Ухвала суду № 75445148, 17.07.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/153/18 Справа № 704/158/16-к Категорія: ч.4 ст. 296 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6,

обвинуваченого ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження № 12015250240000413 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на вирок Тальнівського районного суду Черкаської області від 25 жовтня 2017 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_3, маючий на утримані малолітню дитину, раніше не судимий,

засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, до 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбуття покарання з випробовуванням, з встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік, з покладанням обов’язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.

На підставі ст. 76 КК України зобов’язано ОСОБА_7 повідомляти органи пробації про зміну місця проживання та роботи, періодично з’являтись для реєстрації в органи кримінально виконавчої системи.

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України, ОСОБА_7 зараховано у строк покарання, термін попереднього ув'язнення з 21.04.2016 по 21.07.2016 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Вирішена доля речових доказів відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

в с т а н о в и л а :

Вироком Тальнівського районного суду Черкаської області ОСОБА_7 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 05.09.2015 р. близько 23:00 години, в м. Тальне, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись на АЗС «Добробут», що розташована по вул. Соборна, 121, незаконно, протиправно, умисно, з особливою зухвалістю, з хуліганських мотивів, з метою нанесення тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_9 один удар розбитою скляною пляшкою в область обличчя та один удар розбитою пляшкою по лівому плечу ОСОБА_9, внаслідок чого потерпілому ОСОБА_9 були нанесені тілесні ушкодження у вигляді синця та різаної рани лиця, садна голови та лівого плеча, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 952 від 06.11.2015 відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, після чого ОСОБА_7, продовжуючи хуліганські дії, двічі кинув уламками скляних пляшок по автомобілю марки ВАЗ 2104, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить потерпілому ОСОБА_10, внаслідок чого розбив вітрове скло дверцят водія, вартістю 130 грн., та було деформовано метал даху автомобіля.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 просить вирок суду першої інстанції скасувати через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого внаслідок м’якості, та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_7 за ч.4 ст. 296 КК України до 4 років позбавлення волі та у відповідності до ст. 75 КК України призначити іспитовий строк тривалістю 2 роки.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок суду першої інстанції скасувати, а кримінальне провадження закрити у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що судом першої інстанції при ухваленні вироку допущено істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону та не правильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, висновки суду про доведеність його вини у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України, та кваліфікація його дій не відповідає фактичним обставинам справи, не підтверджується сукупністю зібраних доказів, та є необґрунтованими. Суд при винесені вироку не взяв до уваги роз'яснення ПВС України «Про судову практику у справах про хуліганство» п.4 та п.11. Вирок суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 370, 374 КПК України, оскільки суд при формулюванні у вироку обвинувачення, визнаного судом доведеним, не зазначив таких обов'язкових ознак хуліганства, як особлива зухвалість і винятковий цинізм, та не мотивував у вироку свої висновки щодо наявності в його діях вказаних ознак.

Заслухавши доповідь судді, думки обвинуваченого ОСОБА_7, який підтримав подану ним апеляційну скаргу, просив її задовольнити, та заперечив проти задоволення апеляційної скарги прокурора; думку прокурора Пашковської Ю.П., яка не підтримала апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 та заперечила проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7; вивчивши матеріали кримінального провадження і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони до задоволення не підлягають, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення по даному кримінальному провадженню вказані вимоги закону були дотримані.

Так, висновки районного суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке він засуджений, відповідають фактичним обставинам справи, що ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному їх дослідженні, яким суд дав обґрунтовану і правильну правову оцінку, відповідно до ст. 94 КПК України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 296 КК України судом першої інстанції кваліфіковано вірно.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_7 своєї вини у пред’явленому йому обвинуваченні за ч. 4 ст. 296 КК України , його винуватість у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмета спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні судом першої інстанції та наведеними у вироку доказами.

Показаннями обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що у вересні 2015 року, точної дати не пам’ятає, ввечері, він перебував на АЗС «Добробут», яка розташована в м. Тальне, де в нього виник конфлікт з людьми, які там перебували і які йому спричинили тілесні ушкодження. Потім він пішов вмиватися і коли вийшов з темряви - переплутав потерпілих з тими людьми, що його били. Між ним та потерпілими ОСОБА_9 та ОСОБА_10, яких він раніше не знав, виник конфлікт, причини якого пояснити не може, можливо під час цього він міг вдарити потерпілого ОСОБА_9 Що було потім - він не пам’ятає, так як його знову почали бити. Пляшками по автомобілю потерпілого він не кидав, алкогольні напої не вживав. Потім приїхали працівники міліції та відвезли його до лікарні. Щодо побиття він звернувся із заявою до міліції.

Показаннями потерпілого ОСОБА_10 про те, що він разом з ОСОБА_9 їхав на автомобілі з м. Дніпропетровська , вони зупинились біля заправки «Добробут» купити в магазині води. Коли вийшли з автомобіля - до них підбіг ОСОБА_7, запитав чия машина, ОСОБА_9 відповів, що його. Потім, ОСОБА_7 розбитими пляшками, які були в його руках, почав наносити удари ОСОБА_9П, порізав йому обличчя, пошкодив куртку. Вони побігли до машини, обвинувачений щось кричав, , розбив в машині скло зі сторони водія, кидав пляшками по машині. Вони поїхали до кільцевої дороги і викликали поліцію, потім поїхали в лікарню, де ОСОБА_9 надали першу медичну допомогу. На другий день їздили для проведення судово-медичної експертизи.

Показаннями потерпілого ОСОБА_9 про те, що 03.09.2015 р. близько 24.00-01.00 год. ночі вони з ОСОБА_10 поверталися з м. Дніпропетровська, вирішили заїхати на заправку «Добробут» купити води. Коли йшли до магазину - до них вибіг ОСОБА_7 з двома розбитими пляшками і накинувся на нього, порізав йому обличчя та куртку на спині. Вони почали тікати, щоб сісти в машину. ОСОБА_7 кидав пляшками по машині, розбив скло біля водія та заднє скло автомобіля. Вони викликали міліцію. Потім поїхали в лікарню, де йому наклали шви на обличчя, а після лікарні поїхали в міліцію давати показання.

Показаннями свідків ОСОБА_12І, ОСОБА_13, які пояснили, що у вересні 2015 року, до поліції надійшло повідомлення від ОСОБА_9 про те, що невідома особа спричинила йому тілесні ушкодження. Приїхавши до АЗС «Добробут», ОСОБА_9, як на особу, що безпричинно на нього напала, спричинила йому тілесні ушкодження, порізавши обличчя, та розбила скло в автомобілі, вказав на ОСОБА_7, який сидів на асфальті в нетверезому стані. Люди, які перебували біля нього пояснювали, що він хуліганив та розкидав сміття по території АЗС. ОСОБА_7 був в стані алкогольного сп’яніння, вони його забрали в ЦРЛ на освідування, але ОСОБА_7 відмовився від проходження освідування на стан сп’яніння. Потім його завезли по місцю його проживання. ОСОБА_9 їм розповів, що ОСОБА_7 з розбитою пляшкою накинувся на нього біля магазину «Добробут» і порізав йому шию, а потім підбіг до машини і пошкодив машину – розбив скло, кидав щось по машині.

Показаннями свідка ОСОБА_14, який пояснив, що він працював інспектором міліції. До міліції звернувся ОСОБА_9 і повідомив, що йому нанесли тілесні ушкодження та пошкодили автомобіль. ОСОБА_7 не звертався в міліцію із заявою про нанесення йому тілесних ушкоджень, хоча коли він зустрівся з ОСОБА_7 , то бачив у нього синяк під оком та подряпини на руках, але він сказав, що претензій ні до кого не має.

Даними протоколу огляду місця події від 09.09.2015 року із таблицею зображень до нього;

Даними протоколу огляду речей від 09.09.2015 року із таблицями зображень до нього, в ході якого був оглянутий автомобіль НОМЕР_2, та виявлено відсутність лівого бокового попереднього вікна та вм’ятину на даху автомобіля із заду з лівого боку;

Даними протоколу проведення слідчого експерименту із потерпілим ОСОБА_9 від 23.09.2015 року із таблицями зображень до нього, в яких зафіксовано як відбувались події, куди та чим ОСОБА_7 наносив йому тілесні ушкодження та яким чином спричинив пошкодження автомобіля;

Даними протоколу проведення слідчого експерименту із потерпілим ОСОБА_10 від 30.09.2015 року із таблицями зображень до нього, в яких зафіксовано розвиток події, яка відбулась 05.09.2015 на АЗС «Добробут», яким чином та куди ОСОБА_7 наносив тілесні ушкодження ОСОБА_9, та пошкодив його автомобіль;

Даними висновку судово-медичної експертизи №952 від 06.11.2015 р. по факту спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9, згідно якого у ОСОБА_9 виявлено синець та різану рану шиї, садно голови та лівого плеча, що виникли від дії твердих тупих предметів і гострих предметів, та могли утворитися в час та при обставинах вказаних в постанові слідчого, від нанесення двох ударів розбитою скляною пляшкою і відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, а також зазначено, що такі тілесні ушкодження не могли утворитися при падінні.

Аналіз наведених доказів в їх сукупності з доказами, на які маються посилання у вироку суду, свідчать про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який він засуджений і його дії за ч. 4 ст. 296 КК України кваліфіковано правильно.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_7 щодо невчинення ним інкримінованого йому кримінального правопорушення, є безпідставними та спростовуються доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження та дослідженими в судовому засіданні, які є послідовними, узгоджуються між собою, а тому розцінюються колегією суддів як обраний ним спосіб захисту.

Колегія суддів вважає, що покази потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які вони безпосередньо давали в судовому засіданні суду першої інстанції є чіткими, послідовними, узгоджуються між собою та з протоколами слідчих експериментів за їх участю та висновком експерта щодо спричинення потерпілому ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, та з іншими доказами кримінального провадження, є об’єктивними та достовірними і викривають злочинні дії обвинуваченого щодо вчинення хуліганства на території АЗС «Добробут» в м. Тальне та спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 предметом спеціально пристосованим для нанесення тілесних ушкоджень – розбитою пляшкою та пошкодження автомобіля, тому суд першої інстанції, давши їм відповідну оцінку, обґрунтовано поклав їх в основу вироку.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що в ході конфлікту з потерпілими у нього в руках не було ніяких предметів спеціально пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень спростовуються показаннями потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які пояснювали, що в руках у ОСОБА_7 були розбиті пляшки, якими він наніс ушкодження ОСОБА_9 – порізи на шиї та висновком судово-медичної експертизи № 952 від 06.11.2015, згідно якого у ОСОБА_9 окрім іншого виявлено різану рану шиї, що виникла від дії гострих предметів, та могли утворитися в час та при обставинах вказаних в постанові слідчого, від нанесення двох ударів розбитою скляною пляшкою. При цьому, сам обвинувачений не заперечував факт конфлікту між ним та потерпілими, оскільки переплутав їх з особами, які перед цим його побили, та як сам зазначав, можливо і вдарив потерпілого ОСОБА_9, однак всіх обставин події не пам’ятав.

З урахування зазначеного, доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про невідповідність вироку суду першої інстанції вимогам ст.ст. 370, 374 КПК України, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, оскільки вирок суду є законним, обґрунтованим та вмотивованим, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Твердження ОСОБА_7 про те, що суд при формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним , не зазначив обов’язкових ознак хуліганства : особливої зухвалості та виняткового цинізму і не мотивував такого рішення, є безпідставними та не узгоджуються з матеріалами провадження.

Так, з вироку суду вбачається, що оцінивши зібрані докази в їх сукупності, внаслідок повного і всебічного їх дослідження в ході судового розгляду, судом першої інстанції встановлено, що пред’явлене органом досудового розслідування обвинувачення знайшло своє підтвердження в судовому засіданні, тому дії ОСОБА_7 судом першої інстанції кваліфіковано за ч. 4 ст. 296 КК України, як хуліганство - грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмета спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.

Тобто при кваліфікації дій обвинуваченого, судом першої інстанції зазначено обов’язкову ознаку хуліганства – особлива зухвалість. При цьому, склад злочину, передбачений ст. 296 КК України утворюється як при наявності однієї з кваліфікуючих ознак – особлива зухвалість чи винятковий цинізм, так і при наявності їх сукупності.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції при розгляді даного кримінального провадження , які б слугували підставами для скасування вироку суду, колегією суддів не встановлено.

Також, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_15 про скасування вироку суду та закриття кримінального провадження у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Що стосується призначеного ОСОБА_7 покарання, то колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

При призначенні покарання ОСОБА_7 районний суд достатньо виконав вимоги ст.ст. 65,66,67 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину, дані про особу винного, який характеризується позитивно, пом’якшуючих покарання обставин: знаходження на його утриманні малолітньої дитини та того, що він являється потерпілим в наслідок Чорнобильської катастрофи, обтяжуючої покарання обставини – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, обґрунтовано призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 296 КК України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання у виді позбавлення волі, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України, з покладенням на нього обов’язків, передбачених ч. 1 ст.76 КК України, враховуючи, дані про особу винного, зокрема те, що він характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину, являється потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи.

З врахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що призначене районним судом обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, відповідає принципу індивідуалізації призначення покарання та вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, належним чином мотивоване, і є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.

Керуючись ст.ст. 404, ч.1 п.2 ст. 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на вирок Тальнівського районного суду Черкаської області від 25 жовтня 2017 року – залишити без задоволення.

Вирок Тальнівського районного суду Черкаської області від 25 жовтня 2017 року відносно ОСОБА_7 – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду порядку протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Головуючий :

Судді :