Рішення № 75439652, 17.07.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/14189/17

Провадження № 2/522/4329/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Загороднюка В.І.

при секретарі Смоковій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зобов'язання вчинити дію, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів, в якому просила визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_3; зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснити скасування реєстрації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у квартирі за адресою: АДРЕСА_3; усунути перешкоди в здійсненні ОСОБА_1 права власності шляхом виселення ОСОБА_2 з вказаної квартири без надання іншого житла; стягнути на свою користь з ОСОБА_2 судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримала пункти 1,3,4 позовних вимог та просила визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_3; усунути перешкоди в здійсненні ОСОБА_1 права власності шляхом виселення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з квартири за адресою: АДРЕСА_3, без надання іншого житла; стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1 всі судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер її батько ОСОБА_3, якому за життя на праві особистої приватної власності належала квартира АДРЕСА_3.

Згідно заповіту від 03 квітня 2013 року ОСОБА_3 на випадок своєї смерті все своє майно, а зокрема вказану квартиру заповів своїй донці - ОСОБА_1

Вона є єдиною спадкоємицею ОСОБА_3 за заповітом, своєю заявою спадщину прийняла.

13.06.2017 року приватним нотаріусом Затолокіною К.Я. відкрита спадкова справа, номер у спадковому реєстрі: 60782881, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 48050845 від 13.06.2017 року.

У квартирі АДРЕСА_3 на теперішній час проживає та зареєстрована ОСОБА_2 - колишня дружина покійного ОСОБА_3, шлюб з якою було розірвано рішенням Суворовського районного суду від 16.06.2010 року.

Відповідачка була зареєстрована у квартирі за згодою колишнього власника квартири - покійного ОСОБА_3, як член його сім'ї. За вказаною адресою не проживала. На другий день після смерті ОСОБА_3, відповідачка самовільно вселилася у вказану квартиру де й продовжує проживати по теперішній час.

На її вимогу виселитися з квартири та знятися з реєстрації відповідачка не реагує. На теперішній час між сторонами склалися неприязні стосунки, відповідачка порушує її право як власника на користування та володіння вказаною квартирою. У зв'язку з чим вона звернулися до суду з вказаним позовом та просить його задовольнити.

Представник позивачки у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідачки ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав та просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача - Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2, що видано 27.03.1968 року батьком позивачки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_3.

(а.с. 15)

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 16.06.2010 року по справі № 2-982/10 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, зареєстрований 30.12.1987 року, Заводським відділом РАЦС Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис № 613 - розірвано.

08.11.2011 року Першим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції було видано відповідне свідоцтво про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_3

(а.с. 16-17, 20)

ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності на підставі договору дарування від 11.04.1996 року, за номером 8-892, посвідченого державним нотаріусом Шепелюк Р.Ю., належала квартира АДРЕСА_3.

(а.с. 21 -24)

Згідно заповіту від 03 квітня 2013 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, на випадок своєї смерті все своє майно, а зокрема квартиру за адресою: АДРЕСА_3, заповів своїй донці - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2

(а.с. 28 -29)

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 22 травня 2017 року, актовий запис №5451 від 20.05.2017 року.

(а.с. 27)

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є єдиною спадкоємицею ОСОБА_3 за заповітом, своєю заявою спадщину прийняла.

13.06.2017 року приватним нотаріусом Затолокіною К.Я. відкрита спадкова справа, номер у спадковому реєстрі: 60782881, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 48050845 від 13.06.2017 року.

(а.с. 31-33)

14.12.2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Затолокіною К.Я. на ім'я ОСОБА_1 було видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 278 на спірну квартиру.

(а.с. 56)

На теперішній час у квартирі АДРЕСА_3 проживає та зареєстрована ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 - колишня дружина покійного ОСОБА_3.

На вимогу позивачки виселитися з квартири та знятися з реєстрації відповідачка не реагує, що свідчить про те, що відповідачка чинить ОСОБА_1 перешкоди в здійсненні права власності, що підтверджується талоном-повідомленням №052332 від 21.05.2017 року, реєстраційний номер 14188 в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події.

(а.с. 30)

Відповідно до ч.5 ст.1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, а лише обмежує право спадкоємця на розпорядження(відчуження)нею.

Таким чином, вказана квартира належить ОСОБА_1 з дня смерті її батька ОСОБА_3, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_4.

В силу наведених положень закону, ОСОБА_1 є власницею вказаної квартири за адресою: АДРЕСА_3, має право володіти та користуватися цією нерухомістю та не може бути протиправно позбавлена цих прав або обмежена у їх здійсненні.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16, 386, 391 ЦК України.

Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушення права та з яких підстав.

Об'єктом права власності може бути , зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира(ст.ст.379, 382 ЦК України).

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб та розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Статтею 156 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

У постанові Верховного Суду України №6-158цс14 від 5 листопада 2014 року, постанові №688/63/15-ц від 16 листопада 2016 року, ухвалі № 6-43602св11 від 21 грудня 2011 року викладені висновки ВСУ про те, що право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є, та з припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.

Суди касаційної інстанції дійшли висновку про те, що виникнення у членів сім'ї власника жилого будинку права на користування цим будинком є похідним від виникнення у власника права власності на будинок, а відтак припинення права власності особи на будинок, припиняє право членів його сім'ї на користування жилим будинком.

Зі смертю ОСОБА_3 його право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3, припинилося.

А отже, з припиненням права власності ОСОБА_3 на вказану квартиру, відповідачка ОСОБА_2 втратила право користування цією квартирою, оскільки її права похідні від прав колишнього власника квартири. Самостійного права на квартиру за адресою: АДРЕСА_3, ОСОБА_2 не має.

На теперішній право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3, належить ОСОБА_1. Закон не передбачає перехід прав і обов'язків попереднього власника в частині збереження права користування житлом (житлового сервітуту) членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника будинку(квартири).

У матеріалах справи міститься ухвала Суворовського районного суду від 16.06.2010 року про визнання та затвердження мирової угоди між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, з якої наявно, що відповідачка житлом забезпечена. Так, у п.2 вказаної ухвали зазначено: «Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_5, яка набута нею під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3». У п.3 вказаної ухвали зазначено: «ОСОБА_3 свідчить про те, що він не претендує на грошові кошти або їх частку, що були сплачені ОСОБА_2 в якості пайового внеску у будівництво житла за договором №3470/345-2 від 06.09.2005 року з ТОВ «Консоль ЛТД» на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_6 під час перебування у шлюбі.»

(а.с. 18 - 19)

Відповідно до ст.1 Протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод та ч.1 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Частинами 2 та 4 ст.41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, суд вважає, що слід визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_3; усунути перешкоди в здійсненні ОСОБА_1 права власності шляхом виселення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з квартири за адресою: АДРЕСА_3, без надання іншого житла.

Крім того, згідно ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивачки слід стягнути судовий збір у розмірі 640 гривень.

Керуючись ст. ст. 319, 321, 383, 391, 1268, 1296 ЦК України, ст. ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_3.

Усунути перешкоди в здійсненні ОСОБА_1 права власності шляхом виселення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з квартири за адресою: АДРЕСА_3, без надання іншого житла.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

Дане рішення суду є підставою для зняття ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з реєстраційного обліку в квартирі за адресою: АДРЕСА_3.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси.

Повний текст судового рішення складено 23.07.2018 року.

Суддя

17 липня 2018 року