Постанова № 75443192, 19.07.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 609/501/17Головуючий у 1-й інстанції Ковтунович О.В. Провадження № 22-ц/789/570/18 Доповідач - Сташків Б.І.Категорія - 39

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

Головуючого - Сташківа Б.І.

Суддів - Храпак Н. М., Щавурська Н. Б.,

з участю секретаря Романюк Х.Ю.

та сторін: апелянта ОСОБА_1 та в.о. старости Шумської міської ради - об'єднаної територіальної громади с.Рохманів - Карп'юка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу №609/501/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 01 червня 2017 року, ухваленого суддею Ковтунович О.В., у справі за позовом ОСОБА_3 до виконуючого обов'язки старости Шумської міської ради - об'єднаної територіальної громади с.Рохманів - ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до в.о старости Шумської міської ради - об'єднаної територіальної громади с.Рохманів - Карп'юка В.В. про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла її баба - ОСОБА_4 Після її смерті відкрилась спадщина на належне померлій майно, а саме: права на земельну частку (пай), розміром 1.91 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, яка перебуває у колективній власності Агрофірми «Зоря», згідно сертифікату на право на земельну частку (пай), серії НОМЕР_2, виданого 25 березня 2002 року Шумською РДА; право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства Агрофірма «Зоря», серії НОМЕР_1, виданого 01 червня 2002 року Рохманівською сільською радою.

Однак, ОСОБА_3, зазначила, що пропустила строк для подання нею заяви про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки про порушення прав, як спадкоємця дізналася лише коли отримала на руки 03 травня 2017 року копію рішення Шумського районного суду від 18 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання права на спадкове майно, тому звернулась до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадкового майна.

Рішенням Шумського районного осуду Тернопільської області від 01 червня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визначено ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительці АДРЕСА_1, додатковий строк в три місяці для прийняття спадщини, після померлої ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року у с.Обич Шумського району Тернопільської області.

Не погоджуючись з даним рішенням, від ОСОБА_1 поступила апеляційна скарга, в якій вона зазначає, що оскаржуване рішення порушує її права, оскільки суд першої інстанції не взяв до уваги того, що вона є спадкоємцем за заповітом, про що описується в рішенні Шумського районного суду Тернопільської області від 15 травня 2017 року по справі № 609/1218/16-ц.

Вважає, що рішення суду прийняте з невідповідністю висновків обставинам справи, порушенням норм процесуального права, неправильним застосування норм матеріального права, неправильним тлумачення закону, а тому просить дане рішення скасувати та ухвалите нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

В судове засідання позивачка ОСОБА_6 та її адвокат ОСОБА_7 не з'явилися, в попередніх судових засіданнях давали свої пояснення з приводу поданої апеляційної скарги та ухвалення судового рішення, про час і місце розгляду справи були належно повідомлені, про що свідчать їхні підписи в разписці долученої до матералів цивільної справи.

Виходячи з вимог частини 1 статті 44 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ч.1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 120 ЦПК України щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін в судове засідання, які про час та місце розгляду справи повідомлялися, такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

В засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та виконуючий обов'язки старости Шумської міської ради - об'єднаної територіальної громади с.Рохманів ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги, зіславшись на те, що спадковадець ОСОБА_4 за час свого життя розпорядилася своїм майном склавши заповіт ІНФОРМАЦІЯ_2 рокув користь ОСОБА_1, яка вступила в його фактичне володіння.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволення, виходячи з наступного.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України (в редакції закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою, яка є спадкоємцем за законом, доведено поважність причин пропуску строку на прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4

Суд апеляційної інстанції з таким висновком суду не погоджується, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_4, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3. В день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року вона склала заповіт в користь ОСОБА_1 на все своє майно.

ОСОБА_4 належало право приватності власності на: права на земельну частку (пай), розміром 1.91 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, яка перебуває у колективній власності Агрофірми «Зоря», згідно сертифікату на право на земельну частку (пай), серії НОМЕР_2, виданого 25 березня 2002 року Шумською РДА; право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства Агрофірма «Зоря», серії НОМЕР_1, виданого 01 червня 2002 року Рохманівською сільською радою.

З листа про роз'яснення щодо порядку спадкування, виданого приватним нотаріусом Шумського районного нотаріального округу Хаблюк Т.В., слідує, що ОСОБА_3 у прийнятті заяви про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_4 було відмовлено за пропуском строку для прийняття спадщини(а.с.15).

Згідно досліджених матеріалів справи судом було встановлено, що померла ОСОБА_4, є бабусею позивача - ОСОБА_3, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 18 жовтня 1964 року, згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 11 лютого 1989 року, свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 11 жовтня 1973 року.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

У свою чергу відповідно до ст.1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права. Отже право користування спірною земельною часткою (паєм) підлягає захистові відповідно до змісту вказаної конвенції.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний суд України в рішенні від 11 грудня 2007 року №11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушень прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчиненні окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 4; ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом частин 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року) відносини спадкування регулюються нормами ЦК України (2004 року), якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року), або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, то до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК Української РСР 1963 року.

Спадкові відносини виникають з моменту відкриття спадщини.

Як частина друга статті 1220 ЦК України, так і стаття 525 ЦК Української РСР визначають, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Таким чином, за змістом указаних норм, відносини спадкування регулюються нормами ЦК України 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року, а у разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року), або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК Української РСР 1963 року.Статтею 549 ЦК Української РСР 1963 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Частиною першою ст. 550 ЦК Української РСР 1963 року строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

Цей строк може бути продовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску. Якщо у вказаний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про продовження пропущеного строку.

Установивши, що спадщина після смерті ОСОБА_4 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_2 року, суд першої інстанції без урахування положень частин четвертої, п'ятої Прикінцевих та перехідних положень, безпідставно застосував до цих правовідносин норми статей 1261, 1268 ЦК України 2004 року, які застосуванню не підлягали, і не застосував норми ЦК Української РСР 1963 року, які підлягали застосуванню.

Оскільки нормами Цивільного кодексу 1963 року не було передбачено надання спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини, підстав для задоволення позову немає.

Аналогічні висновки з цього питання містяться у постанові Верховного Суду від 18 січня 2018 року за № 556/1354/15-ц.

В матеріалах справи є рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 18 жовтня 2016 року, яким задоволено позов ОСОБА_5 про право на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року в с.Обич Шумського району Тернопільської області, що складається із права на земельну частку(пай) розміром 1.91 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, яка перебуває у колективній власності Агрофірми "Зоря", згідно сертифікату на право на земельну частку(пай) серії НОМЕР_2 виданого 25 березня 2002 року Шумською РДА; право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства Агрофірма "Зоря". Серії НОМЕР_7 виданого 01 червня 2002 року Рохманівською сільською радою Шумського району Тернопільської області.

6 квітня 2017 року державним реєстратором було зареєстровано право власності на земельні ділянки з кадастровим номером НОМЕР_9 та кадастровий номер НОМЕР_8 за громадянкою ОСОБА_5.

Рішенням Шумського районного суду від 15 травня 2017 року задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Шумського районного суду від 18 жовтня 2016 року за нововиявленими обставинами. В позові ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання права на спадкове майно відмовлено.

Підставою такого перегляду було те, що померла спадкодавець ОСОБА_4 в день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року склала заповіт в користь ОСОБА_1 на все своє майно, яка вважає себе особою, що прийняла спадщину, оскільки вважає, що вступила у фактичне володіння спадковим майном, надавши суду копію та представлено для огляду оригінал заповіту.

Однак, суд першої інстанції не звернув уваги, що по даній справі виник спір з приводу спадкового майна після смерті ОСОБА_4, і що є спадкоємці за заповітом на спірне спадкове майно і розглянув справу без участі спадкоємця ОСОБА_1 чим порушив її права, свободи, інтереси та обов'язки особи, що не була залучена до участі у справі.

Так, ст. 549 ЦК УРСР передбачений шестимісячний строк для прийняття спадщини може бути продовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску. У разі продовження зазначеного строку суд одночасно вирішує питання про визнання за позивачем права на належне йому майно, що збереглося в натурі, або на грошові суми, коли воно реалізоване. Така практика узгоджується із роз'ясненнями, що містяться в пунктах 3, 4 ППВСУ від 24 червня 1983 року № 4 "Про практику розгляду судами України справ про спадкування", яка була чинною на час виникнення правовідносин.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР та ст. 1268 ЦК не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням, а тому зі змісту цих норм вбачається, що спадкоємець приймає (або не приймає) спадщину в повному обсязі. З огляду на вищевикладене відсутні передбачені законом підстави для задоволення таких позовів щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини, коли із матеріалів справи вбачається, що спадкоємець вже прийняв спадщину, і має навіть свідоцтво про право на спадщину на це майно.

Крім цього, позивачка звертаючись з позовом про визначення додаткового строку на прийняття спадщини зазначила поважними причинами пропуску строку прийняття спадщини проживання тривалого часу за межами Шумського району, захворювання і юридичну необізнаність.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Із матеріалів справи вбачається, що спадкодавець ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а позивачка звернулася з позовом про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини аж 11 травня 2017 року.

Судова колегія не може погодитися з висновками суду першої інстанції, що причини пропуску строку для прийняття спадщини є поважними, оскільки юридична необізнаність позивачки не може бути визнанана поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, а також позивачкою не представлено доказів поважності причин тривалого проживання за межами села Обич Шумського району та підтверджуючих документів її захворювання. Такі правові висновки містяться у правоих позиціях за №6-1320 цс17 від 23 серпня 2017 року, постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року за № 712/2259/15-ц та листі ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" від 16 травня 2013 року за № 24-753/0/4-13.

Відповідно до п.24 постанови №7 Пленуму Верховного Суду україни від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

З матеріалів справи, із змісту судових рішень вбачається, що право на спадкове майно оспорюється сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_10, які вважають себе спадкоємцями за заповітом. Проте, суд першої інстанції не залучив їх до участі у справі, а навпаки ухвалою Шумського районного суду від 26 травня 2017 року замінив належного відповідача ОСОБА_5 на неналежного відповідача виконуючого обовязки старости Шумської міської ради - об'єднаної територіальної громади села Рохманів Шумського району.

Відповідно до рішень ЄСПЛ у справах «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

У справі, яка переглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання об'єднананої територіальної громади с.Рохманів Шумської міської ради в право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на мирне володіння майном.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому в силу ст.79 цього кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. А в порядку ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно до статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи знайшли своє підтвердження.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст.374 ЦПК України, має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити рішення по суті позовних вимог.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального (ст.376 ЦПК України).

На підставі викладеного вище апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_3 у визначенні додаткового строку для прийняття спадкового майна.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 01 червня 2017 року скасувати та постановити нове рішення, яким в позові ОСОБА_3 до Виконуючого обов'язки старости Шумської міської ради - об'єднаної територіальної громади с.Рохманів - ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовити.

Судові витрати покласти на сторін в межах ними понесених.

Постанова апеляційного суду Тернопільської області набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту даної постанови.

День складання повного тексту постанови 25 липня 2018 року.

Головуючий: Сташків Б.І.

Судді: Храпак Н.М.

Щавурська Н.Б.