Ухвала суду № 75437791, 05.07.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/7841/18

Провадження №2/369/3032/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2018 року суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В. заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк", третя особа: Державна іпотечна установа про визнання припиненим правовідношення за договором іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк", третя особа: Державна іпотечна установа про визнання припиненим правовідношення за договором іпотеки.

Згідно позовних вимог позивач просив визнати припиненим правовідношення між Публічним акціонерним товариством «Родовід Банк» та ОСОБА_1 за Договором іпотеки № 77.2 /СЖ-194.08.1і від 27.08.2008 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» та ОСОБА_1.

Разом із позовною заявою позивачем також було подано до суду заяву про забезпечення позову, яка була мотивована тим, що предметом позову є визнання припиненим правовідношення за іпотечним договором між Банком та Позивачем, отже невизнання Банка кредитором (іпотекодержателем), а підставами - наявність обставин, що свідчить про припинення іпотечного зобов’язання, зокрема з підстав відсутності належного іпотекодержателя та неможливістю його виконання (Банк не набув статусу належного кредитора (іпотекодержателя) з тих підстав, що не зареєстрував в установленому порядку відомості про відступлення прав за іпотечним договором, які ніби йому були передані Державною іпотечною установою (попередній іпотекодержатель), а Позивач, будучи майновим поручителем, позбавлений можливості виконати зобов’язання та задовольнити вимоги іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки (враховуючи відсутність належного іпотекодержателя) та не має можливості набути права кредитора за основним зобов'язанням в разі звернення стягнення на предмет іпотеки та припинити своє зобов ’язання за іпотечним договором).

27 серпня 2008 року між Банком та ОСОБА_1 (Майновий поручитель) було укладено Договір іпотеки №77.2 /СЖ-194.08.1і (далі - Договір іпотеки або Іпотечний договір) відповідно до умов якого Позивач надав в заставу Банку належне йому нерухоме майно, а саме: однокімнатну квартиру зі всіма об'єктами функціонального пов'язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 61,3 кв.м., житловою площею 17,1 кв.м., що знаходиться за адресою: 08130, АДРЕСА_1 (предмет іпотеки), в якості забезпечення виконання зобов’язань позичальником за кредитним договором.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом спору є встановлення та визнання припиненим правовідносин за іпотечним договором між Банком та Позивачем, а отже відсутність у майнового поручителя (Позивача) будь - яких зобов’язань перед Банком, та відсутність у Банку права вимоги та підстав для її задоволення за рахунок предмета іпотеки.

Тобто, в разі задоволення позову, правовідносини між Позивачем та Банком будуть вважатися припиненими, а тому майно, що є предметом іпотеки, яке Позивач надав як майновий поручитель в якості забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором позичальником, втратить свій іпотечний статус, що виключить можливість його реалізації (використання в іншій спосіб) в рахунок погашення боргу.

При цьому, наразі Банк знаходиться на стадії ліквідації.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 19 грудня 2017 року № 811-рш «Про відкликання ліцензії санаційного банку та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 20 грудня 2017 року № 5455 «Про початок процедури ліквідації АТ «РОДОВІД БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» (далі - АТ «РОДОВІД БАНК») з 20 грудня 2017 року до 19 грудня 2019 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «РОДОВІД БАНК», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), в тому числі з підписання всіх договорів, пов’язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, крім повноважень в частині організації реалізації активів банку, начальнику відділу запровадження планів врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2 строком на два роки з 20 грудня 2017 року до 19 грудня 2019 року включно.

Зазначена інформація є публічною та розміщена на офіційних сайтах Національного Банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

За таких обставин, враховуючи, що одним із етапів, що передує ліквідації банку, як юридичної особи є продаж його активів на аукціонах (торгах) відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та інших підзаконних нормативних актів, може мати місце ситуація за якої актив Банку у вигляді права вимоги за кредитним та іпотечним договором може бути передано на аукціон (торги) з метою реалізації, наслідком чого стане наявність нового кредитора (іпотекодержателя), який буде вчиняти дії, направлені щодо звернення стягнення на іпотечне майно в рахунок погашення боргу.

Окрім цього, Банк може скористатись позасудовими способами звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема на підставі іпотечного застереження, шляхом переоформлення на себе права власності на дане нерухоме майна.

Отже, за таких обставин невжиття заходів забезпечення позову, враховуючи предмет спору, підстави та мотиви позову, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Тому позивач просив до завершення розгляду справи та ухвалення судового рішення по справі заборонити ПАТ «Родовід Банк» та будь-яким уповноваженим особам, що діють від його імені вчиняти дії, направлені на відчуження права вимоги за Договором іпотеки №77.2 /СЖ-194.08.1і від 27 серпня 2008 року, в тому числі й укладати договір уступки (відступлення) права вимоги, а також вчиняти будь-які дії, направлені щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки №77.2 /СЖ-194.08.1І від 27 серпня 2008 року.

Так, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши заяву про забезпечення позову прихожу до висновку, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, в обґрунтування необхідності забезпечення позову позивач зазначає, що відповідач може скористатись позасудовими способами звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема на підставі іпотечного застереження, шляхом переоформлення на себе права власності на дане нерухоме майна, що відповідно може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.

Разом з тим, враховуючи предмет та підстави позову, доводи викладені у заяві позивача, прихожу до висновку що ОСОБА_1 в порядку статті 151 ЦПК України, не надано належних обґрунтувань необхідності забезпечення позову та не доведено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.

В даному випадку необхідно враховувати зміст заявлених позовних вимог, та їх формулювання у відповідності до норм матеріального права.

Крім того, необхідно зазначити що підстави припинення іпотеки визначені ст. 17 Закону України «Про іпотеку».

Позивачем не обґрунтовано що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти відповідачу дії що пов’язані на відчуження квартири є співмірним із заявленими позивачем вимогами що стосуються визнання припиненим правовідношення, і що у разі задоволення даного позову у позивача буде відсутній будь-який обов’язок перед відповідачем по іпотечному майну враховуючи положення Закону України «Про іпотеку».

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И Л А:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк", третя особа: Державна іпотечна установа про визнання припиненим правовідношення за договором іпотеки - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня його проголошення, до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя: Дубас Т.В.