Рішення № 75443147, 23.07.2018, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Бугера О. В.

Справа № 644/10077/16-ц

Провадження № 2/644/633/18

23.07.2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року Орджонікідзевський районним суд м.Харкова у складі:

Головуючого судді Бугери О.В.,

При секретарі Ілові А.В.,

За участю за первісним позовом:

позивача ОСОБА_1,

Відповідача ОСОБА_2,

Відповідача ОСОБА_3,

Представника відповідача ОСОБА_3, - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

Представника відповідача ОСОБА_6 – ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3,

За об’єднаним позовом:

Представників позивача ОСОБА_6 – ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3,

Відповідача ОСОБА_1,

Відповідача ОСОБА_2,

3-ї особи ОСОБА_3,

Представників 3-ї особи ОСОБА_5, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м.Харкова цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, неповнолітнього ОСОБА_8, в інтересах якого діє ОСОБА_7, ОСОБА_9 міської ради, КП «Жилкомсервіс» про визначення порядку користування квартирою, зміну договору найму житлового приміщення, зобов’язання укласти окремий договір, вселення, 3-я особа у справі Департамент служб у справах дітей ОСОБА_9 міської ради,

за об’єднаним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, 3-я особа ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_9 міська рада.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем ОСОБА_1 подано до суду позовну заяву про визначення порядку користування квартирою, зобов'язання укласти окремі договори найму, відкрити окремі особові рахунки та вселення.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що вона отримала дану квартиру в 1987 році на родину, яка складалась з неї та її двох дітей сина ОСОБА_10 та доньки ОСОБА_11. Квартиру отримала 3 кімнатну, оскільки мала захворювання на туберкульоз. Згодом донька виписалась з квартири та проживає окремо. Після одруження її сина ОСОБА_2, з її згоди, в квартирі була зареєстрована його дружина ОСОБА_6, потім народились діти ОСОБА_3, ОСОБА_7, які також були зареєстровані в квартирі. З часом стосунки між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 почали погіршуватись та вони розлучились, але всі залишились проживати в квартирі. Потім ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ОСОБА_3 почали перешкоджати їй проживати в квартирі. Замінили замки на вхідних дверях, в подальшому замінили двері, ключів їй не дали, її речі з квартири викинули. Зазначала, що саме вона сплачує заборгованість по квартирі та комунальним послугам, її пенсії не вистачає. Оскільки між нею та колишніми членами родини сина склались напружені стосунки, вважала за необхідне встановити порядок користування квартирою. Не заперечувала проти реєстрації в квартири малолітнього сина ОСОБА_12. Іншого житла ані вона, ані її син ОСОБА_13 не мають, посилання на наявність нібито майна ОСОБА_14, з яким вона нібито проживала, є недостовірними, оскільки останній давно помер. Вона змушена проживати у сусідів, або на дачі, син ОСОБА_13 за контрактом поїхав на заробітки. Просила суд, визначити порядок користування квартирою №6 в будинку №106 по вулиці Миру в м.Харкові, виділивши їй та її сину ОСОБА_2 у користування кімнату (3) площею 15,4 кв.м., ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 кімнати (2) площею 12,9 кв.м., (4) площею 18,1 кв.м.. Кухню площею 6 кв.м., ванну кімнату площею 2,2 кв.м., вбиральню площею 0,9 кв.м., коридор площею 4,5 кв.м., балкон площею 0,9 кв.м. залишити в загальному користуванні. Змінити договір найму житлового приміщення в квартирі АДРЕСА_1. Зобов'язати КП “Жилкомсервіс” відкрити на її ім'я окремий особовий рахунок на кімнату (3) площею 15,4 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1, зобов'язати ОСОБА_9 міську раду укласти з нею окремий договір найму на вказану кімнату. Стягнути судові витрати з відповідачів на її користь.

В ході розгляду справи було об'єднано до спільного провадження справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_15 про визнання їх такими, що втратили право користування житловою площею — квартирою №6 в будинку №106 по вулиці Миру в м.Харкові. В обґрунтування позову позивач посилалась на те, що протягом 6 місяців відповідач ОСОБА_2 в квартирі не проживає, а ОСОБА_1 взагалі не проживає в квартирі майже 20 років. В квартирі проживає вона, її два сина, з родинами. Відповідач ОСОБА_2 не виконував обов’язки щодо дітей визначених в ст.ст.61, 63 СК України, вів антисоціальний спосіб життя, зловживав спиртними напоями, створював напругу в будинку, порушував психіку дітей та сімейне життя. Зазначала, що ситуація яка склалась порушує права дитини її онука, погано впливає на дитину. ОСОБА_1 майже 20 років проживала цивільному шлюбі із ОСОБА_14, згодом з ним зареєструвала шлюб та отримала у спадок квартиру, тобто була весь час забезпечена житлом.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, в задоволенні позову ОСОБА_6 просила відмовити за необґрунтованістю.

В судовому засіданні представники ОСОБА_6 вимоги позову підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити, в задоволенні позову ОСОБА_1 просили відмовити, посилались на те, що перешкод в користуванні квартирою їй ніхто не чинив, але ОСОБА_1 тривалий час проживала з іншим чоловіком в іншій квартирі, а ОСОБА_2 постійно вчиняв сварки, зловживав алкоголем, та потім пішов, де він перебував їй не було відомо. Їх речей в квартирі немає. Окрім того, в рамках справи не проводилась експертиза на предмет визначення відповідності запропонованого порядку користування, чи є можливим таке користування, та посилалась на те, що у відповідача ОСОБА_2 є квартира від батька, а позивач ОСОБА_1 фактично проживає в квартирі у доньки.

Відповідач ОСОБА_3, який є 3-ю особою за об'єднаним позовом, просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, задовольнити позов ОСОБА_6. Просив врахувати, що ОСОБА_1 20 років прожила з ОСОБА_14, батько та мати завжди давали їй гроші на оплату квартири. В квартирі проживає він із своєю цивільною дружиною в одній кімнаті, в іншій кімнаті проживає його брат ОСОБА_7 з дружиною та дитиною ОСОБА_8, та в третій кімнаті проживає їх мати ОСОБА_6. ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_14 проживає квартирі 11 цього ж будинку, а влітку дійсно проживає на дачі, батько після розлучення в 2016 році зібрав речі та пішов. Речей ОСОБА_1, ОСОБА_2 в квартирі немає, нічого вони не викидали, перешкод у користуванні не чинили, дійсно проводять ремонт, змінили двічі замки, двері, по ключі до нього ОСОБА_1, ОСОБА_2 не звертались.

Відповідач ОСОБА_7, який є 3-ю особою за об'єднаним позовом, просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, задовольнити позов ОСОБА_6. Надав пояснення аналогічні поясненням ОСОБА_3, зазначав, що він з дружиною та дитиною проживають в квартирі, до них приходить лікар, у дитини суворий режим, вони вкладають його спати о 10.00 годині вечора, в подальшому подав суду заяву та просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 визнав та не заперечував проти їх задоволення. Проти задоволення позову ОСОБА_6 заперечував, просив відмовити. Суду пояснив,що він перебував у шлюбі із ОСОБА_6, розлучився, у них були постійні скандали, він був змушений поїхати, коли повернувся та не зміг потрапити в квартиру, було замінено двері. Ключів йому не надали, він змушений тимчасово проживати в квартирі №11. Також зазначав, що він звертався до поліції, оскільки були викинуті його речі з квартири.

Представник відповідача ОСОБА_9 міської ради до суду не з'явився, про час та дату розгляду справи повідомлявся, надані та долучені до справи письмові заперечення проти позову, посилались на те, що по-перше, ніхто з членів сім'ї ОСОБА_6 до Департаменту житлового господарства ХМР не звертався, всі питання пов'язані з обліком, розподілом ізольованих житлових приміщень вирішуються міською радою та її виконавчим комітетом відповідно до чинного законодавства, по-друге, не внесено змін до п.3.5. Тимчасового положення про облік та розподіл житлової площі, у зв'язку із чи договір найму не укладається. Також зазначали, що договір найму укладається між наймачем та житлово-експлуатаційною організацією в силу ст.61 ЖК України, а оскільки житлово-експлуатаційні підприємства відсутні та на підставі Постанови КМУ від 12.07.2005 року №560, втратила чинність Постанова КМУ №939, якою був затверджений Типовий договір найму, договір найму не укладається. Питання відкриття особового рахунку здійснюється Комунальним підприємством “Жилкомсервіс”. Просили в задоволенні позову до ХМР відмовити.

Представник відповідача КП “Жилкомсервіс” в судове засідання не з’явився, подав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Представник 3-ї особи Департаменту служб у справах дітей ОСОБА_9 міської ради подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, з дотриманням вимог законодавства з метою забезпечення прав дитини, був наданий та долучений до справи акт обстеження житлово-побутових умов проживання.

Суд, вислухавши доводи учасників процесу, покази свідків, дослідивши матеріали справи, встанови наступне.

Рішенням ВК Орджонікідзевської районної ради народних депутатів №150/23 від 05.05.1987 року ОСОБА_1 було виділено в повному обсязі 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 на родину з трьох осіб та відкрито на неї особовий рахунок.

06.03.2000 року між ОСОБА_1 та ЖЕД 143 м.Харків укладено договір найму квартири по вулиці Миру, 106/6, на підставі ордеру.

Відповідно до наданих копій свідоцтв про народження ОСОБА_7, ОСОБА_3 є синами ОСОБА_6 та ОСОБА_2. ОСОБА_7 17.01.2015 року зареєстрував шлюб із ОСОБА_16, 09.06.2015 року у них народилась дитина ОСОБА_8, про що свідчить надана копія свідоцтва про народження.

Як вбачається з копії заочного рішення від 20.12.2016 року ініціатором розірвання шлюбу був ОСОБА_2, посилався на те, що шлюбні стосунки фактично припинені з вересня 2015 року, шлюб було розірвано.

Відповідно до технічного паспорту квартира АДРЕСА_2 складається з 3 кімнат — площею 12,9 кв.м., 15,4 кв.м., 18,1 кв.м., коридору 4,5 кв.м., кухні 6,0 кв.м., ванни 2,” вбиральні 0,9 кв.м., балкону (*0,3) 0,7 кв.м..

Як вбачається з довідки КП “Жилкомсервіс” в квартирі АДРЕСА_3 зареєстровані ОСОБА_1 з 19.09.1973 року, наймач, ОСОБА_2 з 11.12.1991 року син наймача, ОСОБА_6 з 28.07.1993 року невістка наймача, ОСОБА_3 з 16.05.1996 року, онук наймача, ОСОБА_7 з 04.11.2000 року, онук наймача, ОСОБА_8 з 29.09.2016 року, правнук наймача.

В акті від 18.02.2017 року за підписами ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 повідомлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_4 не проживають більше 6 місяців.

В акті від 29.03.2017 року від імені ОСОБА_21, та в акті від 29.03.2017 року від імені ОСОБА_22, зазначено, що ОСОБА_1 проживала з їх покійним батьком та дідом ОСОБА_14 за адресою м.Харків вулиця Шарикова, 39/98 більше 20 років.

З копії відповіді Індустріального ВП ГУНП №3178/119-66/05/14 від 16.06.2017 року, яка надана на адвокатський запит, вбачається, що за отриманою інформацією мешканців будинку №106 по вулиці Миру, в квартирі 6 мешкають ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_23, місце перебування та місце мешкання ОСОБА_1, ОСОБА_2 не відомо та за вказаною адресою вони не мешкають. З відповіді Індустріального ВП ГУНП №6520/119-66/05/14 від 12.12.2017 року на виконання адвокатського запиту вбачається, що ОСОБА_1 фактично мешкає за адресою м.Харків вулиця Миру, 106/11, а встановити місце перебування ОСОБА_2 не стало можливим.

25.05.2017 року позивач ОСОБА_1 зверталась до Індустріального ВП ГУНП в Харківській області із заявою про вжиття заходів у зв’язку із порушенням її житлових прав з боку ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7. Заява була зареєстрована відповідно до номеру ЕО №10235. З відповіді на заяву від 15.06.2017 року за №66/10235 вбачається, що проведена перевірка та обставин, які б могли свідчити про вчинення кримінального правопорушення не встановлено. 25.05.2017 року відповідач ОСОБА_2 також звертався із заявою до Індустріального ВП ГУНП в Харківській області про притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності та вжиття заходів до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 у зв’язку із перешкоджанням проживати в квартирі. Заява була зареєстрована за номером ЕО №10234. З відповіді на заяву від 15.06.2017 року за №66/10234 вбачається, що проведено перевірку, не виявлено достатніх обставин що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

З виписки медичної установи «ОСОБА_9 міська поліклініка №18» від 05.05.2017 року вбачається, що ОСОБА_2 перебував на амбулаторному лікуванні, зазначено адресу проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, з копії медичної картки амбулаторного хворого медичної установи «ОСОБА_9 міська поліклініка №18» на ім’я ОСОБА_1 вбачається, що вона перебуває на обліку в даному закладі за адресою проживання ІНФОРМАЦІЯ_1.

Також, ОСОБА_1 отримує поштову кореспонденцію та поштові перекази за адресою проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчать надані нею копії повідомлення, квитанції.

Окрім цього, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Індустріальному ОУПФУ за адресою м.Харків вулиця Миру, 106/6 та отримує пенсію.

З наданих квитанцій про оплату комунальних послуг та квартплату вбачається, що особовий рахунок відкритий на ім’я ОСОБА_1, не переоформлявся, здійснюється часткова оплата за послуги, наявна заборгованість. Окрім того, відповідно до змісту постанови про закінчення виконавчого провадження від 12.09.2015 року вбачається, що на примусовому виконанні Оржонікідзевського ВДВС ОСОБА_9 міського управління юстиції перебувало виконавче провадження про солідарне стягнення суми заборгованості на користь КП «ОСОБА_9 теплові мережі» з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 за період з 01.08.2011 року по 30.04.2014 року. Стягнення проводилось з ОСОБА_1 та відповідно до квитанцій від 03.08.2015, 01.09.2015, 21.04.2015, 27.05.2015, 22.09.2015 року борг в сумі 8779,73 гривні погашено в повному обсязі.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть ОСОБА_14 помер 19.06.2013 року. Відповідно до договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_1 та ОСОБА_21 продали, а ОСОБА_24 придбав відповідну квартиру.

Допитана в судовому засіданні за клопотанням представників позивача ОСОБА_6 свідок ОСОБА_25 суду пояснила, що 13 років проживає в цьому ж будинку, поверхом вище, знає сторони у справі, часто бачить ОСОБА_6, ОСОБА_26 та ОСОБА_7 з дружиною та дитиною. Бачить також й ОСОБА_27. Була свідком їх лайки, коли ОСОБА_27 приходила до квартири, бачить також як вона підіймається на 4 поверх. В квартирі була лише 1 раз. Була свідком сварки між ОСОБА_21, його новою дружиною, з ОСОБА_6, при цьому була також ОСОБА_27, вони з'ясовували стосунки, але про що саме була сварка вона не чула. Також повідомила, що чує в квартирі дитину.

Свідок ОСОБА_28, пояснив суду, що проживає в квартирі поверхом вище. З родиною ОСОБА_26 у них був конфлікт, тому особливо не спілкувались. Також, чув конфлікти коли приходить ОСОБА_10, ОСОБА_27, сварки у них виникають з приводу того, де й хто повинні проживати. Останні 2-3 місяці конфліктів не чув. Знає, що квартира не приватизована, є заборгованість, також, що в квартирі проживає дитина, є іграшки.

В частині допиту інших свідків клопотання не було підтримано стороною позивача ОСОБА_6, від їх допиту сторона відмовилась.

Позивач ОСОБА_1 зверталась до КП «Жилкомсервіс» 25.05.2017 року із заявою про відкриття на її ім’я окремого особового рахунку на кімнату (4) площею 18,1 кв.м., як вбачається з відповіді від 02.06.2017 року на її звернення було повідомлено щодо необхідності надання певного переліку документів.

Позивач ОСОБА_1 зверталась до ОСОБА_9 міської ради 25.05.2017 року з приводу укладання з нею окремого договору найму. З відповіді від 14.06.2017 року №П-7-20152/0/1-17-1667/0/232-17 вбачається, що зміна договору найму можлива за наявності згоди всіх проживаючих в квартирі, у раз відсутності такої згоди питання вирішується судом, додатково роз’яснено право звернутись до Управління обліку та розподілу житлової площі з питання визнання громадян наймачами житлової площі, за наслідками розгляду цього питання приймається рішення виконавчим комітетом.

З акту обстеження житлово-побутових умов проживання дитини від 13.03.2018 року вбачається, що в квартирі по вулиці Миру, 106/6 в м.Харкові проживають ОСОБА_6, ОСОБА_3 з дівчиною, ОСОБА_7 з дружиною та дитиною ОСОБА_8. Зареєстровані, але не проживають ОСОБА_2, ОСОБА_1. В квартирі багато дитячих речей, один холодильник, інша побутова техніка.

Правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Статті 61-70 ЖК України передбачають і встановлюють порядок користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду. У разі відсутності особи понад шість місяців при розгляді позову про визнання її такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини справи, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності. Якщо тимчасова відсутність особи перевищила шість місяців, члени сім’ї, навіть колишні, а також наймодавець, мають право звернутись із позовом про визнання її такою, що втратила право на користування жилим приміщенням. Відповідно до вимог ст.61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Відповідно до вимог ст.63 ЖК України предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок. Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі (частина перша статті 48), частина кімнати або кімната, зв'язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення ( кухня, коридор, комора тощо).

Відповідно до вимог ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї. Відповідно до вимог ст.65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до вимог ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. А ст.71 ЖК України визначено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Відповідно до вимог ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтями 77, 78, 79 ЦПК України встановлено вимоги щодо доказів їх належності, допустимості та достовірності.

Відповідно до вимог ч.1,2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

В ході розгляду справи було встановлено, що квартира АДРЕСА_2 є неприватизованою. Позивач ОСОБА_1 є наймачем даної квартири та отримала її відповідно до рішення Виконавчого комітету на родину з трьох осіб, в подальшому в квартирі були зареєстровані дружина її сина ОСОБА_6 та їх діти, а в 2016 році в квартирі було зареєстровано також малолітнього онука ОСОБА_8. Після розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 стосунки між ними погіршились, про наявність перешкод в користуванні квартирою свідчать звернення до органів поліції, покази свідків та не заперечувалось самими сторонами. Так, сторона позивача ОСОБА_6 не заперечувала проти того, що дійсно було змінено замки на вхідних дверях, а в подальшому було замінено двері, ключів від квартири позивачу ОСОБА_1, відповідачу ОСОБА_2 не надавалось, але з такого питання вони навіть і не звертались. В ході судового розгляду сторона позивача ОСОБА_6 не пропонувала позивачу ОСОБА_1 отримати ці ключі чи потрапити до квартири, категорично заперечували проти цього, оскільки наполягали на втраті права користування позивачем внаслідок тривалого не проживання. Кімнати в квартирі вимоги щодо порядку користування якими заявлено вимогу позивачем є окремими. Тобто, вимоги позивача ОСОБА_1 про її вселення є обґрунтованими, оскільки існують перешкоди у її користуванні квартирою. Доводи позивача ОСОБА_6 про втрату права користування квартирою ОСОБА_1, ОСОБА_2 є необґрунтованими, оскільки відповідачі здійснювали та здійснюють утримання квартири, проводять оплату комунальних послуг, отримують поштові відправлення, перебувають на обліку в медичній установі за вказаною адресою, проживати у квартирі їм перешкоджають. Складений акт обстеження житлово-побутових умов проводився з метою обстеження умов проживання дитини – малолітнього ОСОБА_8 на підставі поданої заяви ОСОБА_7. При цьому, дійсно зафіксовано, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в квартирі не проживають, акт складався 13.03.2018 року, на момент його складання в провадженні суду триває спір та позивач ОСОБА_1 посилається на те, що її до квартири не пускають, потрапити вона не має можливості, оскільки змінено замки. Суд критично ставиться до складеного акту про нібито не проживання ОСОБА_1, ОСОБА_2 в спірній квартирі протягом 6 місяців, оскільки надана копія акту не посвідчена належним чином, особи зазначені в акті, не були допитані в судовому засіданні, як свідки. Також судом не приймаються до уваги акти від імені ОСОБА_21, оскільки як вбачається з наданої копії свідоцтва про смерть ОСОБА_14 помер 19.06.2013 року, тобто за 3 роки до подачі позову. Суд не приймає до уваги надану відповідь Індустріального ВП ГУНП в Харківській області №3178/119-66/05/14 від 16.06.2017 року, оскільки інформація яка міститься в ній не відповідає встановленим обставинам в ході розгляду справи. Так, допитані в судовому засіданні свідки, які проживають в квартирі поверхом вище, підтвердили, що вони знають ОСОБА_2, ОСОБА_1, окрім того, повідомили, що ОСОБА_1 проживає в цьому ж будинку, в квартирі 11, у родини неодноразово виникали конфлікти про порядок користування квартирою, про що також мають місце звернення до поліції 25.05.2017 року, тобто напередодні проведення перевірки. Відповідь Індустріального ВПУ ГУНП в Харківській області №6520/119-66/05/14 від 12.12.2017 року фактично не спростовує матеріалів справи, в ході судового розгляду позивач ОСОБА_1 посилалась на те, що вона змушена проживати в тому числі в квартирі 11, в цьому ж будинку, а відповідач ОСОБА_2 виїжджав на заробітки. Доводи про те, що в рамках справи не було проведено експертизу, яка б визначила чи відповідає даним порядок користуванням нормам Житлового кодексу судом не приймаються до уваги, оскільки, позивачем ОСОБА_1 запропоновано відповідний порядок користування квартирою, сторона відповідача іншого порядку не пропонувала, будь-яка із сторін клопотань про призначення відповідної експертизи не заявляла. У зв'язку із викладеним суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_6 та наявність підстав для часткового задоволення вимог ОСОБА_1 в частині визначення порядку користування та вселення. Суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача ОСОБА_1 про зобов’язання ХМР укласти окремий договір найму та вимоги про зобов’язання КП «Жилкомсервіс» про відкриття окремого особового рахунку. Відповідно до вимог ст.103 ЖК України договір найму жилого приміщення може бути змінено тільки за згодою наймача, членів його сім'ї і наймодавця, за винятком випадків, передбачених Основами житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік, іншими законодавчими актами Союзу РСР і цим Кодексом. Відповідно до вимог ст.104 ЖК України член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу. У разі відмовлення членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.

Відповідно до Постанови КМУ від 12.07.2005 року №560, втратила чинність Постанова КМУ №939, якою був затверджений Типовий договір найму, нового Типового договору затверджено не було, із змісту відповіді Управління обліку та розподілу житлової площі Департаменту житлового господарства ХМР вбачається, що такі рішення приймаються виконавчим комітетом. Договір найму не укладається. Питання відкриття особового рахунку дійсно здійснюється Комунальним підприємством “Жилкомсервіс”. Але при цьому із відповіді комунального підприємства вбачається, що позивачу було рекомендовано подати певний перелік документів для вирішення цього питання. Відповідно до вимог ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Тобто, враховуючи наведене, право позивача на оформлення окремого особового рахунку не порушувалось, перешкод у позивача в цьому немає.

Оскільки укладання договору найму не передбачено діючим законодавством та у відкритті окремого особового рахунку будь-яких перешкод немає, суд вважає, що вимоги позову в цій частині є необґрунтованими.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, судом враховується, що оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_6, понесені нею судові витрати не відшкодовуються. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені судом частково, в частині вимог про визначення порядку користування житловою площею та вселення, які були заявлені до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_8. Враховуючи задоволення 2 вимог немайнового характеру, суд вважає, що з відповідачів, підлягають стягненню судові витрати в сумі 1256 гривень в рівних частках (при подачі позову було сплачено за зазначені вимоги 551,20 гривень та 704,80 гривень).

Керуючись ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.ст. 9, 61, 63, 64, 72, 103, 104 ЖК України, ст.ст. 4, 11, 12, 76, 78, 79, 81, 89, 90, 264-268, 354, п. 9, 15.5. Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визначити порядок користування квартирою №6 у будинку №106 по вулиці Миру в місті Харкові виділивши у користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кімнату площею 15,4 кв.м., а ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 кімнати площею 12,9 кв.м. та площею 18,1 кв.м.. Кухню площею 6,0 кв.м., ванну кімнату площею 2,2 кв.м., вбиральню площею 0,9 кв.м., коридор площею 4,5 кв.м. та балкон площею (*0,3) 0,7 кв.м. залишити у зальному користуванні.

Вселити ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_6.

В задоволенні іншим вимог відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 1256 (одна тисяча двісті п’ятдесят шість) гривень по 314 (триста чотирнадцять) гривень з кожного.

Повний текст рішення виготовлений 23.07.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Харківської області або через Орджонікідзевський районний суд м.Харкова.

Головуючий: суддя О.В. Бугера