Рішення № 75431414, 20.07.2018, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/461/18

Провадження №2/193/270/18

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

20 липня 2018 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Кащук Д.А.,

за участю секретаря: Ратушній В.В.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», третя особа: Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та Софіївський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

12 квітня 2018 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", третя особа: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та Софіївський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в якій просив суд визнати виконавчий напис №11992 визнати таким, що не підлягає виконанню, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 17.11.2017 року, щодо стягнення заборгованості на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" з відповідача ОСОБА_1, який проживає за адресою: 53120, Дніпропетровська область, Софіївський район, с.Перше Травня, вул.Центральна, буд.112, не сплаченої в строк за Кредитним договором №б/н від 20.05.2008 року.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 17.11.2017 третьою особою - приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, на підставі ст. ст. 34, 87, 88, 89 Закону України “Про нотаріат” та Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 “Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів”, вчинено виконавчий напис, яким стягнуто з позивача - ОСОБА_1 на користь відповідача ПАТ КБ “Приватбанк”, невиплачених в строк відповідно до умов Кредитного договору від 20 травня 2008 року та Розрахунку заборгованості за договором станом на 31.07.2017, грошових коштів в сумі 49525 гривень 09 копійок, з урахуванням: - заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3511 гривень 90 копійок; - заборгованості за відсотками у розмірі 39916 гривень 76 копійок; - заборгованості з комісії та пені у розмірі 3500 гривень 00 копійок; - заборгованості по штрафам (фіксована частина) у розмірі 250 гривень 00 копійок; - заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 2346 гривень 43 копійки.

Вказаний виконавчий напис зареєстровано в реєстрі приватного нотаріусу Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 17.11.2017 за №11992.

Зазначає, що Третьою особою - приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вказаний виконавчий напис вчинено з порушенням норм Закону України “Про нотаріат” та Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 “Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів”, у зв’язку з чим є підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню виходячи з наступного.

Вказані вимоги законодавства щодо вчинення виконавчого напису не могли бути дотримані нотаріусом при вчиненні спірного виконавчого напису, оскільки, як вбачається з спірного виконавчого напису стягнення заборгованості проводиться відповідно до умов Кредитного договору від 20.05.2008, однак, кредитний договір між ПАТ КБ “Приватбанк” та ОСОБА_1 не укладався, а, 20.05.2008 року ним подана заява про отримання кредитної картки з лімітом, здається, 2000 гривень, більш точно, позивач не пам’ятає, у зв’язку з ненаданням йому екземпляру цієї заяви.

Звертає увагу суду на те, що підставою вчинення спірного виконавчого напису, є невиплата коштів в строк відповідно до умов Кредитного договору від 20.05.2008 року.

Проте, 20.05.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 відбулось підписання заяви про видання картки з кредитним лімітом.

Отже, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 не міг дотриматися ст. 87 Закону України “Про нотаріат” та п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 “Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів”, при вчиненні спірного виконавчого напису, у зв’язку з неукладенням між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 кредитного договору та неподанням ПАТ КБ «ПриватБанк» оригіналу кредитного договору.

Проте, приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, при вчиненні спірного виконавчого напису не перевірено безспірність заборгованості та не встановлено, який строк минув з дня виникнення права вимоги.

Зазначає, що як вбачається зі спірного виконавчого напису, станом на 31.07.2017, заборгованість складає 49525 гривень 09 копійок, з яких: - заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3511 гривень 90 копійок; - заборгованості за відсотками у розмірі 39916 гривень 76 копійок; - заборгованості з комісії та пені у розмірі 3500 гривень 00 копійок; - заборгованості по штрафам (фіксована частина) у розмірі 250 гривень 00 копійок; - заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 2346 гривень 43 копійки.

Проте, позивач вважає ці суми безпідставними, оскільки, 20.05.2008 року під час підписання заяви між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 на видання картки з кредитним лімітом проценти за користування кредитом, питання застосування до позичальника, в разі невиконання ним своїх зобов'язань, неустойки (пені, штрафу) сторонами не узгоджувались, а тому не можуть бути застосовані банком.

Отже, зазначене свідчить про те, що на час вчинення виконавчого напису існувала спірність суми, оскільки питання застосування до позичальника, в разі невиконання ним своїх зобов'язань, неустойки (пені, штрафу) сторонами не узгоджено, а чинним законодавством України передбачено обов’язкову вимогу встановлення безспірності боргу не лише як факту, а й встановлення суми заборгованості.

Крім того, приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 не встановлено та не враховано який строк минув з дня виникнення права вимоги.

Відповідно до заяви про видачу картки з кредитним лімітом від 20.05.2008 року кінцевий строк повернення заборгованості за кредитом відповідав строку дії картки, а строк дії картки був визначений 2 чи 3 роки, тобто приблизно до 20.05.2011.

До приватного нотаріусу з заявою про вчинення виконавчого напису ПАТ КБ “Приватбанк” звернувся 17.11.2017, отже із пропуском строку позовної давності.

В той же час, в виконавчому написі вчиненому приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 17.11.2017 зареєстрованому в реєстрі за № 11992, в порушення ст. 91 Закону України “Про нотаріат” зазначено, що цей виконавчий напис набирає чинності з дня його вчинення і може бути пред’явлений до примусового виконання протягом 3 років.

Таким чином, на думку позивача, на час вчинення виконавчого напису приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ “Приватбанк”, грошових коштів в сумі 49525 гривень 09 копійок, у розпоряджені нотаріуса не було всіх необхідних документів, які підтверджують безпірність заборгованості, на час звернення стягувана сплив строк звернення до нотаріуса та строк позовної давності, та нотаріусом всупереч законодавству збільшено строк пред’явлення до виконання виконавчого напису до трьох років, тобто спірний виконавчий напис вчинено з порушенням норм Закону України “Про нотаріат” та Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 “Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів”, у зв’язку з чим підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Постановою державного виконавця Софіївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3 від 19.02.2018 відкрито виконавче провадження №55821698 на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 №11992 від 17.11.2017 про стягнення з ОСОБА_1 51325 гривень 09 копійок.

У судове засідання позивач та його представник не з'явилися, надали суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до суду не надав відзив на позовну заяву, а також клопотань про розгляд справи.

Третя особа приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Третя особа Софіївський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до суду не надав відзив на позовну заяву, а також клопотань про розгляд справи.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, встановив наступне.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судом встановлено, що 17 листопада 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за реєстровим № 11992, було вчинено виконавчий напис, яким стягнуто з ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 49525,09 грн., які складаються з наступного: 3511,90 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 39916,76 грн. - заборгованість за відсотками; 3500,00 грн. - заборгованість з пені та комісії; 250,00 грн. - заборгованість по штрафам (фіксована частина); 2346,43 грн. - заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості), які є її боргом за кредитним договором № б/н від 20.05.2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк». Витрати, повязані із вчиненням виконавчого напису складають 1 800,00 грн. Строк за який провадиться стягнення з 20 травня 2008 року по 31 липня 2017 року (а.с.15).

На підставі вищевказаного виконавчого напису державним виконавцем Софіївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3 19.02.2018 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 11992 від 17.11.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованості в розмірі 51325,09 грн (а.с.16).

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

При цьому ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік).

Відповідно до пункту 1 Переліку для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до пункту 2 Переліку для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Як зазначає позивач, нотаріус при вчиненні виконавчого напису від 17.11.2017 року не отримував від відповідача та позивача первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення; виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками банку, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача. Відповідач же - ПАТ КБ «Приватбанк» не спростував зазначені позивачем обставини.

Крім того, в п. 2.2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, визначено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Отже, суд має встановити, що банком нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, наявність доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у справі №6-158цс15 від 20 травня 2015 року.

Також, правового висновку дійшов Верховний Суд України у справі №310/9293/15-ц від 23 січня 2018 року, що умовою для вчинення нотаріусом виконавчого напису є безспірність наявності боргу та його розміру.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ПАТ КБ «Приватбанк» було направлено позивачу лист з вимогою про усунення порушення стосовно зобов'язання із зазначенням у листі вимоги стислого змісту порушених зобовязань, також відсутні будь-які відомості на підтвердження того, що вказаний лист з вимогою про усунення порушень за кредитним договором ОСОБА_1 отримував, у зв'язку з чим останній був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги ПАТ КБ «Приватбанк», або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред'явленої до стягнення.

Згідно п. 10 узагальнення "Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні" винесеного Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року роз'яснено, що судам слід мати на увазі, що вчиняючи виконавчий напис нотаріус не розглядає спір про право. Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом № 3425-XII. Безспірність вимог визначається не нотаріусом або стягувачем, а відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Нотаріус лише перевіряє безспірність заборгованості по наданим документам.

Таким чином, ОСОБА_1 не отримував вимоги про можливе стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. Нотаріусом, у свою чергу, не було перевірено надіслання такої вимоги і отримання її позивачем, що унеможливило подання останнім нотаріусу обґрунтованих заперечень щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди.

Також нотаріус не з'ясував чи не пропущено банком строк позовної давності, не встановив коли було здійснено останню оплату по кредиту. Період стягнення у виконавчому написі зазначено з 20 травня 2008 року по 31 липня 2017 року, тобто більше ніж три роки.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від банку та від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі, є безспірними.

Отже, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та дотримання стягувачем вимог закону щодо трирічного строку подання про вчинення виконавчого напису з часу настання у нього права на звернення з вимогами по кожному окремому щомісячному платежу, чим порушив норми ст. 88 Закону України «Про нотаріат», п.284 Інструкції та п.1 Переліку.

Умовою для вчинення нотаріусом виконавчого напису є безспірність наявності боргу перед кредитором та відсутність спору щодо розміру боргового зобов'язання (аналогічна правова позиція висловлена в постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду №310/9293/15ц від 23.01.2018)

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових , сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», третя особа: Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та Софіївський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити в повному обсязі.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 17 листопада 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за №11992 про стягнення з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає: ІНФОРМАЦІЯ_2, індекс 53120 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" заборгованості за кредитним договором б/н від 20.05.2008 року за період з 20.05.2008 року по 31.07.2017 року в розмірі 49525 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот двадцять п'ять) грн. 09 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_1) понесені та документально підтверджені судові витрати по справі, а саме суму сплаченого судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп., а також за подання заяви про забезпечення доказів, яка була задоволена, судовий збір у сумі 352 (триста п'ядесят дві) грн. 40 коп..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.А.Кащук