Рішення № 75449629, 18.07.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.07.2018 р. Справа № 910/4472/18

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В. при секретарі судового засідання Грабчаку Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент Авто", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю " Теса-Групп", м. Маріуполь Донецької області

про стягнення заборгованості у розмірі 6873,99 грн., з яких 6000,00 грн. – сума основного боргу, 608,55 грн. - пеня, 206,26 грн. - інфляційні витрати, 59,18 грн. - 3% річних, -

За участю представників сторін:

відвід позивача: не з’явився

від відповідача: не з`явився

Товариство з обмеженою відповідальністю “Фундамент Авто”, м. Київ звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Теса – Групп”, м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 6 873,99 грн., з яких 6 000,00 грн. – сума основного боргу, 608,55 грн. – пеня, 206,26 грн. – інфляційні витрати, 59,18 грн. – 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов’язань за надані транспортні послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 6000,00 грн. та виникли підстави для нарахування пені, інфляційних витрат та 3% річних.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст. ст. 509, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 54-57 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 03.08.2017р.).

Ухвалою господарського суд міста Києва від 20.04.2018 р. справа № 905/4472/18 передана за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області.

10 травня 2018 року матеріали справи №905/4472/18 надійшли на адресу господарського суду Донецької області.

З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/4472/18 визначено суддю Чернову О.В.

Ухвалою судді господарського суду Донецької області від 15.05.2018р. позов прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справі №905/4472/18.

19 червня 2018 року через канцелярію господарського суду Донецької області від відповідача надійшов відзив №112/14-06 від 14.06.2018р., в якому останній заперечив проти позовних вимог, зазначивши, що відповідачем заборгованість у розмірі 6000,00 грн. погашена, про що свідчать платіжні доручення наявні в матеріалах справи, отже нарахування позивачем штрафних санкцій є необґрунтованим та безпідставним.

У підготовчому судовому засіданні 26.06.2018р. судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/4472/18 до розгляду по суті на 18.07.2018 р.

Позивач у судове засідання 18.07.2018р. не з`явився, через канцелярію господарського суду Донецької області надав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 210 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ВСТАНОВИВ:

За період з вересня по жовтень 2016 року Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фундамент Авто» надало транспорті послуги з перевезення вантажу Відповідачу - Товариством з обмеженою відповідальністю «Теса-Групп» на загальну суму 78 341,25 грн., що підтверджується талонами замовника №РС000044872 від 29.09.2016р. на суму 2520,00грн., №РС000044898 від 29.09.2016р. на суму 3018,00грн., №РС000044795 від 23.09.2016р. ну суму 4137,60грн., №РС000044455 від 23.09.2016р. на суму 6082,80грн., №РС000044794 від 22.09.2016р. на суму4092,00грн., №РС000041954 від 22.09.2016р. на суму 6045,60грн., №РС000039924 від 21.09.2016р. на суму 4560,00грн., №РС000041956 від 21.09.2016р. на суму 6000,00грн., №РС000043862 від 20.09.2016р. на суму 4920,00грн., №РС000044872 від 29.09.2016р. на суму 6084,00грн., №РС000043244 від 20.09.2016р. на суму 2400,00грн., №РС000043886 від 19.09.2016р. на суму 2400,00грн., №РС000038821 від 19.09.2016р. на суму 3012,00грн., №РС000040774 від 17.09.2016р. на суму 5112,00грн., №РС000044200 від 16.09.2016р. на суму3600,00грн., №РС000036352 від 17.09.2016р. на суму 6115,20грн., №РС000036251 від 16.09.2016р. на суму 3036,00грн., №б/н від 05.10.2016р. на суму 1842,60грн., №б/н від 08.10.2016р. на суму 1841,76грн., №б/н від 12.10.2016р. на суму 1841,40грн., №б/н від 04.10.2016р. на суму 2080,32грн. та товарно-транспортними накладними за 29.09.2016р., від 23.09.2016р., від 22.09.2016р., від 21.09.2016р., від 20.09.2016р., від 19.09.2016р., від 17.09.2016р., від 16.09.2016р., від 05.10.2016р., від 08.10.2016р., від 12.10.2016р., від 04.10.2016р., які підписані та скріплені печатками представників сторін.

Крім того, в підтвердження факту надання позивачем відповідачу транспортних послуг, сторонами складені та підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг): № 7 від 31.10.2016р., на суму 7606,05 грн., №362 від 30.09.2016р. на суму 70 735,20грн. без заперечень.

Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2016р. по 12.05.2017р. підписаним сторонами,останні встановили, що станом на 12.05.2017р. заборгованість ТОВ «Теса-Групп» перед ТОВ «Фундамент Авто» складає 48 341,25 грн.

Відповідачем за період з 24.05.2017р. по 01.12.2017р. здійснено часткове погашення заборгованості перед позивачем у розмірі 38 335,20 грн., про що свідчать платіжні доручення №264 від 24.05.2017р. на суму 20 000,00 грн., №293 від 30.05.2017р. на суму 2 800,00 грн., №309 від 07.06.2017р. на суму 5 000,00 грн., № 331 від 13.06.2017р на суму 3000,00 грн., №379 від 21.06.2017р. на суму 2 000,00 грн., №568 від 26.07.2017р. на суму 2 000,00 грн., №572 від 26.07.2017р. на суму 1 000,00 грн., №120 від 06.09.2017р. на суму 2 535,20 грн.,

11 жовтня 2017 року позивач звернувся до відповідача з вимогою №39 про сплату боргу за транспорті послуги за період з вересня по жовтень 2016р. у розмірі 10 006,50грн., яка отримана відповідачем 20.10.2017р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0306105246031.

Відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості у розмірі 4006,50 грн. що підтверджується платіжними дорученням № 325 від 13.10.2017р. на суму 1000,00 грн., №395 від 25.10.2017р. на суму 1400,00 грн., №402 від 26.10.2017р. на суму 106,05 грн., №622 від 01.12.2017р. на суму 1500,00 грн., належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Претензією №14 від 24.01.2018р. позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити борг за транспорті послуги за період з вересня по жовтень 2016р. у розмірі 6000,00грн. протягом семи днів згідно ст. 530 Цивільного кодексу України.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобов’язань за надані транспортні послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 6000,00 грн., позивач завернувся до суду з розглядуваним позовом.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні Відповідача до сплати заборгованості, утвореної внаслідок неналежного виконанням зобов'язань за договором про надання транспортних послуг з перевезення вантажу та застосуванні наслідків несвоєчасного виконання зобов’язання.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні регулюються, насамперед, положеннями Господарського кодексу України, а також іншими актами господарського законодавства, зокрема - Цивільним кодексом України.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються ЦК України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та актами, що видаються відповідно до них (ч.2 ст. 908 ЦК України).

Згідно з вимогами ст.908 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі.

Укладання договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов’язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами відповідних перевезень.

Частиною 1 ст.50 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору перевезення вантажу автомобільним транспортом є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов’язки та відповідальність сторін щодо їх додержання (п.1 Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р.).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач в обґрунтування вимог до відповідача посилається на товарно-транспортні накладні: товарно-транспортними накладними за 29.09.2016р., від 23.09.2016р., від 22.09.2016р., від 21.09.2016р., від 20.09.2016р., від 19.09.2016р., від 17.09.2016р., від 16.09.2016р., від 05.10.2016р., від 08.10.2016р., від 12.10.2016р., від 04.10.2016р.., як на доказ наявності між сторонами договірних відносин з надання транспортних послуг з перевезення вантажу.

Як зазначено вище, нормами ст.908 ЦК України, ст. 307 ГК України та ст.50 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що договір про перевезення вантажу має бути укладений у письмовій формі (договір, накладна, квитанція, тощо). Вимоги до письмової форми правочину передбачені ст.207 Цивільного кодексу України.

Істотними умовами договору перевезення вантажу є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

За приписами ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., визначено правила укладення договорів перевезення.

Так, згідно п.3.4.Правил після того, як Перевізник і Замовник узгодили умови перевезень і розрахунки, стверджений підписом і печаткою Перевізника проект Договору з необхідними до нього додатками в двох екземплярах Перевізник зобов'язаний направити Замовнику не пізніше ніж через три дні після його узгодження.

У Договорі встановлюються: термін його дії, обсяги перевезень, умови перевезень (режим роботи по видачі та прийманню вантажу, забезпечення схоронності вантажу, виконання вантажно-розвантажувальних робіт і таке інше), вартість перевезень і порядок розрахунків, порядок визначення раціональних маршрутів, обов'язки сторін, відповідальність тощо (п. 3.5 Правил). Замовник не пізній як через 10 днів після одержання від Перевізника проекту Договору підписує його і лопатки до нього, стверджує їх печатками і один екземпляр повертає Перевізнику (п. 3.5.1 Правил).

Якщо у Замовника є розбіжності по Договору, він зобов'язаний сформулювати свої пропозиції у протоколі розбіжностей і направити їх Перевізнику разом з Договором у 10-деннил термін (п. 3.5.2 Правил). Перевізник зобов'язаний розглянути протокол розбіжностей Замовника, у разі потреби - спільно з ним, і включити до Договору всі прийняті пропозиції (п. 3.5.3 Правил).

На перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник надає Перевізнику при наявності Договору заявку відповідно до встановленої форми. У разі масових перевезень вантажів, особливо будівельних на місця будівництв, а також сільськогосподарських вантажів для їх переробки або у місця довгострокового зберігання, Замовник повинен до заявки подати також погоджений з Перевізником графік виконання перевезень із зазначенням лобового або середньодобового обсягу перевезень, а також початку і кінця роботи змін (п. 3.7 Правил).

Заявка полається Перевізнику у строк, визначений Договором. За погодженням із Перевізником Замовник може передати заявку на перевезення вантажів телефонограмою, телетайпом, телеграфом, телексом, іншим фіксованим шляхом. У цьому випадку в такій заявці мають бути необхідні відомості, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси вантаження та розвантаження, відстані перевезення та рід упаковки (п. 3.8 Правил).

Згідно з наданими позивачем товарно-транспортними накладними вбачається, що останнім здійснено перевезення вантажу на користь відповідача, який є замовником.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами укладений договір надання транспортних послуг з перевезення вантажу у спрощений спосіб, у зв’язку з чим, враховуючи прийняття послуг з боку відповідача, про що свідчать підписані акти приймання – здачі виконаних робіт, у останнього виник обов’язок щодо оплати наданих послуг.

Факт наявності між сторонами договірних відносин також підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 7 від 31.10.2016р., та №362 від 30.09.2016р.

Відтак, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з надання послуг, які підпадають під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст. 530 ЦК України).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.

З таких підстав, Відповідач не мав правових підстав ухилятися від здійснення розрахунку за надані послуги протягом 7 днів з дня пред'явлення вимоги №14 від 24.01.2018р.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем, всупереч ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ч.1 ст. 76 цього Кодексу належних доказів іншого до матеріалів справи не надано, внаслідок неналежного виконання грошових зобов'язань за наданні позивачем послуги з приймання платежів від населення за природний газ, утворилась та має місце заборгованість Відповідача в сумі 6000,00 грн.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання відповідних грошових зобов'язань у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд перевіривши відповідність наданого Позивачем розрахунку умовам договору і встановленим обставинам, дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за наданні транспорті послуги з перевезення вантажу в розмірі 6 000,00 грн.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, отже, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Проте, перевіривши розрахунок 3% річних суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним з огляду на наступне:

При розрахунку 3% річних, позивачем не вірно зазначено періоди з яких починається нарахування зазначених процентів. Так, Позивачем зазначено, що по претензії №14 від 24.01.2018р., зазначено період з 01.12.2017р., проте, як встановлено судом зазначена претензія направлена відповідачу до міста Бориспіль лише 25.01.2018р., що підтверджується фіскальним чеком №2220 від 25.01.2018р.

Відповідно до Нормативу і Нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013р. №958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв’язку (без урахування вихідних днів об’єктів поштового зв’язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Таким чином, враховуючи нормативні строки пересилання рекомендованої письмової кореспонденції та приписи ч.2 ст. 530 ЦК України, позивач мав нараховувати 3% лише з 07.02.2018р.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних за вказані періоди, зазначає, що позовні вимоги в цій частини підлягають частковому задоволенню у розмірі 25,64 грн.

Щодо вимог про стягнення інфляційних витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем надано розрахунок індексу інфляції за претензією претензії №14 від 24.01.2018р. за період з 01.12.2017р. по 30.03.2018р., однак зазначений період не є вірними, оскільки індекс інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, що кореспондується з приписами абз. 3 п.3.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Таким чином, Позивач повинен був нарахувати індекс інфляції за березень 2018р., враховуючи строк оплати зазначеної претензії протягом семиденного строку від дня пред'явлення вимоги.

Враховуючи зазначене, здійснивши перерахунок позовних вимог щодо інфляційної індексації за вказані періоди, суд дійшов висновку про задоволення вимог щодо стягнення інфляційних витрат в сумі 66,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 608,55 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п.1 ст. 547 ЦК України).

Крім того, згідно з Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як встановлено судом, угода щодо встановлення розміру неустойки у письмовій формі, відповідно до ст.547 Цивільного кодексу України сторонами не укладалась, адже договором який визначений Позивачем в якості правової підстави для стягнення заборгованості з надання транспортних послуг, не визначено такий вид забезпечення зобов'язання як неустойка.

Таким чином, нарахування позивачем пені за невиконання грошового зобов'язання з оплати транспортних послуг є безпідставним, з огляду на що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент Авто", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю " Теса-Групп", м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 6873,99 грн., з яких 6000,00 грн. – сума основного боргу, 608,55 грн. - пеня, 206,26 грн. - інфляційні витрати, 59,18 грн. - 3% річних – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теса-Групп» (87594, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Молодіжна, буд.15А; код ЄДРПОУ 39383446) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент Авто" (02660, м. Київ, вул. Колекторна, буд.1; код ЄДРПОУ 35198874) заборгованість у розмірі 6091,64 грн., з яких 6000,00 грн. – сума основного боргу, 66,00 грн. - інфляційні витрати, 25,64 грн. - 3% річних, судовий збір у розмірі 1 561,48 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення через Господарський суд Донецької області в порядку, передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.В. Чернова

Повний текст рішення складено та підписано 18.07.2018 року.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/