Постанова № 75443579, 12.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 619/1879/17 (категорія: земельні)

Провадження № 22-ц/790/1419/18

12 липня 2018 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: - Хорошевського О.М.,

- Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Пузікової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу

за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області А. Гончаренка

на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 08 грудня 2017 року (суддя Болибок Є.А.)

у цивільній справі № 619/1879/17 за позовом заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі: Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, Фонду державного майна України до Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_3,

треті особи: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій «Курорт Березівські Мінеральні води» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»,

про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки та витребування земельної ділянки, -

встановив:

19.06.2017 року заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі: Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, Фонду державного майна України звернувся з позовом та просив:

-визнати недійсним та скасувати рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 30.09.2010 про безоплатну передачу у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки по АДРЕСА_1

-визнати недійсним державний акт на право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011069300125 (серія державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, кадастровий номер НОМЕР_2), скасувати його державну реєстрацію;

-скасувати державну реєстрацію спірної земельної ділянки шляхом скасування кадастрового номеру НОМЕР_2; скасувати запис про право власності №3435371 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку, розташовану за адресою: Харківська область Дергачівський район с. Березівське, зареєстровану за ОСОБА_3, який внесено на підставі рішення про державну реєстрацію права власності від 19.11.2013 №8078706;

-витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,10 га (кадастровий номер НОМЕР_2)

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що прокуратурою Харківської області визначено Дергачівську районну державну адміністрацію та Фонд державного майна України органами, в інтересах яких подається позов у зв'язку з тим, що саме їх інтереси порушено внаслідок перевищення компетенції Пересічанською селищною радою Дергачівського району Харківської області, ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» та ПАТ лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» під час відмови від земель площею 62,3 га оздоровчого призначення державної власності та передачі їх у розпорядження Пересічанській селищній раді Дергачівського району, яка в подальшому розпорядилася ними як землями комунальної власності та була передана у власність громадянам.

Згідно з інформацією Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 29.05.2015 №02-19/372 Фонд державного майна України не надавав вказаній місцевій раді згоду на припинення права самостійного користування земельною ділянкою оздоровчого призначення площею 62,3 га. Також, згідно інформації ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 26.05.2015 №05-02-02/497 будь-яких погоджень або дозволів від Фонду державного майна України щодо передачі державних земель оздоровчого призначення у розпорядження Пересічанській селищній раді не надавалося.

В ході прокурорської перевірки було встановлено ,що згідно державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_4, виданого 26.11.1997 на підставі рішення Пересічанської селищної ради № 254 від 14.10.1997 дочірнє підприємство «Санаторій Березівські мінеральні води» являвся постійним користувачем земель оздоровчого призначення загальною площею 62,3 га., який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за НОМЕР_3 На підставі листа ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» №158 від 29.03.2005 та листа ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» №05-39/966 від 24.05.2004, який є засновником ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води», рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 07.04.2005 року, на підставі ст.142 Земельного кодексу України, припинено право постійного користування ДП «Санаторій Березівські мінеральні води» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» частиною земельної ділянки загальною площею 45,7475 га на території с. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району та вирішено внести зміни до державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_4. Рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 28.02.2006 року на підставі ст.142 Земельного кодексу України припинено право постійного користування ДП «Санаторій « Березівські мінеральні води» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» земельної ділянки загальною площею 16,5525 га на території с. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району вирішено скасувати державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_4 ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за НОМЕР_3

Зазначав, що факт протиправного вилучення земель державної власності та припинення користування земель, які перебували у користуванні ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води», встановлено у господарській справі № 922/3652/15.

Рішенням Пересічанської селищної ради від 30.09.2010 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам для індивідуального дачного будівництва за рахунок земель оздоровчого призначення з віднесенням до категорії земель рекреаційного призначення та передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,10 га по АДРЕСА_1. На підставі вказаного рішення ОСОБА_4 отримано державний акт на право власності на земельну ділянку (серія НОМЕР_5), який реєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011069300125. Рішення селищної ради про передачу у власність ОСОБА_4 земельну ділянку підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням вимог ст.ст. 12, 118, 121, 122, 149 Земельного кодексу України та ч.1 п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.05.2017 №88482777 спірна земельна ділянка на підставі свідоцтва про право на спадщину перейшла у власність ОСОБА_3, про що державним нотаріусом Другої державної нотаріальної контори Харківського району внесено запис про право власності №3435371 на спірну ділянку за останньою на підставі рішення про державну реєстрацію права власності від 19.11.2013 №8078706.

У зв'язку з тим, що спірна земельна ділянка вибула із володіння власника - держави всупереч вимогам законодавства, з посиланням на положення ст.. 387, п.3.ч.1 ст. 388 ЦК України, вважає, що у ОСОБА_5 не виникло право власності на земельну ділянку та земельна ділянка підлягає поверненню в у власність держави.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 08 грудня 2017 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції заступник прокурора Харківської області А. Гончаренко посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, вважаючи рішення незаконним, просить його скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд не надав оцінки доказам, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та не сприяв повному і об'єктивному її розгляду.

Вказує, що прокурором не залучено до участі у справі ОСОБА_4, якому надавалося рішення про безоплатну передачу у власність земельної ділянки, у зв'язку з тим, що фактично ОСОБА_5 є власником земельної ділянки, яку вона успадкувала після смерті ОСОБА_4, що підтверджено наданими суду доказами.

Вказує, що права Дергачівської райдержадміністрації Харківської області, як особи, яка має речове право на спірне майно, підлягають захисту шляхом пред'явлення віндікаційного позову.

Зазначає, що спір було вирішено без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин в їх сукупності.

Фонд Державного майна України надав пояснення в підтримав доводи апеляційної скарги заступник прокурора Харківської області та просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як таке, що постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що спірна земельна ділянка вибула з власності держави за відсутності згоди власника.

Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_4, виданого 26.11.1997 року на підставі рішення Пересічанської селищної ради № 254 від 14 жовтня 1997 року Дочірнє підприємство «Санаторій «Березівські мінеральні води» був постійним користувачем земель оздоровчого призначення загальною площею 62,3 га., який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за НОМЕР_3

Відповідно до статуту Дочірнього підприємства "Санаторій "Березівські мінеральні води", який зареєстровано виконкомом Дзержинської районної ради м. Харкова від 01 листопада 1999 року, вказане підприємство створене Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", що є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок.

Засновниками Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" є Фонд соціального страхування України та Федерація незалежних професійних спілок України.

На виконання постанови Ради Міністрів Української PCP «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я Української PCP» від 23 квітня 1960 року №606 усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я зобов'язано було передати у строк до 1 травня 1960 року у відання Українській республіканській Раді профспілок із метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок.

Відповідно до пункту 2 зазначеної постанови майно передавалося профспілковим організаціям у відання.

До переліку санаторіїв, будинків відпочинку і пансіонатів, що передавалися у відання Українській республіканській Раді Міністерства охорони здоров'я Української PCP увійшов і санаторій «Бермінводи».

Постановою Верховної Ради Української PCP «Про захист суверенних прав власності Української PCP» від 29 листопада 1990 року №506 на території республіки введено мораторій на будь-які зміни форми власності та власника державного майна до введення у дію Закону Української PCP про роздержавленні майна.

Згідно з Указом Президії Верховної Ради України «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» від З0 серпня 1991 року № 1452-ХІІ та Законом України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10 вересня 1991 року № 1540-ХП майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території України, є державною власністю України.

Виходячи зі змісту наведених вище нормативних актів стосовно права власності держави України після розпаду Союзу PCP, право власності на майно, розташоване на території України і передане у віддання профспілковим організаціям, набула держава Україна.

Після розпаду Союзу PCP правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, у свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

Постановою президії Ради Федерації незалежних професійних спілок України «Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 22.11.1991 на базі санаторно-курортних закладів, підприємств, об'єднань та установ профспілок України за пайовим внеском Фонду соціального страхування України створено акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

Між Федерацією незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України 4 грудня 1991 року укладено установчий договір про створення акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» і рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради народних депутатів міста Києва від 23.12.1991 №971 зареєстровано акціонерне товариство «Укрпрофоздоровниця».

За таких обставин, на момент створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» майно, передане йому Федерацією незалежних профспілок України, а, відтак, і земельні ділянки, на яких воно розташоване, перебували у державній власності, а тому могли бути відчужені виключно за згодою власника.

Рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 07 квітня 2005 року, припинено право постійного користування Дочірнім підприємством «Санаторій «Березівські мінеральні води» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" частиною земельної ділянки загальною площею 45,7475 га на території с. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району та вирішено внести зміни до державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_6 Дочірнім підприємством "Санаторій "Березівські мінеральні води", який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за НОМЕР_3

Рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 07 квітня 2005 року винесено на підставі листа Дочірнього підприємства «Санаторій «Березівські мінеральні води» № 158 від 29 березня 2005 року та листа Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" від 24 травня 2004 року, якими заявлено про необхідність припинення постійного користування землею Дочірнім підприємством "Санаторій "Березівські мінеральні води" площею 45,7475 га. та прийняття їх в комунальну власність.

Рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 28 лютого 2006 року припинено право постійного користування Дочірнім підприємством "Санаторій "Березівські мінеральні води" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» земельної ділянки загальною площею 16,5525 га. на території с. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району та вирішено скасувати державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_4 Дочірнім підприємством "Санаторій "Березівські мінеральні води", який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за НОМЕР_3

Вказаним рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 28 лютого 2006 року вищевказану земельну ділянку загальною площею 16,5525 га. передано в оренду Дочірньому підприємству «Санаторій «Березівські мінеральні води» із земель оздоровчого призначення комунальної власності строком на 25 років.

З відповіді, наданої відділом Держземагентства у Дергачівському районі від 19 травня 2015 року, вбачається, що запис в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею НОМЕР_3 щодо реєстрації державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_4 Дочірнього підприємства "Санаторій "Березівські мінеральні води" скасований на підставі вказаних рішень Пересічанської селищної ради.

У подальшому рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 02 березня 2007 року припинено користування Дочірнім підприємством «Санаторій «Березівські мінеральні води» земельною ділянкою площею 0,3030 га. та рішенням від 18 лютого 2011 року припинено користування Дочірнім підприємством «Санаторій «Березівські мінеральні води» земельною ділянкою площею 0,0769 га. у зв'язку з наданням їх Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого.

Встановлено, що Пересічанською селищною радою Дергачівського району в межах земель оздоровчого призначення державної власності площею 62,3 га, право на яку посвідчено державним актом на право постійного користування землею серії НОМЕР_4 здійснено розпорядження частиною вказаних земель із зазначенням їх статусу як землі комунальної власності.

Згідно рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області LХХІІ сесії V скликання від 30.09.2010 року ОСОБА_4 передано безоплатно у власність земельну ділянку, площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_2 для індивідуального дачного будівництва з віднесенням до категорії земель рекреаційного призначення.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, ОСОБА_4 на підставі рішення LХХІI сесії V скликання Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 30.09.2010 року, належить земельна ділянка площею 0,1000 га, за адресою: АДРЕСА_1 рекреаційного призначення (для індивідуального дачного будівництва) (а.с.18).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2017 року визнано недійсним рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 07.04.2005 року про припинення права постійного користування ДП «Санаторій Березівські мінеральні води» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» частиною земельної ділянки загальною площею 45,7475 га на території с. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району та рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 28.02.2006 року про припинення права постійного користування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» частиною земельної ділянки загальною площею 16,5525 га на території с. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району (а.с.22-30).

Як на підставу позовних вимог, заступник прокурора Харківської області посилався на те, що спірна земельна ділянка перебувала у державній власності і могла бути відчужена виключно за згодою власника - держави. Вважає, що було порушено порядок передачі землі державної власності у комунальну власність, тому ОСОБА_4 протиправно набула права власності на земельну ділянку.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 набула право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, за адресою: АДРЕСА_1, 19.11.2013 року на підставі свідоцтва про право на спадщину (а.с.20).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 78 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до ст. 83 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Як передбачено ст. 84 ЗК України, (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Згідно вимог п. «ж» ч.3 ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані державні, у тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

На момент створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» майно, передане йому Федерацією незалежних профспілок України, а відтак, і земельні ділянки, на яких воно розташовано, перебували у державній власності, а тому могли бути відчужені виключно за згодою власника - держави.

Частиною першою статті 116 ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Статтею 118 ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Відповідно до ч.ч.6,7,8,9 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія). Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк. Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку.

Згідно зі ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

З урахуванням того, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2017 року, яке набрало законної сили, встановлено, що припинення права постійного землекористування Дочірнім підприємством «Санаторій «Березівські мінеральні води» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» здійснюється власником земельної ділянки - державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування, - тому лише Дергачівська районна державна адміністрація Харківської області мала повноваження припинити постійне користування землею оздоровчого призначення державної власності в межах населеного пункту с. Березівське Дергачівського району та в подальшому розпоряджатися вказаними землями. Статус спірної земельної ділянки було визначено, як землі комунальної власності, що свідчить про вибуття останньої з державної власності за відсутності згоди власника.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч.3 ст.228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

Відповідно до п.а) та п.в) ч.1 ст.21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання реєстрації недійсною.

Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акту безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статтями 116, 118 ЗК України.

Суд першої інстанції не врахував вищевказаних вимог закону та прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки з урахуванням постанови Харківського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2017 року, рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 30 вересня 2010 року про безоплатну передачу у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,1000 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 у сел. Березівське, - є недійсним, тому і недійсним є державний акт на право власності на спірну земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_4

У разі встановлення незаконності вибуття земельних ділянок із державної власності та визнання державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними у зв'язку з тим, що згідно зі статтями 60, 61 ЗК України не могли надаватися для зазначеного в державних актах цільового призначення, позов про їх витребування з чужого незаконного володіння підлягає задоволенню відповідно до положень статей 387, 388 ЦК України.

Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).

Ураховуючи, що земля, як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності, а тому правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Судом встановлено, що земельною ділянкою державної власності оздоровчого призначення Пересічанська селищна рада розпорядилася з порушенням вимог закону.

Судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги і щодо необхідності врахування того, що «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора до суду із даним позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель оздоровчого призначення та безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, а саме на землю оздоровчого призначення, як джерела задоволення потреб суспільства в користуванні природними лікувальними властивостями землі для профілактики захворювань і лікування людей.

«Суспільний», «публічний» інтерес також полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю та захист такого права шляхом повернення в державну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-1376цс16.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, про задоволення позову.

Посилання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_8, на те, що звертаючись з зазначеним позовом до суду прокуратурою порушено право відповідача на власність, передбаченого Конституцією України, висновки апеляційного суду не спростовують, оскільки втручання держави у право власності ОСОБА_3 у даному випадку виправданим, зважуючи на ту обставину, що воно є законним і ухвалюється з метою задоволення суспільного і публічного інтересу та є пропорційним визначеним цілям.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 8 липня 1986 року в справі «Літгоу та інші проти Сполученого Королівства») одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

ОСОБА_3 не позбавлена можливості звернутись до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих вилученням у неї спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, на користь прокуратури Харківської області з Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області та ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір сплачений позивачем при подачі позову та - за подачу апеляційної скарги (а.с.181).

Керуючись ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області А. Гончаренка задовольнити.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 08 грудня 2017 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

Позов заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі: Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, Фонду державного майна України задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 30.09.2010 року про безоплатну передачу у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,1000 га по АДРЕСА_1

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: Харківська область Дергачівський район АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_4 та зареєстрований 05 листопада 2010 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011069300125, кадастровий номер НОМЕР_2, скасувавши його державну реєстрацію.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: Харківська область Дергачівський район АДРЕСА_1, шляхом скасування кадастрового номеру НОМЕР_2.

Скасувати запис про право власності № 3435371 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку, розташовану за адресою: Харківська область Дергачівський район АДРЕСА_1, зареєстрованою за ОСОБА_3, який внесено на підставі рішення про державну реєстрацію права власності від 19.11.2013 року № 8078706.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: Харківська область Дергачівський район АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_2).

Стягнути з Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області (ЄДРПОУ: 04398838) на користь прокуратури Харківської області (ЄДРПОУ 02910108) судові витрати у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн., понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь прокуратури Харківської області (ЄДРПОУ 02910108) судові витрати у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн., понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

Стягнути з Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області (ЄДРПОУ: 04398838) на користь прокуратури Харківської області (ЄДРПОУ 02910108) судові витрати у розмірі 4400 (чотири тисячі чотириста) грн., понесених у зв'язку з

переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь прокуратури Харківської області (ЄДРПОУ 02910108) судові витрати у розмірі 4400 (чотири тисячі чотириста) грн., понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Стягнути з Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області (ЄДРПОУ: 04398838) на користь держави судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення скалдено 17 липня 2018 року

Головуючий - П.В. Кісь

Судді: О.М. Хорошевський

В.Б.Яцина