Постанова № 75436110, 20.07.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН № 336/3393/18

пр. № 3/336/1213/2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 липня 2018 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Дацюк Ольга Ігорівна, при секретарі Скибі О.Б., за участі захисника адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,-

ВСТАНОВИВ:

16 червня 2018 року о 10.39 годині ОСОБА_2, перебуваючи по вул. Чарівній біля будинку 163 у м. Запоріжжя, керуючи автомобілем ВАЗ 21093, реєстраційний номер НОМЕР_1, маючи зовнішні ознаки сп’яніння або перебування під впливом наркотичних чи токсичних речовин, на пропозицію поліцейських відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції на місці та у закладі охорони здоров'я.

В судове засідання ОСОБА_2 не з'явився, про причини неявки суд не сповістив, пояснень по суті правопорушення не надав.

Судом відхилено клопотання захисника про відкладення розгляду справи для надання їй можливості ознайомитись з матеріалами справи, оскільки ОСОБА_2 викликався до суду на 02.07.2018 року, що підтверджено його підписом у протоколі про адміністративне правопорушення, а також про цю обставину його багаторазово повідомили працівники поліції, що зафіксовано відеозаписом. Крім того, будучи заздалегідь повідомлений про виклик до суду також 06.07.2018 року, отримавши судову повістку 26.06.2018 року, ОСОБА_2 не з'явився до суду і 06.07.2018 року, звернувшись 05.07.2018 року з заявою про відкладення розгляду справи для укладення договору з адвокатом.

Тож укладення договору з адвокатом ОСОБА_2 лише 19.07.2018 року, що підтверджено ордером на надання правової допомоги, на думку суду, є його особистою формою реалізації наданих йому законодавством України прав, яке обумовлено виключно намаганням затягнути розгляд справи в будь-який спосіб.

Захисник ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_1 вказувала, що належними та допустимими доказами факт відмови ОСОБА_2 від проходження огляду не підтверджений, адже відеозапис не є безперервним, а свідків на відеозаписі не видно. ОСОБА_2 не відмовлявся від проходження обстеження та після складення протокол самостійно звернувся до медичного закладу та пройшов огляд, яким встановлено, що він перебуває у стані алкогольного сп’яніння, рівень алкоголю становить 0,17 ‰.

Факт відмови ОСОБА_2 від проходження медичного огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння підтверджений письмовими поясненнями самого ОСОБА_2, наявними у протоколі про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також і відеозаписом, який досліджувався під час судового засідання.

Як зазначено у протоколі ОСОБА_2 не заперечував факту відмови від проходження обстеження, вказуючи, що він поспішає.

При перегляді відеозапису чітко можна побачити, що ОСОБА_2 відмовляється від проходження огляд як на місці зупинки, так і у спеціалізованому медичному закладі.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_2 не відмовлявся від проходження огляду, а пояснення написав під диктовку працівників поліції, відмова відбулась за відсутності свідків, повністю спростовані відеозаписом, яким такого не зафіксовано.

Жодних заперечень ОСОБА_2 не висловлює, а його супутник пропонує щось вирішити за місцем реєстрації ОСОБА_2

Спілкування з поліцейськими ОСОБА_2 завершує не раніше 12.07 години, тож його заперечення, вказані у протоколі про адміністративне правопорушення, щодо того, що причиною відмови проходити обстеження є те, що він поспішає, суд оцінює критично, адже обстеження на місці в будь-якому випадку зайняло б значно менше часу, ніж півтори години, які зайняло спілкування з ОСОБА_2, демонстрація йому відеозапису з відеореєстратора та складання протоколу.

Суд не погоджується з доводами захисника про те, що відеозапис є неналежним доказом, оскільки не є безперервним, оскільки фактично на диску, що доданий до матеріалів справи, наявні кілька відеофайлів, здійснені різними відеокамерами, одна з яких є відеореєстратором поліцейського автомобілю, а інші - боді-камерами працівників поліції.

При цьому, не зважаючи на нетривалість відеозаписів, на них зафіксовано те, що на момент під’їзду поліцейських ОСОБА_2 рухався тротуаром для пішоходів та зоною зелених насаджень, потім виїхав та зупинився на узбіччі, після чого швидко покинув автомобіль, виходячи з передньої правої двері та кудись швидко попрямував, але був зупинений працівником поліції.

При цьому одразу ж після цього ОСОБА_2 почав заперечувати факт того, що за кермом автомобілю був саме він, а після демонстрації відеозапису розпочалось спілкування з приводу проходження обстеження на стан сп’яніння.

Доводи захисника суд оцінює як формальні та надумані, адже на відеозапису чітко можна побачити, що поліцейські вербально пропонують ОСОБА_2 пройти обстеження як на місці, так і проїхати до медичного закладу, але ОСОБА_2 чітко висловлює свою відмову.

Посилання захисника на те, що після складення протоколу ОСОБА_2 самостійно направився до медичної установи та пройшов обстеження, суд не приймає до уваги, оскільки проходження ОСОБА_2 обстеження не має принципового значення для визначення винуватості його у відмові від проходження огляду на пропозицію поліцейських. Крім того, відповідно до висновку ОСОБА_2 станом на 16.06.2018 року о 13.30 перебуває у стані алкогольного сп’яніння, що фактично вказує на те, що він скоїв правопорушення, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, а не на відсутність в його діях складу правопорушення.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України від 10.10.2001 року № 1306, встановлений безперечний обов’язок водія на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Пунктом 1.3 ПДД визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Водієм за визначенням п. 1.10 ПДД є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.

Отримання ОСОБА_2 посвідчення водія та як наслідок набуття ним статусу водія як учасника дорожнього руху та права керувати транспортними засобами, одночасно є передумовою для виникнення у нього, як водія, низки обов'язків, встановлених вимогами чинного законодавства, адже, діяльність, пов’язана з використанням транспортних засобів чинним законодавством України визначена джерелом підвищеної небезпеки та підлягає підвищеному контролю з боку держави.

За таких обставин, отримавши статус водія, ОСОБА_2 одночасно прийняв на себе і обов’язок неухильно підкорятися вимогам нормативно-правових актів України, визначених для водіїв транспортних засобів, в тому числі на вимогу працівників поліції проходити медичний огляд для визначення стану алкогольного сп’яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Таким чином, сама по собі відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Вказані висновки суд ґрунтує також і на наступних положеннях чинного законодавства.

Порядок проведення медичного огляду та проходження такого огляду особою визначені Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 (далі по тексту Порядок), та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі по тексту Інструкція).

Відповідно до Порядку та Інструкції огляд проводиться:

поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом;

лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків.

Не можуть бути залучені як свідки працівники Національної поліції або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.

Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров'я і відповідають установленим МОЗ вимогам.

З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дослідженими доказами вина ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення доведена та кваліфікує його дії за ст. 130 ч. 1 КУпАП як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Обставин, які обтяжують чи пом’якшують відповідальність, в судовому засіданні не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 24, 33, 130 ч. 1, 283, 284 КУпАП,—

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_2 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адміністративне стягнення за ст. 130 ч. 1 КУпАП у виді штрафу в сумі 10200 (десять тисяч двісті) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в сумі 352,40 гривні (триста п’ятдесят дві гривні 40 коп.).

Штраф сплачується за наступними реквізитами:

Отримувач коштів: ГУК у Запорізькій області/Зап. обл./21081300

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37941997

Банк отримувача: Казначейство України

Код банку отримувача (МФО): 899998

Рахунок отримувача: 31119149008001

Код класифікації доходів бюджету: 21081300

Призначення платежу: Адміністративний штраф у сфері дорожнього руху

Судовий збір сплачується за наступними реквізитами:

Стягувач: Державна судова адміністрація України, місце знаходження - вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ - 26255795, рахунок для зарахування до державного бюджету надходжень за кодом класифікації доходів бюджету 22030106 "Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України"):

отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/ 22030106;

банк отримувача: Казначейство України;

код банку отримувача: 899998;

рахунок отримувача: 31211256026001;

код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п’ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Суддя О.І. Дацюк

Строк пред‘явлення виконавчого документу «_____»_______20___року

Постанова набрала законної чинності «_____»_______20___року

Дата видачі «_____»_______20___року