Рішення № 75449441, 16.07.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2018м. ДніпроСправа № 904/1769/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,

за участю секретаря судового засідання Качур Н.О.,

розглянувши матеріали справи

за позовом PALERMITA MANAGEMENT LTD, Belize city, Belize

до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м. Кам'янське Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості за контрактом, 3% річних у розмірі 86159223,46 грн

у присутності представників:

від позивача: Масляний О.В., довіреність від 13.04.2018, представник;

від відповідача: Бордюг С.Д., довіреність №11 від 26.01.2018, представник

СУТЬ СПОРУ:

26.04.2018 PALERMITA MANAGEMENT LTD (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (далі - відповідач), у якій виклало вимоги про стягнення основної заборгованості у сумі 3217686,95 доларів США та 3% річних у сумі 543940,92 грн, нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов контракту PLM-DMK-18C/17-1030-12, укладеного між сторонами 26.12.2017.

Ухвалою від 27.04.2018 суд відкрив провадження у справі, прийнявши позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, встановленими Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), з призначенням підготовчого засідання на 24.05.2018.

На підставі ч. 5 ст. 183 ГПК України у підготовчому засіданні було оголошено перерву з 24.05.2018 до 21.06.2018.

16.05.2018 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому не заперечує факт укладення договору та додаткових угод до нього, а також факт поставки товару, однак в силу постійного блокування рахунків підприємства, фінансових складнощів, обумовлених різноманітними чинниками, такими як невизначеність ситуації на світових ринках сталі, що супроводжується значним зниженням світових цін на готову продукцію, зменшенням попиту на продукцію, що виготовляється, несприятливою кон'юнктурою на ринку збуту продукції, а також іншими чинниками, через що наразі сплатити заборгованість позивачу немає фінансової можливості.

24.05.2018 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення 3% річних, а саме до стягнення заявляє 3% річних у сумі 661707,92 грн, в іншій частині позовні вимоги залишились незмінними.

Відповідач в свою чергу у засіданні суду не заперечив проти розгляду заяви про збільшення позовних вимог.

Суд дійшов висновку, що заява не суперечить приписам ст. 46 ГПК України, а тому прийнята та буде врахована при вирішенні спору по суті.

21.06.2018 позивач вдруге подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, посилаючись на збільшення періоду прострочення виконання відповідачем зобов'язання, в результаті чого до стягнення заявив основну заборгованість у сумі 3217686,95 доларів США та 3% річних у сумі 1062861,82 грн.

Разом з тим, позивач подав клопотання про розгляд справи в підготовчому засіданні за відсутності його представника, яке прийнято судом.

Відповідач не заперечив проти розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог, заявивши при цьому про визнання позовних вимог та про те, що ним здійснено перевірку розрахунку позивача, арифметичних помилок не виявлено, в результаті чого суд також прийняв її до розгляду.

На підставі ч. 1 ст. 185 ГПК України суд ухвалою від 21.06.2018 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 12.07.2018. Ухвалою суду від 04.07.2018 розгляд справи, призначений ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2018, перенесено на 16.07.2018.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

26.12.2017 між Palermita Management LTD (Белиз) (далі - продавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (Україна) (далі - покупець, відповідач) був укладений контракт №PLM-DMK-18C/17-1030-12 (далі - контракт), відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити вугілля і концентрат вугілля кам'яного (далі - товар) покупцю, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар. За умови затвердження плану перевезення російськими залізницями у власному або орендованому парку ВАТ "ПГК" або іншого власника/орендатора та достатній подачі напіввагонів (п. 1.1 контракту).

Пунктом 1.2 контракту передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах, обумовлених у додатках до даного контракту. При тлумачення умов цього контракту сторони керуються умовами ІНКОТЕРМС у редакції 2010р.

Згідно з п. 2.1 контракту реквізити вантажовідправників, марочний склад, реквізити вантажоодержувачів, загальна кількість та якісні характеристики товару вказані у додатках (специфікаціях) до даного контракту, що є його невід'ємною частиною.

Ціни на товар обумовлені у додатках (специфікаціях) до даного контракту, що є його невід'ємною частиною. Загальну суму контракту складає сума всіх додатків (специфікацій) (п. 3.1 контракту).

Пунктом 3.4 контракту визначено, що валюта контракту та валюта платежу - долари США.

Відповідно до п. 4.1 контракту поставка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах поставки, обумовлених у додатках до даного контракту. Умови поставки вважаються виконаними продавцем у момент прибуття товару на прикордонну станцію на території Росії, вказану у відповідному додатку.

Всі права та обов'язки сторін повинні бути передані у відповідності з умовами поставки DАР ІНКОТЕРМС в редакції 2010р. Датою поставки і переходу права власності на Товар та ризиків випадкової загибелі або випадкового пошкодження товару вважається дата календарного штемпеля на залізничній накладній про прибуття товару на прикордонну станцію на території Росії, вказану у відповідному додатку.

За умовами п. 5.1 контракту оплата за товар здійснюється на підставі рахунків (інвойсів) продавця прямим банківським переводом за банківськими реквізитами продавця, вказаними в даному контракті.

У пункті 9.3 контракту сторони узгодили, що даний контракт регулюється законодавством України.

Даний контракт вступає в силу з дати підписання та діє до 26.12.2018, а в частині виконання взаємних зобов'язань і фінансових розрахунків - до повного їх виконання.

До контракту сторонами було підписано специфікації від 26.12.2017 (додаток №1), від 01.02.2018 (додаток №2) та від 01.03.2018 (додаток №3).

У вказаних специфікаціях сторонами узгоджено кількість, ціну, загальну суму та інші умови поставок вугілля марки ССОМСШ, зокрема:

- за специфікацією від 26.12.2017 (додаток №1) поставці підлягає 34000,00 МТ вугілля за ціною 156,50 дол. США за одну метричну тонну, на умовах поставки - DАР - ст. Соловей-Тополі Під.-Схід. залізниці (Incoterms 2010), на загальну суму 5321000,00 доларів США;

- за специфікацією від 01.02.2018 (додаток №2) поставці підлягає 22000,00 МТ вугілля за ціною 156,50 дол. США за одну метричну тонну, на умовах поставки - DАР - ст. Соловей-Тополі Під.-Схід. залізниці (Incoterms 2010), на загальну суму 3443000,00 доларів США;

- за специфікацією від 01.03.2018 (додаток №3) поставці підлягає 34000,00 МТ вугілля за ціною 156,50 дол. США за одну метричну тонну, на умовах поставки - DАР - ст. Соловей-Тополі Під.-Схід. залізниці (Incoterms 2010), на загальну суму 5321000,00 доларів США.

Під час дії договору, у період з 07.01.2018 по 01.02.2018, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3217686,95 доларів США, що підтверджується комерційними інвойсами з додатками (посвідченнями про якість вантажу, повідомленнями про прибуття вантажу, накладними СМГС), митними деклараціями МД-2 та МД-6 з додатками, копії яких містяться у матеріалах справи (т. 1, а.с. 15-250; т. 2, а.с. 1-56).

Товар поставлено на умовах поставки DАР прикордонна станція Соловей-Тополі Південно-Східна залізниця (ІНКОТЕРМС 2010).

Термін DАР правил ІНКОТЕРМС 2010 "Поставка у пункті" означає, що продавець виконав своє зобов'язання по поставці товару, якщо він надав покупцю товар, готовий до розвантаження з транспортного засобу, що прибув у узгоджене місце призначення.

Пунктом А. 4 "Поставка" розділу А "Обов'язки продавця" базису DАР правил ІНКОТЕРМС 2010 встановлено, що продавець зобов'язаний надати товар покупцю на транспортному засобі, готовому до розвантаження у вказаному пункті, якщо такий є, в указаному місці призначення, якщо про це зазначено у договорі перевезення.

У подальшому Товар було транспортовано залізничним транспортом до станції призначення Правда Придніпровської залізниці (Україна), про що на залізничних накладних СМГС містяться відповідні відмітки.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що продавець належним чином виконав свої зобов'язання за контрактом по поставці товару покупцю.

Пунктом 5.2 контракту визначено, що покупець повинен здійснити оплату за відвантажений товар продавцю протягом 5-ти календарних днів з дати поставки товару проти інвойсів продавця на поставлені партії товару. Умови оплати товару аналогічного змісту визначені сторонами у п. 3 специфікацій (додатків №№ 1-3) до контракту. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 5.4 контракту).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, строк виконання покупцем зобов'язання по оплаті отриманого ним від продавця товару є таким, що настав.

Відповідач свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті отриманого товару не здійснив, у зв'язку з чим за ним перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 3217686,95 доларів США.

Також, 28.12.2017 між сторонами укладено додаткову угоду №1/1 до контракту, в якій сторони дійшли згоди щодо внесення змін до розділу 9 контракту "Право, що застосовується, та арбітраж". У тому числі, сторони затвердили нову редакцію пункту 9.4 контракту, якою передбачено, що якщо сторони не досягають згоди, то спори і розбіжності, які виникають у зв'язку з цим контрактом, вирішуються за позовами до покупця - у господарських судах України згідно з процесуальним законодавством України.

Вищевказані обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом про захист своїх порушених прав та інтересів.

Окрім заявленої до стягнення суми основного боргу в розмірі 3217686,95 доларів США, позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 20.06.2018, просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1062861,82 грн за загальний період з 13.01.2018 по 20.06.2018.

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог фактично не заперечив, послався на неможливість виконання зобов'язань через незадовільний фінансовий стан підприємства. У судовому засіданні відповідач визнав позовні вимоги з урахуванням їх збільшення та погодився із наданим позивачем розрахунком заявленої до стягнення суми.

Враховуючи обставини справи, надані матеріали, суд приходить до наступного.

Частиною другою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Приписами статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом (ст. 266 ГК України)

Відповідно до норм частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Приписами частин 1, 2 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, правовідносини, що склались між позивачем та відповідачем щодо виконання контракту унормовано відповідними приписами Цивільного та Господарського кодексів України про договір поставки та договір купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.. 525 ЦК України).

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

На момент розгляду справи відповідач доказів погашення перед позивачем заборгованості в сумі 3217686,95 доларів США суду не надав, тому суд вважає вимоги в цій частині позову обґрунтованими.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення заборгованості в іноземній валюті - доларах США, оскільки позивач є нерезидентом України та умови контракту визначають валюту платежу - долар США, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.ч. 1,2 ст. 192 ЦК України). Такі випадки передбачені ст. 193, ч. 4 ст. 524 ЦК України, Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Частина 2 статті 533 цього Кодексу допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок та правила використання іноземної валюти на території України встановлені, зокрема, Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (надалі - Декрет).

У відповідності до п. 6 ст. 1 Декрету нерезидентами, зокрема, є юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 Декрету резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Абзацом третім пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 "Про судове рішення у цивільній справі" передбачено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192 ЦК, ч. 3 ст. 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

Відповідно до пункту 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/369 від 29.06.2010 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" господарський суд може прийняти рішення про стягнення з відповідача суми заборгованості саме в іноземній валюті у спорах, пов'язаних із здійсненням валютних операцій у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України, Декрет Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"). При цьому законом прямо не передбачено обов'язку господарського суду зазначати в резолютивній частині рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті еквівалент такої суми в гривнях. Якщо ж у відповідних випадках позивач просить зазначити в резолютивній частині судового рішення зі спору, пов'язаного зі стягненням суми заборгованості в іноземній валюті, також і гривневий еквівалент (за офіційним курсом Національного банку України) або лише гривневий еквівалент, то суд з урахуванням конкретних обставин справи може задовольнити будь-яке з таких клопотань.

З огляду на наведене, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення суми основного боргу в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тож, позивач заявив до стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми, розмір яких за розрахунками позивача станом на 20.06.2018 складає 1062861,82 грн.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 3% річних судом встановлено його відповідність умовам договору та вимогам чинного законодавства.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів факт неналежного виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати отриманого товару.

Згідно зі ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у сумі 616700,00 грн покладаються на відповідача, як на сторону, з вини якої виник спір.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Соборна, 18-Б; код ЄДРПОУ 005393043) на користь PALERMITA MANAGEMENT LTD (Suite 302, Blake Building, Corner Hutson Ц Eyre Street, Belize City, Belize; Свідоцтво про реєстрацію (Сertificate of Incorporation) №168,073 від 15.09.2017) основний боргу в сумі 3217686,95 доларів США, 3% річних у сумі 1062861,82 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 616700,00 грн, видати позивачу наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 24.07.2018.

Суддя В.Д. Воронько