Ухвала суду № 75430706, 18.07.2018, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/4063/18

Провадження № 1-кс/202/3172/2018

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2018 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Бєльченко Л.А.,

за участю секретаря Федорченко А.І.,

прокурора Францішка С.Л.,

розглянувши клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області Заставської В.В., погоджене з прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області Францішком С.Л., про арешт майна у кримінальному провадженні № 42018040000000535,

В С Т А Н О В И В :

До суду надійшло зазначене клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області Заставської В.В. про арешт майна у кримінальному провадженні № 42018040000000535.

З клопотання убачається, що в провадженні слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018040000000535 від 03.05.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Слідчий зазначає, що в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 наказом № 168/ОС-17 від 26.06.2017 року начальника ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» призначений з 01.07.2017 року на посаду начальника відділу по контролю за виконанням судових рішень, а ОСОБА_4 тим самим наказом призначений на посаду заступника начальника відділу по контролю за виконанням судових рішень.

На початку весни 2018 року гр. ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який відбував покарання у ДУ «ДУВП №4», наказом начальника установи від 02.10.2016 року зарахований до господарської обслуги, звернувся до ОСОБА_3 з питання застосування умовно-дострокового звільнення відповідно до ст.81 КК України по відбуттю 2/3 призначеного строку покарання. ОСОБА_3, маючи умисел на отримання неправомірної вигоди за попередньою змовою групою осіб, знаходячись у службовому кабінеті, у присутності ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_5, що може вирішити зазначене питання, а саме застосування до ОСОБА_5 заохочення, подання матеріалів до суду та подальше позитивне рішення суду щодо застосування умовно дострокового звільнення у випадку надання йому грошової винагороди у сумі 10 тисяч грн.

Через кілька днів ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_3, що готовий заплатити гроші, також в ході розмови ОСОБА_5 запитав у останнього щодо можливості допомогти засудженому ОСОБА_6 у застосуванні до нього ст. 82 КК України та переведенні для подальшого відбування покарання до виправного центру, на що ОСОБА_3 погодився допомогти, але, з урахуванням того, що ОСОБА_6 відбуває покарання по тяжкій статті, визначив суму за вирішення питання не менше 20 тисяч грн.

26.04.2018 року до засудженого ОСОБА_5 наказом в.о. начальника ДУ «ДУВП №4» було застосовне заохочення і на початку травня 2018 року матеріали щодо застосування до ОСОБА_5 положень ст. 81 КК України щодо умовно дострокового звільнення було направлено до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.

22 травня 2018 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська на підставі заяви ОСОБА_5 та матеріалів, наданих ДУ «ДУВП №4», до ОСОБА_5 було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, після чого 23.05.2018 року ОСОБА_3, продовжуючи здійснювати раніше виниклий злочинний умисел, знаходячись у службовому кабінеті, де також знаходився його заступник ОСОБА_4, викликав ОСОБА_5 та в ході розмови про результати суду ОСОБА_4 продиктував ОСОБА_5 номер банківської карти - НОМЕР_1, на котру останній мав перерахувати обумовлені раніше 10 тисяч грн., та назвав прізвище особи, на яку оформлена картка - Гетьман.

Далі ОСОБА_7 на прохання ОСОБА_5 перерахував на зазначену картку 10 тисяч грн. і того ж дня ОСОБА_5 повідомив про це ОСОБА_8 та ОСОБА_4, на що вони повідомили, що все добре, і 04.06.2018 року ОСОБА_5 було звільнено з ДУ «ДУВП №4».

Продовжуючи злочинну діяльність, ОСОБА_3, за попереднім зговором з ОСОБА_4, направленим на одержання неправомірної вигоди у великому розмірі службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, повідомили ОСОБА_6, що для позитивного вирішення його питання для переводу на колонію-поселення до Виправного центру №133 йому необхідно буде надати хабар у розмірі 20 тисяч гривень та ця сума може змінитися в залежності від судді, який буде розглядати його питання, і лише в такому разі його питання буде вирішено позитивно. ОСОБА_6 було надано гарантії, що зазначену суму грошових коштів буде надано у якості неправомірної вигоди у випадку застосування до нього переводу до виправного центру.

В подальшому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 протягом травня-липня 2018 року відповідно до домовленості із засудженим ОСОБА_6 дійсно надано необхідні для зміни умов відбування покарання заохочення та подано відповідне клопотання до суду.

25 червня 2018 відбулось судове засідання Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, на котрому на підставі заяви ОСОБА_6 та матеріалів, наданих ДУ «ДУВП №4», до ОСОБА_6 було застосовано заміну покарання та переведення для подальшого відбування покарання до виправного центра № 133.

27.06.2018 року ОСОБА_3, знаходячись у службовому кабінеті, викликав ОСОБА_6 та особисто продиктував ОСОБА_6 номер банківської карти - НОМЕР_2, на котру останній мав перерахувати обумовлені раніше 20 тисяч грн.

01.07.2018 року ОСОБА_5 на прохання ОСОБА_6 перерахував на зазначену картку 20 тисяч грн. і того ж дня ОСОБА_6 повідомив про це ОСОБА_8, на що останній повідомив, що все добре, найближчим часом ОСОБА_6 буде переведено з ДУ «ДУВП №4» до Виправного центру.

У ході розслідування 06.07.2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 затримано у порядку ст. 208 КПК України та 07.09.2017 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Відповідно до рапорту старшого оперуповноваженого УЗЕ в Дніпропетровській області ДЗЕ НП України ОСОБА_9, який надійшов до другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області, наданого на виконання доручення прокурора відділу прокуратури області Францішка С.Л., ОСОБА_3 та ОСОБА_4 при одержанні та знятті отриманої на банківську картку неправомірної вигоди використовували картковий рахунок та банківську картку ПАТ КБ «ПриватБанк» (МФО 305299) НОМЕР_3, котрі належать ОСОБА_3. Також номер даної карти зазначали у своїх допитах свідки ОСОБА_5, ОСОБА_10

Приймаючи до уваги, що грошові кошти, що знаходяться на рахунку ОСОБА_3 є майном, на котре спрямоване кримінальне правопорушення, а саме проведення фінансових операцій, спрямованих на відмивання (легалізацію) отриманих доходів, з метою недопущення втрати вказаних коштів та забезпечення цивільного позову, виникла необхідність в накладенні арештів на рахунки вказаної фізичної особи.

Тому слідчий просила накласти арешт на рахунок № НОМЕР_2, що відкритий у ПАТ КБ «ПриватБанк» (МФО 305299) на ім'я ОСОБА_3, заборонивши проведення по вказаних рахунках будь-яких видаткових операцій, окрім сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), та зобов'язати представників ПАТ КБ «ПриватБанк» на екземплярі ухвали суду поставити відмітку про дату та час її отримання, а також надати інформацію про залишок коштів на рахунках.

Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримала та просила його задовольнити.

Ознайомившись з клопотанням і доданими до нього матеріалами, матеріалами кримінального провадження № 42018040000000535 від 03.05.2018 року, приходжу до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що в провадженні слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018040000000535 від 03.05.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

За ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Заслухавши думку слідчого, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, оскільки слідчим було доведено наявність підстав, передбачених КПК України, для накладення арештуна грошові кошти, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_2, що відкритий у ПАТ КБ «ПриватБанк» (МФО 305299) на ім'я ОСОБА_3, у зв'язку з тим, що вказані кошти мають ознаки набутих кримінально-протиправним шляхом та отриманих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, можуть підтвердити джерела їх надходження.

Разом з цим, клопотання слідчого не в повній мірі відповідає вимогам закону, оскільки, відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, не передбачено можливості накладати арешт на видаткову частину розрахункових рахунків чи на самі розрахункові рахунки або зупиняти та забороняти проведення видаткових операцій з грошовими коштами, що знаходяться на банківських рахунках, а арешт може бути накладено на грошові кошти, що знаходяться банківських рахунках, та на видаткові операції по цим рахункам.

Також слідчий суддя не вбачає підстав для зобов'язання посадових осіб банку надати слідчому СУ ГУНП в Дніпропетровській області відомості щодо залишку коштів на рахунку, оскільки даний спосіб зобов'язання банківської установи не відповідає меті вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а є по суті тимчасовим доступом до речей та документів, що є окремим заходом забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею, до якої зокрема відносяться відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України та відомості щодо операцій, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що під час здійснення кримінального провадження орган досудового розслідування, у разі виникнення потреби стосовно отримання інформації, яка становить банківську таємницю, та за наявності передбачених для цього достатніх підстав може звернутись до суду в порядку ст. 162 КПК України з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області Заставської В.В. про арешт майна у кримінальному провадженні № 42018040000000535 задовольнити частково.

Накласти на рахунок № НОМЕР_2, що відкритий у ПАТ КБ «ПриватБанк» (МФО 305299) на ім'я ОСОБА_3.

У задоволенні іншої частини клопотання відмовити.

Виконання ухвали про арешт майна доручити прокурорам другого та першого відділів процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області: процесуальним керівникам у кримінальному провадженні Францішку Сергію Леонідовичу, Мачушаку Олександру Васильовичу, Пономаренку Івану Олександровичу, Бикову Артему Вячеславовичу, Сакоренку Ігорю Олександровичу, Федорову Дмитру Миколайовичу, Солдатову Івану Миколайовичу, Верещаці Денису Петровичу, Самоткану Віталію Миколайовичу, старшим оперуповноваженим УЗЕ в Дніпропетровській області ДЗЕ НП України Бородіну Олександру Івановичу та Штефану Роману Юрійовичу, слідчим у кримінальному провадженні: Полонову Станіславу Ігоровичу, Заставській Валерії Валеріївні, Іващенко Юлії Олександрівні, Слісаренко Олександру Олександровичу, Войтенко Артему Олександровичу, Березкі Олегу Вікторовичу, Резцову Олександру Володимировичу, Данильченко Олексію Олеговичу, Заярному Іллі Ігоровичу, а також іншим особам в порядку винесення постанови чи доручення відповідно до вимог ст.ст. 36, 40, 41, ч. 6 ст. 218 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Бєльченко Л.А.