Вирок № 75439608, 20.07.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/3431/18-к

н.п. 1-кп/415/571/18

ВИРОК

Іменем України

20 липня 2018 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Старікової М.М.

за участю секретаря Демченко Е.Є.

прокурора Коваленко М.С.

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018130240000712 від 22.03.2018 року у відношенні

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, не працюючого, не є особою з інвалідністю, не судимого ( в силу ст. 89 КК України), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України,-

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, не працюючого, не є особою з інвалідністю, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

22 березня 2018 року, приблизно о 22 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 за передньою змовою з ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, проникли на територію колишнього ВАТ «Лисичанського заводу гумових технічних виробів», а саме розподільного пункту РП № 1-2, що на теперішній час належить згідно договору купівлі-продажу № 24-05-2017 ТОВ «ІНТЕРМЕТ-2009», розташованого за адресою: місто Лисичанськ, вулиця Незалежності,128, звідки таємно викрали один металевий куток довжиною 70 см та сім металевих плит з чорного металу, загальною вагою 69 кілограм, вартістю, відповідно до висновку експерта № 19/113/9-659е від 17.04.2018 року, 6 гривень 30 копійок за 1 кілограм, що належить ТОВ «ІНТЕРМЕТ-2009», чим завдали товариству майнової шкоди на загальну суму 434 гривні 70 копійок.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України при обставинах, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю та зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Суду пояснив, що дійсно 22 березня 2018 року приблизно о 10 годині вечора, домовившись з ОСОБА_3, шляхом вільного доступу проникли на територію Лисичанського заводу «Гумових технічних виробів», звідки таємно викрали один металевий куток, та сім металевих плит, які здали на пункт прийому металолому, а виручені кошти витратили на власні потреби. У скоєному щиро розкаявся, вибачався за вчинене та просив суд суворо його не наказувати і не позбавляти його волі. Викрадене майно було повернуто підприємству.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України за обставин, викладених в обвинувальному акті визнав повністю. Суду пояснив, що дійсно, 22 березня 2018 року у денний час, він вийшов на вулицю, де зустрів свого знайомого ОСОБА_1 В ході розмови ОСОБА_1 поскаржився йому на важке майнове становище, на що він також сказав, що йому вкрай не вистачає коштів, в результаті чого вони вирішили викрасти з території заводу гумових технічних виробів метал. Після чого, вони, шляхом вільного доступу, разом проникли на територію заводу, звідки викрали один металевий куток та сім металевих плит, які здали на пункт прийому металолому, а виручені кошти витратили на власні потреби У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив, просив суд суворо не наказувати, викрадене майно повернуто в повному обсязі.

Представник потерпілого ОСОБА_4 у судове засіданні не з'явився, але надав до суду заяву в якій просив проводити судовий розгляд даного кримінального провадження, за його відсутності, покарання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просив призначити на розсуд суду, матеріальних претензій до обвинувачених не має, у зв'язку з поверненням викраденого майна.

Враховуючи те, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в повному обсязі визнали свою вину у вчиненні інкримінованого їм органом досудового розслідування злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі обвинувачені правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особи обвинувачених, прийшов до висновку, що винність обвинувачених у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, повністю доведена, а їх дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості;

- особу винного, який не працює, має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, не судимий ( в силу ст. 89 КК України), на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.с.88-89), у побуті за місцем мешкання характеризується задовільно (а.с.87);

- та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та визнання вини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі в межах, передбачених санкцією ч.2 ст. 185 КК України, оскільки останній вчинив умисний злочин проти власності, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання являється не тільки карою за вчинений злочин, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, визнання вини та щире каяття винного, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, який як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні усвідомлюючи характер своєї протиправної поведінки і її наслідків вибачався за вчинене та надав правдиві свідчення про обставини вчиненого злочину, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, а також те, що за місцем проживання ОСОБА_1 характеризується задовільно, раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, враховуючи думку представника потерпілого, який не маючи майнових претензій, у зв'язку поверненням викраденого майна, просив призначити покарання обвинуваченим на розсуд суду, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без відбування покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України, - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку та з покладенням ряду обов'язків, передбачених ч. 1 ст.76 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості;

- особу винного, який не працює, має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9, раніше не судимий (а.с.80-81), на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.с.82-83), у побуті за місцем мешкання характеризується задовільно (а.с.84);

- та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та визнання вини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, згідно зі ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки останній вчинив умисний злочин проти власності, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання являється не тільки карою за вчинений злочин, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, визнання вини та щире каяття винного, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, який як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні усвідомлюючи характер своєї протиправної поведінки і її наслідків вибачався за вчинене та надав правдиві свідчення про обставини вчиненого злочину, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, а також те, що за місцем проживання ОСОБА_2 характеризується задовільно, раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9, враховуючи думку представника потерпілого, який просив призначити покарання обвинуваченим на розсуд суду, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 можливе без відбування покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України, - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку та з покладенням ряду обов'язків, передбачених ч. 1 ст.76 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Цивільний позов у встановленому законом порядку представником потерпілого не пред'явлений, у зв'язку з поверненням викраденого майна.

Відповідно до ст.122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв'язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 процесуальні витрати на залучення експерта за проведення судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9-659е від 17.04.2018 року (а.с.72-73), у сумі 286 гривень (а.с.71) (одержувач - УК у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31112115012051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), МФО - 899998)

- підлягають стягненню з обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в дохід держави в рівних частках по 143 грн. з кожного.

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:

- один металевий куток довжиною 70 см та сім металевих плит з чорного металу, що згідно розписки знаходяться на зберіганні у представника потерпілого ОСОБА_4 (а.с.23) - підлягають поверненню власнику - ТОВ «Інтермет - 2009».

Керуючись ч. 3 ст. 349,ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9-659е від 17.04.2018 року у сумі 286 гривень (одержувач - УК у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31112115012051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), МФО - 899998), тобто по 143 (сто сорок три) грн. з кожного.

Речові докази:

- один металевий куток довжиною 70 см та сім металевих плит з чорного металу, що згідно розписки знаходяться на зберіганні у представника потерпілого ОСОБА_4 - підлягають поверненню власнику - ТОВ «Інтермет - 2009».

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченим, прокурору та направити представнику потерпілого в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова