Ухвала суду № 75447976, 16.07.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/1499/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Сергієнко Г.Л.

Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Паленика І.Г., Присяжнюка О.Б.

секретаря судового засідання Зайчишиної Т.В.

за участю прокурора Алієва Е.Ш.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «Білоцерківський молочний комбінат» - адвоката Грушовця Є.А., на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 30 січня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС ВРКП слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області Зіви О.О., погодженого прокурором відділу прокуратури Київської області Алієвим Е.Ш.,та накладено арешт на земельну ділянку загальною площею 0,1624 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка перебуває у володінні ліквідатора ТОВ «БМК» ОСОБА_4.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту на майно, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання та накладення арешту на майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник власника майна ТОВ «Білоцерківський молочний комбінат» - адвокат Грушовець Є.А., подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про те, що ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 10.01.2018 року задоволено клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні № 42017110000000296 та накладено арешт на об'єкти нерухомого майна. Додає, що до клопотання про арешт майна не додано документів про реального власника арештованого майна та раніше накладеного арешту.

Також адвокат вказує, що ТОВ «Білоцерківський молочний комбінат» не є юридичною особою щодо якої здійснюється провадження, посадові особи товариства не мають статусу підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого, а арештована земельна ділянка не перебуває у володінні ліквідатора ТОВ «БМК» ОСОБА_4, а є власністю ОСОБА_5 та перебуває в іпотеці ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України».

У підсумку представник товариства вказує на те, що розгляд клопотання проведено без участі власника майна та його представника.

Одночасно автор апеляційної скарги вказує, що оскаржувану ухвалу постановлено слідчим суддею без виклику у судове засідання власника майна та його представника, копію оскаржуваного судового рішення отримано апелянтом 15.02.2018 року. Апеляційна скарга подана до суду 20.02.2018 року (згідно штампу на конверті).

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що власник майна та його представник участі у судовому засіданні не приймали, копію оскаржуваної ухвали апелянтом отримано 15.02.2018 року, апеляційна скарга подана до суду 20.02.2018 року (згідно штампу на конверті), п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не порушено, а тому і не підлягає поновленню.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні слідчого управління ФР ГУ ДФС у Київській області перебувають матеріали кримінального провадження № 42017110000000296, відомості про яке 23.05.2017 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 219 КК України.

Старший слідчий з ОВС ВРКП слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області Зіва О.О., за погодженням із прокурором відділу прокуратури Київської області Алієвим Е.Ш., звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на земельну ділянку загальною площею 0,1624 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка перебуває у володінні ліквідатора ТОВ «БМК» ОСОБА_4, яке ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 30 січня 2018 року задоволено, проте зтаким рішенням слідчого судді погодитися неможливо, з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий не дотрималися.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як вбачається з матеріалів провадження, старший слідчий з ОВС ВРКП слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області Зіва О.О., звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна зазначив, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів.

Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Виходячи з положень наведених норм права, майно, яке, на переконання органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак наведених в ст. 98 КПК України може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.

Аналізуючи наведені вимоги закону, колегія суддів переконана, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності майна тим чи іншим ознакам ст. 98 КПК України може бути зроблений лише в тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.

Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документа, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та зробити висновок про відповідність цього майна положенням ст. 98 КПК України та наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу, оскільки слідчий суддя не наділений правом самостійного визначення підстав, передбачених ст. 98 КПК України та має здійснювати контроль правильності прийнятого слідчим рішення.

Наведені слідчим у клопотанні про арешт майна підстави, у зв'язку з якими майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положень ст. 171 КПК України, наведені слідчим у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання, тоді як само клопотання не є доказом будь-яких обставин.

Таким чином, слідчий, прокурор, який вважає за потрібне звернутись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження його як речового доказу, першочергово мав би визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій зазначити підстави для визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України, проте таких дій вчинено не було, з огляду на відсутність у доданих до клопотання матеріалах постанови про визнання майна речовим доказом.

Розглядаючи клопотання органу досудового розслідування, слідчий суддя на відсутність постанови про визнання майна речовим доказом уваги не звернув.

Крім того, необхідним буде відмітити, що прокурором у судовому засіданні суду апеляційної інстанції надано суду постанову про закриття кримінального провадження від 05.06.2018 року про закриття кримінального провадження № 42017110000000296, відомості про яке 23.05.2017 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за фактом доведення до банкрутства ТОВ «Білоцерківський молочний комбінат» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 219 КК України, у зв'язку із встановленням відсутності в діянні складу кримінального порушення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в розумінні вимог ст. 132 КПК України слідчим не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які він послався у клопотанні про арешт майна, а слідчий суддя, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.

В свою чергу, колегія суддів наявності таких доказів не вбачає.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведених порушень КПК України, є передчасними, а тому не заслуговують на увагу у даному судовому засіданні.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчогояк такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «Білоцерківський молочний комбінат» - адвоката ГрушовцяЄ.А., - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 30 січня 2018 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС ВРКП слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області Зіви О.О. та накладено арешт на земельну ділянку загальною площею 0,1624 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка перебуває у володінні ліквідатора ТОВ «БМК» ОСОБА_4, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС ВРКП слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області Зіви О.О., погодженого прокурором відділу прокуратури Київської області Алієвим Е.Ш. по накладенню арешту на земельну ділянку загальною площею 0,1624 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка перебуває у володінні ліквідатора ТОВ «БМК» ОСОБА_4.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_____ ________ _____

МасенкоД.Є. Паленик І.Г. Присяжнюк О.Б.