Ухвала суду № 75443700, 19.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Апеляційне провадження № 11сс/790/1109/18 Слідчий суддя: Муратова С.О.

Справа № 640/12362/18 Доповідач: Цілюрик В.П.

Категорія ст. 193 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Цілюрика В.П.,

суддів - Курила О.М., Яковлевої В.С.,

за участю секретаря - Леськів Е.П.,

прокурора - Моцевого А.С.,

захисника - Шевченка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою захисника Шевченка Антона Олександровича в інтересах ОСОБА_2, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 14 липня 2018 року, якою задоволено клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 12018220000000739 та застосовано до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 12018220000000739 та застосовано до ОСОБА_2, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання. Слідчий суддя встановив наявність обгрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та враховуючи обставини вчиненого правопорушення, особу, яка підозрюється у його вчиненні, не вбачав підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу. Захисник підозрюваного, вважаючи таке судове рішення необгрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 14 липня 2018 року скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого. В апеляційній скарзі захисник посилається на те, що на його думку долучені до клопотання докази свідчать про відсутність обгрунтованої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України. Вквазує, що відповідно до протоколів допитів свідка та потерпілих, вони добровільно без будь-якого впливу просили ОСОБА_2 допомогти у сприянні в майбутньому працевлаштуванні. Посилається на те, що будь-якої залежності потерпілі від ОСОБА_2 не мали, бачили його вперше. Інших документів, крім допитів потерпілих та свідка, слідчому судді надано не було. Вказує не недоведеність ризиків. Вважає, що слідчий суддя вийшов за межі клопотання, визначивши іншу установу виконання покарань, аніж та, що вказана у клопотанні. Таким чином, на думку апелянта, слідчим суддею не було враховано всіх обставин. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника, яка просила задовольнити апеляційну скаргу та доповнила її, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних вимог, вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення. З наданих суду матеріалів встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12018220000000739 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України. 13.07.2018 року в порядку ст. 208 КПК України був затриманий ОСОБА_2 та цього ж дня йому було повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, обставини якого викладені в письмовому повідомлені про підозру (а.с. 28-29) Згідно вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. В апеляційній скарзі захисник посилається на відсутність в даному випадку обгрунтованої підозри. Проте, апеляційний суд не погоджується з таким твердженням, оскільки відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, що наведена в чисельних рішеннях («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 &a; ; 1(c), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року). Зміст протоколів допитів свідка ОСОБА_3, а також потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5 свідчить, що ОСОБА_2 міг вчинити зазначене вище кримінальне правопорушення, а сам підозрюваний відмовився від надання свідчень, не скориставшись таким чином правом спростувати повідомлені вказаними особами обставини, та ті відомості, які відображені у повідомлені про підозру. Апеляційний суд вважає, що обгрунтованим в даному випадку є посилання органу досудового розслідування на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи, що ОСОБА_2 зареєстрований та постійно проживає в Сумській області, він ніде не працює, і за змістом клопотання слідчого єдиним джерелом доходу підозрюваного є втягнення осіб у зайняття проституцією з подальшим вивозом їх за кордон, що не було спростовано і стороною захисту. Крім того, з показів потерпілих встановлено, що вони зустрілися з ОСОБА_2 за допомогою його знайомої на ім'я «ОСОБА_6», а сам ОСОБА_2, як вказано слідчим у клопотанні, вступив у змову з невстановленою особою Королівства Камбоджа та іншими невстановленими жителями України. Вказане свідчить про можливість підозрюваного впливати на потерпілих чи повідомити інших можливих співучасників, що може негативно вплинути на хід досудового розслідування.

Щодо доводів захисника, що слідчий суддя нібито вийшов за межі вимог клопотання, визначивши іншу установу виконання покарань, аніж та, що вказана у клопотанні, колегія суддів відмічає, що клопотання органу досудового розслідування розглянуте слідчим суддею з дотриманням вимог ст. 26 КПК України, оскільки в даному випадку йдеться про одну і ту ж установу. Враховуючи, що на даний час не встановлено обставин, які б свідчили про необгрунтованість рішення слідчого судді, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника, який не позбавлений права в порядку, визначеному п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, в подальшому оскаржити обгрунтованість повідомленої ОСОБА_2 підозри.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу захисника Шевченка Антона Олександровича залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 14 липня 2018 року стосовно ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: