Ухвала суду № 75433949, 20.07.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 6/243/194/2018

Номер справи 243/10869/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«20» липня 2018 року Слов’янський міськрайоний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.

за участю: - секретаря судового засідання – Кобець О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №19 Слов’янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за Поданням Головного державного виконавця Слов’янського міськрайонного Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_2 за межі України, -

В С Т А Н О В И В:

19 листопада 2018 року Головний державний виконавець Слов’янського міськрайонного Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 звернулася до суду з Поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_2 за межі України, обґрунтувавши Подання тим, що у Слов’янському міськрайонному Відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на примусовому виконанні знаходиться виконавче провадження 56405192 з виконання виконавчого листа № 243/10869/17 виданого 26 березня 2018 року на підставі Рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу у сумі 1167699,36 грн.

Станом на рішення боржником не виконується, декларацію не надано, будь - яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п’ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», якщо боржник має невиконанні зобов’язання, покладені на нього судовим рішенням, або ухиляється від виконання зобов’язань, йому може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон – до виконання цих зобов’язань.

З огляду на викладене, просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, який мешкає за адресою: Донецька область, Слов’янський район, с. Новомиколаївка, пров. Квітневий, 12, до виконання зобов’язань, встановленого за рішенням суду.

Головний державний виконавець Слов’янського міськрайонного Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Донецької області ОСОБА_1, яка діє на підставі Довіреності № 24960 від 18 липня 2018 року (а.с. 103), у судове засідання не з’явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки у судове засідання суду не повідомила.

Суд, дослідивши Подання та надані до нього документи, вважає що дане Подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Слов’янським міськрайонним судом Донецької області на підставі Рішення суду від 06 лютого 2018 року видано виконавчий лист № 243/10869/17 про стягнення Стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором позики від 11 вересня 2016 року у сумі 1160099,36 грн. та судового збору у сумі 7600,00 грн (а.с. 105).

17 травня 2018 року Головним державним виконавцем Слов’янського міськрайонного Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 243/10869/17 (а.с.110).

18 травня 2018 року Головним державним виконавцем Слов’янського міськрайонного Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_4 було накладено арешт на майно боржника ОСОБА_2 (а.с. 111).

Вищезазначені постанови були направлені ОСОБА_2 за місцем проживання (а.с. 118).

Інших документів суду не надано.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно із ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною ініціативою. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідним в демократичному суспільстві і в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров’я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в’їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цей сфері регулюється в’їзду в Україну громадян України» (далі Закон № 3857- XII).

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується судом за правилами цивільного судочинства в порядку, передбаченому ст. 441 ЦПК.

Відповідно до ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Згідно пункту 5 частини першої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов'язань.

Отже, з погляду значення словосполучення «ухилення від виконання зобов’язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857- XII та у п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII, позначає, з об’єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконані нею зазначених обов’язків. У зв’язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб’єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов’язання».

Саме виконання боржником самостійно зобов’язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов’язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об’єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Державним виконавцем не надано доказів, які свідчили б про те, що боржник ухиляється від виконання зобов’язань.

Звертаючись до суду, державним виконавцем було зазначено, що боржник не сплачує заборгованість, тим самим ухиляється від виконання зобов’язань покладених на нього.

Згідно п.13.2 Подання повинно містити підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов’язань.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям.

На час звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов'язань покладених на нього вимогою повинен відбутися, бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні, може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч.5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема: - утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п’яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Державним виконавцем не доведено ухилення боржником від сплати заборгованості.

В матеріалах справи відсутні докази того, що боржник не надав у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про доходи та майно; про рахунки у банках чи інших фінансових установах; не своєчасно з'являвся за викликом державного виконавця; не повідомив письмово державного виконавця про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Відповідно до п.13.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду виконавець повідомляє боржника.

За змістом ст.28 Закону № 1404-VIII боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. ОСОБА_5 про відкриття виконавчого провадження надсилається боржнику рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Зазначене дає підстави для висновку, що до подання державного виконавця має бути долучено копії належним чином завіреного поштового повідомлення про вручення боржникові копії постанови державного виконавця про виконавче провадження, або конверта з копією цієї постанови, який повернувся на адресу державного виконавця з певною відміткою поштового відділення (адресат за цією адресою не проживає, не знайдений, по закінченні терміну зберігання тощо).

У Поданні старшого державного виконавця документи не містять доказів вручення боржнику ОСОБА_5 про відкриття виконавчого провадження та направлення даної постанови боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Таким чином державним виконавцем не надано жодних доказів, що підтверджують ухилення боржника від сплати боргу, а також не вбачається обґрунтованості припущення, що вирішення питання про заборону боржникові виїзду за кордон сприятиме виконанню рішення суду та що взагалі є підстави вважати, що боржник має намір виїхати за кордон.

При цьому, суд враховує й рішення ЄСПЛ від 11 липня 2013 року в справі «Хлистов проти Росії», відповідно до якого Європейський суд визнав доведеним порушення національною владоюРосії п.п. 2 и 3 ст. 2 Протоколу № 4 ЄСПЛ стаття 2 Протоколу №4 к Конвенції, яка гарантує право кожному на свободу переміщення, включаючи право залишити любу країну й виїхати в країну за своїм вибором, в той час як втручання в право особи на виїзд із його країни не було «необхідним в демократичному суспільстві».

Отже, визначені у Поданні обставини не є підставою для обмеження боржника у праві виїзду за кордон, у відповідності до чого Подання Головного державного виконавця Слов’янського міськрайонного Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за кордон не підлягає задоволенню.

На підставі зазначеного та керуючись ст. 10 ч. 2 ЦПК України, ст. 33 Конституції України, ст.441 ЦПК України, п.13.1,13.2,13.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні Подання Головного державного виконавця Слов’янського міськрайонного Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_2 за межі України – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня її проголошення, або в порядку п. 15.5 Перехідних Положень ЦПК України.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала постановлена та підписана в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.

Суддя (підпис)

З оригіналом згідно

Ухвала не набула законної сили

Головуючий:

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_6