Ухвала суду № 75448099, 17.07.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/3416/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Павленко О.О.

Категорія: ст. 183 КПК України Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Паленика І.Г., Присяжнюка О.Б.

секретаря судового засідання Горин І.В.

за участю:

прокурора Угринюк Б.С.

захисника Берковської О.М.

підозрюваного ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника Берковської О.М., яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_2, на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 16 червня 2018 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого Подільського УП ГУ НП у м. Києві Островерхова Д.Ю., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 7 Угринюк Б.C.,та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою тривалістю 60 (шістдесят) діб, тобто до 12.08.2018 року включно, із визначенням застави у межах 700 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 233 400 гривень у національній грошовій одиниці, щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки міста Києва, громадянки України, працюючої ФОП, розлученої, маючої на утриманні неповнолітню дитину, 2001 р.н., зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованого кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваної, та прийшов до висновку про необхідність застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник БерковськаО.М., яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_2, подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваної більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у визначений період доби або, залишивши вже обраний запобіжний захід, визначити заставу у розмірі, не вищому за 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 264 300 грн.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає про те, що слідчим суддею не враховано дані про особу підозрюваної, а саме не враховано майновий стан підозрюваної, для якої визначений розмір застави є завідомо непомірним; не враховано процесуальної поведінки підозрюваної, яка перебуваючи під слідством у цьому та іншому провадженні виконувала усі вимоги слідчого та прокурора, не ухилялась від явки за викликом слідчого та суду; не враховано наявність на утриманні підозрюваної неповнолітньої доньки та матері, яка має незадовільний стан здоров'я, та те, що ОСОБА_2 є їх єдиною піклувальницею.

Також адвокат вказує на те, що стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження існування у даному кримінальному провадженні обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованого кримінального правопорушення та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Додає, що прокурором не доведено того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам неналежної процесуальної поведінки підозрюваної та слідчим суддею поверхнево досліджено матеріали справи.

Далі в апеляційній скарзі захисник вказує на те, що слідчим суддею визначено завідомо непомірний розмір застави для підозрюваної та не обгрунтовано винятковість даного випадку. Стверджує, що достатнім та співмірним запобіжним заходом для підозрюваної ОСОБА_2 є домашній арешт у визначений період доби.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваної, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні слідчого відділу Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 12016100060003901, відомості про яке 03.06.2016 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

14.06.2018 ОСОБА_2 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

15.06.2018 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Слідчий Подільського УП ГУ НП у м. Києві Островерхов Д.Ю., за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури № 7 Угринюк Б.C., звернувся до Подільського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 16 червня 2018 року задоволено та застосовано щодо ОСОБА_2запобіжний захід у вигляді тримання під вартою тривалістю 60 (шістдесят) діб, тобто до 12.08.2018 року включно, із визначенням застави у межах 700 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 233 400 гривень у національній грошовій одиниці.

Під час розгляду клопотання про застосування щодоОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній зазначив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «К.Г. проти Німеччини» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).

Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих стороною обвинувачення матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_2 до вчинення злочину, підозра у якому їй повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.

Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_2 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Твердження апелянта про відсутність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованого кримінального правопорушення, не заслуговують на увагу, оскільки, на переконання колегії суддів, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованого їй кримінального правопорушення доведена доданими до клопотання матеріалами, з яких вбачається, що об'єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваною інкримінованого їй кримінального правопорушення. Такі дані містяться зокрема у заяві про злочин ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, протоколах допитів потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, протоколах допитів свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, протоколі пред'явлення для впізнання за фотознімками від 12.06.2018, протоколі огляду від 17.06.2018 мобільного телефону ОСОБА_12

Крім того, всупереч положенням ч. 5 ст. 132 КПК України, апелянтом не надано доказів на підтвердження зазначених обставин, з огляду на засади змагальності сторін, проте стороною обвинувачення обґрунтованість підозри доведена доданими до клопотання матеріалами, з яких вбачається, що об'єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваною інкримінованого кримінального правопорушення.

Крім того, факт заперечення наявності обґрунтованої підозри не є визначеною законом підставою для її спростування. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України та є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України (ст.ст. 22, 26 КПК України).

Враховуючи надані стороною обвинувачення докази на підтвердження у даному кримінальному провадженні обгрунтованої підозри, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про її наявність.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу підозрюваної ОСОБА_2

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваної, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання слідчого, оскільки слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_2 на свободу, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині слід визнати непереконливими.

В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваної ОСОБА_2 та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Що стосується тверджень захисника про те, що слідчим суддею не враховано дані про особу підозрюваної, а саме не враховано майновий стан підозрюваної, її процесуальну поведінку, наявність на утриманні підозрюваної неповнолітньої доньки та матері, яка має незадовільний стан здоров'я, те, що ОСОБА_2 є їх єдиною піклувальницею, то дані обставини не спростовують висновок суду першої інстанції про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та не можуть бути самостійною підставою для застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та доданих ініціатором клопотання доказів на підтвердження його обґрунтованості. З цих же підстав не заслуговують на увагу і посилання адвоката на те, що підозрювана ОСОБА_2, перебуваючи під слідством у цьому та іншому провадженні, виконувала усі вимоги слідчого та прокурора та не ухилялась від явки за викликом слідчого та суду, що, в свою чергу, свідчить про правильність застосованого запобіжного заходу.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про визначення підозрюванійОСОБА_2 застави у межах 700 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 233 400 гривень у національній грошовій одиниці, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий суддя, при визначенні розміру застави, врахував обставини кримінального провадження, дані про особу підозрюваної ОСОБА_2, а саме те, що вона раніше не судима, відносно неї в Оболонському районному суді м. Києва розглядається кримінальне провадження за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, має постійне місце проживання та реєстрації, працює ФОП, розлучена, має на утриманні неповнолітню дитину 2001р.н., те, щоб розмір застави не був для підозрюваної занадто непомірним, та прийшов до висновку про те, що визначена судом застава не порушує права підозрюваної, з чим погоджується і колегія суддів.

Такий розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права підозрюваної, підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваної ОСОБА_2 та таким, що суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України, колегія суддів не вбачає.

Крім того, посилання адвоката на те, що слідчим суддею не аргументовано розмір застави, колегія суддів визнає непереконливими, оскільки твердження сторони захисту спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною інкримінованого кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваної, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, у зв'язку із чим посилання захисника на те, що слідчим суддею поверхнево досліджено матеріали справи, на переконання колегії суддів, є непереконливими.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального кодексу України.

За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст. 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 16 червня 2018 року, якою задоволено клопотання слідчого Подільського УП ГУ НП у м. Києві ОстроверховаД.Ю. та застосовано щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою тривалістю 60 (шістдесят) діб, тобто до 12.08.2018 року включно, із визначенням застави у межах 700 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 233 400 гривень у національній грошовій одиниці, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Берковської О.М., яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_2, - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_____ ________ _____

МасенкоД.Є. Паленик І.Г. Присяжнюк О.Б.