Постанова № 75442527, 10.07.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2783/18

Номер справи місцевого суду: 520/6550/17

Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Драгомерецького М.М., Черевка П.М.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Компанії "TIDEWATER CREWING LIMITED" про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

До Київського районного суду м. Одеси 07.06.2017 року звернувся позивач з вимогами (відповідно до уточненого позову від 29.06.2017 року а/с 33) про стягнення з відповідача заборгованості по заробітної платі в розмірі 450 доларів США, заборгованості по подорожним втратам в розмірі 13200 доларів США та моральної шкоди у розмірі 10000 доларів США.

У судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_3, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та наполягала на тому, що відповідач у порушення трудової угоди, укладеної 08.12.2016 року, згідно якої позивач виконував трудові обов'язки електромеханіка на т/х «ІНФОРМАЦІЯ_1», припинив виконання своїх обов'язків по сплаті заробітної плати та не здійснив оплату витрат по репатріації до України, у зв'язку із чим виникла відповідна заборгованість та позивачу була заподіяна моральна шкода. Позовні вимоги обґрунтовуються положеннями Кодексу Законів України про працю.

Представники відповідача - Кравцова Таліна Михайлівна та Дусановський Сергій Костянтинович подали до суду письмові заперечення проти позову, та у судовому засіданні не погодились із позовом пояснили, що позивач, який є громадянином України, коли уклав трудову угоду із відповідачем як іноземною компанією, погодився і з положеннями угоди про те, що всі спори, стосовно виконання даної угоди передаються на розгляд Високого Суду правосуддя в Лондоні, який має виключну юрисдикцію у таких суперечках. Крім того, враховуючи, що виконання роботи проводилось у державі Ангола, до даних правовідносин слід застосовувати положення Закону України « Про міжнародне приватне право», а тому до даних правовідносин не застосовуються положення КЗпП України.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2017 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, 04.01.2018 року ОСОБА_2 в особі свого представника звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначено, що неможливо встановити у якій саме державі позивачем виконувалась робота;

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.

Між громадянином України ОСОБА_2 та компанією "TIDEWATER CREWING LIMITED" ( зареєстрована на Кайманових островах) 08 грудня 2016 року укладена трудова угода (а.с. 8), відповідно до умов якої позивач наймається на посаду електромеханіка на т/х «ІНФОРМАЦІЯ_1» (номер ІМО НОМЕР_1, під прапором Вануату), та місцем його роботи визначена Ангола (пункт 1 угоди), будь-які суперечки, які виникають у зв'язку із цією угодою, вирішуються згідно англійського законодавства та передаються на розгляд Високого Суду правосуддя в Лондоні, якій має виключну юрисдикцію у таких суперечках (пункт 18 угоди).

Позивач приступив до виконання роботи 08 грудня 2016 року та виконував трудові обов'язку до 23.03.2017 року (включно), що визнається сторонами.

24 березня 2017 року позивача, в складі частини екіпажу було знято з судна поліцейськими властями Анголи у зв'язку із звернення відповідача із заявою про крадіжку палива на борту судна. З 21.03.2017 року відповідач зупинив виконувати свої обов'язки по виплаті заробітної плати, та не забезпечив репатріацію до України, після того як судом провінції Заїре, республіки Ангола 14 червня 2017 року було винесене рішення про зняття обвинувачення з усіх підсудних, у тому числі позивача ( .с. 45).

Відповідно до ч.1 ст. 8 КЗпП України, трудові відносини громадян України, які працюють за її межами, а також трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право».

Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про міжнародне приватне право» право, що застосовується до договору згідно з положеннями цього розділу, охоплює: 1) дійсність договору; 2) тлумачення договору; 3) права та обов'язки сторін; 4) виконання договору; 5) наслідки невиконання або неналежного виконання договору; 6) припинення договору; 7) наслідки недійсності договору; 8) відступлення права вимоги та переведення боргу згідно з договором.

Статтею 53 ЗУ «Про міжнародне приватне право» встановлений виключний перелік підстав, за яких трудові відносини громадян України, які працюють за кордоном, регулюються правом України, а саме: 1) громадяни України працюють у закордонних дипломатичних установах України; 2) громадяни України уклали з роботодавцями - фізичними або юридичними особами України трудові договори про виконання роботи за кордоном, у тому числі в їх відокремлених підрозділах, якщо це не суперечить законодавству держави, на території якої виконується робота; 3) це передбачено законом або міжнародним договором України.

Згідно ст. 52 ЗУ «Про міжнародне приватне право», до трудових відносин застосовується право держави, у якій виконується робота, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Таким чином, до правовідносин, які пов'язані із укладенням та виконанням угоди між громадянином України та іноземною компанією може застосовуватись або законодавство визначене у договорі (в даному випадку визначено англійське законодавство та погоджено звернення до Високого Суду правосуддя в Лондоні), або у випадку спору про трудові відносини застосовується право Республіки Анголи.

Посилання представника позивача про неможливість визначення права, яке необхідно застосовувати до даного трудового спору у зв'язку із тим, що компанія з Кайманових островів, судно під прапором Вануату, а зняття з борту проводилось у Анголі, спростовується чітко визначеним у угоді, укладеної сторонами, місцем роботи - Республіка Ангола.

Також суд першої інстанції правильно критично віднісся до наполяганні представника позивача на застосуванні по даним правовідносинам принципу Конвенції МОП «Про працю в морському судноплавстві» у зв'язку із тим, що дана конвенція не ратифікована Україною, а тому, норми Конвенції не мають на території України вищої юридичної сили, аніж норми національного законодавства.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, яка діяла на момент розгляду спору) (далі ЦПК): суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції вірно вважав, що позивач обрав невірний спосіб захисту порушених прав, наполягаючи на розгляді даного спору у відповідності до норм КЗпП України, однак самостійно вийти за межі заявлених вимог та застосовувати інший спосіб захисту (у тому числі можливість застосування норм права республіки Ангола з отриманням відповідних роз'яснень Міністерства юстиції України), суд першої інстанції дійсно не міг, а тому у заявлених вимогах про стягнення заборгованості по заробітній платі та подорожніх втрат обґрунтовано відмовив.

Враховуючи також, що вимоги про стягнення моральної шкоди є похідними від встановлення порушення умов угоди відповідачем, суд першої інстанції обґрунтовано вважав не доведеним і вимоги стосовно стягнення моральної шкоди.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги. Колегія суддів звертає увагу, що у трудовому договорі між ОСОБА_2 та Компанією "TIDEWATER CREWING LIMITED" чітко вказано, що місце виконання роботи, до якого відправиться Робітник, це Ангола.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують зазначені вище висновки суду першої інстанції і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 31 січня 2018 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі. Враховуючи те, що апеляційна скарга ОСОБА_2 залишена без задоволення, то скаржнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 8705,76, який розраховується наступним чином.

В уточненій позовній заяві ОСОБА_2 заявлено наступні позовні вимоги: 1) стягнути з Компанії "TIDEWATER CREWING LIMITED" заборгованість по заробітній платі у розмірі 11 736 гривень; 2) стягнути Компанії "TIDEWATER CREWING LIMITED" заборгованість по подорожнім витратам у розмірі 344 256 гривень; 3) стягнути з Компанії "TIDEWATER CREWING LIMITED" відкопування моральної шкоди у розмірі 260 800 гривень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», норма якої вказує, що від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Однак позивачем у позовній заяві, крім позовної вимоги про стягнення заробітної плати, заявлено ще дві позовні вимоги немайнового характеру, за подачу яких необхідно сплачувати судовий збір.

Ставка судового збору, яка підлягала сплаті у суді першої інстанції за подання позовної заяви, становила 5163,84 грн (за вимогу щодо стягнення подорожніх витрат), 640 гривень (за вимогу щодо відшкодування моральної шкоди).

Тому, згідно ч.1, пп. 6 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. №3674-VI, в редакції станом на момент подачі апеляційної скарги, розмір судового збору, який підлягає оплаті при подачі апеляційної скарги на рішення суду, складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, а відтак скаржнику слід сплатити судовий збір у розмірі 8705,76 гривень.

Таким чином, скаржнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 8705,76 гривень на наступні реквізити: Отримувач: УК у м.Одесі/Малиновськ. р-н/22030101; Код ЄДРПОУ: 38016923; МФО 899998; Банк отримувач: ГУ ДКУ в Одеській області; Р/р 31315206080031; Код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд Одеської області, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір за розгляд апеляційної скарги на рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2017 року у розмірі 11031,75 гривень на рахунок апеляційного суду Одеської області: Отримувач: УК у м.Одесі/Малиновськ. р-н/22030101; Код ЄДРПОУ: 38016923; МФО 899998; Банк отримувач: ГУ ДКУ в Одеській області; Р/р 31315206080031; Код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

П.М. Черевко

Повне судове рішення складено 20.07.2018 року.

Суддя Р.Д. Громік