Постанова № 75438619, 19.07.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 375/1199/16-ц Головуючий у І інстанції Шевченко І. І.Провадження № 22-ц/780/2178/18 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю. О.Категорія 46 19.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 липня 2018 року апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого - судді : Матвієнко Ю.О.,

суддів Мельника Я.С., Олійника В.І.,

при секретарі Удовиченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області справу за апеляційною скаргою заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 20 березня 2018 року по справі за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Державного реєстратора центру надання адміністративних послуг Рокитнянської районної державної адміністрації про скасування розпорядження Рокитнянської районної державної адміністрації, державних актів, державної реєстрації права власності, витребування землі з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до Рокитнянського районного суду Київської області з позовом до Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Державного реєстратора центру надання адміністративних послуг Рокитнянської районної державної адміністрації про скасування розпорядження Рокитнянської районної державної адміністрації, державних актів, державної реєстрації права власності, витребування землі з чужого незаконного володіння.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що при вивченні ним законності відведення у власність громадян земельних ділянок було встановлено порушення вимог земельного законодавства при передачі у власність відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельних ділянок площею 1,000 га та 0,9907 га відповідно для ведення особистого селянського господарства на території Рокитнянської селищної ради Київської області, що підтверджується інформацією землевпорядної організації ТОВ «Кагарлицький земельно-кадастровий центр» від 25.08.2016 року за № 67, а також картографічними матеріалами (схемою накладення земельних ділянок). Зокрема, встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, передані у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3, частково накладаються на землі водного фонду: частина земельної ділянки ОСОБА_2 площею 18,65 м. та частина земельної ділянки ОСОБА_3 площею 20 м. накладаються на 50-ти метрову прибережну захисну смугу річки Рось. Згідно інформації Басейнового управління водних ресурсів річки Рось від 22.08.2016 року за № 238/02.1 у 2008-2016 роках меженний період був стабільним, тобто рівні води підтримувалися на сьогоднішніх значеннях, а тому станом на 2008 рік (на момент розроблення документації із землеустрою ОСОБА_2 та ОСОБА_3.) та станом на 2016 рік, передані у власність відповідачів земельні ділянки частково являються землями водного фонду.

Крім того, при розробленні проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 землевпорядною організацією складено акти про встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок від 16.07.2008 року, в яких прибережні смуги річки Рось визначені розмірами 25 метрів, а не 50, як передбачено законодавством для середніх річок.

Враховуючи викладене, розпорядження голови Рокитнянської районної державної адміністрації № 496 від 23.11.2009 року та видані на його підставі на ім»я відповідачів державні акти на право власності на земельні ділянки суперечать вимогам ст.ст. 58, 60, 61 Земельного кодексу України, ст.ст. 86, 88, 89 Водного кодексу України та підлягають визнанню недійсними, про що і просив прокурор в своєму позові. Також позивач просив суд витребувати у відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації землі водного фонду площею 0,1518 га та 0,2268 га відповідно на території Рокитнянської селищної ради за межами населеного пункту.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 20 березня 2018 року позов заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури залишено без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, оскільки прокурор не набув статусу позивача та не мав повноважень на звернення в інтересах держави з позовом від імені Київської обласної державної адміністрації.

Не погоджуючись з ухвалою про залишення позову без розгляду, заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області подав на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника ОСОБА_3 та ОСОБА_2, останній від імені своїх довірителів просив апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, як таку, що є законною та обґрунтованою.

В суді апеляційної інстанції прокурор апеляційну скаргу підтримав та з викладених в ній підстав просив про її задоволення.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечили та просили ухвалу суду залишити без змін як таку, що постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 06 жовтня 2016 року до Рокитнянського районного суду Київської області звернувся заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Державного реєстратора центру надання адміністративних послуг Рокитнянської районної державної адміністрації про скасування розпорядження Рокитнянської районної державної адміністрації, державних актів, державної реєстрації права власності, витребування землі з чужого незаконного володіння.

31 жовтня 2016 року суддею Рокитнянського районного суду Київської області було задоволено заяву про самовідвід та справу передано на розгляд до Таращанського районного суду Київської області.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 16 листопада 2016 року по зазначеній цивільній справі було відкрито провадження.

28 грудня 2016 року позовну заяву заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Державного реєстратора центру надання адміністративних послуг Рокитнянської районної державної адміністрації про скасування розпорядження Рокитнянської районної державної адміністрації, державних актів, державної реєстрації права власності, витребування землі з чужого незаконного володіння залишено без розгляду.

Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області від 14 березня 2017 року ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 28 грудня 2016 року скасовано та передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

07 липня 2017 року Таращанським районним судом Київської області було задоволено заяву судді про самовідвід та передано справу на розгляд до Кагарлицького районного суду Київської області.

07 серпня 2017 року цивільну справу за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Державного реєстратора центру надання адміністративних послуг Рокитнянської районної державної адміністрації про скасування розпорядження Рокитнянської районної державної адміністрації, державних актів, державної реєстрації права власності, витребування землі з чужого незаконного володіння прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно п.п.9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.200 ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року за результатами підготовчого засідання суд може постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 вказаної статті Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором в суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.

У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

За ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Згідно з ч. 7 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» повноваження прокурорів, передбачені цією статтею, здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством.

Так, відповідно до ст. 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснюється відповідно до закону.

Так як «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

З огляду на викладене, заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури звернувся до суду з цим позовом в інтересах держави, так як спір стосується інтересів держави. Разом з тим, прокурором обґрунтовується його звернення в даній цивільній справі ще й тією обставиною, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду.

Згідно ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку прокурор не набув статусу позивача, з чим погоджується і колегія суддів, враховуючи наступне.

Так, згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором в суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.

В позовній заяві прокурор зазначив, що центральним органом виконавчої влади на момент звернення до суду з даним позовом (06 жовтня 2016 року), на який, як на центральний орган, покладено обов'язок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 року, була Держсільгоспінспекція України, яка однак не мала відповідних повноважень щодо звернення до суду.

Разом з тим, прокурором подано позов в інтересах держави не в особі даного суб'єкта владних повноважень (Держсільгоспінспекції), а в особі Київської обласної державної адміністрації, при цьому доказу повідомлення Кагарлицькою місцевою прокуратурою Київської обласної державної адміністрації про представництво прокуратурою інтересів держави в її особі суду під час розгляду вказаного клопотання не надано, а лише зазначено, що з листом прокуратура зверталась, однак представником Київської обласної державної адміністрації надходження даного листа до них не підтверджено. Самого листа станом на час розгляду справи прокурором не надано та не надано підтвердження отримання його Київською обласною державною адміністрацією.

Крім того, заступником керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області невірно визначено орган державної влади, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право, в тому числі, звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Тобто, Київська обласна державна адміністрація має право самостійно виступати позивачем у суді, для реалізації своїх повноважень, та не була органом, уповноваженим державою здійснювати повноваження (функції) щодо передачі у власність земельних ділянок для сільськогосподарського використання (зокрема для ведення особистого селянського господарства), і, відповідно, не є органом, уповноваженим державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, що, зокрема, вбачається з наступного.

10.09.2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", згідно п.2 якої Уряд вирішив ліквідувати Державну інспекцію сільського господарства. Відповідно до п.6 Постанови центральні органи виконавчої влади, що припиняються згідно з цією постановою, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах до завершення здійснення заходів з утворення центральних органів виконавчої влади, яким передаються повноваження та функції центральних органів виконавчої влади, що припиняються.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов КМУ від 22.07.2016 року № 482, яка набрала чинності 05.08.2016 року, були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», які передбачали, що функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів покладаються на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 22.07.2016 року № 482 були також внесені зміни і до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, які передбачали передачу відповідних функцій Держгеокадастру.

Відповідно до зазначених змін, саме Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Пункт 4 Положення про Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру було також доповнено п.п. 251), яким передбачалось, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань: організовує та здійснює державний нагляд (контроль), за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за:

- дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;

- дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

- дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Враховуючи викладене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що на момент звернення до суду з позовом (06 жовтня 2016 року), органом, на який покладено обов'язок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, було Головне управління Держгеокадастру у Київській області, від імені якого і мав би бути пред'явлений позов, а тому керівник Кагарлицької місцевої прокуратури зобов'язаний був на дотримання вимог ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, як органу, на який на час подачі позову покладено обов'язок здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, з повідомленням про представництво даного органу в суді по даній справі, що прокурором зроблено не було.

Пунктом 3 ст. 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 45 ЦПК України (в редакції Закону України від 18.09.2012 №5288-VI, що діяла на момент подачі вказаного позову), у разі відсутності органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Враховуючи викладене, висновки суду про відсутність у прокурора повноважень на представництво Київської обласної державної адміністрації при зверненні з даним позовом до суду, та, як наслідок, залишення його заяви без розгляду, є законними та обґрунтованими.

Доводів, які б спростували законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, апеляційна скарга заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області не містить.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області - залишити без задоволення.

Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 20 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий :

Судді: