Постанова № 75436200, 19.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 330/2303/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Федорець С.В.

провадження № 22-ц/778/1564/18 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Гончар М.С.

Кочеткової І.В.

при секретарі: Ващенко З.С.

за участі:

представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 09 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «БАСТІОНІНВЕСТ», про відшкодування збитків та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Якимівського районного суду Запорізької області з позовною заявою до ОСОБА_5 про відшкодування збитків та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 19.10.2016р. між ним та ТОВ «БАСТІОНІНВЕСТ» укладено договір поставки, згідно до умов якого товариство зобов'язалося передати, а позивач прийняти та сплатити на умовах, передбачених цим договором, товар в кількості, асортименті та за цінами, вказаними в специфікаціях та накладних на відпуск товару. Відповідно до п. 1.2 договору під товаром розуміються готові бетонні суміші. 21.10.2016 р. згідно до умов договору по рахунку-фактурі № ЛБС-00658 від 24.10.2016 року ТОВ «Бастіонінвест» здійснив поставку товару (бетон-градоліт) за адресою: АДРЕСА_1, - до земельної ділянки, що належить позивачеві на праві власності на підставі державного акту. Однак, як вказує позивач, внаслідок неправомірних дій відповідача, що виразились у перешкоджанні завезти вантаж на земельну ділянку, відвантаження товару не відбулося, тобто були порушені договірні зобов'язання між позивачем та постачальником.

Бетонну суміш було утилізовано для недопущення застигання, а постачальник направив йому претензію про сплату вартості товару, доставки та простою на загальну суму 30 890 гривень, яка позивачем була задоволена, та сума перерахована третій особі.

Оскільки порушення зобов'язання відбулося з вини відповідача, позивач вважає, що має право регресної вимоги про відшкодування йому відповідачем сплаченої за претензією третьої особи суми. Крім того, позивач зазначає, що через неправомірні дії відповідача постраждали його ділова репутація і авторитет, що, з огляду на його похилий вік, суттєво сказалося на самопочутті та негативно вплинуло на стан здоров'я. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача на його користь завдані збитки у розмірі 30 890 гривень та 100 000 гривень заподіяної моральної шкоди.

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 09 січня 2018 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників сторін у справі, кожен з яких наполягав на своїй позиції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги та заперечень проти неї відповідача, та з урахуванням відзиву третьої особи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.10.2016р. між позивачем ОСОБА_3 та третьою особою ТОВ «Бастіонінвест» було укладено договір поставки (а.с. 11-14), за яким ТОВ «Бастіонінвест» зобов'язалося передати, а ОСОБА_3 зобов'язався прийняти і оплатити на умовах, передбачених договором, товар у кількості, асортименті і за цінами, вказаними у специфікаціях і накладних, що є невід'ємною частиною цього договору. Під товаром у договорі маються на увазі готові бетонні суміші.

Згідно до п. 3.1 договору ціна за одиницю товару та вартість доставки встановлюються при його поставці і зазначаються у специфікації та у виставленому рахунку, товарній накладній, що підписуються обома сторонами. В п. 4.1 договору зазначено про те, що якість товару повинна відповідати передбаченим стандартам, технічним умовам, а також відповідним документам, які засвідчують кількість і якість товару.

На підставі цього договору 21.10.2016 року ТОВ «Бастіонінвест» здійснило поставку бетону до належної позивачеві земельної ділянки на АДРЕСА_1 (згідно наданої копії держакту про право власності - а.с. 9), але вивантажити бетонну суміш постачальник не зміг за незалежних від нього обставин.

З цього приводу суд на підставі показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, відповіді на адвокатський запит національної поліції встановив, що бетоновози не змогли проїхати на територію позивача внаслідок протиправних дій відповідача, який перешкоджав їх заїзду.

Позивач посилався на те, що ТОВ «Бастіонінвест» висунуло йому претензію про сплату вартості поставленої бетонної суміші, вартості її доставки та простою бетоновозів у загальній сумі 30 890 грн., яка дійсно мається в матеріалах справи, та він цю суму фактично сплатив, тому в позові просив стягнути її з відповідача як власні збитки, викликані неправомірними діями ОСОБА_5, а також стягнути з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.

Відмовляючи в задоволенні цього позову, суд першої інстанції виходив із того, що зміст претензії не відповідає умовам договору, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Бастіонінвест», в частині наслідків невиконання зобов»язань замовником, а також позивачем не було доведено поставку саме обумовленого договором товару, оскільки не надано належних документів щодо його кількості, ціни та якості; взагалі не надано доказів щодо факту його зіпсуття та подальшої утилізації, документи про факт простою та його тривалість і вартість мають розбіжності з умовами договору, та, насамкінець, не підтверджено належними і допустимими доказами фактичну сплату заявленої у претензії постачальника суми у розмірі 30 890 грн. А до всіх наданих на підтвердження цим обставинам документів суд віднісся критично як до таких, що не є належними і допустимими доказами, якими мають доводитись відповідні обставини. У позовних вимогах про відшкодування моральної шкоди суд відмовив як у похідних у зв»язку з відмовою в позові у вимогах, на які як на обставини для відшкодування шкоди посилався позивач.

З цими висновками суду не погодився позивач та в апеляційній скарзі зазначає, що вони є помилковими, оскільки ним надані всі докази на підтвердження обставинам, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Дослідивши ці ствердження апелянта та з урахуванням заперечень і відзивів учасників справи, колегія дійшла наступних висновків.

Рішення суду в частині встановлених обставин щодо укладення між ОСОБА_3 та ТОВ «Бастіонінвест» договору поставки бетонної суміші та на виконання його умов спрямування до земельної ділянки позивача бетоновозів із нею, а також шодо факту перешкоджання з боку ОСОБА_5 у їх заїзді до земельної ділянки позивача ніким не оскаржується.

Позивач вказує, що ним в ході розгляду справи доведено збитки, їх розмір та сплату ним за претензією постачальника виставленої суми.

Між тим, вказані ствердження суперечать матеріалам справи.

На підтвердження цим посиланням позивачем надано рахунок-фактуру № ЛБС-000658 від 24.10.2016 року, який доводить розмір вартості бетонної суміші, але який не є свідченням про сплату цієї суми (а.с. 10). При цьому, документом, що підтверджує зарахування коштів, на думку позивача, є акт звірки, проведений між ним та ТОВ «Бастіонінвест».

Але такі ствердження є помилковими, оскільки рахунок-фактура - це лише пропозиція заплатити кошти, а сама їх сплата має підтверджуватись чеком, квитанцією про перерахування цих коштів, або банківською випискою у випадку їх безготівкового перерахування. А акт звіряння - це документ, який є внутрішньою перевіркою стану виконання договірних відносин між двома контрагентами, який не може створювати доказову базу для суду як недопустимий доказ для доказування збитків, оскільки кожна позиція цього акту має підтверджуватись касовими та банківськими документами.

Отже, суд правильно визнав, що належних і допустимих доказів сплати суми 30 890 грн. за претензією ТОВ «Бастіонінвест» позивачем та зарахування її на рахунок товариства стороною позивача не надано. А тому його збитки та право на регресну вимогу до відповідача є недоведеними.

Крім того, статтею 1 ЦПК України унормовано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Таким чином, судовому захисту підлягають тільки порушені законні права та інтереси осіб, що звертаються за їх захистом до суду.

Разом з тим, і на цьому наголошував представник відповідача в ході розгляду справи, вимоги ОСОБА_3 не можна віднести до законних з огляду на таке.

З наданих матеріал вбачається, що ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 26 серпня 2016р. у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку накладено арешт на земельну ділянку загальною площею 0,0812 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Заборонено ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо проведення проектних, будівельних та вишукувальних робіт щодо будівництва на цій земельній ділянці.

Зазначені заходи прийняті щодо тієї ж земельної ділянки, належної ОСОБА_3, на яку у цій справі останній намагався завезти бетонну суміш.

Вказана ухвалу набрала законної сили та встановлені нею заходи забезпечення, зокрема, заборона щодо проведення будівництва навіть її власнику ОСОБА_3, існували до скасування цієї ухвали 08 лютого 2017р. ухвалою апеляційного суду Запорізької області із переданням клопотання про забезпечення позову на новий розгляд до суду першої інстанції. Тобто ухвалу місцевого суду скасовано з процесуальних порушень - у зв»язку із забезпеченням позову до відкриття провадження у справі, а не у зв»язку з відсутністю підстав для застосування таких заходів.

За таких обставин, у ОСОБА_3 станом на 21.10.2016р. було відсутнє право на законну забудову земельної ділянки, що розташована в межах АДРЕСА_1, і тому його намагання завезти бетонну суміш для будівництва, оскільки вона була готова саме для термінового використання, як свідчать матеріали справи та письмові пояснення самого ОСОБА_3 про її зіпсуття через невикористання та подальшу утилізацію у цей же день, не можна назвати вчиненими у законний спосіб. А тому збитки позивача не можуть бути відшкодовані за рахунок осіб, які намагались зашкодити його незаконним діям.

Беручи до уваги все вищенаведене, апеляційний суд у відповідності до положень ст.. 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 09 січня 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 23 липня 2018р.

Головуючий:

Судді: