Постанова № 75442390, 20.07.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5517/18

Номер справи місцевого суду: 521/8459/17

Головуючий у першій інстанції Михайлюк О. А.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Таварткіладзе О.М.

суддів: Заїкіна А.П., Калараша А.А.

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м.Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 12.04.2018 року по цивільній справі за позовом ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року представник ПАТ „СК „ВУСО" Петрук М.С. звернувся до Малиновського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 6 145,40 грн.

Позовні вимоги позивач обгрунтовував тим, що між ПАТ „СК „ВУСО" та ОСОБА_4 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3241559-02-16-01 від 07.09.2016 року. Згідно з умовами даного договору страховик прийняв під страховий захист транспортний засіб страхувальника, а саме Volkswagen Touareg д/н НОМЕР_1.

22.10.2016 року у м.Одеса по вул.Рабіна, 57 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю вказаного вище автомобіля під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля Opel Frontera д/н НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_2.

Постановою Малиновського районного суду м.Одеси від 07.12.2016 року винним у скоєнні ДТП визнано відповідача.

ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» сплачено власнику автомобіля Volkswagen Touareg д/н НОМЕР_1 страхове відшкодування в сумі 12 183,25 гривень.

Цивільно-правова відповідальність відповідача, на момент скоєння ДТП, застрахована НАСК «Оранта» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ6504357.

Після отримання ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» виплати страхового відшкодування від НАСК «Оранта» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ6504357 в сумі 6037,85 гривень, позивач отримав право вимоги до відповідача про відшкодування різниці між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, у зв'язку з чим звернувся з позовом до суду.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 12.04.2018 року позов ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу в сумі 6 145 гривень.

Вирішено питання стосовно судового збору.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 12.04.2018 року та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.369 ч.2 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої ст.353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов ПАТ «Страхова компанія «ВУСО», суд першої інстанції виходив з того, що позивач відповідно до ст.1194 ЦК України отримав право вимоги до відповідача про відшкодування різниці між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу в сумі 6 145,40 грн.

Такий висновок суду першої інстанції є вірним.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ „СК „ВУСО" та ОСОБА_4 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3241559-02-16-01 від 07.09.2016 року. Згідно з умовами даного договору страховик прийняв під страховий захист транспортний засіб страхувальника, а саме Volkswagen Touareg д/н НОМЕР_1.

22.10.2016 року у м.Одеса по вул.Рабіна, 57 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Volkswagen Touareg д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля Opel Frontera д/н НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_2.

Внаслідок даної ДТП автомобіль Volkswagen Touareg д/н НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою ДАІ (а.с.15).

Дана ДТП відбулася внаслідок порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху, що підтверджується вказаною вище довідкою ДАІ та постановою Малиновського районного суду м.Одеси від 07.12.2016 року (а.с.15-16).

Між протиправними діями відповідача та шкодою, заподіяною страхувальнику, наявний прямий причинно-наслідковий зв"язок.

Факт ДТП був визнанний ПАТ „СК „ВУСО" страховим випадком, що підтверджується страховим актом № 6641-02 від 01.11.2016 року та доповненням № 1 до страхового акту (а.с.32-33).

На підставі страхового акту, у виконання вимог ст.20 ЗУ „Про страхування", ДП „Автотрейдінг-Одеса" було зроблено розрахунок страхового відшкодування на суму 9 791,95 та 2 391,30 (а.с. 25-28) на підставі якого ПАТ „СК „ВУСО" здійснило виплату страхового відшкодування по договору № 3241559-02-16-01 від 07.09.2016 року на користь страхувальника в сумі 12 183,25 грн.

Згідно зі ст.993 ЦК України, ст.27 ЗУ „Про страхування" до страховика, який сплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, заподіяна майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її заподіяла.

Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, заподіяна внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, що відшкодувала шкоду (ПАТ „СК „ВУСО"), заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі сплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, відшкодувавши страхувальнику матеріальну шкоду в сумі 12 183,25 грн., заподіяну ОСОБА_2 22.10.2016 року внаслідок ДТП, ПАТ „СК „ВУСО" отримало право регресної вимоги до ОСОБА_2 щодо стягнення суми виплаченого страхового відшкодування.

В свою чергу, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 під час ДТП була застрахована в ПАТ „НАСК „Оранта", якою 28.02.2017 року було здійснено виплату ПАТ „СК „ВУСО" страхового відшкодування у розмірі 6037,85 грн. (а.с.29-30).

Виплата страхового відшкодування в сумі 6037,85 грн було здійснено НАСК „Оранта" з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Відповідно до ч.1 ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатності страхової виплати (страхове відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов"язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, позивач отримав право вимоги до відповідача про відшкодування різниці між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу в сумі 6 145,40 грн.

Доводи апеляційної скарги, що сума матеріальних збитків, завданих автомобілю Volkswagen Touareg д/н НОМЕР_1, була визначена позивачем без проведення товарознавчої експертизи, не приймаються до уваги, оскільки відповідно до п.5.2. Договору добровільного страхування наземного транспорту 3241559-02-16-01 від 07.09.2016 року підставою для визначення розміру збитків є рахунок СТО, рекомендованої страховиком.

Крім того, оспорюючи розмір матеріальних збитків, відповідач, під час судового розгляду справи, жодного разу не заявив клопотання про призначення товарознавчої експертизи.

Доводи апеляційної скарги, що при ухваленні рішення, суд не врахував його заперечення на позовну заяву та не надав оцінки доказам, які він представив суду, які вказують, що визначена позивачем сума відшкодування збитків є завищеною, не спростовують висновків суду про задоволення позову, оскільки рахунки ДП „Автотрейдінг-Одеса" є документами, які підтверджують наявність пошкоджень, завданих автомобілю Volkswagen Touareg д/н НОМЕР_1 у результаті ДТП та відповідно розмір заподіяного збитку.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи, які є підставою для скасування рішення, не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 12.04.2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 20.07. 2018 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

А.А. Калараш