Вирок № 75436948, 23.07.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/14845/14-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.07.2018 року Галицький районний суд міста Львова

в складі: головуючого судді Волоско І.Р.,

секретар судового засідання Мисько С.М.

з участю: прокурорів Пришляка Ю.О.,

обвинувачених ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

захисників Піняжка Б.В., Копняка А.М.

Гурського В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12014140000000525 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Іваничі, Іваничівського району Волинської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, раніше не судимого, військовозобов'язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2 одруженого, має неповнолітню дитину,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 - ч. 3 ст. 368 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, раніше не судимого, невійськовозобов'язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, проживає за адресою: АДРЕСА_4, інваліда ІІІ групи,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, в період травня-липня 2014р., працюючи на посаді начальника ГУ ДМС України у Львівській області, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, використовуючи владу та службове становище, всупереч інтересам служби, умисно , організував одержання та одержав неправомірну вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи не вчинення такою службовою особою в інтересах тих, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої йому влади та службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, повторно, за попередньою змовою групою осіб.

ОСОБА_2, в період травня-липня 2014р., працюючи на посаді першого заступника начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, умисно, висловив прохання надати неправомірну вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи не вчинення такою службовою особою в інтересах тих, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої йому влади та службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Дії обвинувачених полягали у наступному.

ОСОБА_1 у відповідності до наказу Голови ДМС України № 294-к від 14.05.2014 р. на посаді тимчасово виконуючого обов'язки начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (надалі - ГУ ДМС України у Львівській області), а з 24.07.2014 у відповідності до наказу Голови ДМС України № 532-к від 24.07.2014 р. - на посаді начальника ГУ ДМС України у Львівській області, та ОСОБА_2, працюючи, у відповідності до наказу Голови Державної Міграційної Служби України № 323-к від 27.05.2014р., на посаді першого заступника начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (надалі - ГУ ДМС України у Львівській області), будучи представниками влади та державними службовцями, яким присвоєні: ОСОБА_1 - четверта категорія та восьмий ранг державного службовця, ОСОБА_2 - п'ята категорія та десятий ранг державного службовця, тобто являючись службовими особами, наділеними адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, які, згідно п. 2 примітки до ст. 368 КК України, займають відповідальне становище, основними обов'язками яких, відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну службу" є: діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, додержуватися принципів державної служби, сумлінно виконувати свої посадові обов'язки, додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції, додержуватися встановлених законодавством правил професійної етики державного службовця, будучи зобов'язаними, відповідно до присяги державного службовця - "вірно служити Українському народу, додержуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої службові обов'язки"; які:

- ОСОБА_1 у відповідності до Положення про Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області, затвердженого наказом Державної міграційної служби № 28 від 18.07.2011, здійснює керівництво ГУ ДМС України у Львівській області, добір кадрів у апарат ГУ ДМС та його територіальні підрозділи, вносить пропозиції Голові ДМС щодо призначення на посади та звільнення з посад керівників підпорядкованих територіальних підрозділів та їх заступників, призначає на посади та звільняє з посад інших державних службовців, працівників, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення про їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності, порушує перед Головою ДМС питання про присвоєння рангів державних службовців своїм заступникам, начальникам територіальних підрозділів, їх заступникам, а також заохочення та притягнення їх до відповідальності;

- ОСОБА_2 у відповідності до розподілу обов'язків між першим заступником начальника ГУ ДМС України у Львівській області та заступником начальника ГУ ДМС України у Львівській області, безпосередньо спрямовує, здійснює координацію та контролює діяльність структурних та територіальних підрозділів ГУ ДМС України у Львівській області.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідно до положень наведених нормативно-правових актів, будучи представниками влади та службовими особами, які займають відповідальне становище, маючи умисел на безпідставне та незаконне одержання неправомірної вигоди, з наміром власного незаконного збагачення, протягом травня-липня 2014 року, за попередньою змовою між собою вчинили такі дії.

ОСОБА_1, використовуючи владу та службове становище всупереч інтересам служби, маючи умисел на безпідставне та незаконне одержання від завідувача Миколаївським районним сектором ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_6 грошової винагороди в розмірі 3000 доларів США за не звільнення останнього із займаної посади та щомісячного отримання від 1500 гривень до 5000 гривень за не створення перешкод в його службовій діяльності у вигляді безпідставних перевірок, незаконного притягнення до дисциплінарної відповідальності, не ініціювання питання про звільнення з займаної посади та лояльне ставлення до нього, в травні 2014 року залучив до реалізації та досягнення свого злочинного умислу першого заступника начальника ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_2, який повинен був висловити вимогу ОСОБА_6 про необхідність передачі вказаних сум грошей та пояснити, що у випадку не передачі зазначених сум грошей, для нього будуть створені перешкоди в його службовій діяльності та буде ініційовано звільнення останнього із займаної посади.

З метою реалізації свого умислу ОСОБА_1, перебуваючи в своєму службовому кабінеті, який розташований на другому поверсі адміністративного приміщення ГУ ДМС України у Львівській області, що по вул. Руданського, 3 у м. Львові, в розмові з ОСОБА_6 неодноразово повідомляв його про необхідність звільнення з займаної посади через неналежну організацію роботи, а також направляв останнього до ОСОБА_2,який мав пояснити у який спосіб і на яких умовах він може вирішити питання залишення на роботи. ОСОБА_2 23 липня 2014 року, перебуваючи в своєму службовому кабінеті, за вище вказаною адресою , висловив ОСОБА_6 пропозицію, поєднану з вимаганням, передачі йому та ОСОБА_1 грошей в сумі 3000 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України становило 34933,16 грн. та передавати щомісячно від 1500 гривень до 5000 гривень за незвільнення з роботи та нормальні умови праці без перевірок; при цьому, висловивши , що у випадку непередачі зазначених сум грошей, для нього будуть створені перешкоди в його службовій діяльності у вигляді безпідставних перевірок, незаконного притягнення до дисциплінарної відповідальності та буде внесено пропозиції Голові ДМС щодо звільнення його з посади керівника територіального підрозділу ГУ ДМС України у Львівській області.

Окрім цього, ОСОБА_1, використовуючи владу та службове становище всупереч інтересам служби, маючи умисел на безпідставне та незаконне одержання від начальника Самбірського міського відділу ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_7 неправомірної вигоди в розмірі 3000 доларів США за не звільнення останнього із займаної посади та щомісячного отримання від 1500 гривень до 5000 гривень за не створення перешкод в його службовій діяльності у вигляді безпідставних перевірок, незаконного притягнення до дисциплінарної відповідальності, не ініціювання питання про звільнення з займаної посади та лояльне ставлення до нього, в травні 2014 року залучив до реалізації та досягнення свого злочинного умислу першого заступника начальника ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_2, який повинен був висловити вимогу ОСОБА_7 про необхідність передачі вказаних сум грошей та пояснити, що у випадку не передачі зазначених сум грошей, для нього будуть створені перешкоди в його службовій діяльності та буде ініційовано звільнення останнього із займаної посади керівника територіального підрозділу ГУ ДМС України у Львівській області.

З метою реалізації свого умислу обвинувачені ОСОБА_1 24 червня 2014 року, перебуваючи в своєму службовому кабінеті, який розташований на другому поверсі адміністративного приміщення ГУ ДМС України у Львівській області, що по вул. Руданського, 3 у м. Львові, скерував ОСОБА_7 до першого заступника начальника ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_2, а ОСОБА_2 - невстановленого слідством дня в кінці червня 2014 року - на початку липня 2014 року, перебуваючи в своєму службовому кабінеті, який розташований на другому поверсі адміністративного приміщення ГУ ДМС України у Львівській області, що по вул. Руданського, 3 у м. Львові, висловив ОСОБА_7 пропозицію, поєднану з вимаганням, передати йому та ОСОБА_1 вказані ним суми грошей в розмірі 3000 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України становило 35684,35 гривень, та від 1500 гривень до 5000 гривень кожного місяця за не вчинення зазначених вище дій, пояснюючи, що у випадку не передачі зазначеної суми грошей, для нього будуть створені перешкоди в його службовій діяльності та буде внесено пропозиції Голові ДМС щодо звільнення його з посади керівника територіального підрозділу ГУ ДМС України у Львівській області.

Окрім цього, ОСОБА_1, використовуючи владу та службове становище всупереч інтересам служби, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з наміром власного незаконного збагачення, маючи умисел на безпідставне та незаконне одержання від завідувача Перемишлянським районним сектором ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_9 неправомірної вигоди в розмірі 3000 доларів США за не звільнення із займаної посади та 1500 гривень кожного місяця за не створення перешкод в його службовій діяльності у вигляді безпідставних перевірок, незаконного притягнення до дисциплінарної відповідальності та лояльне ставлення до нього, в травні 2014 року залучив до реалізації та досягнення свого злочинного умислу першого заступника начальника ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_2, який повинен був висловити вимогу ОСОБА_9 про необхідність передачі вказаних сум грошей та пояснити, що у випадку не передачі зазначених сум грошей, для нього будуть створені перешкоди в його службовій діяльності у вигляді безпідставних перевірок, незаконного притягнення до відповідальності та буде внесено пропозиції Голові ДМС щодо звільнення його з посади керівника територіального підрозділу ГУ ДМС України у Львівській області.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2, діючи в групі та за попередньою змовою, умисно, з корисливих мотивів, з наміром власного незаконного збагачення, маючи умисел на безпідставне та незаконне одержання від завідувача Перемишлянським районним сектором ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_9 грошової винагороди в розмірі 3000 доларів США за не внесення пропозиції Голові ДМС щодо звільнення його із займаної посади та 1500 гривень кожного місяця за не створення перешкод в його службовій діяльності у вигляді безпідставних перевірок, незаконного притягнення до дисциплінарної відповідальності, не ініціювання питання про звільнення з займаної посади та лояльне ставлення до нього вчинили наступне: ОСОБА_1 протягом травня-липня 2014 року, перебуваючи в своєму службовому кабінеті, який розташований на другому поверсі адміністративного приміщення ГУ ДМС України у Львівській області, що по вул. Руданського, 3 у м. Львові, неодноразово скеровував ОСОБА_9 до першого заступника начальника ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_2, а ОСОБА_2 невстановленого слідством дня, в липні 2014 року, перебуваючи в своєму службовому кабінеті, який розташований на другому поверсі адміністративного приміщення ГУ ДМС України у Львівській області, що по вул. Руданського, 3 у м. Львові, висловив ОСОБА_9 прохання, поєднане з вимаганням, надати йому та ОСОБА_1 вказані ним суми грошей в розмірі 3000 доларів США та 1500 гривень кожного місяця за не вчинення зазначених вище дій, пояснюючи, що у випадку не передачі зазначеної суми грошей, для нього будуть створені перешкоди в його службовій діяльності у вигляді безпідставних перевірок, притягнення до відповідальності та буде внесено пропозиції Голові ДМС щодо звільнення його з посади керівника територіального підрозділу ГУ ДМС України у Львівській області.

ОСОБА_9, будучи поставленим в умови, за яких відмова від передачі начальнику ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_1 та його першому заступнику ОСОБА_2 вказаної ними суми неправомірної вигоди могла потягнути порушення його законних прав та інтересів, зокрема, права на повагу до своєї особистості, гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, просування по службі, захист від незаконного звільнення, могла б призвести до необґрунтованого ініціювання звільнення його із займаної посади завідувача Перемишлянським районним сектором ГУ ДМС України у Львівській області, безпідставного притягнення до дисциплінарної відповідальності, створення перешкод в його службовій діяльності, що в подальшому негативно відбилося б на його просуванні по службі та звільнення, погодився на такі протиправні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Невстановленого слідством дня в серпні 2014 року ОСОБА_9, виконуючи незаконні вимоги начальника ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_1 та його першого заступника ОСОБА_2, перебуваючи в службовому кабінеті останнього, який розташований на другому поверсі адміністративного приміщення ГУ ДМС України у Львівській області, що по вул. Руданського, 3 у м. Львові, передав, а перший заступник начальника ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_2, діючи повторно та в групі і за попередньою змовою із начальником ГУ ДМС України у Львівські області ОСОБА_1, одержав від нього неправомірну вигоду в сумі 1000 гривень за не звільнення його із займаної посади, не створення перешкод в його службовій діяльності та лояльне ставлення до нього.

Отримавши вказану неправомірну вигоду, перший заступник начальника ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_2, маючи умисел на безпідставне та незаконне одержання від ОСОБА_9 решти неправомірної вигоди в розмірі 3000 доларів США, та кожного місяця 1500 гривень, діючи з корисливих мотивів та з наміром власного збагачення, в групі та за попередньою змовою із начальником ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_1, повторно висловив вимогу ОСОБА_9 про передачу їм неправомірної вигоди в розмірі 3000 доларів США за не звільнення із займаної посади та 1500 гривень кожного місяця за не створення перешкод в його службовій діяльності у вигляді безпідставних перевірок, незаконного притягнення до дисциплінарної відповідальності, не ініціювання питання про звільнення з посади та лояльне ставлення до нього, пояснивши, що у випадку не передачі зазначеної суми грошей, а в подальшому кожного місяця 1500 гривень, для нього будуть створені перешкоди в його службовій діяльності у вигляді безпідставних перевірок, незаконного притягнення до відповідальності та буде внесено пропозиції Голові ДМС щодо звільнення його з посади керівника територіального підрозділу ГУ ДМС України у Львівській області.

ОСОБА_9, будучи поставленим в умови, за яких відмова від передачі начальнику ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_1 та його першому заступнику ОСОБА_2 вказаної ними суми неправомірної вигоди могла потягнути порушення його законних прав та інтересів, зокрема права на повагу до своєї особистості, гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, просування по службі, захист від незаконного звільнення, могла б призвести до необґрунтованого ініціювання звільнення його із займаної посади керівника територіального органу ГУ ДМС України у Львівській області, безпідставного притягнення до дисциплінарної відповідальності, створення перешкод в його службовій діяльності, що в подальшому негативно відбилося б на його просуванні по службі та звільнення, погодився на такі протиправні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2

02 вересня 2014 року ОСОБА_9, виконуючи незаконні вимоги начальника ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_1 та його першого заступника ОСОБА_2, перебуваючи в службовому кабінеті останнього, який розташований на другому поверсі адміністративного приміщення ГУ ДМС України у Львівській області, що по вул. Руданського, 3 у м. Львові, передав, а перший заступник начальника ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_2, діючи повторно та в групі і за попередньою змовою із начальником ГУ ДМС України у Львівські області ОСОБА_1, одержав від нього неправомірну вигоду в сумі 1500 гривень за не ініціювання звільнення його із займаної посади, не створення перешкод в його службовій діяльності у вигляді безпідставних перевірок, незаконного притягнення до відповідальності та лояльне ставлення до нього.

Отримавши вказану неправомірну вигоду ОСОБА_2, маючи умисел на безпідставне та незаконне одержання від ОСОБА_9 решти неправомірної вигоди в розмірі 3000 доларів США, та кожного місяця 1500 гривень, діючи з корисливих мотивів та з наміром власного збагачення, в групі та за попередньою змовою із начальником ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_1, повторно висловив вимогу ОСОБА_9 про передачу їм неправомірної вигоди в розмірі 3000 доларів США‚ а в подальшому зменшив суму неправомірної вигоди до 2000 доларів США‚ за не ініціювання його звільнення із займаної посади та 1500 гривень кожного місяця за не створення перешкод в його службовій діяльності у вигляді безпідставних перевірок, незаконного притягнення до дисциплінарної відповідальності, не ініціювання питання про звільнення з посади та лояльне ставлення до нього, пояснивши, що у випадку не передачі зазначеної суми грошей, для нього будуть створені перешкоди в його службовій діяльності у вигляді безпідставних перевірок, незаконного притягнення до відповідальності та буде внесено пропозиції Голові ДМС щодо звільнення його з посади керівника територіального підрозділу ГУ ДМС України у Львівській області.

ОСОБА_9, будучи поставленим в умови, за яких відмова від передачі начальнику ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_1 та його першому заступнику ОСОБА_2 вказаної ним суми неправомірної вигоди могла потягнути порушення його законних прав та інтересів, зокрема права на повагу до своєї особистості, гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, просування по службі, захист від незаконного звільнення, могла б призвести до необґрунтованого ініціювання звільнення його із займаної посади керівника територіального органу ГУ ДМС України у Львівській області, безпідставного притягнення до дисциплінарної відповідальності, створення перешкод в його службовій діяльності, що в подальшому негативно відбилося б на його просуванні по службі та звільнення, погодився на такі протиправні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2

12 вересня 2014 року, о 12 год. 19 хв., ОСОБА_9, виконуючи незаконні вимоги начальника ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_1 та його першого заступника ОСОБА_2, перебуваючи в службовому кабінеті останнього, який розташований на другому поверсі адміністративного приміщення ГУ ДМС України у Львівській області, що по вул. Руданського, 3 у м. Львові, передав, а перший заступник начальника ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_2, діючи повторно та в групі і за попередньою змовою із начальником ГУ ДМС України у Львівські області ОСОБА_1, одержав від нього неправомірну вигоду в сумі 1500 гривень за не звільнення його із займаної посади, не створення перешкод в його службовій діяльності у вигляді безпідставних перевірок, незаконного притягнення до дисциплінарної відповідальності, не ініціювання питання про звільнення з посади та лояльне ставлення до нього.

Отримавши вказану неправомірну вигоду, перший заступник начальника ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_2, маючи умисел на безпідставне та незаконне одержання від ОСОБА_9 решти неправомірної вигоди в розмірі 2000 доларів США, та кожного місяця 1500 гривень, діючи з корисливих мотивів та з наміром власного збагачення, в групі та за попередньою змовою із начальником ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_1, повторно висловив вимогу ОСОБА_9 про передачу їм неправомірної вигоди в розмірі 2000 доларів США‚ за не звільнення із займаної посади та 1500 гривень кожного місяця за не створення перешкод в його службовій діяльності у вигляді безпідставних перевірок, незаконного притягнення до дисциплінарної відповідальності, не ініціювання звільнення з посади та лояльне ставлення до нього, пояснивши, що у випадку не передачі зазначеної суми грошей, а в подальшому кожного місяця 1500 гривень, для нього будуть створені перешкоди в його службовій діяльності та буде внесено пропозиції Голові ДМС щодо звільнення його з посади керівника територіального підрозділу ГУ ДМС України у Львівській області.

ОСОБА_9, будучи поставленим в умови, за яких відмова від передачі начальнику ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_1 та його першому заступнику ОСОБА_2 вказаної ним суми неправомірної вигоди могла потягнути порушення його законних прав та інтересів, зокрема права на повагу до своєї особистості, гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, просування по службі, захист від незаконного звільнення, могла б призвести до необґрунтованого ініціювання звільнення його із займаної посади керівника територіального органу ГУ ДМС України у Львівській області, безпідставного притягнення до дисциплінарної відповідальності, створення перешкод в його службовій діяльності, що в подальшому негативно відбилося б на його просуванні по службі та звільнення, погодився на такі протиправні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на одержання від ОСОБА_9 неправомірної вигоди в сумі 2000 доларів США, перший заступник начальника ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_2, діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, з наміром власного незаконного збагачення, а також в групі та за попередньою змовою із начальником ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_1, разом з останнім, залучив для полегшення доведення свого злочинного наміру, спрямованого на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_9 до кінця, начальника відділу еміграційної роботи ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_10, який, не будучи обізнаним із злочинним умислом та наміром ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вимагання та одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_9, 18 вересня 2014 року, о 17.20 год., на прохання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перебуваючи в приміщенні свого службового кабінету, який розташований на першому поверсі адміністративного приміщення ГУ ДМС України у Львівській області, що по вул. Руданського, 3 у м. Львові, одержав від ОСОБА_9, який діяв у відповідності до вказівок ОСОБА_1 та ОСОБА_2, неправомірну вигоду в розмірі 2000 доларів США, що з врахуванням офіційного курсу Національного банку України становило 26850,05 гривень, які в цей же день мав передати ОСОБА_1 та ОСОБА_2, проте не встиг передати гроші, оскільки був затриманий працівниками міліції, а предмет неправомірної вигоди вилучений.

Всього в період з серпня 2014 року до 18 вересня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діючи повторно, в групі та за попередньою змовою, вимагали та одержали від завідувача Перемишлянським районним сектором ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_9 неправомірну вигоду на загальну суму 30850,05 гривень за не звільнення його займаної посади, не створення перешкод в його службовій діяльності та лояльне ставлення до нього.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні своєї винуватості у вчиненому злочині не визнав та показав, що працював на посаді начальника ГУ ДМС України у Львівській області , належним чином виконував свої посадові обов'язки, ними не зловживав. До його повноважень не входили питання звільнення керівників територіальних підрозділів з роботи, тому не міг самостійно звільнити ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_7. До його повноважень входили питання подачі відповідного подання на призначення чи звільнення з посади керівників структурних підрозділів. Вважає, що в даній справі має місце провокація хабара організована попереднім керівником ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_12, який неодноразово зазначав, що повернеться на цю посаду будь-якою ціною. З цією метою керівники Миколаївського, Перемишлянського та Самбірського підрозділів ДМС, які були у більш тісних зв'язках зі ОСОБА_12, організували та вчинили провокацію з метою усунення його з посади та звернулися до правоохоронних органів із заявою про нібито вимагання ним та ОСОБА_2 неправомірної вимоги. Заяви є надуманими, оскільки він не створював негативних умов роботи, не перешкоджав виконанню їх обов'язків. Притягнення керівників підрозділів до дисциплінарної відповідальності входять до повноважень центрального апарату ДМС за його поданням. Всі заявники систематично перебували в його кабінеті з власної ініціативи. Розмов про звільнення працівників із заявниками він не вів. Зокрема, з ОСОБА_9 в той період він мав розмову про розмір орендної плати за будівлю, де перебував підпорядкований йому підрозділ, оскільки ціна була великою. 18.09.2014 року ОСОБА_9 був присутній на нараді в ГУ ДМС у Львівській області. Біля 16 год. цього дня, коли він повернувся до свого кабінету та почав вирішувати службові питання, то цей час до кабінету зайшов ОСОБА_9 з паспортами для проставлення печаток. Жодних вказівок щодо передачі чогось ОСОБА_10 він ОСОБА_9 не давав. Чому ОСОБА_10 брав гроші від ОСОБА_9 йому не відомо , оскільки таких домовленостей між ними не існувало.

Обвинувачений ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні даного кримінального правопорушення не визнав та показав, що жодних грошей від працівників міграційної служби він не вимагав. Ніяких перешкод у службовій діяльності заявників ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_7 та інших не чинив і не міг чинити. Перевірки в підпорядкованих підрозділах не проводились. 17-18 вересня 2014 року йому стало відомо, що ОСОБА_9 були передані грошові кошти ОСОБА_10 нібито для ОСОБА_1 Про дані обставини та їх причини відомо не було. Жодних розмов з ОСОБА_9 щодо необхідності передачі грошових коштів не велося. З ОСОБА_9 він мав неодноразові розмови, та вважає, що з записів цих розмов можливо було б змонтувати аудіо файл, який є доказом обвинувачення. ОСОБА_9 в той період йшов у відпустку, тому розмова щодо «закриття питання» могла стосуватися саме цього, оскільки було невирішеним питанням виконання обов'язків керівника підрозділу на час відпустки останнього.

Відповідно ст. 129 Конституції України, норм КПК України, основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.

Ухвалення судом вироку Іменем України є свідченням того, що саме держава Україна в особі суду надає правову оцінку особі та вчиненому нею діянню; вирок суду повинен бути ухвалений судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими та оціненими під час судового з точки зору їх належності , допустимості і достовірності; сукупність доказів повинна бути достатньою та взаємнозв'язаною для прийняття законного, обґрунтованого вмотивованого судового рішення.

При цьому, суд виходить із положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України, від 17 липня 1997 року, норм Конституції України, КПК України, які визначають права і свободи кожного, хто перебуває під юрисдикцією членів Ради Європи, які підписали означену конвенцію, держави , яка ратифікувала її у встановленому Законом порядку, та гарантують кожному права і свободи, визначені в розділі 1 Конвенції та розділу У111 Конституції України.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення,вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

З врахуванням норм ст.ст. 368, 370 КПК України, що регулюють застосування норм матеріального та процесуального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним законом, суд, ухвалюючи вирок в даній справі, безпосередньо дослідивши під час судового розгляду та оцінивши з точки зору належності, допустимості і достовірності доказів, прийшов до висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_1. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 - ч. 3 ст. 368 КК України, та ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення , передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню; процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів; докази, будучи належними і допустимими, мають властивість слугувати засобами пізнання вчиненого злочину та обумовлюють ті об'єктивні зв'язки, які існують між ними і обставинами минулої події; відсутність такої взаємодії може свідчити лише про відсутність доказів.

Винуватість обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення також стверджується показаннями допитаних свідків.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що станом на травень 2014 році працював на посаді начальника Перемишлянського районного сектору ГУДМС України у Львівській області. Приблизно в цьому часі заступник начальника міграційної служби ОСОБА_2 запросив його до себе в кабінет на розмову, де сказав що для «гарних відносин» з новим керівником ГУДМС ОСОБА_1, слід зібрати 3000 дол. США та передати їх ОСОБА_2 для подальшої передачі ОСОБА_1 Після заперечень проти такої вимоги ОСОБА_2 сказав: «подумай». Наприкінці червня - початку липня ОСОБА_2 знову закликав його до кабінету та сказав, що у керівництва є «видатки» і для цього потрібні кошти, однак суму не називав. Крім того, нагадав про необхідність передачі 3000 дол. США. В кінці липня 2014 року при наступній зустрічі з ОСОБА_2 останній спитав ОСОБА_9: «ти подумав?». Тоді він (свідок) передав ОСОБА_2 1000 грн., на що останній зазначив, що цього мало і написав на аркуші паперу «1500 грн.», пояснивши, що така сума необхідна щомісячно. Він (ОСОБА_9) пояснив, що він немає звідки брати такі суми щомісячно, однак , ОСОБА_2 наполягав та сказав, що гроші можливо «знайти» та озвучив можливі шляхи незаконного збагачення з використанням службового становища, зокрема, на прискоренні видачі паспортів, оплату штрафів готівкою та ін. Також він сказав, що не зможе назбирати 3000 дол. США, на що останній сказав - «тоді 2000 дол. США». В розмові ОСОБА_2 наголосив, що у жовтні буде атестаційна комісія і він з ОСОБА_1 поїдуть до Києві та повезуть туди вказані гроші, в іншому випадку він (ОСОБА_9.) не пройде атестацію. На початку вересня 2014 року він приїхав до управління та передав ОСОБА_2 1500 грн. ОСОБА_2 вимагав передачі йому у строк до 20.09.2014 року суми 2000 дол. США, щоб пройти нормально атестацію. ОСОБА_2 наголошував , що гроші призначені та будуть передані ОСОБА_1 Дана розмова була записана на диктофон «Олімпус»; добре подумавши, він вирішив звернутися до правоохоронних органів та в подальшому взяв участь у слідчій діях. Так, 16.09.2014 року він надав працівникам міліції власні кошти у сумі 2000 дол. США, які були ідентифіковані та помічені. В цей же день він зайшов до ОСОБА_1, оскільки ОСОБА_2 в управлінні не було, та повідомив, що є сума коштів, але немає ОСОБА_2, кому їх необхідно передати. ОСОБА_1 сказав, що 18.09.2014 року буде нарада, тоді і необхідно буде передати кошти ОСОБА_2 18.09.2014 року ОСОБА_2 знову не було на роботі,тому він зайшов до ОСОБА_1 і сказав що має для передачі 2000 дол. США. На що останній невербально (жестами та мімікою) вказав не говорити голосно та зазначив, що «це питання можна вирішити через ОСОБА_10 або зв'язатися з ОСОБА_2». Після цього ОСОБА_9 подзвонив ОСОБА_2 та запитав, чи можливо передати суму через ОСОБА_10, той відповів, що можна. В цей же день він підійшов до ОСОБА_10 та передав йому пакет з грошима - 2000 дол. США для передачі ОСОБА_1

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7, показав, що у 2014 році він працював начальником Самбірського міського відділу ГУДМС України у Львівській області. У травні 2014 року в приміщенні головного управління ДМС, начальник відділу кадрів ОСОБА_13, після того як вийшов з кабінету ОСОБА_1, сказав йому, що до нього є претензії керівництва, зі слів ОСОБА_1, останній «не бачить» його (ОСОБА_7.) на цій посаді. Приблизно через 10-14 днів ОСОБА_13 запросив його до відділу кадрів, де запропонував написати заяву на переведення на посаду головного спеціаліста у Турківському підрозділі ДМС та запросив на розмову до ОСОБА_2 Останній зазначив, що за розпорядженням центрального апарату його посаду скорочують та запропонував перейти на роботу на нижчу посаду в м. Турка. Наприкінці червня 2014 року, коли він вийшов з відпустки, та для доповіді про це зайшов до кабінету ОСОБА_1, останній йому повідомив що Самбірський відділ буде перетворений на сектор, скорочується посада провідного спеціаліста. Приблизно через тиждень йому знову подзвонив ОСОБА_13 та запросив на розмову до ОСОБА_2 Під час розмови в кабінеті ОСОБА_2 останній повідомив , що ситуація змінилася, та вже немає потреби у його звільненні з посади та рукою на столі показав три розігнутих пальці. Він зрозумів цей жест, що має передати три тисячі доларів США. Оскільки таких коштів в нього не було, то сказав, що подумає. У вересні 2014 року працівник відділу кадрів подзвонив до нього та спитав, чи він вирішив з керівництвом питання перепризначення на посаду керівника відділу, на що він (свідок) відповів, що на таких умовах працювати він не буде. Подання на звільнення подає тільки начальник управління ОСОБА_1, тому зрозумів, що грошові кошти вимагає саме керівник ГУДМС України у Львівській області, який в подальшому надав йому негативну характеристику, хоча до його роботи ніколи зауважень не висловлював , та підписав подання на ім'я голови ДМС України про звільнення з займаної посади.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що з 2012 року працює на посаді завідуючого Миколаївського районного сектору ГУДМС України у Львівській області. В травні 2014 року ОСОБА_13 викликав його до управління для розмови з ОСОБА_1 Однак, ОСОБА_1 знову відправив його до ОСОБА_13 Останній запропонував написати заяву про звільнення, оскільки нове керівництво набирає своїх людей. У червні ним була написана та подана заява про звільнення та переведення до іншого сектора. В кінці липня він зустрівся з ОСОБА_2 в його службовому кабінеті, де обвинувачений на одному аркуші паперу написав «3000», а на другому було написано «50х50», з чого він зрозумів, що необхідно незаконним шляхом заробляти кошти та половину віддавати керівництву, а 3000 дол. США, щоб залишитися на посаді, оскільки ОСОБА_2 сказав: «по тобі вирішується кадрове питання».

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на своїх показаннях настоюють, такі надавали послідовно і добровільно; усвідомлюють всю відповідальність за дачу суду завідомо неправдивих показань; заяву в правоохоронні органи про вимагання в них неправомірної вимоги теж писали добровільно. До обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 упереджено не відносяться; не переслідували мети усунення обвинувачених від посади, і не вважають що їх дії (свідків) носять провокативний характер.

Суд надає віри показанням означених свідків, оскільки такі є правдивими та об'єктивно відображають обставини кримінального провадження та узгоджуються із іншими дослідженими судом доказами та показаннями і інших допитаних судом свідків, відтак, суд визнає їх достовірними.

Так, свідок ОСОБА_13, показав, що з жовтня 2011 року по 2015 рік працював завідуючим сектором кадрового забезпечення та антикорупційного моніторингу ГУДМС України у Львівській області. Зі сторони кадрової роботи до ОСОБА_9, як керівника Перемишлянського районного сектору, не було жодних претензій, останній не підпадав під скорочення, також не стояло питань про його переміщення по службі. Атестація проводилась тільки у 2015 році. Про обставини та факти передачі грошових коштів ОСОБА_10 йому не відомо.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показала, що працює головним спеціалістом у Перемишлянському районному секторі ГУ ДМС України у Львівській області, начальником якого на той час був ОСОБА_9 У травні 2014 року, коли ОСОБА_1 був призначений керівником управління, ОСОБА_9, повернувшись із однієї з нарад, повідомив працівникам сектору (їй та ОСОБА_15.) про те, що за лояльне ставлення керівництва до колективу сектора необхідно завезти до керівництва 3000 дол. США, а в подальшому - у серпні 2014 року йому озвучили суму 2000 дол. США. ОСОБА_9 сказав, що про таке йому повідомив особисто заступник начальника управління ОСОБА_2, а також сказав, що грошові кошти призначені ОСОБА_1, якому і необхідно їх передати. На працівників сектору ОСОБА_9 не тиснув, а лише повідомив таку інформацію. Вона зрозуміла ,що грошові кошти необхідно було б збирати з колективу, однак, після розмови ця тема була закрита та більше не піднімалася, грошей вони не збирали.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_15, показала, що працює головним спеціалістом у Перемишлянському районному секторі ГУДМС України у Львівській області. Зі слів керівника сектору ОСОБА_9 у травні 2014 року їй стало відомо, що для лояльного ставлення керівництва ГУДМС України у Львівській області до колективу сектору їм треба зібрати 3000 дол. США, а в серпні вже йшла мова про 2000 дол. США. ОСОБА_9 сказав, що ця вимога прозвучала від заступника начальника управління ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_10, в судовому засіданні ствердив, , що на час подій даного кримінального провадження працював на посаді начальника відділу еміграційної роботи ГУДМС України у Львівській області. 18.09.2014 року приблизно о 17 год. до нього в кабінет зайшов ОСОБА_9 та сказав, що керівництву головного управління треба дещо передати; тоді дістав грошові кошти, суму яких не озвучував, і передав йому. Оскільки він (ОСОБА_10.) спішив, то поклав гроші у сумочку і поїхав у справах; коли рухався на автомобілі по просп. Свободи у м. Львові, його зупинили працівники правоохоронних органів; під час огляду транспортного засобу, дозвіл на який він надав добровільно, у нього були вилучені грошові кошти, передані ОСОБА_9, які він теж видав добровільно. При цьому, повідомив, що ці гроші йому були передані ОСОБА_16, однак для чого, і у якій сумі він не знає. Вважав, що грошові кошти не були пов'язані зі службою.

Досліджені письмові докази.

Із наказу ДМС України № 535-к від 24.07.2014 року про призначенням ОСОБА_1 на посаду начальника ГУ ДМС України у Львівській області та наказом про приступлення до виконання обов'язків № 230-к від 24.07.2014 року, вбачається, що ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків начальника управління ГУ ДМС України у Львівській області з 24.07.2014 року (т.4, а.м.п. 207, 208);

Із наказу ДМС України 323-к від 27.05.2014 року, вбачається, що ОСОБА_2 призначено на посаду першого заступника начальника ГУ ДМС України у Львівській області з 28.05.2014 року (т.4,а.с.209);

Із заяви ОСОБА_9 до ГУМВС України у Львівській області від 03.09.2014 року вбачається, що він звернувся з приводу вимагання від нього ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неправомірної вигоди у сумі 2000,00 дол. США за залишення на посаді завідуючого РС ГУДМС України у Львівській області та неправомірну вигоду у сумі 1500,00 грн. щомісячно за нечинення перешкод у службовій діяльності (т.1, а.м.п. 11-12);

Заявою ОСОБА_7 до ГУМВС України у Львівській області від 24.09.2014 року, стверджується, що про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимагають від нього неправомірну вигоду у сумі 3000 дол. США за перепризначення на посаду начальника Самбірського МВ ГУДМС (т.1, а.м.п. 162).

Заявою ОСОБА_6 до ГУМВС України у Львівській області від 24.09.2014 року, стверджується , що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимагають від нього неправомірну вигоду у сумі 3000 дол. США за залишення його на посаді начальника Миколаївського РС ГУДМС (т.1, а.м.п. 156).

Із подання від 05.09.2014 року, підписаним ОСОБА_1 на ім'я голови ДМС України вбачається, що він клопоче про звільнення із займаної посади начальника Самбірського МВ ГУДМС України у Львівській області ОСОБА_7 (т.3, а.м.п. 163).

Із протоколу огляду від 08.11.2014р. вбачається, що оглянуто диктофон »Олімпус», на якому при включенні є запис розмови. ОСОБА_9 та ОСОБА_2; диктофон наданий слідчому Павліченком В.Ю.(а.м.п.2-6).

Із дослідженого в судовому засіданні аудіозапису розмови ОСОБА_9 та ОСОБА_2 з диктофону «Олімпус» ОСОБА_9, яка відповідно до даних протоколу допиту ОСОБА_9 від 15.11.2014 року відбулася 02.09.2014 року в кабінеті ОСОБА_2, вбачається, що під час розмови обговорюється питання можливості незаконного збагачення при виконанні обов'язків у районному відділ ДМС, можливість незаконного отримання коштів від громадян при вклейці фотокарток в паспорт, втраті та відновленні паспорта. Також обговорюється питання необхідності передачі ОСОБА_2 ОСОБА_9 грошових коштів у сумі 1500 грн. щомісячно. Також обговорюється і зі сторони ОСОБА_2 наполегливо необхідність передачі йому та керівнику суми коштів у три тисячі (без вказання валюти) до 20-х чисел вересня 2014 року за успішне проходження атестації та перепризначення на посаду керівника підрозділу. Зі сторони ОСОБА_2 наголошується, що в кінці вересня 2014 року «шеф» поїде до Києва з цього питання, тому гроші необхідно передати до 20 числа.

Постановою прокурора прокуратури Львівської області від 04.09.2014 року («розсекречено») про проведення контролю за вчиненням злочину, стверджуються обставини заяви ОСОБА_9, а також те, що останній надав особисті кошти у сумі 2000 дол. США та 1500 грн., які ймовірно будуть використуватися як незаконна грошова винагорода. Постановлено здійснити спеціальний слідчий експеримент без зміни обстановки злочину та з використанням ідентифікованих грошових коштів (т.2,а.м.п.57-60).

Із даних протоколу ідентифікації грошових коштів від 12.09.2014 року, вбачається, що були ідентифіковані грошові купюри: 7 купюр номіналом 200 грн. та 1 купюра номіналом 100 грн., дані купюри передані ОСОБА_17 для передачі на незаконні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т.1, а.м.п. 22).

Із даних протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 24.09.2014 року (т.2,а.м.п.61-63), вбачається, що 12.09.2014 року ідентифіковані та помічені грошові купюри у сумі 1500 грн. були передані ОСОБА_9; 12.09.2014 року о 12 год. 03 хв. ОСОБА_9, перебуваючи в службовому кабінеті ОСОБА_2 передав останньому на його та ОСОБА_1 незаконну вимогу 1500 грн. 16.09.2014 року ОСОБА_9 були видані ідентифіковані та помічені грошові купюри по 100 доларів США на суму 2000 доларів США. 18.09.2014 року ОСОБА_10, який був залучений до неправомірних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2, о 17 год. 20 хв., перебуваючи в приміщенні свого службового кабінету отримав для передачі обвинуваченим грошові кошти у сумі 2000 дол. США від ОСОБА_9 (т.2, а.м.п. 61-63).

Даними протоколу ідентифікації та помічення грошових коштів від 16.09.2016 року, стверджується факт помічення та ідентифікації 20 купюр номіналом 100 дол. США (т.1, а.м.п. 26-27).

Даними протоколу № 5/2762 (гриф «таємно» змінений на «не таємно») від 22.09.2016 року про результати аудіо-, відеоконтролю та візуального спостереження особи та прослуховуванням в судовому засіданні відеозапису розмови, стверджується, що 16.09.2014 року зафіксована особиста розмова ОСОБА_1 та ОСОБА_9 в приміщенні ГУДМС України у Львівській області, в ході якої ОСОБА_9 зазначає: «І я привіз гроші з собою», на що ОСОБА_1 відповів: «То вже до нього під'їдете потім». З контексту розмови та попередньої комунікації зрозуміло, що мова йде про необхідність потім під'їхати до ОСОБА_2 (т.2, а.м.п. 83-84).

Даними протоколу № 5/2763 (гриф «таємно» змінений на «не таємно») від 22.09.2016 року про результати аудіо-, відеоконтролю та візуального спостереження особи та прослуховуванням в судовому засіданні відеозапису розмови, стверджується, що 18.09.2014 року зафіксована особиста розмова ОСОБА_1 та ОСОБА_9 в приміщенні ГУДМС України у Львівській області, в ході якої ОСОБА_1 зазначає: «Лиши ті документи ОСОБА_10», на що ОСОБА_9 перепитує «Так, як з вами домовлявся, ну дві тисячі?»; ОСОБА_1: «Документи лиши і то остальне». Далі, о 17 год. 19 хв. під час розмови з ОСОБА_10 ОСОБА_9 передав останньому купюри у доларах США (т.2,а.м.п.85-86).

Даними протоколу огляду місця події від 18.09.2014 року, стверджується факт вилучення в автомобілі Фольксваген Пасат (р.н. НОМЕР_1) на просп. Свободи у м. Львові, біля магазину «Оксана Муха», у ОСОБА_10 20 купюр по 100 дол. США, що були помічені та ідентифіковані 16.09.2014 року (т.1,а.м.п.28-31).

Даними протоколу за результатами проведення негласного розшукового заходу за СОП № 2250 «Вулик», де зафіксована телефонна розмова ОСОБА_2 та «ОСОБА_22» о 18 год. 25 хв. 18.09.2016 року, в ході якої ОСОБА_2 повідомляє співрозмовнику про те, що ОСОБА_10 «взяли на хабарі» та зазначає, що «… я підозрюю, що ОСОБА_9 йому напевно приніс за цей …». В цей же день в розмові о 19 год. 22 хв. з «ОСОБА_25» ОСОБА_2 уточнює, що «2 штуки доларів» «дав ОСОБА_8» (ОСОБА_9.) (т.2, а.м.п. 92-101).

Із висновку криміналістичної експертизи хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин від 11.11.2014 року, складеного Львівським НДІ судових експертиз Мін'юсту України, вбачається , що на змивах з рук ОСОБА_10, двадцяти раніше помічених банкнот по 100 дол. США, які вилучені 18.09.2014 року, одягу ОСОБА_10 виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини із жовтувато-зеленою люмінесценцією (т.1, а.м.п. 143-145).

Відповідно до ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що всі вищезазначені докази є належними, допустимими та достовірними. Ці докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.

Показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 узгоджуються також зі звукозаписами телефонних розмов ОСОБА_2 з особою «ОСОБА_25», в ході якого ОСОБА_2 виказує свою заінтересованість та обізнаність у предметі та сумі неправомірної вигоди, яку ОСОБА_10 отримав від ОСОБА_9 для передачі керівництву.

Судом також допитані свідки захисту ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, які пояснили, що за час їх роботи в міграційній службі, під керівництвом ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ніхто з них грошей від підлеглих не вимагав, пропозицій не висловлював. Однак, предметом доказування у даному кримінальному правопорушенні не є обставини пов'язані із даними свідками, оскільки вимоги щодо передачі незаконної винагороди з боку обвинувачених були висунуті іншим працівникам -ОСОБА_16, ОСОБА_6 ОСОБА_7 Відтак, покази свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 не виключають вчинення обвинуваченими інкримінованого правопорушення.

Інші отримані у ході досудового розслідування відомості, які містяться у матеріалах кримінального провадження суд не приймає у якості доказів, оскільки, вважає їх такими, що не встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, які мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Так, доводи ОСОБА_1 та захисника про неналежне ознайомлення їх слідчим з матеріалами кримінального провадження суд не приймає, з врахуванням досліджених в судовому засіданні 24.02.2016 року файлів відеозапису, наданих адвокатом Піняжком Б.В., на яких зафіксоване спілкування зі слідчим прокуратури Львівської області ОСОБА_22 Зі змісту цього відеозапису та обставин справи випливає, що сторона захисту мала достатньо часу для ознайомлення з матеріалами провадження, що підтверджується: ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 04.12.2014 року, якою ОСОБА_1 та його захиснику Піняжку Б.В. було визначено строк для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження до 15 год. 00 хв. 06.12.2014 року; листом від 04.12.2014 року, з якого вбачається, що слідчий відділу прокуратури запрошував їх на 05 та 06 грудня 2014 року на 09 год. для ознайомлення з матеріалами; проте, як зазначив захисник Піняжко Б.В. вони з підзахисним прибули до слідчого 06.12.2014 року не на 9.00год., як було призначено, а біля 11 год. 30 хв.; окрім того, на відеозаписі розмови захисник зазначив слідчому, що для ознайомлення з матеріалами справи йому необхідно лише 10 хв.

Така позиція захисту ОСОБА_1 спрямована на затягування ознайомлення з матеріалами справи, на думку суду, свідчить про створення штучних підстав для визнання доказів в суді недопустимими і не приймається до уваги в контексті порушення прав обвинуваченого.

Ухвалою суду від 24.02.2016 року була призначена експертиза звукозапису негласних слідчих дій (висновок від 12.05.2016 року), однак, експертам не вдалося встановити апаратуру та оригінальність файлів відеозвукозапису на картах пам'яті № 1310, 1307, 1311, з тих причин, що на дослідження не була надана апаратура запису, а по запису з диктофона «OLYMPUS VN-8500PC» - з причин відсутності дати запису. З тих самих причин експертам не вдалося встановити ознак наявності/відсутності монтажу відео- та звукового матеріалу (т.с. 2, а.с. 180-186).

Однак, такий висновок експерта не свідчить про монтаж файлів чи недопустимість доказів, що зібрані в ході проведення негласних слідчих дій, оскільки такі процесуальні дії були проведенні уповноваженими законом органами на підставі ухвал слідчого судді Апеляційного суду Львівської області Голубицького С.С. від 05.09.2014 року, на які є посилання у протоколах про результати негласних слідчих дій від 22.09.2014 року №№ 5/2764, 5/2762, 5/2763.

Як убачається із листа голови Апеляційного суду Львівської області від 24.06.2016 року № 73-53 на запит Галицького районного суду м.Львова від 14.06.2016 р. ухвали слідчого судді №№ 02352цт та 02353цт від 01.08.2014 року та №№ 02929т і 2930т від 05.09.2014 року були постановлені, про що в облікових формах відділу режимно-секретної роботи міститься відповідна інформація (т.с. 3, а.с. 24).

Листом голови Апеляційного суду Львівської області від 22.06.2016р. на запит Галицького районного суду м.Львова від 14.06.2016 р. повідомлено про неможливість видачі копії ухвал про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 05.09.2014р., оскільки такі містять інформацію з грифом секретності.

Відповідно до ст.290 КПК України, сторони кримінального провадження зобов'язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.

З огляду на режим секретності та особливості розсекречення процесуальних документів, що стосуються проведення негласних слідчих дій, позицію апеляційного суду Львівської області щодо надання таких документів, яка викладена в означених листах, орган досудового розслідування об'єктивно був позбавлений можливості долучити до справи такі процесуальні документи.

За клопотанням захисту прокурором було надано в судове засідання дві ухвали про надання дозволу на проведення негласних слідчих(розшукових дій) від 05.09.2014р., ухвалені слідчим суддею апеляційного суду Львівської області Голубицьким С.С., які розтаємнені у встановленому порядку режимно-секретним органом Управлінням НП у Львівській області 21.12.2017р.

Означені ухвали відкриті стороні захисту безпосередньо під час судового розгляду в судовому засіданні 06.02.2018р.(журнал судового засідання); надано можливість ознайомлення, фотокопіювання, відтак, суд вважає виконаними в цій частині вимоги ст.290 КПК України щодо відкриття прокурором стороні захисту додаткових документів, отриманих під час судового розгляду.

Не приймаються судом до уваги доводи захисту адвоката Гурського В.І. про те, що ухвали про надання дозволу на проведення негласних слідчих(розшукових дій) від 05.09.2014р. є незаконним, оскільки, на його думку, складені не слідчим суддею, поза межами нарадчої кімнати, оскільки написані різними почерками, допускає що виготовлені оперативними працівниками. Такі доводи адвоката суд вважає надуманими та голослівними.

Відповідно до ст.248 КПК України, ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої( розшукової) дії повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених цим Кодексом,а також містити відповідні відомості про: прокурора, слідчого, який звернувся з клопотанням; злочин, у зв'язку із досудовим розслідуванням якого постановляється ухвала; особу( осіб), місце або річ, щодо яких необхідно провести негласну слідчу(розшукову) дію; вид негласної слідчої (розшукової) дії та відомості залежно від виду слідчої дії про ідентифікаційні ознаки,які дозволяють унікально ідентифікувати абонента спостереження, телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання , тощо; строк дії ухвали.

Ухвали слідчого судді від 05.09.2014р. відповідають таким вимогам; мають законну силу. Суд при розгляді кримінального провадження не вправі оцінювати законність ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим,якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відтак, протоколи №5/2762, №5/2763, №5/2764 від 22.09.2014 р. про результати аудіо, відео контролю та візуального спостереження особи, складені нач.відділу УДСБЕЗ ГУМВС України у Львівській області на виконання доручення слідчого ВРОС та ЗУОГ і ЗО СУ ГУ МВС України, в порядку ст.ст. 40-41, 252 КПК України, на підставі ухвал судді апеляційного суду Львівської області від 05.09.2014 р. ОСОБА_24, відповідають нормам Глави 21 Кримінального процесуального Кодексу України (негласні слідчі (розшукові) дії) і є допустимими доказами в розумінні ст.86 цього Кодексу.

Суд також не вбачає процесуальних підстав для визнання недопустимим доказом протоколу за результатами проведення негласного розшукового заходу за СОП №2250 «Вулик» від 21.11.2014 р., де зафіксована телефонна розмова ОСОБА_2 та «ОСОБА_22» о 18 год. 25 хв. 18.09.2016 року.

Безпідставними є доводи захисту про те, що такий протоколи складені на підставі інформації отриманої при втручанні у приватне спілкування без процесуальних дозволів та не слідчим, не уповноваженою на те особою.

Як убачається із означеного протоколу, такий складений старшим оперуповноваженим 2 відділу ГВ «К» Управління СБ України у Львівській області капітаном Біликом М.М. на підставі ухвали апеляційного суду Львівської області №02353 цт від 01.08.2014 р. про проведення оперативно-розшукових заходів із застосуванням технічних засобів, зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі; протоколи №5/2762, №5/2763, №5/2764 від 22.09.2014р. про результати аудіо, відео контролю та візуального спостереження особи, складені нач.відділу УДСБЕЗ ГУМВС України у Львівській області на виконання доручення слідчого ВРОС та ЗУОГ і ЗО СУ ГУ МВС України, в порядку ст.ст.40-41, 252 КПК України.

Відповідно до ст.40 КПК України , слідчий органу досудового розслідування уповноважений доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам.

Відповідно до ст.41 КПК України до оперативних підрозділів віднесені, в т.ч., і оперативні підрозділи органів Національної поліції, органів безпеки.

Як вбачається із матеріалів провадження, ст.слідчий слідчого відділу прокуратури Львівської області 08.10.2014р. в порядку ст.40 КПК України доручив проведення процесуальних дій в межах проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014140000000525 від 03.09.2014р. Управлінню СБ України у Львівській області (а.м.п.89,т.2).

В судовому засіданні захисники обвинувачених покликаються , судом не перевірено природу походження такого речового доказу, як диктофон «Олімпус», оскільки відсутній документ, яким вказаний речовий доказ вилучений у ОСОБА_9

Відповідно до ст. 237 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів, про що складається відповідний процесуальний протокол.

Як вбачається із протоколу огляду від 08.11.2014 р. диктофон «Олімпус» наданий ОСОБА_9 слідству добровільно.

Постановою від 08.11.2014р. слідчий долучив до провадження речовий доказ - диктофон «Олімпус» моделі №VN-8500РС із аудіо записом розмови від 02.09.2014р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_9

Відповідно до ст.84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відтак, суд не вважає даний доказ - звукозапис на особистий диктофон «OLYMPUS VN-8500PC» розмови 02.09.2014 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_2, як такий що отриманий з істотними порушеннями прав і свобод людини і приймає цей доказ, який в сукупності з іншими доказами доводить винуватість обвинувачених.

Як суд вже зазначав, даними протоколу огляду місця події від 18.09.2014 року стверджується факт вилучення в автомобілі Фольксваген Пасат (р.н. НОМЕР_1) на просп. Свободи у м. Львові, біля магазину «Оксана Муха», у ОСОБА_10 20 купюр по 100 дол. США, що були помічені та ідентифіковані 16.09.2014 року (т. 1, а.м.п. 28-31).

Окрім того, із змісту протоколу вбачається, що ОСОБА_10 погодився на огляд транспортного засобу та добровільно передав працівникам поліції 2000 доларів США, які знаходились задній кишені шкіряної сумки чорного кольору.

Дана процесуальна дія проведена відповідно до вимог ст.237 КПК України, згідно правил якої, при проведенні огляду слідчому дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження. Усі вилучені речі та документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіреннями підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду.

Не спростовує винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 й висновок експертного дослідження № 056/29 від 28.01.2016 року Українського бюро лінгвістичних експертиз, відповідно до висновку якого: у текстовому матеріалі розмов обвинувачених зі свідком ОСОБА_9 не виявлено відомостей, що дають стверджувати, що ОСОБА_1 вимагав та отримав від ОСОБА_9 неправомірної вигоди. Даний висновок суд оцінює як доказ, який у сукупності з іншими дослідженими в суді доказами, не може виключати винність обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень.

Не приймаються судом при ухваленні вироку і посилання сторони захисту обох обвинувачених щодо того, що до їх повноважень не входило вирішення кадрових питань, тому останні не могли вимагати неправомірну вигоду з погрозою погіршення умов праці чи звільнення. Такі повноваження наявні у ОСОБА_1 та полягають в ініціюванні питання перед центральним апаратом ДМС України про звільнення, переведення працівників, що ним не заперечується.

Суд не приймає до уваги за безпідставністю твердження сторони захисту та обвинувачених, що родичі колишнього начальника управління Скиби та свідка ОСОБА_9 у серпні-вересні 2014 року були працівниками ДСБЕЗ у м. Львові МВС України, тому заяви написані ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про вчинені кримінальні правопорушення є неправдивими. Даний зв'язок, а також факти хоча б потенційного впливу на прийняття заяв чи досудове розслідування провадження - відсутні.

Судом також не встановлено підстав вважати, що в даному кримінальному провадженні мала місце провокація неправомірної вигоди.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», завданням оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства,а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави.

За матеріалами даного кримінального провадження, не встановлено неправомірних дій працівників правоохоронних органів, які б певним чином спровокували кримінальну відповідальність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і вона за інших обставин могла і не відбутись.

При цьому, суд приймає до уваги і практику Європейського суду з питань застосування п.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини . Так, суд враховував рішення у справі Раманаускас проти Литви», у справі «Сєкєйра проти Португалії» (Sequeira v. Portugal) (скарга № 73557/01, ЄСПЛ 2003-VI, а також рішення у справі «Тейшейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998р., де Європейський Суд розглядає причини обґрунтованості підбурювання, проведення прихованих операцій й поводження органів влади при її проведенні. При визначенні границь між законним втручанням таємного агента й провокуванням злочину, ЄСПЛ розглядає питання, чи піддавалася особа примусу до вчинення злочину.

Судом встановлено, що ОСОБА_16, ОСОБА_6, ОСОБА_7, з заявами про вчинення злочину звернулись свідомо та добровільно, без будь-якого тиску з боку правоохоронних органів, що підтвердили безпосередньо в судовому засіданні; зокрема, в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснив, що спочатку він довго обдумував обставини вимагання, потім вирішив сам записати розмови з керівництвом на власний диктофон, і лише 03.09.2014 року прийняв рішення звернутись до ГУМВС України у Львівській області з заявою з приводу вимагання від нього ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неправомірної вигоди у сумі 2000,00 дол. США за залишення на посаді завідуючого РС ГУДМС України у Львівській області та неправомірну вигоду у сумі 1500,00 грн. щомісячно за не створення перешкод у службовій діяльності.

Під час судового розгляду даного кримінального провадження, вказані свідки були допитані двічі; їх показання є послідовними; деякі неточності та розбіжності не є суттєвими, і не впливають на обставини вчиненого.

Судом не встановлено будь-якого факту примусу чи підбурювання з боку правоохоронних органів щодо ОСОБА_16, ОСОБА_6, ОСОБА_7; за обставинами справи ними вчинялись дії, спрямовані на викриття злочину, відтак, відсутні правові підстави вважати порушення щодо підсудних п.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини.

З таких обставин, суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кримінальних правопорушень (злочинів), в яких вони обвинувачуються.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ст. 27 ч. 3- ст. 368 ч. 3 КК України є вірною, оскільки ОСОБА_1 вчинив організацію одержання та одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, повторно та за попередньою змовою групою осіб.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ст. 368 ч. 3 КК України є вірною, оскільки він вчинив одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, повторно та за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні покарань обвинуваченим суд виходить із загальних принципів призначення покарання, що передбачені ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особи винних, наявність чи відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання.

Суд враховує, що вчинене обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, передбачене ст. 27 ч. 3- ст. 368 ч. 3 КК України, відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином.

Обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_1 (ст.ст.66,67 КК України) судом не встановлено.

Щодо особи винного, то ОСОБА_1 раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має неповнолітню дитину ОСОБА_26, ІНФОРМАЦІЯ_9.

Виходячи з вищевикладеного, приймаючи до уваги вищезазначені обставини, суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 27 ч. 3- ч. 3 ст. 368 КК України, що буде достатнім для його виправлення та запобігання вчинення ним нових злочинів.

Вирішуючи питання про необхідність призначення передбаченого санкцією ст. 27 ч. 3- ст. 368 ч. 3 КК України обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, суд прийшов до висновку про необхідність позбавити ОСОБА_1 права обіймати посади, пов`язані з виконання організаційно-розпорядчих функцій.

Відповідно до ст. 54 КК України суд вважає необхідним позбавити ОСОБА_1 8 рангу 4 категорії державного службовця.

Також суд вважає необхідним застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язкове додаткове покарання, передбачене санкцією ст. 27 ч. 3- ст. 368 ч. 3 КК України, у виді конфіскації всього належного йому майна.

Суд враховує, що вчинене ОСОБА_2 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України, відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином.

Обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_2 судом не встановлено (ст.ст. 66, 67 КК України).

ОСОБА_2 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Виходячи з вищевикладеного, приймаючи до уваги вищезазначені обставини, суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 368 КК України, що буде достатнім для його виправлення та запобігання вчинення ним нових злочинів.

Вирішуючи питання про необхідність призначення передбаченого санкцією ст. 368 ч. 3 КК України обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, суд прийшов до висновку про необхідність позбавити ОСОБА_2 права обіймати посади, пов`язані з виконання організаційно-розпорядчих функцій.

Відповідно до ст. 54 КК України суд вважає необхідним позбавити ОСОБА_2 10 рангу 5 категорії державного службовця.

Також суд вважає необхідним застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_2 обов`язкове додаткове покарання, передбачене санкцією ст. 368 ч. 3 КК України, у виді конфіскації всього належного йому майна.

Цивільний позов у провадженні заявлений не був.

Відповідно до ст. 124 КПК України, з обвинувачених слід стягнути на користь держави витрати на проведення Львівським НДІ судових експертиз Мін'юсту України криміналістичної експертизи хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин (висновок від 11.11.2014 року) у сумі 2214,00 грн., та витрати на проведення криміналістичної експертизи звукозапису (висновок від 12.05.2016 року) у сумі 3875,60 грн., в рівних частинах, тобто з кожного обвинуваченого по (2214,00 + 3875,60) / 2 = 3044,80 грн.

Долю речових доказів необхідно вирішити згідно з вимогами ст. 100 КПК України: диктофон «OLYMPUS VN-8500PC», який зберігається в матеріалах справи - повернути власнику ОСОБА_9; грошові кошти у сумі 2000 (дві тисячі) доларів США, які зберігаються в Західному ГРУ Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» та належать на праві власності ОСОБА_9, - повернути останньому за належністю; картки пам`яті, DVD-R - диски з аудіо та відео інформацією залишити при матеріалах справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368- 371, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27- ч. 3 ст. 368 КК України та призначити покарання у виді п'яти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, з позбавленням права протягом трьох років обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій.

Відповідно до ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_1 8 рангу 4 категорії державного службовця.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_1 - залишити попереднім у виді застави.

Строк покарання ОСОБА_1 рахувати з дня його затримання після набрання вироком законної сили.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та призначити покарання у виді п'яти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, з позбавленням права протягом трьох років обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій.

Відповідно до ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_2 10 рангу 5 категорії державного службовця.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_2 - залишити попереднім у виді застави.

Строк покарання ОСОБА_2 рахувати з дня його затримання після набрання вироком законної сили.

Після набрання вироком законної сили речові докази:

- диктофон «OLYMPUS VN-8500PC», який зберігається в матеріалах справи - повернути власнику ОСОБА_9;

- грошові кошти у сумі 2000 (дві тисячі) доларів США, які зберігаються в Західному ГРУ Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» та належать на праві власності ОСОБА_9, - повернути останньому за належністю;

- картки пам`яті, DVD-R - диски з аудіо та відео інформацією залишити при матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Суддя І.Р.Волоско.