Постанова № 75444000, 23.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 липня 2018 року

м.Харків

справа № 640/14325/17

провадження № 22-ц/790/3794/18

Апеляційний суд Харківської області у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Колтунової А.І., Пилипчук Н.П.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Страхова компанія «Юнівес»,

третя особа - ОСОБА_2

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Страхової компанії «Юнівес», 3-я особа: ОСОБА_2 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» на рішення Київського районного суду м.Харкова від 20 лютого 2018 року, постановлене під головуванням судді Шмадченко С.І., в залі суду в місті Харкові, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Страхової компанії «Юнівес», 3-я особа: ОСОБА_2 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 20 лютого 2018 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 19 682 грн., а також судовий збір у розмірі 640 грн.

В апеляційній скарзі Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Юнівес» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, вирішити питання судових витрат.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права; вказує, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Юнівес», на підставі проведеної оцінки у незалежного суб'єкта оціночної діяльності, здійснило виплату страхового відшкодування позивачці на суму 9 230,61 грн. Вважає, що матеріальна шкода у розмірі 19 682 грн. є недоведеною, оскільки в матеріалах справи відсутнє підтвердження того, що позивачка оплатила ремонт автомобіля.

ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 відзиву на апеляційну скаргу не надали.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що крім виплаченої позивачки страхової суми у розмірі 9230,61 грн., відповідачу необхідно виплатити ОСОБА_1 суму у розмірі 19682 грн. відповідно до рахунку на оплату № 3507 від 06.12.2017 року, який є належним та допустимим доказом у спірних правовідносинах.

Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що 11.03.2017 року по вул. Мойсеївської, 40 у місті Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2, та автомобіля Toyota Rav 4, д/н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 (а.с.8).

Постановою судді Київського районного суду м.Харкова від 06 квітня 2017 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с.9).

Цивільна правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ПрАТ «СК Юнівес», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/5303739 зі строком дії з 23.02.2007 по 22.02.2018, за яким страхова сума за заподіяну майну встановлена у розмірі 100 000 грн., а розмір франшизи становить нуль (а.с.85).

21 квітня 2017 року ОСОБА_1, посилаючись на рахунок ТОВ «Автоарт» про сплату грошової суми для ремонту автомобіля, звернулася з заявою до ПрАТ «СК «Юнівес», з проханням виплатити їй орієнтований розмір шкоди у сумі 34540,75 грн.

Згідно звіту №198, 14 липня 2017 року суб'єктом оціночної діяльності ФОП Крупович М.Ю. було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу, автомобіля Toyota Rav 4, д/н. НОМЕР_2, та здійснено оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу. Вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Rav 4 складає 9 230,61 грн. (а.с. 19-24).

Сторонами не заперечується факт виплати ПрАТ «СК «Юнівес» позивачці страхового відшкодування у розмірі 9230,61 грн.

Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилалася на те, що суб'єкт оціночної діяльності ФОП Крупович М.Ю. у своєму звіті не зазначив заміну деталей, а саме: центральна частина заднього бампера, накладка бампера З/П, накладка двері З/П, молдінг двері П/П, накладка крила З/П, які не підлягають фарбуванню, оскільки автомобіль Toyota Rav 4 2016 року випуску має пластикові накладки, бампер і їх треба тільки замінювати. У зв'язку з чим розмір страхової виплати є замалим для проведення ремонту пошкодженого автомобіля. Вважає, що наявні усі підстави для стягнення різниці між завданою матеріальною шкодою і сплаченою страховою виплатою у розмірі 25 310,75 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Вимогами ч. 2 ст. 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Чинним законодавством передбачено як стягнення відшкодування шкоди на підставі звітів про вартість матеріальної шкоди для подальшого ремонту автомобіля, або отримання відшкодування, якщо особа не бажає відновлювати транспортний засіб, так і за доказами про реально понесені витрати на відновлювальний ремонт автомобіля.

Порядок розрахунку розміру шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, встановлений Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 29 вказаного Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Аналіз змісту ст. ст. 1192, 1194 ЦК України, ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дає підстави вважати, що відшкодуванню підлягають реально понесені витрати для відновлення пошкодженого майна, і якщо пошкоджено було не нове майно, а майно, яке мало ступінь зносу, то за відсутності доказів неможливості відновлення такого майна без заміни певних деталей на нові винна особа у спричиненні шкоди не повинна сплачувати різницю між дійсною вартістю майна, яке пошкоджено з її вини та вартістю нового майна. У випадку ж наявності доказів неможливості відновлення автомобіля без заміни деталей на нові (зняття їх з виробництва тощо), особа винна у спричиненні шкоди має право вимагати передачі їй замінених деталей, а у випадку коли потерпіла особа не може передати такі деталі їх залишкова вартість має відраховуватися від розміру відшкодування, яке підлягає стягненню.

Матеріали справи свідчать про те, що звітом №198 від 14 липня 2017 року встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Rav 4 складає 9230,61 грн. (а.с.23).

Розрахунок зносу здійснювався суб'єктом оціночної діяльності ФОП Крупович М.Ю. на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 року.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.2 ст. 78, ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.6 ст. 81, ч.1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Матеріали справи не містять доказів неможливості ремонту пластикових деталей автомобіля Toyota Rav 4, вартість яких стягнув суд із відповідача.

При цьому суд першої інстанції не звернув уваги на те, що при визначенні розміру страхового відшкодування експерт врахував роботи по ремонту та фарбування пластикових деталей і зазначені суми увійшли до складу страхового відшкодування, яке було виплачене позивачці.

Доказів на спростування можливості їх ремонту ОСОБА_1 суду не надала. Неможливість ремонту зазначених нею пластикових деталей автомобіля є припущенням.

Тому висновок суду першої інстанції про доведеність позовних вимог в цій частині, у зв'язку із необхідністю заміни пластикових деталей автомобіля внаслідок пошкоджень, отриманих в результаті ДТП, суперечить ст. 81 ЦПК України, оскільки ґрунтується на припущеннях, не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

У зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення. Ппідстав для задоволення позову ОСОБА_1 колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з відмовою у задоволенні позову, з ОСОБА_1 на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 960 грн., який підлягав сплаті при подачі апеляційної скарги.

Рішення суду в частині відмови ОСОБА_1 у позові в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Керуючись ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» - задовольнити.

Рішення Київського районного суду м.Харкова від 20 лютого 2018 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Страхової компанії «Юнівес», 3-я особа: ОСОБА_2 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Страхової компанії «Юнівес» судовий збір у розмірі 960 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: А.І. Колтунова

Н.П. Пилипчук