Постанова № 75446310, 18.07.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 739/334/17 Провадження № 22-ц/795/765/2018 Головуючий у I інстанції - Іващенко А. І. Доповідач - Бечко Є. М.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді: Бечка Є.М.,

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.,

секретар: Кривопиша Я.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2 (в режимі відео конференції), представника відповідача ОСОБА_3

позивач: ОСОБА_4

відповідач: ОСОБА_5

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 13 квітня 2018 року, ухвалене в складі судді Іващенка А.І. у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 та, з урахуванням уточнених позовних вимог 26 вересня 2017 року, просив стягнути з відповідача 32076 грн. 69 коп. у відшкодування шкоди, спричиненої пошкодженням належного йому автомобіля «Mercedes-Benz GL 320 CDi», державний номер НОМЕР_3., внаслідок дорожньо-транспортної пригоди що сталась в м.Новгород-Сіверському 18 липня 2016 року, а також судові витрати.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що 18 липня 2016 року сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої в його автомобілі було пошкоджено: капот, праве переднє крило, передній бампер, передній правий бризговик, права передня фара, права передня протитуманна фара. Відповідно до постанови Апеляційного суду Сумської області від 28 жовтня 2016 року, ОСОБА_5 визнано винним у ДТП та у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП. Будь-якого відшкодування покриття матеріальної шкоди відповідачем позивачу не пропонувалось, тому останній за власні кошти поніс витрати на відновлювальний ремонт, зокрема на роботи витрачено 12600 грн. та на запчастини - 34714 грн. Між виною відповідача та шкодою, завданою автомобілю, наявний причинний зв'язок, вартість матеріального збитку, згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи склала 32076,69 грн., тому просив стягнути дані кошти з відповідача.

Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 13 квітня 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_5 12600 грн. в рахунок відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок ДТП та 902 грн. 50 коп. судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено понесені витрати на відновлення автомобіля у розмірі 12600 грн., згідно Акту виконаних робіт та підтверджених висновком експерта, а щодо іншої частини матеріального збитку, а саме вартості правої фари, суд не може взяти до уваги ксерокопії квитанцій інших осіб, за невідоме призначення (оплату) товару (послуг), оскільки вони не містять доказу придбання відповідної автозапчастини (фара права) для автомобіля, а допитаний в судовому засіданні експерт не надав чіткої відповіді, чому на автомобіль 2008 року ним визначена запчастина - фара права пізнішої моделі автомобіля, ціна якої в декілька разів перевищує базову модель, будь-якого іншого належного та допустимого доказу позивачем не надано.

Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_4 та ОСОБА_5, кожен окремо, звернулися до суду з апеляційними скаргами.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати в частині відмови у відшкодуванні шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, в сумі 19476 грн. 69 коп. та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині, стягнувши з відповідача на користь позивача кошти в рахунок відшкодування шкоди в загальному розмірі 32076 грн. 69 коп.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає дійсності, адже експерт надав суду чітку відповідь, що при визначенні виду та вартості запасних частин ним була використана програма «Аудатекс», яка є ліцензованою і використовується для обрахування вартості відновлювального ремонту автомобілів які постраждали в наслідок ДТП, дана програма розраховує вартість запасних частин, виходячи з необхідності їх встановлення на конкретний автомобіль, відповідно до «він-коду» автомобіля. Тобто, лише ті запасні частини, які були підібрані даною програмою для обрахування їх вартості, можливо встановити на належний позивачу автомобіль, який був пошкоджений з вини відповідача. Встановлення інших запчастин не буде вважатись вірним і безпечним, адже вони не будуть аналогами і не будуть відповідати марці та моделі автомобіля.

Також ОСОБА_4 вказує, що у разі сумнівів щодо обрахування експертом однієї запасної частини (фари правої передньої), суд мав стягнути вартість інших запчастин, адже їх вартість стороною відповідача та судом під сумнів не ставилась.

ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив рішення суду скасувати в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_4 12600 грн. у відшкодування шкоди та 902 грн. судових витрат та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в позові. В іншій частині просив рішення залишити в силі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем заявлений позов про відшкодування витрат, що здійснені ним на ремонт вже фактично відремонтованого автомобіля, який станом на час звернення з позовом вже був відчужений позивачем іншій особі, отже позивач не був здатний забезпечити огляд автомобіля. Зазначає, що надані позивачем докази, зокрема заявки на переказ готівки, квитанції, що підтверджують переказ готівки на суму 14147 грн. та 689 грн. ОСОБА_6 - ОСОБА_7, ТОВ «Пост Фінанси», ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - ОСОБА_10, при визначенні позовних вимог позивачем пораховані двічі, визначивши суму відшкодування в 34814 грн.

ОСОБА_5 вказує, що при проведенні експертизи експертом було порушено Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів та проведено експертизу без огляду автомобіля, без з'ясування яка саме фара встановлена на належному позивачеві автомобілі, самостійно визначено, що під час ремонту автомобіля встановлювалась фара вартістю 44157 грн. 30 коп. (за можливості встановлення фар в ціновому діапазоні 7-13 тис. грн.), виходячи з чого і визначив вартість відновлювального ремонту.

На думку ОСОБА_5 суд безпідставно стягнув 12600 грн. витрат на ремонт, оскільки позивачем заявлена вимога не підтверджена належними доказами, а акт виконаних робіт з ремонту автомобіля, підписаний ФОП ОСОБА_11 та замовником ОСОБА_12, який не є позивачем, не підтверджує виплату грошових коштів виконавцю робіт, також в ньому не визначено, які саме роботи були здійснені.

Також ОСОБА_5 не погоджується з висновком суду першої інстанції, що ДТП сталася лише з його вини, оскільки постанова суду про закриття провадження у зв'язку з закінченням термінів притягнення до адміністративної відповідальності не підтверджує наявність його вини. В той же час судом не досліджено та не взято до уваги Висновок експерта трасологічної експертизи, який свідчить про те, що ДТП сталася як мінімум не лише з вини водія автомобілю Фольксваген, але і з вини водія автомобіля Мерседес, який порушив ПДР рухаючись на перехресті з круговим рухом не впевнився в безпечності для інших учасників руху маневру та не надав дорогу автомобілю Фольксваген, який рухався в попутному руху праворуч та мав переважне право проїзду.

ОСОБА_5 вважає, що суд порушив правила оцінки доказів, передбачених ст.89 ЦПК України, зокрема надав неправильну оцінку постанові Апеляційного суду Сумської області як доказу, що має наперед встановлену силу відносно висновку експерта.

У наданий судом строк ОСОБА_5 подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_4 в якому зазначив, що доводи апеляційної скарги безпідставні, адже позивач вправі заявляти позов про відшкодування витрат, що фактично здійснені ним на ремонт автомобілю, а не витрат, які б він мусив зробити, якби автомобіль не був відремонтований. Зазначає, що вартість відновлювального ремонту та матеріального збитку встановлюється шляхом проведення судової автотоварознавчої експертизи, яка має відбуватися виходячи з того, чи дотримано при проведенні експертиз вимоги відповідних Методик, що пройшли атестацію, вартість відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду КТЗ. Отже висновок автотоварознавчої експертизи від 30 серпня 2017 року складений з порушенням Методики, в ухвалі суду про призначення експертизи відсутня вказівка на проведення експертизи без проведення огляду автомобіля експерта та суд не надав експертові даних, необхідних для оцінки фактичних витрат на ремонту автомобіля Мерседес через те, що їх не надав позивач. Тобто фактично експертна оцінка базувалась на припущеннях, тому суд неправомірно прийняв її до уваги.

ОСОБА_4 подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_5 та зазначив, що відповідно до висновку експерта від 30 серпня 2017 року вартість матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок події ДТП, що сталась 18 липня 2016 року на дату ДТП складає 32076 грн. 69 коп. Твердження ОСОБА_5 про те, що даний висновок визнаний судом необґрунтованим суперечить матеріалам справи, адже судом під сумнів було постановлено лише вартість правої фари, що була визначена експертом, а не всього висновку в цілому, вартість інших запчастин стороною відповідача та судом під сумнів не ставилась. ОСОБА_4 зазначає, що на підтвердження виконаних робіт по відновленню автомобіля ним було надано акт виконаних робіт, підписаний ФОП ОСОБА_11 та його водієм - ОСОБА_12, що не спростовує факту оплати цих робіт і як наслідок спричинення шкоди саме позивачу. Також позивач вважає, що суд правомірно відхилив доводи відповідача про його невинуватість та не взяв до уваги висновок автотехнічної експертизи від 16 лютого 2018 року призначеного в іншій справі, оскільки дослідження проведено на підставі показів батька відповідача, який не був учасником ДТП. Зазначає, що вина відповідача доведена постановою Апеляційного суду Сумської області від 28 жовтня 2016 року на що й послався суд першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши законність рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Суд установив, що ОСОБА_4 належить автомобіль «Mercedes-Benz GL 320 CDi», державний номер НОМЕР_3 (а.с.5).

Постановою Апеляційного суду Сумської області від 28 жовтня 2016 року встановлено, що 18 липня 2016 року о 15 год. 40 хв., в м.Новгород-Сіверський на пл.Князя Ігоря сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_5, та автомобіля «Mercedes-Benz GL 320 CDi», державний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_12 В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Даною постановою суду беззаперечно визнано винним ОСОБА_5 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КупАП за обставин, зазначених у протоколі, однак, оскільки закінчились строки накладення адміністративного стягнення передбачені ст.38 КУпАП, тому суд позбавлений можливості ухвалити нову постанову про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності (а.с.6-8).

Згідно акту виконаних робіт від 05 серпня 2016 року виконавцем ПП ОСОБА_11 було здійснено ряд ремонтних робіт по відновленню автомобіля «Mercedes-Benz GL 320 CDi», державний номер НОМЕР_3. Даний акт підписаний ОСОБА_15, водієм позивача (а.с.9).

В рамках розгляду даної справи було проведено автотоварознавчу експертизу, за висновками експерта від 30 серпня 2017 року визначено вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mercedes-Benz GL 320 CDi», державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_4, внаслідок ДТП, яка сталась 18 липня 2016 року на дату ДТП в сумі 32076 грн. 69 коп. (а.с.68-76)

В калькуляції №2 судовим експертом визначено, що вартість відновлювального ремонту необхідного для усунення пошкоджень складає 64456 грн. 75 коп. з яких: вартість робіт - 13059 грн. 83 коп., а вартість запасних частин - 51396 грн. 92 коп.

Також матеріали справи містять копію висновку експерта №640 від 16 лютого 2018 року, проведеного в рамках іншої цивільної справи де експерт зазначив, що під час події ДТП первинний контакт відбувся між переднім габаритним кутом автомобіля Мерседес (передній бампер) з лівою боковою стороною автомобіля Фольксваген (фільонка лівої передньої дверки); під час події ДТП при первинному контакті транспортних засобів кут між поздовжньою віссю автомобіля Мерседес та поздовжньою віссю автомобіля Фольксваген дорівнював близько 44° ±15°; в умовах місця події викладених в постанові про призначення даної експертизи, за моделлю розвитку події ДТП за показами громадянина ОСОБА_10, з технічної точки зору водій автомобілю Фольксваген Гольф 4, д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_5 повинен був діяти в відповідності до вимог п. 11.1, 12.4, та у відповідності з вимогами розділу 33.4 п. 4.10 ПДР України, а з моменту виникнення небезпеки для руху повинен був діяти в відповідності до вимог п.12.3 ПДР України, з урахуванням терміну «небезпека для руху», що зазначений в п 1.10 ПДР України; в умовах місця події викладених в постанові про призначення даної експертизи, за моделлю розвитку події ДТП за показами громадянина ОСОБА_10, з технічної точки зору водій автомобілю Мерседес Бенц GL 320, д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_12, повинен був діяти в відповідності до вимог п. 10.1, 10.3, 11.1, 12.4, та у відповідності з вимогами розділу 33.4 п. 4.10 ПДР України; в умовах місця події викладених в постанові про призначення даної експертизи, за моделлю розвитку події ДТП за показами громадянина ОСОБА_10, автомобіль Фольксваген мав переважне право проїзду в наміченому напрямку; в умовах місця події викладених в постанові про призначення даної експертизи, за моделлю розвитку події ДТП за показами громадянина ОСОБА_10, водій автомобілю Фольксваген виконуючи вимоги п. 12.3 ПДР України не мав технічної можливості з моменту виявлення водієм автомобілю Фольксваген зміни напрямку руху автомобілем Мерседес, водій автомобілю Фольксваген не мав технічної можливості запобігти даній дорожньо-транспортній пригоді шляхом виконання ПДР України, і в його діях не вбачається невідповідностей вимогам ПДР України; в умовах місця події викладених в постанові про призначення даної експертизи, за моделлю розвитку події ДТП за показами громадянина ОСОБА_10, водій автомобілю Мерседес виконуючи вимоги п. 10.1, 10.3 ПДР України мав технічну можливість запобігти зіткнення з автомобілем Фольксваген, і в його діях вбачається невідповідность вимогам п. 10.1, 10.3 ПДР України (138-146).

Однак, даний висновок здійснено лише на показах ОСОБА_10 - батька відповідача, тому він не є належним доказом невинуватості відповідача ОСОБА_5 у ДТП, яка мала місце 18 липня 2016 року.

У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (частина перша статті 1188 ЦК України).

У відповідності до роз'яснень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992 року (із змінами і доповненнями), при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий.

Постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості робіт на відновлення автомобілю, суд першої інстанції належним чином встановив, що ДТП сталася з вини ОСОБА_5 З даним висновком погоджується апеляційний суд, оскільки вина відповідача встановлена Постановою Апеляційного суду Сумської області від 28 жовтня 2016 року, а відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Тож доводи ОСОБА_5 щодо його невинуватості у ДТП не приймаються апеляційним судом до уваги.

Посилання ОСОБА_5, що надані позивачем докази оплати вартості відновлення належного йому автомобіля не підтверджують їх оплату та пораховані двічі, на суму 34814 грн., не заслуговують на увагу, оскільки судом було стягнуто лише вартість робіт по відновленню, в сумі 12600 грн.

Доводи ОСОБА_5, що при проведенні експертизи експертом було порушено Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів також не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до п.5.1 Методики визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки, а такими даними є дані про обсяги ремонтних робіт з відновлення КТЗ або характер і обсяг його пошкоджень.

Посилання ОСОБА_5 на безпідставність стягнення 12600 грн. витрат на ремонт, оскільки акт виконаних робіт підписано ФОП ОСОБА_11 та замовником ОСОБА_12, який не є позивачем, не заслуговують на увагу, оскільки матеріалами справи і постановою суду про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності було встановлено, що ОСОБА_12 водій позивача та був за кермом під час ДТП.

За таких обставин, доводи ОСОБА_5 відхиляються апеляційним судом повністю, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.

Однак, колегія суддів не повністю погоджується з висновком суду про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди, вартості запасних частин.

Суд першої інстанції не перевірив належним чином доводи ОСОБА_4 якими він обґрунтовував свої вимоги, адже, не погоджуючись з вартістю фари правої передньої, суд мав би врахувати вартість інших запчастин, які стороною відповідача під сумнів не ставилась.

З експертного висновку вбачається, що при визначенні майнового збитку вартість ремонтних робіт визначено в розмірі 13059 грн. 83 коп. Вказаний розмір робіт сторонами не оспорюється.

Щодо вартості заміни пошкоджених запасних частин при визначенні вартості відновлювального ремонту, експертом враховано форсунку ПОФ праву за 2786 грн. 16 коп., облицювання ПОФ праве - 867 грн., облицювання п.праве - 2578 грн. 68 коп. та малоцінні деталі - 1007,78 грн., а всього на загальну суму 7239 грн. 62 коп.

Апеляційний суд не бере до уваги зазначену експертом вартість фари правої в зборі за 44157 грн. 30 коп., оскільки на підтвердження необхідності встановлення саме такої фари, за наявності менш дорогих аналогів, експертом не надано будь-яких обґрунтувань.

Експертом також визначено коефіцієнт фізичного зносу Ез = 0,37, який застосовано при врахуванні вартості нових складників.

Отже, визначаючи розмір завданого позивачу майнового збитку, суду слід було взяти визначену експертом вартість нових складників (за винятком фари), застосувати коефіцієнт зносу та додати вартість визначених нормо-годин роботи: 7239,62 х 0,37 = 2678,66 грн. + 13059,83 = 15738 грн. 49 коп.

Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції не в повній мірі встановив фактичні обставини справи та дійшов помилкового висновку про стягнення витрат лише на відшкодування робіт, що є підставою для зміни рішення.

За таких обставин апеляційну скаргу ОСОБА_4 слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_5 у відшкодування майнової шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 15738 грн. 49 коп.

Відповідно до положень п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Крім того, ст.141 ЦПК України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_4 задоволена частково слід стягнути з ОСОБА_5 пропорційно задоволеним вимогам 1771 грн. 06 коп. у відшкодування судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції та 470 грн. 98 коп. за розгляд справи у апеляційному суді.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ч.1 п.1, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 13 квітня 2018 року - змінити в частині розміру відшкодування шкоди та розподілу судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 у відшкодування майнової шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 15 738 грн.49 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1771 грн. 06 коп. у відшкодування судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції та 470 грн. 98 коп. за розгляд справи у апеляційному суді.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 23 липня 2018 р.

Головуючий:Судді: