Ухвала суду № 75440638, 30.05.2018, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 30.05.2018 Справа № 554/2385/16-к

У Х В А Л А

30 травня 2018 року Октябрський районний суду м. Полтави у складі:

головуючого - судді Савченка А. Г.

при секретарі Гречка Є. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтаві з участю сторін кримінального провадження: прокурора Перехреста Р. В., захисника ОСОБА_1, засудженої ОСОБА_2 заяву адвоката ОСОБА_1 в інтересах

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, розлученої, не працюючої, судимої

21 квітня 2016 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 1 ст. 368 КК України до штрафу одна тисяча двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 грн. з позбавленням права обіймати посади в медико-соціальних експертних комісіях, а також посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях на строк 2 роки 6 місяців

про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами,

в с т а н о в и в :

І. ПРОЦЕДУРА

Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 21 квітня 2016 року було затверджено угоду від 21 березня 2016 року про визнання винуватості, укладену між обвинуваченою ОСОБА_2 та прокурором відділу Прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12016170000000079, відповідно до якої останню було визнано винною за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 1200 (тисячу двісті) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень з позбавленням права обіймати посади в медико-соціальних експертних комісіях, а також посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях на строк 2 роки 6 місяців (а. п. 46-48).

Даний вирок у апеляційному порядку не оскаржувався.

3 листопада 2017 року адвокат ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах засудженої ОСОБА_2 із заявою, у якій просив переглянути за нововиявленими обставинами вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 21 квітня 2016 року (а. с. 72-75).

21 листопада 2017 року суддею Октябрського районого суду м.Полтави за вказаною заявою відкрито провадження (а. п. 96-97).

ІІ. ПОЗИЦІЇ СТОРІН

В обґрунтування вимог, викладених в заяві, адвокат зазначив, що при постановленні вироку та затвердженні угоди про визнання винуватості суду не було відомо про те, що займана на той час засудженою ОСОБА_2 посада лікаря-невропатолога у Полтавському обласному МСЕК не відноситься до категорії службових осіб, а тому вона не могла бути суб’єктом інкримінованого їй злочину. При цьому ініціатор клопотання послався на Посадову інструкцію лікаря-невропатолога спеціалізованої кардіологічної медико-соціальної експертної комісії, повідомлення Міністерства охорони здоров’я та Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА (а. п. 79-81, 87, 88), з яких слідує, що Посада лікаря-невропатолога спеціалізованої кардіологічної медико-соціальної експертної комісії не віднесена до посад, наділених організаційно-розпорядчими або адміністративно-господарськими функціями. Наголосив, що засуджена ОСОБА_2, укладаючи угоду про визнання винуватості цього не знала, а захисник, який надав їй правову допомогу цього їй не роз’яснив та схилив до визнання вини і підписання угоди.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 та засуджена ОСОБА_2 заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами підтримали та наполягали на її задоволенні з викладених вище підстав.

Прокурор заперечив проти задоволення даної заяви, мотивуючи, що заявник не навів доводів, які б вказували на наявність нововиявлених обставин, а намагається надати оцінку доказам, допустимість яких вже встановлена судом.

III. ДОКАЗИ, ПРИЙНЯТІ В ОСНОВУ ВИРОКУ, ЩО ПЕРЕГЛЯДАЄТЬСЯ

Обвинувачена ОСОБА_2 вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України визнавала повністю, підтвердивши факт одержання неправомірної вигоди нею, як службовою особою, а також укладення з нею угоди з прокурором, яку вона в присутності захисника добровільно підписала та наполягала на її задоволенні, розуміючи при цьому наслідки затвердження угоди судом.

У судовому засіданні докази вчинення обвинуваченою інкримінованого їй правопорушення не досліджувались, оскільки було встановлено, що під час укладення угоди вона цілком розуміла положення ч. 4 ст. 474 КПК, а укладена нею угода відповідала вимогам КПК України. В зв’язку з цим угода була затверджена судом.

IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОСОБА_4

Судом безпосередньо досліджені усі письмові докази, наявні в матеріалах кримінального провадження в сукупності з обставинами, на які в заяві посилаються як на ново виявлені, і встановлено таке.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 вини у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України не визнала та пояснила, що на час його скоєння вона не виконувала організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій. Наголосила, що як член МСЕК вона приймала участь у голосуванні при вирішенні питання про встановлення групи інвалідності особі, яка проходила експертну комісію, і її голос враховувався при цьому. Однак не вважає себе винною, так як не була наділена організаційно-розпорядчими або адміністративно-господарськими функціями. Визнаючи себе винуватою та погоджуючись на підписання та затвердження угоди про визнання винуватості, захисником, який на той час надавав їй правову допомогу, не було звернуто увагу на це та не роз’яснено, що в її діях відсутній склад кримінального правопорушення, в зв’язку з чим вона і визнала вину та був постановлений обвинувальний вирок щодо неї, який вона просить скасувати та постановити новий, відповідно до якого визнати її невинною та виправдати.

V. МОТИВИ СУДУ

У п. 64 рішення у справі «Шабельник проти України» від 19 лютого 2009 року та в п. 55 рішення у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року Європейський Суд з прав людини зазначав, що якщо особу засуджено за результатами судового процесу, який не відповідав вимогам Конвенції щодо справедливості, належним способом виправлення такого порушення у принципі може бути повторний розгляд, відновлення провадження у справі або перегляд справи в разі надходження відповідного клопотання.

У відповідності до п.1 ч.1 та пунктів 1,5 ч.2 ст. 459 КПК України, судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, у тому числі в разі штучного створення або підроблення доказів та інших обставин, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 467 КПК України, суд має право скасувати вирок і ухвалити новий вирок, користуючись при цьому повноваженнями суду відповідної інстанції.

При вирішенні цієї справи суд керується закріпленим ст. 8 Конституції України принципом Верховенства права, положеннями ч. 3 ст. 62 Конституції України про те, що, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а також вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У справі «Яременко проти України» від 12 червня 2008 року (п. 74) Європейський Суд з прав людини звернув увагу на те, що складовою справедливого судового розгляду є врахування якості доказів і, зокрема, того чи породжують обставини, за яких вони були отримані, будь-який сумнів щодо їхньої достовірності й точності. При тому, що питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується і, навпаки, збільшується, коли характер доказів не є вагомим, вони не є достовірними та точними.

При оцінці допустимості доказів за ч.1 ст.308 КК України прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою суд, здійснюючи системний аналіз чинного на той час кримінально-процесуального законодавства, приходить до наступного.

Частиною 3 статті 62 Конституції України визначено, що вина особи має доводитись в законному порядку, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відноситься принцип законності, який поміж іншого визначає, що закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати кримінально-процесуальному кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому кодексу.

Визнання обвинуваченого винним у вчиненні злочину за умови доведеності у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку його вини надійно захищає його від необґрунтованого, свавільного притягнення до кримінальної відповідальності.

З матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_2 вбачається, що остання обвинувачувалась, що слідує із змісту обвинувального акта та Угоди про визнання винуватості, а також вироку суду, яким затверджено угоду, як член МСЕК, який постійно здійснює функції представника влади та відповідно до примітки до ст. 364 КК України є службовою особою. Їй не інкримінувалось отримання неправомірної вигоди особою, яка виконує організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції і в силу цього визнається службовою особою.

Відповідно до «Положення про медико-соціальну експертизу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні.

Комісії у своїй роботі керуються Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами відповідних державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини у зазначеній сфері, та цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань медико-соціальної експертизи.

Висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, обов'язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, в яких працює або перебуває особа з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров’я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.

До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог ( пункти 4, 5, 6, 10 Положення).

Отже, судом встановлено, що МСЕК є структурним підрозділом органу державної влади, а члени МСЕК постійно здійснюють функції представників влади та відповідно до примітки до ст. 364 КК України являються службовими особами.

За таких обставин ОСОБА_2 обґрунтовано визнана винуватою за вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 21 квітня 2016 року та засуджена за ч. 1 ст. 368 КК України до штрафу в розмірі 1200 (тисячу двісті) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 20400 (двадцять тисяч чотириста) грн. з позбавленням права обіймати посади в медико-соціальних експертних комісіях, а також посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях на строк 2 роки 6 місяців, в зв’язку з чим підстави для скасування вироку відсутні.

Керуючись ст.ст. 466 та 467 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Залишити заяву адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_2 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Полтавської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текс ухвали виготовлено 4 червня 2018 року.

Суддя А. Г. Савченко