Постанова № 75441794, 17.07.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5467/18

Номер справи місцевого суду: 522/6420/18

Головуючий у першій інстанції Єршова Л. С.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.

суддів: Калараша А.А., Заїкіна А.П.

за участю секретаря судового засідання: Томашевської К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу командира ВЧ А3519, підполковника ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 17 квітня 2018 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ВЧ А3519 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

12.04.2018 року тимчасово виконуючий обов»язки командира ВЧ А3519, майор ОСОБА_4 звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в сумі 1475,26 грн. за використані 12 днів щорічної відпустки та 4084,96 грн. за обмундирування, що в загальній сумі складає 5560, 22 грн.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 17 квітня 2018 року на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України (справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства) у відкритті провадження відмовлено.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, командир ВЧ А 3519, підполковник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 17 квітня 2018 року та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі за позовом ВЧ А3519 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду за правилами КАС України.

Проте погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 5 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до частини 4 статті 46 КАС України Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.

Таким чином, встановлений чіткий перелік спорів у яких суб'єкт владних повноважень може виступати у статусі позивача.

Відповідно до пункту 1 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 №3 Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124), а статтею 18 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-УІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-УІ) визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до пункту 2 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 №3 відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону № 2453-УІ).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Відповідно до пункту 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 №3 у зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» від 20.05.2013 №8 законодавство не містить визначення терміна "публічно-правовий спір". Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з'ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватно-правовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» від 20.05.2013 №8 законодавство не містить визначення терміна "публічно-правовий спір". Вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

З огляду на вищезазначене, позов подано з підстав відшкодування матеріальної шкоди, що спричинила наявність заборгованості у сумі 5560 гри. 22 коп. та не містить в собі ознак публічно-правового спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, обов'язок відшкодувати шкоду виникає саме із цивільних правовідносин.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо скасування ухвали Приморського районного суду м.Одеси від 17 квітня 2018 року з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до ч.1 п.6 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381, 383 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу командира ВЧ А3519, підполковника ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 17 квітня 2018 року - скасувати та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті заявлених позовних вимог.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 20.07. 2018 року.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: А.А. Калараш

А.П. Заїкін