Ухвала суду № 75434406, 20.07.2018, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/282/17

Провадження по справі 2-аі/305/1/18

УХВАЛА

20.07.2018. Рахівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Марусяк М.О.

секретаря судового засідання Корадіні А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого по справі судді Бобрушко Віталія Івановича в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кошелівської сільської ради Хустського району про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні судді Тячівського районного суду Закарпатської області, Бобрушко В.І. знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Кошелівської сільської ради Хустського району про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні 29.06.2018, позивач ОСОБА_1 подав письмову заяву про відвід головуючого по справі судді Бобрушко В.І. з тих підстав, що він є зацікавлений в даній адміністративній справі, оскільки за його клопотанням не хоче виконати вимоги ст.25 КАС України про вибір позивачем суду та передати дану справу на розгляд в інший суд.

Головуючий у справі відповідно до приписів ст.ст. 38,40 КАС України України, 29.06.2018 постановив ухвалу, в якій дійшов до висновку про необгрунтованість відводу, вказавши свою позицію щодо заявленого йому відводу, у зв'язку з чим, передав заяву про відвід до канцелярії Тячівського районного суду для визначення в порядку ч.1 ст.31 КАС України судді, який буде вирішувати питання про відвід судді Бобрушко В.І.

Розпорядженням голови Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 липня 2018 року справу №309/282/17, провадження 2-ваі/307/2/18 за заявою позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого по справі судді Бобрушко Віталія Івановича в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кошелівської сільської ради про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу на підставі ч.5 ст.40 КАС України, направлено для розгляду у найбільш територіально наближений до Тячівського районного суду - Рахівський районний суд Закарпатської області.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак надіслав електронною поштою заяву, в якій зазначив, що підставою для відводу судді Бобрушко В.І. являється те, що суддя зацікавлений в розгляді справи на користь іншої сторони, що підтверджується справою №309/3668/16. Став на боці обласного прокурора Гаврилюка В.О. Згідно ст. 25 КАСУ, він має право на вибір суду, однак суддя не хоче передати справу у Львівський апеляційний адміністративний суд. Суддя Бобрушко В.І. є стороною по справі і не може розглядати справу, оскільки він подав на нього в суд. Суддя нав'язує йому свою думку, що заборонено Конституцією України.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду заяви про відвід судді Бобрушко В.І., в судове засідання не з'явилися. Їх неявка, в силу ч. 8 ст.40 КАС України, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись із заявою про відвід судді, ухвалою суду від 29.06.2018, суд, приходить до наступного висновку.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий суд. Відповідно до п.1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Так, підстави для відводу (самовідводу) визначенні ст.36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Між тим, відповідно до ч.3 ст.39 КАС України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Вмотивованість відводу передбачає правильність викладу фактичних підстав, що вказують на упередженість судді, якомога більша деталізація цих фактів, зазначення того, що підстави для заявленого відводу викликають сумнів в неупередженості зазначених суб'єктів, посилання на засоби доказування та докази, які в них містяться.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, наявність безсторонності, відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції, повинна визначатись суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду.

Згідно п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень відносно сторін у судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, а саме: вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає - або може сприйматися як таке, що впливає - на здатність судді приймати незалежні рішення. В цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: ніхто не може бути суддею у власній справі. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони в будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін по конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Відповідно до п. 1.1. Бангалорських принципів поведінки судді, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від будь-якого стороннього впливу, спонукань, тисків, погроз або втручання, прямого чи опосередкованого, здійснюваного з будь-якої сторони та маючого на меті будь-які цілі.

Так, у справі «Пєрсак проти Бельгії» від 01.10.1982 р. Європейський суд уточнив зміст поняття «неупереджений суд», зазначивши, що для того, щоб суди могли вселяти громадськості необхідну довіру, слід враховувати також і питання їх внутрішньої організації. Правова позиція Суду по цій справі полягає в тому, що суб'єктивний підхід до неупередженості відображає особисті переконання цього судді у конкретній справі, об'єктивний - визначає, чи мали місце достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Презумпція особистої неупередженості діє до тих пір, поки не доведено інше. Будь-який суддя, відносно неупередженості якого є законні сумніви, повинен вийти зі складу суду, який розглядає справу. Інакше підривається довіра, якою у демократичному суспільстві мають користуватися суди.

Згідно зі ст. 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.

Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко і Мартенко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з'ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

Вивчивши заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого по справі судді Бобрушко В.І., суд приходить до висновку, що вона не містить підтверджених даних, які б свідчили про наявність передбачених ст.36 КАС України підстав для відводу судді, в тому числі, доказів того, що суддя Бобрушко В.І. прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи а також доказів, що вказують на необ'єктивність чи упередженість судді під час розгляду адміністративної справи.

Між тим, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно, думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, відповідно до ч.4 ст.36 КАС України, не може бути підставою для відводу.

На переконання суду, ухвала Тячівського районного суду Закарпатської області від 29 червня 2018 року у справі, що розглядається, постановлена судом із зазначенням мотивів, з яких суд вірно дійшов відповідних висновків про необгрунтованість заяви про відвід судді.

У зв'язку з наведеним, заявлений відвід задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 41, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого по справі судді Бобрушко Віталія Івановича в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кошелівської сільської ради Хустського району про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.

Ухвала, у відповідності до ст. 294 КАС України, окремому оскарженню не підлягає.

Головуюча: Марусяк М.О.