Постанова № 75433189, 18.07.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/544/2018(м)

263/11354/17

Єдиний унікальний номер 263/11354/17

Номер провадження 22-ц/775/544/2018(м)

Головуючий в 1 інстанції Папаценко П.І.

Доповідач Лопатіна М.Ю.

Категорія 48

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 липня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Лопатіної М.Ю.,

суддів Мироненко І.П., Принцевської В.П.,

за участю секретаря Сидельнікової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду Донецької області від 06 червня 2018 року,-

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що з 24 вересня 1999 року вона з відповідачем знаходилась в зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають двох дітей - дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 липня 2013 року шлюб між ними розірвано. Під час шлюбу ними була придбані квартира АДРЕСА_1, яка розташована в Центральному районі міста Маріуполя та складається з 3-х кімнат, загальною площею 54.1 кв.м, житловою площею 33,1 кв.м. та автомобіль марки Мазда 6, 2007 року випуску, вартістю 204 000 грн. З огляду на те, що домовленості про поділ даного майна між нею та відповідачем не досягнуто, а також в інтересах неповнолітніх дітей, просила відступити від засади рівності часток подружжя та поділити майно, визнавши за нею право власності на вищезазначену квартиру, вартість якої перевищує вартість придбаного ними транспортного засобу.

Дана позовна заява виготовлена від імені позивача ОСОБА_1 на якій мається відповідний підпис.

В свою чергу в жовтні 2017 року відповідач подав до суду зустрічний позов, в якому зазначав, що дійсно вони з 24 вересня 1999 року з позивачем знаходились в зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей і який рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 липня 2013 року було розірвано. Під час шлюбу вони придбали квартиру АДРЕСА_1, яка розташована в Центральному районі міста Маріуполя, яку він просив визнати об'єктом спільної сумісної власності його та позивача і визнати право власності на це нерухоме майно по 1/ 2 частці за кожним.

30 травня 2018 року від ОСОБА_1 до суду першої інстанції надійшла уточнена позовна заява, в якій ОСОБА_1 просила визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1, з огляду на те, що грошові кошти на її придбанні були надані її батьками.

Крім того, з уточненою позовною заявою ОСОБА_1 надала до суду клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи, на вирішення якої поставити питання про те, чи виконано підпис у первісний позовній заяві власноруч нею. В обґрунтування даного клопотання зазначила, що позов від 07 вересня 2017 року не відповідає її внутрішній волі та підписаний не нею і на теперішній час порушує її права на захист майнових прав та не відображує дійсних обставин, які склались між нею та відповідачем .

Ухвалою Жовтневого районного суду Донецької області від 06 червня 2018 року, постановленою за результатами підготовчого судового засідання, в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення почеркознавчої експертизи відмовлено.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя від 07 вересня 2017 року залишено без розгляду.

Уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя від 30 травня 2018 року повернуто ОСОБА_1

Закрито підготовче судове засідання за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя від 23 жовтня 2017 року та призначено справу до судового розгляду по суті.

З таким судовим рішенням позивач не погодилась та подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги послалась на те, що суд першої інстанції, залишаючи її первісний позов без розгляду на підставі п. 8 ст. 257 ЦПК України, не звернув уваги на те, що процесуальне рішення про надання їй строку для усунення недоліків цієї позовної заяви судом не приймалось, чим вона була позбавлена можливості виконати ці вимоги. Крім того вважає, що уточнену позовну заяву було повернуто їй безпідставно без посилання на норму процесуального права. Окрім цього, вважає, що суд першої інстанції вказуючи, що клопотання про призначення експертизи не підлягає задоволенню, так як воно не стосується предмету позову, звузив трактування вимог, викладених законодавцем у ч.1 ст. 103 ЦПК України.

Представник позивача адвокат ОСОБА_5, в суді апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_6 . в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Так, згідно з п.2.ч.1.ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

У відповідності до п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для призначення у справі почеркознавчої експертизи відсутні, оскільки таке клопотання не стосується предмету позову.

Залишаючи первісний позов ОСОБА_1 без розгляду на підставі п. 8 ст. 257 ЦПК України, місцевий суд вважав, що він поданий без додержання вимог, викладених у статтях 175-177 цього Кодексу, а саме не підписаний належною особою, позивачем або її представником.

При цьому уточнену позовну заяву ОСОБА_1 від 30 травня 2018 року суд першої інстанції вважав неподаною та повернув позивачеві, з огляду на залишення без розгляду первісного позову.

Повністю з такими висновками суду погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Висновок експерта є одним із видів доказів і має відповідати критеріям належності і допустимості доказів. Тому розглядаючи клопотання про призначення експертизи суд має його задовольнити саме у випадку, якщо обставини, про з'ясування яких заявлене клопотання, мають значення для справи та якщо їх з'ясування потребує спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо та лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За приписами ч.ч.2,3. Ст. 49 ЦПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Положеннями ст. 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Ухвалюючи оскаржене судове рішення за результатами підготовчого судового засідання, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з відсутності підстав для призначення у справі почеркознавчої експертизи з метою встановлення ким виконано підпис у первісній позовній заяві від імені ОСОБА_1, оскільки таке клопотання не стосується предмету позову.

Крім того, у відповідності до вимог процесуального закону, позивач до закінчення підготовчого судового засідання, мала право змінити предмет або підстави первісного позову, що вона і зробила шляхом подання 30 травня 2017 року уточненої позовної заяви.

Крім того, згідно п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

За вимогами ч. 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Застосувавши зазначені норми процесуального права, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що позивач ОСОБА_1 не виконала вимог ч. 2 ст. 175 ЦПК України, власноручно не підписавши позов, який підписаний іншою особою від її імені, спрямувала до суду.

Разом з тим, суд не врахував, що залишити без розгляду позовну заяву на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд має право тільки за умови, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, а процесуальне рішення про залишення первісного позову ОСОБА_1 без руху судом першої інстанції не приймалось.

За таких обставин, залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя від 07 вересня 2017 року є передчасним.

Також є помилковим повернення уточненого позову ОСОБА_1, оскільки, як зазначалось вище до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Крім того, Цивільним процесуальний кодексом України не передбачено повернення позову позивачеві з таких підстав.

З урахуванням наведеного, ухвала суду першої інстанції через порушення норм процесуального права в частині залишення позовної заяви ОСОБА_1 від 07 вересня 2017 року без розгляду, в частині повернення уточненої позовної заяви ОСОБА_1 та закриття підготовчого засідання підлягає скасуванню і направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Жовтневого районного суду Донецької області від 06 червня 2018 року в частині залишення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя від 07 вересня 2017 року без розгляду, в частині повернення уточненої позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя від 30 травня 2018 року та закінчення підготовчого засідання.

Справу в цій частині направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалу Жовтневого районного суду Донецької області від 06 червня 2018 року в частині відмови в призначенні почеркознавчої експертизи залишити без змін.

Повне судове рішення складено 20 липня 2018 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: