Ухвала суду № 75436162, 20.07.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/5340/18

Провадження № 2/461/1246/18

УХВАЛА

20.07.2018 м.Львів

Галицький районний суд м.Львова

в складі:

головуючого судді – Радченка В.Є.

при секретарі - Сидорак М.А.

розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 міської ради (79008, м.Львів, пл. Ринок, 1 , код ЄДРПОУ 04055896) до ОСОБА_3 (79008, м. Львів, пл. Ринок, 41, РНОКПП НОМЕР_1), державного реєстратора ОКП ЛОР БТІ та ЕО» ОСОБА_4 (79000, м. Львів, вул. Липинського, 54, РНОКПП суду невідомий), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку ОСОБА_2 міської ради (79000, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності,

В С Т А Н О В И В:

19.07.2018 року позивач ОСОБА_2 міська рада звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, державного реєстратора ОКП ЛОР БТІ та ЕО» ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку ОСОБА_2 міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності,

До позовної заяви додана заява про забезпечення позову, в якій позивач проситьпостановити ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об’єкт нерухомого майна – нежитлове приміщення загальною площею 48,1 кв. м. за адресою пл. Ринок, 41 у м. Львові,реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна:1119323146101, номер запису про право власності: 18057241, а також заборонити відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження, здійснення інших юридичних правочинів щодо об’єкта нерухомості – нежитлового приміщення загальною площею 48,1 кв. м. за адресою за адресою пл. Ринок, 41 у м. Львові,реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна:1119323146101, а також будь-якого пов’язаного з ним майна та внесення будь-яких дій в структурні елементи об’єкта нерухомості чи території, на якій він знаходиться.

Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду.

Розглянувши заяву, суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1,2, 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб , забороною вчиняти певні дії, іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз’яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

З урахуванням вказаного вище роз’яснення Пленуму Верховного суду України, суд вважає, що накладення арешту на об’єкт нерухомого майна, заборона вчиняти будь-які дії щодо відчуження, здійснення інших юридичних правочинів щодо об’єкта нерухомості, також будь-якого пов’язаного з ним майна та внесення будь-яких дій в структурні елементи об’єкта нерухомості чи території, на якій він знаходиться - не зашкодить істотним чином правам та охоронюваним законом інтересів відповідачів.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З матеріалів заяви вбачається, що будинок за адресою м. Львів, площа Ринок, 41 перебуває у комунальній власності на підставі рішення Галицького /Ленінського/ райвиконкому м. Львова №222 від 14.04.1987 року. Спірні нежитлові управління комунальної власності ОСОБА_2 міської ради передавало в оренду, а власник майна – ОСОБА_2 міська рада не приймала рішення про відчуження вказаних приміщень

Відповідно до інформації з реєстру речових прав на нерухоме майно нежитлові приміщення площею 48,1 кв.м , з інд. 11-1, 11-2 та 11-3 у будинку за адресою м.Львів, пл.Ринок,41 з 12.12.2016 року зареєстровані на праві приватної власності на підставі висновку про поділ нежитлових приміщень під літ.11-1, 11-2 та 11-3 від квартири №4 «А» та належної до неї комори в підвалі під літ. V в окремі по пл.Ринок,41. Позивач зазначає, що згідно з даним висновком ФОП ОСОБА_5 встановлено, що кв. 4 «А» та належна до неї комірка під літ.V, а також нежитлові приміщення 1-го поверху під індексами «11-1», «11-2», «11-3» за адресою: пл. Ринок, 41 належать ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: Г-04803, видане 28.12.2012, видавник: Управління комунальної власності ДЕП ЛМР.

Позивач вважає неправомірним висновок про можливість виділити нежитлові приміщення «11-1», «11-2», «11-3» площею 48,1 кв. м від кв. №4 «А» площею 45,0, житловою площею 30,1 кв.м та належної до неї комори в підвалі під літ. V площею 25,4 кв.м в окремі по пл.Ринок,41.

Позивач зазначає, що внаслідок вибуття спірних приміщень із комунальної власності було порушено права, майнові інтереси законного власника майна – територіальної громади м. Львова. Тобто існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом відповідних заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій інших осіб з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Суд вважає, що з метою недопущення негативних наслідків, до завершення розгляду справи по суті необхідно забезпечити позов, відтак заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи та враховуючи обставини справи, характер правовідносин, предмет та підстави майбутнього позову, а також беручи до уваги те, що невжиття зазначених позивачем заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, суд приходить до висновку, що заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

З врахуванням ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Крім того, суд не вбачає підстав вимагати від позивача забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Обставини, за яких суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення у відповідності до положень ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151, 152, 153 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 міської ради (79008, м.Львів, пл. Ринок, 1 , код ЄДРПОУ 04055896) до ОСОБА_3 (79008, м. Львів, пл. Ринок, 41, РНОКПП НОМЕР_1), державного реєстратора ОКП ЛОР БТІ та ЕО» ОСОБА_4 (79000, м. Львів, вул. Липинського, 54, РНОКПП суду невідомий), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку ОСОБА_2 міської ради (79000, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності - задовольнити.

З метою забезпечення позову накласти арешт наоб’єкт нерухомого майна – нежитлове приміщення загальною площею 48,1 кв. м. за адресою за адресою пл. Ринок, 41 у м. Львові,реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна:1119323146101, номер запису про право власності: 18057241, а також заборонити відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження, здійснення інших юридичних правочинів щодо об’єкта нерухомості – нежитлового приміщення загальною площею 48,1 кв. м. за адресою за адресою пл. Ринок, 41 у м. Львові, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна:1119323146101, а також будь-якого пов’язаного з ним майна та внесення будь-яких дій в структурні елементи об’єкта нерухомості чи території, на якій він знаходиться.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Копію ухвали про забезпечення позову направити заявнику сторонам по справі, а також державному (приватному) виконавцю - для негайного виконання та вжиття відповідних заходів.

Суд роз'яснює, що у відповідності до ч. 4 ст. 157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м.Львова.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя: Радченко В.Є.