Рішення № 75449612, 19.07.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/230/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

за участі секретаря судового засідання: Шевчук-Сингаївської І.Г.

за участю представників сторін:

- від прокуратури: ОСОБА_1 - службове посвідчення № 023362 від 04.12.2013 ;

- від позивача: не прибув;

- від відповідача: ОСОБА_2 - представник за дов. від 21.07.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Коростишівської місцевої прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Іршанського навчально-виховного комплексу "Гімназія -дошкільний навчальний заклад" Хорошівського району Житомирської області (смт. Іршанськ, Хорошівський район, Житомирська область)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (смт. Іршанськ, Хорошівський район, Житомирська область)

про визнання недійсним договору № 915 від 15.01.2018, припинення зобов'язання за договором на майбутнє

з перервою в судовому засіданні з 17.07.2018 по 19.07.2018 згідно із ст. 216 ГПК України.

27.03.2018 до господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява Керівника Коростишівської місцевої прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Іршанського навчально-виховного комплексу "Гімназія-дошкільний навчальний заклад" Хорошівського району Житомирської області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поставки продуктів харчування від 15.01.2018 №915, припинення зобов'язання за договором на майбутнє.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що спірний договір не містить найменування та кількості продукції, не визначено конкретний предмет закупівлі на підставі Національного класифікатора України "Єдиний закупівельний словник" ДК 021:2015, що не відповідає принципам здійснення закупівель, визначених у ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме: відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель .

Ухвалою від 30.03.2018, господарський суд, зокрема, відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання суду; витребував в учасників справи необхідні документи.

Ухвалою господарського суду від 22.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/230/18 до судового розгляду по суті.

Позивач повноважного представника в засідання суду не направив; електронною поштою надіслав пояснення на позовну заяву від 20.06.2018, вих. №143, в якому зазначено, що сума договору становить 45000,00 грн., тому не потребує проведення відкритих торгів, конкурентного діалогу або переговорної процедури і не є публічною закупівлею в розумінні Закону України "Про публічні закупівлі", а також лист від 20.06.2018, вих. №142, в якому повідомлено, що 18.06.2018 договір №915 від 15.01.2018 припинив свою дію, про що сторонами укладено Додаткову угоду №1; вказані звернення позивача отримані судом поштовим зв'язком 05.07.2018 (а. с. 87 - 89).

Прокурор в засіданні суду 17.08.2018 позовні вимоги підтримала, зазначила, що оспорюваний договір про закупівлю товарів за кошти бюджету, укладений з порушенням норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі". При цьому предметом даного спору є недійсність договору, який може бути визнаний таким лише судом, і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення; укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору не може бути підставою для припинення провадження у справі.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 26.04.2018 (а. с. 44).

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

1. Обставини справи, встановлені господарським судом.

15.01.2018 між Іршанський навчально-виховним комплексом "Гімназія-дошкільний навчальний заклад (замовник/позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (постачальник/відповідач) укладено договір №915 (а. с. 26, 27), згідно з яким постачальник зобов'язується передати у власність замовника продукти харчування, а замовник прийняти й оплатити його (п.п. 1.1. договору).

Вартість товару становить 45000,00 грн.; кількість, асортимент та якість товару наведені у специфікації (додаток №1 до цього договору), що є невід ємною частиною даного договору (п.1.2 договору).

Згідно з п. 2.2 договору загальна кількість товару, що постачається, визначається згідно замовлення замовника в межах потреби. Можливе зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків бюджетного закладу.

Пунктом 2.7 договору визначено, що приймання товару проводиться з урахуванням вимог інструкції П-6 (по кількості) та П-7 (по якості). Замовник зобов'язаний засвідчити приймання товару складанням купівельного акту уповноваженою на це особою, а також печаткою або іменним штампом замовника. У разі отримання товару безпосередньо зі складу постачальника, а також у разі відсутності печатки або іменного штампу, уповноважена замовником особа повинна пред'явити довіреність, оформлену у встановленому чинним законодавством порядку.

Ціни на товар встановлюються договірні і вказуються у специфікації (п. 3.4 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018 (п. 7.1 договору).

В обґрунтування заявленого позову прокурор зазначає, що даний договір купівлі-продажу укладено з порушенням норм чинного законодавства, оскільки не дотримано вимог статей 656, 669 ЦК України, статей 179,180 ГК України, так як при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк її договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги щодо їх якості.

Разом з тим, стороною договору є комунальна установа - Іршанський навчально-виховним комплексом "Гімназія-дошкільний навчальний заклад , який є розпорядником бюджетних коштів, закупівля яких здійснюється за кошти бюджету, а тому на вказані правовідносини поширюється дія Закону України "Про публічні закупівлі".

2. Норми права, які застосував суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).

За ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Згідно з ст. ст. 179, 180 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Так, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у ст. 203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За ч. 3 ст. 207 ГК України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Згідно із ч. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п.п. 9, 18 ч.1 ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі" замовниками є органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів.

Предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом.

Як передбачено ч. 5 ст. 259 ГК України складовою частиною національної системи класифікації є національні класифікатори. Національні класифікатори та процедури їх розроблення затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку.

Відповідно до абзацу 7 п. 1, п. 3 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономрозвитку), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №459, до одного із основних завдань Мінекономрозвитку віднесено забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері державних та публічних закупівель.

Згідно з п. 4 Положення Мінекономрозвитку України відповідно до покладених на нього завдань останнє формує та реалізовує державну політику у сфері державних закупівель, зокрема, розробляє та затверджує відповідні нормативно-правові акти та інше.

Отже, органом, уповноваженим державою розробляти та затверджувати відповідні нормативно-правові акти у сфері державних закупівель, є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

Саме цим уповноваженим органом розроблений "Єдиний закупівельний словник" ДК 021:2015 (далі ЄЗС), затверджений наказом № 1749 від 23.12.2015, як національний класифікатор, призначений для стандартизації опису в договорах (контрактах) предмета державних закупівель, забезпечування більшої прозорості процедур закупівель товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, створювання ефективного конкурентного середовища у сфері державних закупівель, а також підтримування участі вітчизняних суб'єктів господарювання у торгах за межами України.

Саме ЄЗС установлює коди та назви продукції та послуг, що можуть бути предметом закупівель.

Відповідно п. 1 розділу II Порядку визначення предмету закупівлі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.03.2016 № 454, предмет закупівлі товарів і послуг визначається замовником згідно з п. 17 і 32 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" та на основі національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник", за показником четвертої цифри основного словника із зазначенням у дужках конкретної назви товару чи послуги.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" під час здійснення закупівлі товарів, вартість яких є меншою за 200 тисяч гривень, а робіт - менше ніж 1,5 мільйона гривень, замовники все одно повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом.

Під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару, надавача послуги та виконавця робіт для укладення договору.

Статтею 4 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено обов'язок здійснення закупівель відповідно до річного плану. Річний план, додаток до річного плану та зміни до них безоплатно оприлюднюються на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель протягом п'яти днів з дня їх затвердження.

При цьому, указана норма не встановлює обмежень щодо закупівель до 200 тисяч грн. або вище, а тому поширюється на всі закупівлі, які планується вчинити у поточному році замовником.

У пунктах 3,4,6,7 форми річного плану закупівель, затвердженої наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22.03.2016 № 490 "Про затвердження форм документів у сфері публічних закупівель" зазначається: конкретна назва предмета закупівлі; коди та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі (за наявності); розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі; процедура закупівлі.

3. Висновок господарського суду за результатами розгляду справи.

Враховуючи викладене, суд відхиляє доводи позивача щодо того, що договір №915 від 15.01.2018 укладений між сторонами не є публічною закупівлею в розумінні Закону України "Про публічні закупівлі".

Крім того, судом встановлено, що при здійсненні закупівлі у договорі №915 від 15.01.2018 не визначено конкретний предмет закупівлі на підставі Національного класифікатора України "Єдиний закупівельний словник" ДК 021:2015 - найменування та кількість продукції. Тому укладення між позивачем та відповідачем спірного договору на поставку продукції за відсутності визначеного конкретного предмета закупівлі суперечить вимогам ст. 2, 3 Закону України "Про публічні закупівлі", п. 1 розділу II Порядку визначення предмету закупівлі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.03.2016 №454.

Одночасно, позивач як розпорядник бюджетних коштів, порушив вимоги законодавства, що регулює порядок проведення публічних закупівель, а саме, здійснив закупівлю без використання електронної системи закупівель та оприлюднено в системі електронних закупівель звіт про укладений договір 15.01.18 на суму 45000,00 грн., зазначивши, що предметом закупівлі є продукти харчування (а. с. 29, 30).

За таких обставин, господарський суд вважає вимогу керівника Коростишівської місцевої прокуратури Житомирської області про визнання недійсним договору №915 від 15.01.2018, укладеного між Іршанським навчально-виховним комплексом "Гімназія-дошкільний навчальний заклад" та ФОП ОСОБА_5 обґрунтованою та приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Разом з тим, задовольняючи позов в частині визнання недійсним договору, суд вважає за необхідне зазначити, що в процесі розгляду даного спору в суді, сторони досягли згоди щодо розірвання договору №915 від 15.01.2018.

Однак, розірвання договору між сторонами, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним.

Тому договір поставки № 915 від 15.01.2018 підлягає визнанню недійсним з моменту його укладання саме з підстав порушення сторонами договору вимог статті 669 ЦК України та Закону України "Про публічні закупівлі", у зв'язку з чим досягнення згоди між сторонами договору щодо його розірвання не має суттєвого значення, оскільки договір №915 визнаний судом недійсним з 15.01.2018 (а не розірваним з 18.06.2018) та з цього часу не створює жодних правових наслідків для сторін.

Провадження у справі в частині вимоги щодо припинення зобов'язання за договором №915 від 15.01.2018 на майбутнє підлягає закриттю, оскільки зобов'язання за оспорюваним договором вже є припиненим, відповідно до додаткової угоди №1від 18.06.2018 до договору №915 від 15.01.2018.

За ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню в частині визнання недійсним договору №915 від 15.01.2018 .

4. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що даний позов подано саме внаслідок неправильних дій і позивача і відповідача, суд вважає за необхідне покласти судові витрати по сплаті судового збору на Іршанський навчально-виховний комплекс "Гімназія-дошкільний навчальний заклад" Хорошівського району Житомирської області та Фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 пропорційно на кожного.

Керуючись ст. ст. 123, 129, ч. 2 п. 1 ст. 231. ст. ст. 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір поставки № 915 від 15.01.2018, укладений між Іршанським навчально-виховним комплексом "Гімназія-дошкільний навчальний заклад" Хорошівського району Житомирської області (смт. Іршанськ, Хорошівський район, Житомирська область) та Фізичної особою - підприємцем ОСОБА_3 (смт. Іршанськ, Хорошівський район, Житомирська область).

3. Закрити провадження у справі в частині розгляду вимоги щодо припинення зобов'язання за договором поставки № 915 від 15.01.2018 на майбутнє.

4. Стягнути з Іршанського навчально-виховного комплексу "Гімназія-дошкільний навчальний заклад" Хорошівського району Житомирської області (12110, Житомирська область, Хорошівський район, смт. Іршанськ, вул. Шевченка, 20, код ЄДРПОУ 34152556) на користь Прокуратури Житомирської області (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950; Банк одержувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, рахунок: 35215069011049):

- 881,00 грн. судового збору.

5. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (12110, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Прокуратури Житомирської області (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950; Банк одержувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, рахунок : 35215069011049):

- 881,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.07.18

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - Іршанському навчально-виховному комплексу "Гімназія-дошкільний навчальний заклад" (12110, Хорошівський район, смт. Іршанськ, вул. Шевченка, 20) (реком. з повід.)

3 - ФОП ОСОБА_3 (12110, АДРЕСА_2) (реком. з повід.)

4 - Коростишівській місцевій прокуратурі (12501, м. Коростишів, вул. Шевченка,5)

5 - прокуратурі Житомирської області (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11)