Ухвала суду № 75438496, 18.07.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/1884/16-к Головуючий у І інстанції Баличева М. Б.Провадження № 11-кп/780/729/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 48 18.07.2018

УХВАЛА

Іменем України

« 18 » липня 2018 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Ященко І.Ю.

суддів – Сливи Ю.М., Капічон О.М.

секретаря – Чорнобривця В.В.

з участю прокурорів – Панченка О.І., Железняк Н.В.

захисника – ОСОБА_2

обвинуваченого – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Київської області ОСОБА_4 на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 15 червня 2017 року, яким

ОСОБА_3 31.08.1980р.н., гр.України, ІНФОРМАЦІЯ_1, розлученого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей 2005р.н., 2010р.н. та 2013р.н., працюючого інженером з безпеки руху ТОВ «Хлібозавод», проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого,-

визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України та виправдано в зв'язку з відсутністю в його діянні складу злочину.

в с т а н о в и л а :

Органами досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачувався в тому, що він, обіймаючи посаду старшого інспектора відділення Державної автомобільної інспекції Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області, будучи службовою особою органу державної влади, вчинив службове підроблення, тобто склав завідомо неправдивий офіційний документ за наступних обставин.

Так, ОСОБА_3, отримавши рапорт від 30.12.2013 р. інспектора взводу №3 роти ДПС ДАІ із забезпечення супроводження при УДАІ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_5 про те, що 29.12.2013 р. під час несення служби на 20 км автошляху Київ-Овруч в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, водій автомобіля «Фольцваген», з реєстраційним номерним знаком АІ 1659 АІ, не виконав його вимогу про зупинку, що надавалася за допомогою жезла та свистка, чим порушив п. 2.4 ПДР України, визначив, що діяння водія зазначеного автомобіля необхідно кваліфікувати за ст. 122-2 КУпАП, як невиконання водієм вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу.

З метою встановлення особи правопорушника, ОСОБА_3 10.01.2014 р. спрямував виклик за місцем проживання ОСОБА_6 а саме: Київська область, м.Вишгород, просп.Шевченка,9-а, кв.104, однак останній за викликом не з'явився.

ОСОБА_3, будучи інспектором ВДАІ обізнаним про свої службові обов'язки, у тому числі щодо збирання доказів вчинення адміністративного правопорушення будь-якою особою, не вжив жодних заходів, передбачених ст.251 КУпАП спрямованих на встановлення доказів вини ОСОБА_6 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП та 13.01.2014 р. о 16 год. в м.Вишгород, в порушення норм статей 254, 256 КУпАП, без відібрання пояснень у правопорушника та збирання будь-яких інших доказів правопорушення, вніс до офіційного документу - протоколу про адміністративне правопорушення серії АГ2 №141107 завідомо неправдиві для ОСОБА_6 відомості про те, що саме ОСОБА_6, як власник автомобіля марки «Фольцваген» з реєстраційним номерним знаком АІ 1659 АІ, 29.12.2013 р. близько 12 год. 40 хв. на 20 км. автодороги Київ-Овруч вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-2 КУпАП, у той час як останнього на місці вчинення правопорушення зазначеного в протоколі, не було.

У подальшому вказаний протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_6 направлено для розгляду по суті до Вишгородського районного суду Київської області.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 19.03.2014р. провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_6 закрито.

Дії ОСОБА_3 органами досудового слідства кваліфіковано за ч. 1 ст.366 КК України, як службове підроблення – складання завідомо неправдивого офіційного документу ( в ред. від 18.04.2013 р.)

Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 15.06.2017р. ОСОБА_3 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України та виправдано у зв»язку з відсутністю в його діянні складу вказаного злочину.

Виправдовуючи ОСОБА_3 суд першої інстанції вказав, що стороною обвинувачення не надано будь-яких доказів того, що обвинувачений усвідомлював та знав про неправдивий характер тих відомостей, які вносилися ним до протоколу про адміністративне правопорушення

В апеляційній скарзі прокурор просив вирок скасувати у зв'язку з неповнотою судового розгляду, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу прокурор вважав висновки суду щодо виправдання ОСОБА_3 у зв’язку з недоведеністю в його діянні складу злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України надуманими, оскільки в ході досудового розслідування та судового розгляду були здобуті достатні докази вини ОСОБА_3 у вчинені інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України. На думку апелянта ОСОБА_3 умисно вніс в бланк протоколу про адміністративне правопорушення неправдиві дані про те, що саме ОСОБА_6, являючись власником автомобіля марки «Фольцваген», д.н.з. «АІ 1659 АІ», 29.12.2013 близько 12 год. 40 хв., не виконав вимогу про зупинку, що надавалась за допомогою жезла та свистка на 20 км автодороги Київ-Овруч, чим порушив вимоги п.2.4 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст.122-2 КУпАП, що підтверджується також поясненнями самого ОСОБА_3, а також показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Крім того апелянт звернув увагу на те, що на момент складання протоколу про адмінправопорушення щодо ОСОБА_6, ОСОБА_3 не було встановлено особу, яка згідно інформації викладеної у рапорті ОСОБА_5, керувала автомобілем НОМЕР_1» та складено протокол про адміністративне правопорушення саме на власника автомобіля, а не безпосередньо на водія, який допустив порушення.

Також апелянт зазначив, що судом І інстанції, в порушення вимог ч.3 ст.374 КПК України, у вироку не вказані мотиви з яких суд відкинув докази обвинувачення, зазначені суперечливі підстави виправдання обвинуваченого.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора, залишивши вирок без зміни посилаючись на те, що суд під час розгляду кримінального провадження виконав всі вимоги кримінального судочинства та вирішив справу з дотриманням вимог щодо кримінального провадження на підставі об»єктивно з»ясованих обставин, які підтверджені доказами дослідженими під час судового розгляду.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Панченка О.І., який підтримав апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченого та його захисника ОСОБА_2, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об»єктивно з»ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно ч.1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

З вироку вбачається, що суд, ухвалюючи виправдувальний вирок, дотримався вказаних вимог закону.

Висновок суду про недоведеність наявності в діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, на думку колегії суддів, є обґрунтованим, оскільки він побудований на повному, всебічному та об»єктивному дослідженні обставин кримінального провадження, ретельній перевірці та належній оцінці доказів зібраних у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст.17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Частиною 3 ст.62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно диспозиції ч.1 ст.366 КК України кримінальна відповідальність настає у разі складання, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів. При цьому з суб»єктивної сторони цей злочин може бути вчинений виключно з прямим умислом, а мотиви і мета службового підроблення на кваліфікацію не впливають.

Дослідивши та проаналізувавши зібрані у провадженні докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у діянні вчиненому ОСОБА_3 суб»єктивної сторони злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК, оскільки не встановлено наявності в його діях прямого умислу на внесення до протоколу про адміністративне правопорушення завідомо неправдивих відомостей.

Такий висновок, суд першої інстанції, перевіривши належним чином усі надані органами досудового розслідування докази, обґрунтував наступними доказами:

- показаннями обвинуваченого ОСОБА_3, який в судовому засіданні свою вину у скоєному не визнав та пояснив, що станом на час вчинення інкримінованого йому правопорушення, обіймаючи посаду ст.інспектора відділення ДАІ Вишгородського РВ, за дорученням керівника проводив перевірку обставин, викладених у рапорті інспектора Гусєва О.Г. про те, що автомобіль марки »Фольцваген» не зупинився на його вимогу; під час проведення перевірки встановив, що даний автомобіль зареєстрований за гр.ОСОБА_6; для з»ясування обставин вчиненого адміністративного правопорушення він направив за місцем проживання ОСОБА_6 повідомлення про необхідність з»явитися до відділення ДАІ, але останній на виклик не з»явився у зв»язку з чим за його дорученням за місцем проживання ОСОБА_6 виїжджали працівники міліції з метою відібрання пояснень, але ОСОБА_6 відмовився надати будь-які пояснення з приводу подій 29.12.2013р.; після відмови ОСОБА_6, він склав протокол про адміністративне правопорушення на підставі даних, що містилися в рапорті ОСОБА_5, т.я. при наявності рапорту, як одного з доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, він не мав права не скласти протокол, при цьому умислу на підроблення протоколу він не мав і виклав в протоколі фактичні дані про вчинення правопорушення, які були викладені у рапорті;

- протоколом про адміністративне правопорушення серії АГ2 №141107 відносно ОСОБА_6 за ст.122-2 КУпАП (т.1 а.с.80) з якого вбачається, що підставою для складання протоколу ОСОБА_3 став рапорт інспектора Гусєва О.Г.;

- копією повідомлення (т.1 а.с.83) на ім»я ОСОБА_6 про його виклик до ДАІ Вишгородського РВ;

- витягом з інформаційної системи ДАІ згідно якого автомобіль »Фольцваген»

д.н.з. НОМЕР_2 з вересня 2005р. зареєстрований за ОСОБА_6Д.(т.1 а.с.86);

- рапортом інспектора ДПС ВДАІ Вишгородського РВ ГУ МВС України від 3.01.2014р. згідно якого працівниками міліції за місцем проживання відвіданий ОСОБА_6, який від надання пояснень і пред»явлення документів відмовився(т.1 а.с.85), що підтверджується і показаннями свідка ОСОБА_6 в судовому засіданні.

Наведені докази не підтверджують твердження прокурора про наявність у ОСОБА_3 прямого умислу на внесення до протоколу про адмінправопорушення завідомо неправдивих відомостей, як не підтверджують наявність у обвинуваченого вказаного прямого умислу й показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про те, що автодорогою вказаною в адмінпротоколі, 29.12.2013р. ОСОБА_7 не їхав, ніхто зі співробітників ДАІ вимогу про зупинку йому не подавав, оскільки вказані показання на момент складання адмінпротоколу ОСОБА_3 відомі не були.

За таких обставин висновок суду про те, що пред»явлене ОСОБА_3 обвинувачення не містить даних про те, що той був завідомо обізнаний й усвідомлював неправдивий характер внесених відомостей, є обґрунтованими.

З пред»явленого ОСОБА_3 обвинувачення вбачається, що при складанні протоколу, він фактично всупереч вимогам ст.ст.245,251,254-256 КУпАП, неякісно зібрав докази винуватості ОСОБА_6 у вчиненні адмінправопорушення, але вірним є висновок суду про те, що дані дії обвинуваченого не утворюють склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, оскільки дотримання якості збирання доказів відрізняється від умисних дій спрямованих на свідому підробку документів, що повинна мати виключно завідомо неправдивий характер.

Доводи прокурора про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження з посиланням на те, що суд взяв до уваги одні докази, а саме показання ОСОБА_3 і відкинув інші - показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, є безпідставними, т.я. показання зазначених свідків з достатньою повнотою досліджені в суді першої інстанції.

Доводи прокурора щодо невмотивованості вироку суду не відповідають дійсності, оскільки суд ретельно дослідивши докази, дав їм належну оцінку і навів обґрунтовані мотиви прийнятого рішення.

Також є надуманими і доводи апеляційної скарги про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону у зв»язку з тим, що, на думку прокурора, у вироку не вказані підстави для виправдання обвинуваченого, оскільки такі підстави у вироку зазначені, а саме недоведеність в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України.

Такими, що не відповідають дійсності є і доводи прокурора про суперечливість зазначених у вироку підстав виправдання ОСОБА_3

Так, помилковими є посилання прокурора на те, що у мотивувальній частині вироку зазначена підстава виправдання обвинуваченого – недоведеність вчинення ним кримінального правопорушення, а в резолютивній частині – недоведеність в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення, оскільки і в мотивувальній і в резолютивній частинах вироку зазначена лише одна підстава для виправдання ОСОБА_3 – недоведеність в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження, дав відповідну оцінку доказам у кримінальному провадженні і не встановивши в діянні ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України ухвалив законне і обґрунтоване рішення про його виправдання.

Підстав для скасування вироку і призначення нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції у відповідності до вимог ст.415 КПК України, в апеляційній скарзі не наведено і апеляційним судом не встановлено.

Керуючись ст.ст.404,405,407,419 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Київської області ОСОБА_4А – залишити без задоволення.

Вирок Вишгородського районного суду Київської області від 15 червня 2017 року, яким ОСОБА_3 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України та виправдано – залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 3 місяців з дня оголошення.

Судді