Постанова № 75442372, 23.07.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 року

м.Суми

Справа №591/1872/17

Номер провадження 22-ц/788/1138/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання -Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Сумська міська рада,

третя особа - Перша Сумська державна нотаріальна контора Сумської області,

особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану його представником адвокатом - ОСОБА_4

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 19 лютого 2018 року в складі судді Клименко А.Я., ухвалене у м. Суми,

в с т а н о в и в:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сумської міської ради, мотивуючи вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер її батько ОСОБА_5. Відповідно до умов договору від 02 вересня 1959 року про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності № НОМЕР_1, посвідченого нотаріусом Першої Сумської державної нотаріальної контори, ОСОБА_5 було передано на праві безстрокового користування земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 600 кв.м під забудову індивідуального житлового будинку на праві приватної власності.

На виділеній земельній ділянці протягом 1960-1962 років ОСОБА_5 було збудовано житловий будинок разом з надвірними будівлями, в якому він проживав по день смерті. Вказаний будинок складається з житлового будинку з прибудовами літ.«А-1» загальною площею 54,5 кв.м, літньої кухні літ.«Б» загальною площею 15,4 кв.м, сараю літ.«В» загальною площею 4,3 кв.м, погребу літ.«п/г» загальною площею 7,5 кв.м, вбиральні літ.«Г» загальною площею 1,1 кв.м, дерев'яної огорожі на дерев'яних стовпах.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, яка складалася, зокрема із житлового будинку з прибудовами та земельної ділянки площею 600 кв.м за адресою: АДРЕСА_1. За життя її батько ОСОБА_5 не зареєстрував за собою у встановленому порядку право власності на житловий будинок, надвірні будівлі та земельну ділянку.

З метою оформлення спадкових прав вона звернулася до нотаріальної контори, однак їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на майно. Її мати ОСОБА_6 після смерті чоловіка до нотаріальної контори для оформлення спадкових прав не зверталася.

У зв'язку з тим, що вона позбавлена права оформити спадщину після смерті батька, просила встановити факт належності на праві власності ОСОБА_5 житлового будинку, господарський будівель та споруд, розташованих за адресою: м. Суми АДРЕСА_1, а також земельної ділянки площею 600 кв. м. за адресою: м. Суми АДРЕСА_1; встановити факт прийняття нею спадщини після смерті батька ОСОБА_5, що складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами і земельної ділянки за адресою: м. Суми АДРЕСА_1, а також визнати за нею право власності на житловий будинок з прибудовами та земельної ділянку площею 600 кв.м за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 19 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт належності на праві власності ОСОБА_5 житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованих за адресою: м. Суми АДРЕСА_1, а саме: житлового будинку (1962 року будівництва) з прибудовами літ.«А-1» загальною площею 54,5 кв.м, кухні (1960 року будівництва) літ.«Б» загальною площею 15,4 кв.м, сараю (1962 року будівництва) літ.«В» загальною площею 4,3 кв.м, погребу (1960 року будівництва) літ.«п/г» загальною площею 7,5 кв.м, вбиральні літ.«Г» загальною площею 1,1 кв.м, дерев'яної огорожі на дерев'яних стовпах.

Встановлено факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті батька ОСОБА_5, що складається з житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, а саме: житлового будинку (1962 року будівництва) з прибудовами літ.«А-1» загальною площею 54,5 кв.м, кухні (1960 року будівництва) літ.«Б» загальною площею 15,4 кв.м, сараю (1962 року будівництва) літ.«В» загальною площею 4,3 кв.м, погребу (1960 року будівництва) літ.«п/г» загальною площею 7,5 кв.м, вбиральні літ.«Г» загальною площею 1,1 кв.м, дерев'яної огорожі на дерев'яних стовпах.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а саме: житловий будинок (1962 року будівництва) з прибудовами літ.«А-1» загальною площею 54,5 кв.м, кухню (1960 року будівництва) літ.«Б» загальною площею 15,4 кв.м, сарай (1962 року будівництва) літ.«В» загальною площею 4,3 кв.м, погріб (1960 року будівництва) літ.«п/г» загальною площею 7,5 кв.м, вбиральню літ.«Г» загальною площею 1,1 кв.м, дерев'яну огорожу, в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 - особа, яка не брала участі у справі, але вважає, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про його права та обов'язки, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволення позову ОСОБА_1

Апеляційна скарга мотивована тим, що він є спадкоємцем першої черги після смерті батька ОСОБА_5 23 травня 2018 року йому стало відомо, що єдиним власником вказаного домоволодіння по АДРЕСА_1 у м. Суми є його сестра ОСОБА_1, яка зареєструвала право власності на домоволодіння в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі оскаржуваного рішення Зарічного районного суду м. Суми від 19 лютого 2018 року. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов ОСОБА_1, оскільки не з'ясував коло осіб, прав та інтересів яких стосується цей спір.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4, який підтримав доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності № НОМЕР_1 від 02 вересня 1959 року, посвідченого нотаріусом Першої Сумської державної нотаріальної контори за № 2-7098 та зареєстрованого в Сумському міському відділі комунального господарства 03 вересня 1959 року, ОСОБА_5 було передано на праві безстрокового користування земельну ділянку загальною площею 600 кв.м для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності (а.с. 15-16).

На виділеній земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_5 протягом 1960-1962 років було збудовано житловий будинок разом з надвірними прибудовами, які мають наступні характеристики: житловий будинок з прибудовами літ.«А-1» загальною площею 54,5 кв.м, літня кухня літ.«Б» загальною площею 15,4 кв.м, сарай літ.«В» загальною площею 4,3 кв.м, погріб літ.«п/г» загальною площею 7,5 кв.м, вбиральня літ.«Г» загальною площею 1,1 кв.м, дерев'яної огорожі на дерев'яних стовпах (а.с. 19-21).

У вищевказаному житловому будинку ОСОБА_5 проживав разом зі своєю сім'єю по день смерті.

ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер ОСОБА_5 (а.с. 17).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина.

За життя ОСОБА_5 не зареєстрував у встановленому законом порядку право власності на житловий будинок, надвірні будівлі та земельну ділянку площею 600 кв.м за адресою: АДРЕСА_1.

З свідоцтва про народження вбачається, що ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_7 (а.с. 11).

З свідоцтва про укладення шлюбу вбачається, що після реєстрації шлюбу ОСОБА_7 змінила прізвище на «ОСОБА_7» (а.с. 12).

У березні 2017 року ОСОБА_1, як спадкоємиць померлого за законом, звернулася до нотаріуса для оформлення спадкових прав, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки нею пропущено строк подачі заяви на прийняття спадщини за законом та відсутні правовстановлюючі документи на майно (а.с. 27).

ІНФОРМАЦІЯ_6 року померла ОСОБА_6 - мати позивача (а.с. 122).

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 мотивоване тим, що позивач фактично прийняла спадщину після смерті батька, відповідно до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки на момент смерті спадкодавця проживала у вказаному житловому будинку. Після відкриття спадщини ОСОБА_1 продовжує проживати у будинку за адресою: м. Суми, АДРЕСА_1, зареєстрована у ньому, сплачує за комунальні послуги, підтримує будинок в належному стані, а тому за нею необхідно визнати право власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

ОСОБА_1, звертаючись до суду із вищевказаним позовом як єдиний спадкоємець ОСОБА_5 за законом, зазначила в якості відповідача у справі лише Сумську міську раду, не вказавши про наявність інших спадкоємців померлого за законом.

Отже, особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3, не є стороною у справі, оскільки не залучений до участі у справі в якості відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз'яснено, що відносини спадкування регулюються за правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, в редакції 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, коло спадкоємців за законом, відмова від спадщини.

За змістом положень ст. 525 ЦК УРСР, в редакції 1963 року, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

З наданих ОСОБА_3 письмових доказів вбачається, що його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 173).

ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_5 помер.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 у м. Суми на підставі рішення Зарічного районного суду м. Суми від 19 лютого 2018 року(а.с. 175).

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3, посилається на те, що звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 було відомо про наявність інших спадкоємців за законом після смерті батька ОСОБА_5, а саме: дружини ОСОБА_6 та дітей - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4. Таким чином, спадкоємцями померлого ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 року та його п'ятеро дітей, які на момент відкриття спадщини проживали з ним, а тому за приписами ст. ст. 525, 529, 549 ЦК УРСР 1963 року, є спадкоємцями першої черги та такими, що прийняли спадщину після смерті батька.

Отже, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги за законом після померлого батька ОСОБА_5 та фактично прийняв спадщину, оскільки на час відкриття спадщини був неповнолітній, проживав разом із спадкодавцем у будинку АДРЕСА_1 у м. Суми (а.с. 176).

За встановлених обстави, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, розглянувши справу за вищевказаним позовом, неправильно визначився із суб'єктним складом сторін у справі та не залучив до участі в справі всіх належних відповідачів - інших спадкоємців, чим фактично вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, а також неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості зробити висновок щодо обґрунтованості чи необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1

Крім того, позов заявлений до відповідача Сумської міської ради, яка прав та законних інтересів позивача не порушувала, а на стадії апеляційного провадження Цивільним процесуальним кодексом України не передбачено залучення до участі у справі інших учасників.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, рішення суду підлягає скасуванню на підставі п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягають компенсації судові витрати в розмірі 3581 грн. 18 коп., понесені ним у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Також у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2000 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381 - 384, 389, 390 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану його представником адвокатом - ОСОБА_4 задовольнити.

Скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 19 лютого 2018 року.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Сумської міської ради, третя особа: Перша Сумська державна нотаріальна контора, про встановлення факту належності на праві власності житлового будинку та земельної ділянки, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію судових витрат в розмірі 3581 грн. 18 коп., понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: О.Ю.Кононенко

Т.А. Левченко

С.С. Ткачук