Рішення № 75449717, 11.07.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/17/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2018 справа № 908/434/18

м. Запоріжжя

за позовом публічного акціонерного товариства "Фідобанк" (юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 10; поштова адреса: 04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 58)

до відповідача фізичної особи-підприємця Соскова Юрія Євгеновича (АДРЕСА_1)

про стягнення 494590,41 грн.

господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.

при секретарі судового засідання Чубар М.В.

учасники справи:

від позивача: Манжур Т.В., довіреність № 33 від 13.03.2018

від відповідача: Коваленко Є.С., довіреність № 674 від 10.04.2018

свідки у справі: ОСОБА_4, паспорт серії НОМЕР_2 від 04.07.2000; ОСОБА_5, паспорт серії НОМЕР_3 від 29.12.1999

Розглядаються позовні вимоги про стягнення 450000,00 грн. заборгованості з орендної плати за період з 01.03.2017 по 30.11.2017 на підставі договору оренди № 01-04 від 01.04.2016, а також 40590,41 грн. пені та 4000,00 грн. штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором.

Ухвалою суду від 20.03.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі № 908/434/18, присвоєно справі номер провадження 18/17/18, призначено підготовче судове засідання на 11.04.2018; оголошувались перерви у підготовчому засіданні до 16.05.2018, 12.06.2018, 19.06.2018; строк підготовчого провадження продовжувався на тридцять днів в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України; ухвалою від 19.06.2018 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 11.07.2018 та 18.07.2018; у судове засідання на 11.07.2018 для допиту викликано свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5

В судовому засіданні 11.07.2018 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав повністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе за договором оренди зобов'язань щодо сплати орендної плати у розмірі 50 000,00 грн. щомісячно за період з 25.03.2017 по 30.11.2017 (включно) у останнього утворилася заборгованість в розмірі 450000,00 грн. Надіслана на адресу відповідача претензія від 05.12.2017 № 1-1-1/1685-ЛК/1 з вимогою про сплату 494590,41 грн. залишена без відповіді та задоволення. Невиконання відповідачем зобов'язань за Договором, за доводами позивача, є підставою для покладення на нього відповідальності у вигляді передбачених договором пені та штрафу. Посилаючись на приписи ст.ст. 526, 549, 611, 612, 627 ЦК України та ст.ст. 216, 217, 230, 283 ГК України позивач просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов на наданих суду додаткових поясненнях.

За доводами відповідача, наданий позивачем на підтвердження факту передачі об'єкта оренди акт прийому-передачі приміщення від 01.04.2016 не може вважатися належним доказом, оскільки містить недостовірні відомості. Вказує, що в договорі обумовлена чітка процедура приймання-передачі об'єкта оренди, за якою сторони протягом одного дня безпосередньо на об'єкті оренди повинні оглянути об'єкт оренди, стан інженерних комунікацій, обладнання; показники засобів обліку, про що скласти акт приймання-передачі та цього ж дня в Запоріжжі підписати даний акт. Однак, акт прийому-передачі приміщення від 01.04.2016 укладений в місті Київ, одночасно з укладенням договору в м. Запоріжжя, що є неможливим, оскільки відповідач місто Київ цього дня не відвідував. Вказує, що вартість об'єкта оренди згідно договору складає 2402331, грн., а за актом прийому-передачі приміщення від 01.04.2016 вартість об'єкта оренди складає 50000,00 грн. Наведені факти, за твердженням відповідача свідчать про те, що наданий суду акт є неналежним документом, який не має жодного відношення до договору і дає підстави вважати, що об'єкт оренди не був переданий відповідачу на умовах договору. Також відповідач вважає безпідставним нарахування позивачем пені та штрафу, оскільки відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Відповідач відзначає невірність наданих позивачем розрахунків та зауважує, що за умовами договору передбачено сплату штрафу у розмірі 1% від суми заборгованості, при цьому, розмір орендної плати за договором складає 50000,00 грн. в т.ч. ПДВ, а на суму податку на додану вартість, в силу положень п. 164.2.14 ч. 164.2. ст. 164 ПК України неустойка не нараховується і не сплачується. Крім того, вказує на те, що після відкликання ліцензії позивач не мав права займатися банківською діяльністю, тому перерахування коштів на його рахунок стало неможливим. Невчинення позивачем дій щодо належного повідомлення відповідача про нові реквізити свідчить про прострочення кредитора та унеможливлює застосування відповідальності до відповідача. У доповненнях на відзив відповідач вказав на відсутність актів виконаних робіт (наданих послуг) по періодам, в яких діяв договір, тому грошове зобов'язання зі сплати послуг не настало, а також на відсутність доказів того, що позивач мав право займатися таким видом діяльності, як надання в оренду власного або орендованого нерухомого майна.

Позивач у відповіді на відзив проти доводів відповідача заперечив. Неточності в акті приймання-передачі вважає описками, які не впливають на правильність підписання акта приймання-передачі та його наслідки. Спростовуючи твердження відповідача про неправомірне застосування подвійної юридичної відповідальності та невірний розрахунок суми пені і штрафу, позивач посилається на визначення розміру пені і штрафу відповідно до пунктів 8.1 та 8.2 договору, що не суперечить приписам ст. 628 ЦК України. Посилання відповідача на необізнаність про реквізити щодо сплати орендних платежів позивач вважає безпідставними та вказує на наявність відомостей про сплату відповідачем орендних платежів, зокрема, у акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.04.2016 по 02.04.2018 та у виписках по рахункам, згідно з якими відповідачем частково сплачувались орендні платежі за період квітень 2016 - лютий 2017 з посиланням на спірний договір.

Після виступів представників сторін суд викликав для допиту свідка ОСОБА_4 Судом встановлено особу свідка, оголошено свідку його права, передбачені ст.ст. 66, 68 ГПК України та попереджено свідка ОСОБА_4 про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і за відмову від давання показань. Секретарем судового засідання приведено свідка ОСОБА_4 до присяги. Свідком ОСОБА_4 надано розписку про роз'яснення йому прав свідка та попередження про кримінальну відповідальність. При допиті зафіксовано відповіді свідка на поставлені позивачем та відповідачем питання, а також відповіді на питання суду. Згідно наданих свідком ОСОБА_4 показів, її робоче місце, як бухгалтера ФОП Соскова Ю.Є., протягом періоду часу з 2006 року по грудень 2017 року не змінювалось і знаходиться у адміністративній будівлі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 57. Відносно виконання умов договору оренди свідок зазначив, що об'єкт оренди знаходиться у користуванні ФОП Соскова Ю.Є., орендні платежі сплачувались ним особисто. Щодо обставин підписання акта приймання-передачі від 01.04.2016 свідок підтвердив свої покази, що відповідач був присутній на робочому місці у м. Запоріжжя протягом всього дня, але відлучався короткотерміново для подання в різного роду офіційні органи податкової та іншої звітності.

Суд викликав для допиту свідка ОСОБА_5 Судом встановлено особу свідка, оголошено свідку його права, передбачені ст.ст. 66, 68 ГПК України та попереджено свідка ОСОБА_5 про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і за відмову від давання показань. Секретарем судового засідання приведено свідка ОСОБА_5 до присяги. Свідком ОСОБА_5 надано розписку про роз'яснення йому прав свідка та попередження про кримінальну відповідальність. При допиті зафіксовано відповіді свідка на поставлені позивачем та відповідачем питання, а також відповіді на питання суду. За показами свідка, на час підписання акта приймання-передачі від 01.04.2016 він працював у ФОП Соскова Ю.Є. та відповідав за охоронно-пропускний режим на територію об'єкта за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 57. Свідок підтвердив свої покази щодо того, що Сосков Ю.Є. 01.04.2016 протягом всього дня знаходився на об'єкті за зазначеною адресою та не відлучався з 8-00 до 18-00 години. Відносно того, чи звертались будь-які особи до Соскова Ю.Є. з питанням про підписання договору або акту свідок вказав, що йому такі дані невідомі, оскільки протягом всього дня на територію проходять відвідувачі, в тому числі і до відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством "Фідобанк" (орендодавцем, позивачем у справі) та фізичною особою-підприємцем Сосковим Юрієм Євгеновичем (орендарем, відповідачем у справі) 01.04.2016 укладено договір оренди № 01-04 нежитлового приміщення (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, а саме: цілісно-майновий комплекс, загальною площею 2525,3 кв.м., розташований за адресою м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 57 (об'єкт оренди). До складу об'єкту оренди входять наступні об'єкти нерухомості:

- адміністративна будівля під літерою та цифрою «А-3», інв. № 0001, загальною площею 1751,50 кв.м.,

- шиномонтажний комплекс під літерою «В», інв. № 0005, загальною площею 773,8 кв.м.

За визначенням п. 2.1 Договору об'єкт оренди передається орендарю в користування на строк з 01.04.2016 до 01.07.2016, якщо за 30 днів до закінчення строку оренди сторона не повідомить іншу сторону про намір припинити договір, строк оренди продовжується на наступні 24 місяці.

Згідно із п. 1.3 Договору об'єкт оренди належить орендодавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про придбання об'єктів нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого 16.05.2012 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Петрушенко Т.І. за реєстровим № 1950.

Пунктом п. 3.1 Договору погоджено, що орендар сплачує на користь орендодавця орендну плату за кожен місць оренди у розмірі 50000,00 грн. (п'ятдесят тисяч гри. 00 коп.), в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п. 3.3 Договору орендар сплачує орендну плату до 25 числа місяця за поточний місяць оренди шляхом переказу коштів на рахунок орендодавця, за реквізитами, вказаними у розділі 12 цього договору, при цьому у реквізиті розрахункового документа «призначення платежу» вказується місяць, за який сплачується орендна плата, а також те, що орендна плата включає в себе ПДВ.

Згідно із п. 4.1 Договору передача об'єкта оренди здійснюється протягом 1 (одного) робочого дня з дати укладення цього договору за актом приймання-передачі.

В акті приймання-передачі зазначаються дата та місце складання акта, найменування та площа об'єкта оренди, його санітарний та технічний стан, стан інженерних комунікацій, обладнання, показники засобів обліку (п. 4.3 Договору).

На виконання приписів розділу 4 Договору, 01.04.2016 сторонами підписано Акт прийому-передачі приміщення. Недоліків щодо стану об'єкта, які перешкоджають його використанню, не виявлено.

Відповідно до п. 6.2.3 Договору орендар зобов'язався в строк та в порядку, визначеному цим договором, сплачувати орендну плату.

Додатковою угодою № 1 від 15.11.2017, у зв'язку з продажем 15.11.2017 ПуАТ «Фідобанк» частини об'єкта нерухомості, а саме: шиномонтажний корпус літ. «В», інв. № 0005, загальною площею 773,8 кв.м., що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 57, пункти 1.1 та 1.2 Договору викладено у наступній редакції:

- п. 1.1 «за цим договором орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, а саме: Адміністративна будівля літ. «А-3», інв. № 0001, загальною площею 1751,5 кв.м., що знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 57»;

- п. 1.2 «Вартість об'єкту оренди з урахуванням індексації - 1 898 310 грн. 29 коп.».

За актом приймання-передачі від 15.11.2017 орендарем передано, а орендодавцем прийнято частину об'єкта нерухомості, що є предметом оренди - нежитлове приміщення, а саме: шиномонтажний корпус літ. «В», інв. № 0005, загальною площею 773,8 кв.м. Акт підписано сторонами без зауважень щодо стану об'єкта.

Позивач зазначив, що ФОП Сосковим Ю.Є. покладений на нього обов'язок щодо сплати орендної плати у розмірі 50000,00 грн. щомісячно за період з 25.03.2017 по 30.11.2017 (включно) не виконувався, що призвело до утворення заборгованості по орендним платежам в розмірі 450000,00 грн.

На адресу відповідача надіслана претензія від 05.12.2017 № 1-1-1/1685-ЛК/1 з вимогою про сплату 494590,41 грн. (з урахуванням пені та штрафу). Згідно поштового повідомлення про вручення претензія отримана особисто відповідачем 05.01.2018. Жодних дій зі збоку відповідача щодо погашення заборгованості за орендними платежами не вчинено.

Додатковою угодою від 13.12.2017, підписаною сторонами та скріпленою печатками сторін, у зв'язку з невиконання орендарем пунктів 3.1, 3.2 Договору та продажем об'єктів нерухомості, договір оренди визнано розірваним з 13.12.2017.

Актом прийому-передачі від 13.11.2017 об'єкт оренди повернуто орендодавцю.

Несплата орендарем заборгованості стала підставою для звернення з даним позовом про стягнення заборгованості, пені та штрафу.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст. 526 Цивільного кодексу України.

За своєю правовою природою Договір, за яким між позивачем і відповідачем склалися господарські правовідносини, є договором найму.

Згідно з ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Однак, орендна плата відповідачем в обумовлені укладеним ним з позивачем Договором розмірі та строки не внесена, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за Договором.

Відносно посилання відповідача на ненадання позивачем належних доказів передачі ФОП Соскову Ю.Є. об'єкта оренди відповідно до умов договору, суд зазначає наступне.

За доводами відповідача, акт прийому-передачі приміщення від 01.04.2016 не може вважатися належним доказом, оскільки містить недостовірні відомості, зокрема, акт прийому-передачі приміщення від 01.04.2016 укладений в місті Київ одночасно з укладенням договору в місті Запоріжжя, що є неможливим, оскільки відповідач місто Київ цього дня не відвідував. Також зазначено про невідповідність назви цього акта та визначеної в ньому вартості об'єкта оренди змісту договору. Вказано на відсутність відомостей, передбачених пунктом 4.3 договору, а саме щодо стану об'єкту оренди.

Проте, на підтвердження наведених доводів відповідачем не надано жодного доказу. Будь-яких звернень відносно неналежного виконання позивачем умов договору щодо передачі об'єкта оренди або передачі його у незадовільному стані з моменту укладення договору 01.04.2016 з боку відповідача на адресу позивача не надходило.

Напроти, матеріалами справи, зокрема, актом прийому-передачі приміщення від 15.11.2017 щодо повернення частини нерухомого майна, підтверджується, що об'єкт оренди знаходився у користуванні відповідача на умовах Договору.

Слід зазначити, що акт прийому-передачі приміщення від 01.04.2016 підписаний ФОП Сосковим Ю.Є. та скріплений його печаткою без зауважень. Належність підпису відповідачем не заперечується.

В акті зазначено про огляд об'єкту оренди та відсутність істотних недоліків, які б перешкоджали його використанню, що вказує на дотримання п. 4.3 Договору.

Визначення в акті прийому-передачі іншої назви акта, ніж за умовами договору, та місця підписання акта, замість міста Запоріжжя - місто Київ, є описками, які не впливають на факт передачі об'єкту оренди.

Зазначення в акті розміру щомісячної орендної плати, замість вартості об'єкта оренди, також не впливає на правомірність підписання акту приймання-передачі та його наслідки.

За таких обставин, підстави вважати, що об'єкт оренди не переданий відповідачу відповідно до умов Договору відсутні.

Суд наголошує, що з боку відповідача мало місце виконання умов Договору, а саме, в частині оплати за оренду нежитлового приміщення по вул. Південне шосе, 57 згідно договору оренди № 01-04 від 01.04.2016. Долучені до матеріалів справи копії виписок по особовим рахункам та роздруковані позивачем меморіальні ордери свідчать, що оплата оренди в період з квітня 2016 по лютий 2017 частково здійснювалась відповідачем з призначенням платежу: «згідно дог. оренди № 01-04 від 01.04.2016. Плата за оренду нежитлового приміщення». Посилання відповідача на відсутність оригіналів доказів такої оплати суд відхилив, визнавши надані докази належними. Електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа (ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Що стосується питання можливості використання електронного документа в якості доказів, суд звертає увагу, що, в силу ст. 73 ГПК України, до доказів, на підставі яких судом встановлюються обставини, які мають значення для вирішення справи, віднесено, в тому числі електронні докази. Банківський електронний документ - електронний розрахунковий документ, службове повідомлення СЕП, довідкове повідомлення інформаційно-пошукової системи Національного банку України, інформаційне повідомлення. Роздруковані позивачем виписки по рахунку та меморіальні ордери є документами із нормативної бази банку, які представляють собою архів документів в електронному вигляді у файловій системі. Достовірність завірених уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПуАТ «Фідобанк» електронних версій таких документів у суду сумніви не викликає, тому необхідності дослідження, в порядку ст.ст. 96, 97 ГПК України, оригіналу електронного доказу немає.

Крім того, за поясненнями свідка ОСОБА_4 - бухгалтера відповідача, орендна плата за договором вносилась особисто ФОП Сосковим Ю.Є. готівкою і саме у нього повинні бути оригінали таких доказів.

Під час розгляду справи судом також з'ясовано, що переданий за спірним договором об'єкт оренди до 2012 року належав на праві власності відповідачу і був переданий ним у заставу ПуАТ «Фідобанк». В подальшому, внаслідок неналежного виконання зобов'язань ФОП Сосковим Ю.Є. своїх зобов'язань перед Банком, ПуАТ «Фідобанк» прийнято об'єкт нерухомості у власність, частину якого (адміністративну будівлю та шиномонтажний комплекс) і передано у користування ФОП Соскова Ю.Є. на умовах раніше укладеного договору оренди. За поясненнями представників сторін, договір оренди № 01-04 від 01.04.2016 укладений сторонами у зв'язку з продажем частини майна та зміною розміру орендної плати.

Як вже зазначалося вище, за умовами укладеного між сторонами договору передбачено своєчасне внесення орендних платежів (п. 6.2.3 Договору). Статті 762 ЦК України та 286 ГК України до обов'язків орендаря, зокрема, відносять оплату оренди, розмір якої встановлено договором.

Відповідач не навів передбачених законом обставин та не надав доказів, які б звільняли його від виконання обов'язку щодо здійснення у повному обсязі оплати за користування орендованим ним нежитловим приміщенням.

Згідно із здійсненим позивачем у відповідності до умов Договору розрахунком, станом на 30.11.2017 заборгованість відповідача за Договором по орендній платі за період з 25.03.2017 по 30.11.2017 складає 450000,00 грн.

Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 450000,00 грн. заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимоги про стягнення пені та штрафу заявлено позивачем на підставі пунктів 8.1 та 8.2 Договору, згідно з якими, у випадку порушення орендарем строку внесення орендної плати, інших платежів за договором, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості; у випадку порушення орендарем строку внесення орендної плати, інших платежів за договором, більше ніж 30 (тридцять) днів орендар сплачує орендодавцю штраф розмірі 1% від суми заборгованості.

Оскільки відповідачем не виконано своєчасно та належним чином зобов'язання щодо сплати орендних платежів, позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 40590,41 грн. та штраф в розмірі 4000,00 грн.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою ст. 231 ГК України.

В разі порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України (сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості).

В даному випадку, факт порушення відповідачем умов Договору щодо строків сплати орендних платежів підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, нарахування позивачем неустойки (пені) на підставі п. 8.1 Договору та штрафу на підставі п. 8.2 Договору за порушення відповідачем умов Договору слід визнати правомірним.

Наведене спростовує доводи відповідача відносно неправомірності покладення на нього подвійної відповідальності у вигляді пені та штрафу. Посилання на постанову Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 6-2003цс15 та постанови Верховного Суду у справах №№ 643/4125/17, 554/2743/14, 369/884/16 є безпідставними, оскільки викладені у цих постановах висновки стосуються цивільно-правової відповідальності фізичної особи у кредитних правовідносинах.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" (виходячи з дати початку порушення грошового зобов'язання - 25.03.2017 та суми боргу по періодам заборгованості щомісячно, по 30.11.2017) та розрахунок штрафу, суд встановив, що розмір пені та штрафу за вказаний період визначений позивачем вірно, вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в заявлених розмірах, а саме: 40590,41 грн. пені та 4000,00 грн. штрафу.

Стосовно доводів відповідача щодо невірності визначення позивачем розміру пені та штрафу виходячи з визначеного договором розміру орендної плати 50000,00 грн. в т.ч. ПДВ, суд зазначає, що позивач, який фактично є постачальником послуг оренди в межах договору, на підставі п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» в період, за який проводиться стягнення заборгованості, являвся платником податку ПДВ, тому визначення договором розміру орендної плати з урахуванням податку на додану вартість є правомірним.

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності. Отже, операції з надання в оренду нежитлового приміщення, що належало позивачу, підлягали оподаткуванню у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

Слід зазначити, що умовами договору передбачено відповідальність відповідача за несвоєчасність розрахунків у вигляді пені та штрафу, виходячи із суми заборгованості (розміру орендної плати), тому позивачем розрахунки пені та штрафу цілком правомірно здійснено саме з цих сум.

Посилання відповідача на підпункт 164.2.14 пункту 164.2 ст. 164 ПК України суд визнав безпідставним, оскільки зазначеною нормою визначено базу оподаткування, а саме: до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім: б) відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання. Проте, дана норма жодним чином не спростовує правомірність визначення позивачем штрафних санкцій у господарських правовідносинах з відповідачем, виходячи з розміру заборгованості (50000,00 грн. щомісячно), як то передбачено умовами спірного Договору.

Посилання відповідача на необізнаність про реквізити для сплати орендних платежів у зв'язку з відкликанням банківської ліцензії та прийняттям рішення про ліквідацію ПуАТ «Фідобанк» спростовується здійсненням відповідачем оплат за оренду у період після 19.07.2017, коли Банк увійшов у процес ліквідації, та підписаною сторонами додатковою угодою № 1 від 15.11.2017, в розділі «реквізити та підписи сторін» якої вказані актуальні платіжні реквізити позивача, отже, відповідач не був позбавлений можливості оплати орендних платежів згідно оновлених реквізитів, тому, прострочення кредитора, на яке вказує відповідач, відсутнє.

Доводи відповідача про відсутність у позивача права займатися підприємницькою діяльність за кодом КВЕД 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна» суд відхилив, оскільки вказане питання не є предметом розгляду даної справи і не впливає на встановлені судом обставини.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідач не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним зобов'язання за договором щодо сплати орендної плати у встановлених договором розмірі та строки.

Враховуючи викладене, суд констатує наявність підстав для задоволення позовних вимог, які є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача повністю.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 165, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Соскова Юрія Євгеновича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_4, виданий 04.11.1995) на користь публічного акціонерного товариства "Фідобанк" (юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 10; поштова адреса: 04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 58) 450000,00 грн. (чотириста п'ятдесят тисяч грн. 00 коп.) заборгованості, 40590,41 грн. (сорок тисяч п'ятсот дев'яносто грн. 41 коп.) пені, 4000,00 грн. (чотири тисячі грн. 00 коп.) штрафу та 7418,86 грн. судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 23.07.2018.

Суддя В.В. Носівець