Рішення № 75430563, 11.07.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/739/18

Провадження № 2/201/1091/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді - Ткаченко Н.В.

при секретарі - Карнаух І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м.Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРО ЛТД» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, інфляційних витрат та 3% річних,

В С Т А Н О В И В:

25.01.2018р. ТОВ «ТЕРО ЛТД» звернулось до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, інфляційних витрат та 3% річних (а.с. № 3- 4).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 06.06.2018р. (винесена без виходу до нарадчої кімнати) залучено ОСОБА_2 до участі у справі у якості співвідповідача, оскільки вона є власницею ? квартири (а.с.№ 47, 53).

В обґрунтування своїх позовних вимог з урахуванням уточнень від 28.02.2018р. (а.с. № 28-30) позивач у позовній заяві посилався на те, що ТОВ «Теро ЛТД» надає послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1, де відкритий особовий рахунок № 0267. Власниками вказаної квартири є відповідачки ОСОБА_1В та ОСОБА_2 Між сторонами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з теплопостачання, однак відповідач за надані послуги оплату не проводить у зв’язку із чим станом на 01.01.2018р. утворилася заборгованість у розмірі 12 073,33 грн. Однак заборгованість за надані послуги відповідачками не погашена, у зв’язку із чим позивач вимушений звернутися до суду. Тому позивач просить суд стягнути з відповідачок заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 12 073,33 грн., інфляційні втрати – 5 878,89 грн., 3% річних – 880,56 грн., а також судовий збір у розмірі 1762 грн. (а.с. № 31-33).

Відповідно до положень ч.2,3 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України ухвалою судді від 03.04.2018р. призначено розгляд справи у спрощеному провадженні з повідомленням (викликом) сторін (а.с. № 37).

Підготовче засідання у справах, які розглядаються у спрощеному провадженні, не проводиться.

Представники відповідачки ОСОБА_2 – ОСОБА_3, ОСОБА_4 (діють на підставі довіреності від 25.10.2017р. – а.с.№ 51) 20.06.2018р. надали відзив на позовну заяву, в якому визнали позов частково, а саме в частині 1 591,35 грн., просили також врахувати дві квитанції про оплату на суму 605,51 грн. та 1133,76 грн. також надали заяви про застосування наслідків пропуску строку позовної давності (а.с. № 60-62, 75).

Представник позивача - ОСОБА_5 (діє на підставі довіреності від 10.05.2017р. - а.с. № 71) 11.07.2018р. надав суду заяву про підтримання позовних вимог та про розгляд справи за його відсутності (а.с. № 73).

Представники відповідачки ОСОБА_2 – ОСОБА_2 – ОСОБА_3, ОСОБА_4 (діють на підставі довіреності від 25.10.2017р. – а.с.№ 51) 11.07.2018р. надали суду спільну заяву про часткове визнання позову та про розгляд справи за їх відсутності (а.с. № 75).

Відповідачка ОСОБА_1 в судові засідання по справі, які призначалися 06.06.2018р. та 11.07.2018р., вдруге поспіль не з’явилась, про дати цих засідань була повідомлена належним чином, а саме шляхом направлення судових повісток за останнім відомим місцем проживанням – квартири, що належить їй на праві власності (а.с. №47), між тим конверти були повернуті до суду з позначками „за закінченням терміну зберігання” (а.с. № 42-43, 57-58) та шляхом розміщення оголошення на сайті „Судова влада” (а.с. № 56). Про причини своєї неявки суду не сповістила, заяв про відкладення розгляду справи не надала, правом надати свої письмові заперечення не скористалась.

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст.223, ч.2 ст.247 ЦПК України ухвалити рішення в судовому засіданні за відсутності сторін (їх представників) та без фіксації судового процесу технічними засобами.

З урахуванням письмових заперечень представника відповідачки від 20.06.2018р., суд не находить підстав для винесення заочного рішення, оскільки позиція однієї з відповідачок, інтереси якої представляють представники, щодо невизнання позову в певній частині суду відома та їй буде дана належна оцінка поряд з іншими обставинами та доказами по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ТОВ «ТЕРО ЛТД» надає послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1, де відкритий особовий рахунок № 0267, що в свою чергу підтверджується довідкою щодо споживачів теплової енергії (а.с. № 70).

Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло № 1/2112-98 від 17.07.1998р. квартира за адресою АДРЕСА_2 знаходиться у спільній сумісній власності відповідачок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. № 47).

Між ТОВ «ТЕРО ЛТД» та відповідачками встановилися фактичні відносини з приводу надання послуг з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1.

У зв'язку із несплатою відповідачками оплати за надані послуги станом на 01.01.2018р. виникла заборгованість в сумі 12 073,33 грн. (а.с. № 32).

Представником відповідачки ОСОБА_2 – ОСОБА_3 надано до відзиву на позовну заяву квитанції від 19.02.2018р. та 26.02.2018р. про сплату послуг теплопостачання на суму 605,51 грн. та 1133,76 грн. відповідно (а.с. № 64-66).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст. 67 ЖК УРСР плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.

У пункті 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005р. «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» визначено, що споживач зобов’язаний вносити щомісячну плату за надані послуги згідно встановлених тарифів.

Відповідно до пунктів 1, 5 частини 3 статті 20 Закону «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Однак, відсутність такого договору не позбавляє споживачів зобов'язання сплачувати за спожиті послуги, оскільки такі зобов'язання у них виникають на підставі статей 11, 509, 526 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та «Правил надання послуг з централізованого опалювання, постачання холодної і гарячої води і водовідведення», внаслідок фактичного споживання цих послуг, і є обов'язковими для виконання.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України (справа № 6-59цс13) від 30.10.2013р. споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі.

За таких підстав заперечення представників відповідачки ОСОБА_2 щодо відсутності договірних відносин між сторонами, судом оцінюються критично та не можуть бути покладені в основу рішення суду.

До речі, ті квитанції за листопад та грудень 2017р., які були долучені до письмових заперечень представників відповідачки ОСОБА_2 від 20.06.2018р. про сплату послуг з опалення на суму 605,51 грн. та 1133,76 грн., підтверджують факт отримання відповідачами послуг по опаленню квартири № 67 за адресою: м.Дніпро, вул. Пісаржевського, буд. 2.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п. 2 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (п. 3 ст. 267 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п. 4 ст. 267 ЦК України).

Якщо суд визнає поважним причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (п. 5 ст. 267 ЦК України).

У зв’язку з тим, що представники відповідачки ОСОБА_2 заявили вимогу про застосування строків позовної давності, а позивачем, в свою чергу, будь – яких заяв про поновлення строку позовної давності, з зазначенням поважності причин такого пропуску та відповідними доказами, до суду подано не було, суд вважає за необхідне заявлене представниками відповідачки ОСОБА_2 клопотання задовольнити та застосувати до спірних правовідносин строки позовної давності.

Проте представником відповідачки ОСОБА_2 – ОСОБА_3 надано заяву про застосування строку позовної давності (а.с. №75), а відтак станом на 01.01.2018р. заборгованість відповідачок перед позивачем з урахуванням сплати частини заборгованості складає 1 591,35грн., яку слід стягнути солідарно на користь позивача.

При цьому, суд виходить з такого розрахунку: 12073,33грн. - 605,51грн. та 1133,76грн. (2 квитанції, що враховані судом) - 8742,71грн. (сума, що виходить за межі строків позовної давності) = 1 591,35грн.

Оскільки правовідносини між сторонами за юридичною природою є грошовим зобов'язанням, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідачок на користь позивача інфляційних втрат та суми 3-х відсотків річних за прострочення виконання зобов’язання зі сплати за надані послуги, з урахуванням положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, дані вимоги підлягають також частковому задоволенню (з урахуванням часткового задоволення позовних вимог) та стягненню з відповідачок на користь позивача підлягає 299,97 грн. – сума 3-х відсотків річних за прострочення виконання зобов’язання, а також інфляційні втрати у розмірі 2 765,23 грн. (а.с. № 76-78).

Таким чином, оцінивши надані позивачем письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРО ЛТД» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, інфляційних витрат та 3% річних підлягають частковому задоволенню, та з відповідачок слід стягнути на користь відповідача солідарно заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 1 591,35 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 765,23 грн. та 3% річних у розмірі 299,97 грн., а разом 4 656,58 грн.

Ухвалою суду від 11.07.2018р. (винесена без виходу до нарадчої кімнати) відмовлено представнику відповідачки ОСОБА_2 – ОСОБА_3 в задоволенні клопотань (а.с. № 62) про надання йому від позивача помісячного розрахунку, відомостей про тарифи, письмових пояснень та письмових підтверджень, оскільки матеріали справи містять у собі такі данні (а.с. № 32), отже у справі достатньо доказів для винесення правильного рішення в межах предмету позовних вимог.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позовних вимог частково, суд вважає за можливе стягнути з відповідачок на користь позивача суму сплаченого при подачі позову судового збору (що підтверджується платіжним дорученням - а.с. № 2), пропорційно до задоволеної частини позову, а саме в розмірі 436 грн., тобто по 218 грн. з кожної відповідачки. При цьому суд виходив з такого розрахунку: 4 656,58грн.: 1 762грн. х 18 832,78грн.= 436грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 202, 526, 527, 611, 625, 257, 267 ЦК України, ст. ст. 61, 67 ЖК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правовою позицією ВСУ у постанові по справі № 6-59цс13 від 30.10.2013р., ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 76-81, 89, 141, 223, ч.2 ст.247, ст.ст. 259, 263-265 ч.2,3 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРО ЛТД» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, інфляційних витрат та 3% річних – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРО ЛТД» заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 1 591,35 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 765,23 грн. та 3% річних у розмірі 299,97 грн., а разом 4 656,58 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРО ЛТД» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРО ЛТД» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 218 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРО ЛТД» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 218грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів

безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області

Суддя: Ткаченко Н.В.