Ухвала суду № 75430634, 20.07.2018, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/7916/17

2-з/212/46/18

У Х В А Л А

про забезпечення позову

20 липня 2018 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді – Колочко О.В.,

за участі секретаря судового засідання – Деменко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

13 лютого 2018 року до суду надійшла вищезазначена заява про забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначено, що в провадженні Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу перебуває цивільна справа про визнання недійсними договорів оренди нежитлових приміщень, звільнення нерухомого майна, у зв’язку з чим просить забезпечити його позовну заяву шляхом передачі йому на зберігання приміщення за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Кирило-Мефодіївська, буд. 2 прим. 12 та вул. Едуарда Фукса, буд.6, прим. 2 в м. Кривий Ріг та заборонити ОСОБА_2, ОСОБА_3 вчиняти правочини щодо розпорядження та користування майном в тому числі оренди приміщень за зазначеними вище адресами, з метою недопущення знищення майна шляхом його пошкодження.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14 лютого 2018 року було відмовлено в забезпеченні позову.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2018 року вказану ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу було скасовано, справу повернуто для нового розгляду згідно вимог ЦПК України.

Справа надійшла до суду з апеляційної інстанції 11 липня 2018 року та передана в провадження судді Колочко О.В. згідно протоколу передачі судової справи 18 липня 2018 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, дійшов висновку про часткове її задоволення з таких підстав.

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договорів оренди нерухомого майна недійсними, звільнення нерухомого майна.

В позовній заяві позивач ставить питання щодо розірвання договорів оренди нерухомого майна, яке входить до спадкової маси після смерті ОСОБА_8

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 113779520, 113764949, на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 та за адресою: АДРЕСА_2, накладено арешт на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 15.06.2017 справа № 212/3477/17; 1-кс/212/837/17 .

Крім того, як вбачається з копії заповіту від 15.08.2009, ОСОБА_8 заповів належне йому майно, зокрема, по 1/4 частині нежилого приміщення за адресою: м. Кривий Ріг вул. Тухачевського, 6 прим. 1, ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_11, а також нерухоме майно за адресою: м. Кривий Ріг вул. Товстановського, 2 прим. 12, ОСОБА_11.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Згідно з статтею 1 Конвенції про захист прав і основних свобод людини високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені у розділі 1 цієї конвенції.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Так, згідно п. 43 рішення ЄСПЛ по справі «Шмалько проти України» право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Ч.2 даної статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заборона вчиняти певні дії є видом забезпечення позову, передбаченим п.2 ч.1 ст. 150 ЦПК України.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз’яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також, відповідно до пункту 20 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 149, 150 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).

Перевіривши матеріали позовної заяви і заяву про забезпечення позову, враховуючи наявність спору між сторонами у справі, а також те, що вжиття заходу забезпечення не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи, суд, враховуючи предмет позову, вважає можливим задовольнити заяву про забезпечення позову частково, в зв'язку з чим слід заборонити вчиняти будь-які дії направленні на відчуження в будь-який спосіб нерухомого майна.

Що стосується вимоги про передачу на зберігання позивачу спірного нерухомого майна, суд вважає такі вимоги не обґрунтованими і відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України не підлягаючими задоволенню, оскільки є тотожними позовній вимозі про зобов’язання передати позивачу нерухоме майно.

Крім того, суд також не знаходить підстав для задоволення вимоги в частині заборони користування нерухомим майном, оскільки при розгляді заяви про забезпечення позову суд враховує і інтереси інших осіб, які згадані у заповіті як спадкоємців спірного майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 149-151 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити вчиняти будь-які дії направленні на відчуження в будь-який спосіб нерухомого майна, розташованого за адресами: м. Кривий Ріг, вул. Кирило-Мефодіївська, буд. 2 прим. 12 та м. Кривий Ріг вул. Едуарда Фукса, буд.6, прим. 1.

Копію ухвали надіслати заявнику, заінтересованим особам, уповноваженим на виконання органам негайно.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень, з негайним повідомленням суду про наслідки виконання.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 15-ти днів з дня її складення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу. Учасник справи, якому копія ухвали суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому копії відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду складена та підписана 20 липня 2018 року без її проголошення.

Суддя: О. В. Колочко