Постанова № 75441228, 18.07.2018, Апеляційний суд Рівненської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2018 року

м. Рівне

Справа № 569/7455/18

Провадження № 22-ц/787/1195/2018

Головуючий суддя в суді 1 інстанції: Панас О.В.

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя: Боймиструк С.В.

судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.,

секретар судового засідання Брикса Ю.Ю.,

з участю ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 26 квітня 2018 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання зобов'язань. Забезпечених іпотекою нерухомого майна припиненими шляхом їх виконання, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2018 року позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") в якому просили визнати припиненими : кредитний договір від 21 грудня 2006 року №Ф1-06/50701-1296, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"; іпотеку квартири АДРЕСА_1

23 квітня 2018 року представник ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони розміщення в системі Prozorro продажу активу - права вимоги за кредитним договором №Ф1-06/50701-1296 від 21 грудня 2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 26 квітня 2018 року вказану заяву задоволено. Визначено : заборонити розміщення в системі Prozorro продаж права вимоги за кредитним договором №Ф1-06/50701-1296 від 21 грудня 2006 року укладеного між ОСОБА_2 та АТ "Банк "Фінанси та Кредит"; накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, до розгляду справи по суті.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, представник ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" - Цурка Н.О. подала апеляційну скаргу. Вважає, що ухвала була постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без фактичного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

Вказує про те, що 26.04.2018 дана ухвала була розглянута суддею одноособово, без виклику сторін в судове засідання, що позбавило АТ "Банк "Фінанси та Кредит" можливості надати свої пояснення та заперечення на заяву про забезпечення позову.

В додатках до заяви про забезпечення позову відсутні докази того, що АТ "Банк "Фінанси та Кредит" вчиняються дії, щодо відчуження заставного майна заявника.

Вважає, що заявниками не обґрунтовано вимогу про забезпечення позову, а наведені посилання в заяві та ухвалі суду першої інстанції не свідчить, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, як того вимагає ч.2 ст. 149 ЦПК України.

Зазначає про те, що в порушення вимог ч.6 ст. 154 ЦПК України в ухвалі суду першої інстанції про забезпечення позову не вирішено питання застосування зустрічного забезпечення, не зазначений строк надання зустрічного забезпечення з дня постановлення ухвали про забезпечення позову, не надано доказів майнового стану заявника.

З цих підстав просила скасувати ухвалу Рівненського міського суду від 26.04.2018 та постановити нову про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про забезпечення позову.

Представник ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в судове засідання не з'явився, хоч завчасно та в у встановленому законом порядку повідомлявся про час і місце розгляду справи, причин неявки не повідомив, тому колегія суддів вважає за можливе продовжити розгляд за його відсутності.

ОСОБА_2 та її представник адвокат ОСОБА_7. в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 квітня 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання зобов'язань забезпечених іпотекою нерухомого майна припиненими шляхом їх виконання та просили визнати припиненими : кредитний договір від 21 грудня 2006 року №Ф1-06/50701-1296, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"; іпотеку квартири АДРЕСА_1

23 квітня 2018 року представник ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони розміщення в системі Prozorro продажу активу - права вимоги за кредитним договором №Ф1-06/50701-1296 від 21 грудня 2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії та накладанням арешту на нерухоме майно, про які у своїй заяві просять позивачі, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вони звернулись до суду.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження обставин справи, наданих доказів та відповідає вимогам процесуального права, з огляду на наступне.

Так, відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема : накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25.05.2016 року, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці, зокрема «рішення Шмалько проти України, п. 43» зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Отже, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, якщо воно буде прийняте на користь позивача, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод».

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. (частина 3 ст. 150 ЦПК України)

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Виходячи з сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства, вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об'єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.

При цьому варто враховувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, суть позовних вимог пов'язана з невизнанням відповідачем факту припинення зобов'язань позивача за кредитним договором №Ф1-06/50701-1296 від 21 грудня 2006 року. Разом з тим, кредитний договір укладався на умовах його забезпечення іпотекою. Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 (договір іпотеки №50701-1296 від 21 грудня 2006 року). Відповідно до п.п. 10,11.1-11.3 зазначеного договору іпотеки, відповідач має можливість здійснити відчуження предмету іпотеки на користь третіх осіб.

З урахуванням встановлених обставин, враховуючи вимоги процесуального закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обґрунтованість заяви про забезпечення позову та про наявність підстав для заборони розміщення в системі Prozorro продаж права вимоги за кредитним договором №Ф1-06/50701-1296 від 21 грудня 2006 року укладеного між ОСОБА_2 та АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, до розгляду справи по суті. Суд правильно покликається в ухвалі на те, що невжиття цих заходів забезпечення позову може призвести до неможливості чи утруднення виконання рішення у даній справі.

Покликання ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на постановлення оскаржуваної ухвали без виклику сторін в судове засідання, що позбавило його можливості надати свої пояснення та заперечення на заяву про забезпечення позову, не заслуговують на увагу, оскільки у відповідності до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, а виняткових обставин, які б свідчили про необхідність призначення заяви про забезпечення позову до розгляду в судовому засіданні на підставі частини четвертої вказаної статті, апелянтом не зазначено.

Не можуть бути підставою для скасування ухвали і доводи апеляційної скарги про не зазначення судом, якими саме належними доказами підтверджується, що АТ "Фінанси та Кредит" вчиняються дії, щодо відчуження заставного майна, так як доведення належності поданих сторонами доказів підлягає оцінці при розгляді спору по суті.

Також, безпідставними є доводи скаржника про порушення судом вимог ст.154 ЦПК України та не вирішення питання застосування зустрічного забезпечення, так як вказаною правовою нормою передбачено вичерпний перелік підстав, за яких суд зобов'язаний застосувати зустрічне забезпечення, однак, жодної з них ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" суду не наведено.

Крім того, у відповідності до ч.6 ст.154 ЦПК України ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" не позбавлене права заявити клопотання про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову.

Враховуючи викладене, ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування ухвали не має.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 26 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 липня 2018 року.

Головуючий: С.В. Боймиструк

Судді: С.О. Гордійчук

Н.М. Ковальчук