення поручителю документів, які підтверджують обов'язок боржника (ч. 1 ст. 556 ЦК України).

Виходячи з загального правила незмінності договору, частиною 1 статті 651 ЦК України передбачена можливість зміни або розірвання договору лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Керуючись цим же правилом, законодавець допустив можливість розірвання договору за рішенням суду виключно за наявності вагомих причин, які ним у частині 2 статті 651 ЦК України кваліфіковані як істотне порушення договору. В розумінні цієї норми істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою розбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, не будь-яке порушення договору є підставою для його розірвання за рішенням суду, а тільки таке, яке свідчить про неможливість досягнення стороною цілі договору. З огляду на це, підлягають встановленню правова природа договору поруки та мета (матеріально-правовий результат), яку сторони переслідують при його укладенні.

Як зазначено судом вище, сутність поруки як одного із видів забезпечення зобов'язання полягає в тому, що кредитор в особі поручителя отримує додаткового боржника, до якого може пред'явити вимогу у обсязі всіх невиконаних боржником зобов'язань. Виконання поручителем свого обов'язку перед кредитором за боржника наділяє його правами вимоги до останнього. За приписами п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України, це є однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні.

Таким чином, виконання поручителем свого обов'язку перед кредитором за боржника є тим юридичним фактом, з яким закон пов'язує виникнення цивільних прав та обов'язків між поручителем, як новим кредитором, та боржником (ст. 11 ЦК України). Виникнення цих цивільних прав та обов'язків не обумовлено настанням такої обставини, як вручення поручителю документів. А тому відсутні правові підстави вважати, що невиконання кредитором обов'язку передати документи є істотним порушенням договору, внаслідок якого сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, правові підстави, з якими закон пов'язує можливість розірвання договору за рішенням відсутні, тому суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не порушено відповідачем, і тому в позові про розірвання договору поруки №4Б12132И/П від 08.11.2016 року слід відмовити.

Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено 23.07.2018р.

Суддя С.О. Чебикіна