Постанова № 75429573, 23.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4887/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бенедик А.П.

суддів: Донець Л.О. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду (головуючий-суддя І інстанції Білова О.В.) від 26.06.2018р. (повний текст ухвали складено 26.06.2018 р.) по справі № 820/4887/18

за заявою Головного управління ДФС у Харківській області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, зупинення видаткових операцій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління ДФС у Харківській області, звернувся до суду з заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить суд підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків та зупинити видаткові операції платника податків на рахунках платника податків, відкритих у банківських установах.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 року закри то провадження у справі.

Роз'яснено заявнику про його право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 року та повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм процесуального права. Вказує, що закриваючи провадження по справі, суд дійшов помилкового висновку про існування між сторонами спору про право, що виключає розгляд заявлених вимог в порядку окремого виду адміністративного судочинства.

Вказує, що рішення, наказ прийняті контролюючим органом та/або дії контролюючого органу не були оскаржені у судовому/адміністративному порядку, що дає змогу вважати про законність дій контролюючого органу при винесенні наказу, направлень на перевірку та рішення про застосування умовного арешту майна платника, констатуючи відсутність спору про право.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача надав клопотання, в якому просив відкласти розгляд справи в зв'язку з його перебуванням у відпустці або у випадку визнання вказаних підстав неповажними, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Разом з тим, враховуючи, що відповідач не позбавлений можливості направити іншого представника, у зв'язку з необхідністю дотримання розумних строків розгляду справи визначених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість вказаної заяви, та як наслідок, відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що 12.06.2018 посадовими особами Головного управління ДФС у Харківській області на підставі направлень на проведення перевірки від 07.06.2018 №№ 5322, 5323, 5383, 5382 (а.с. 17-20) та наказу на проведення перевірки від 07.06.2018 №4095 (а.с.14), виданого Головним управлінням ДФС у Харківській області, з метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, проведення перевірок дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, оформлення трудових відносин з працівниками, на підставі п.п.80.2.3 п.80.2 ст.80 ПК України, було здійснено вихід за адресою: м. Харків, вул. Сумська 71 на місце здійснення господарської діяльності ФО-П ОСОБА_1 для проведення фактичної перевірки.

Касир ОСОБА_2 12.06.2018, отримавши під розписку копію наказу від 07.06.2018 року № 4095, відмовила у проведені фактичної перевірки та надала письмові пояснення, в яких зазначила, що причиною недопуску посадових осіб позивача слугувала невідповідність наказу № 4095 від 07.06.2018 вимогам абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України, а саме - в наказі не зазначено підставу для проведення перевірки відповідно до п.п. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України, на прохання надати копію твердження покупця, яке начебто є підставою для проведення фактичної перевірки з метою встановлення відповідності вищенаведених обставин, щодо яких призначалася фактична перевірка - представники ДФС відмовились. Окрім того, в наказі здійснено посилання на п. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України, а фактична перевірка стосувалася перевірки оформлення трудових відносин з працівниками, тобто без зазначення підстав для проведення фактичної перевірки відповідно до п.п. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України. (а.с.16-17)

Відповідно до п. 81.2 ст.81 Податкового кодексу України працівниками управління аудиту за місцем проведення перевірки, а саме: м. Харків, вул. Сумська 71, було складено акт від 12.06.2018 № 4377/20-40-14-10/НОМЕР_1, що засвідчує факт відмови касира ОСОБА_2 у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки (а.с.13).

На підставі п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПКУ заступником начальника ГУ ДФС у Харківській області Хачатуряном Б.О. 22 червня 2018 року о 12:35 прийнято Рішення про застосування адміністративного арешту майна ФО-П ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) у зв'язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, яким вирішено застосувати умовний адміністративний арешт майна платника податків ФОП ОСОБА_1 (п.н. НОМЕР_1), що перебуває (розміщене, зберігається) за податковою адресою: АДРЕСА_1 та місцем здійснення діяльності: АДРЕСА_2 (магазин "Арбуз"); надіслати рішення з вимогою тимчасово зупинити відчуження майна ФО-П ОСОБА_1 (п.н. НОМЕР_1) (а.с.12).

Позивач звернувся до суді із заявою, в якій просив підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків та зупинити видаткові операції платника податків на рахунках платника податків, відкритих у банківських установах.

Закриваючи провадження у справі, суд дійшов висновку про неможливість розгляду заявлених вимог в порядку окремого виду адміністративного судочинства, який визанчений ст. 283 КАС України, оскільки між сторонами існує спір про право, предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для внесення відповідної заяви до суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 283 КАС України, провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо, зокрема, зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків; підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 283 КАС України, суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

В розумінні положень вказано норми, спір про право має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у зазначеній статті.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.

У свою чергу, незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, визначених у статті 283 КАС України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом.

Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого подано заяву.

Колегія суддів також враховує висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені в постанові від 30.01.2018 по справі №808/3441/14.

Так, в ході розгляду справи судом встановлено та підтверджено існування спору про право на проведення перевірки на підставі прийнятого наказу на проведення перевірки від 07.06.2018 №4095, виданого Головним управлінням ДФС у Харківській області, а саме: платник податків фактично заперечує проти законності проведення перевірки з огляду на ненадання перевіряючими копії скарги покупця, яка є підставою для проведення фактичної перевірки, а також через незазначення в наказі на проведення перевірки підстав для її призначення в частині перевірки питань оформлення трудових відносин з працівниками, а також виробництва та обігу підакцизних товарів.

Отже, заперечення відповідача щодо наказу про проведення перевірки породжує спір між позивачем та відповідачем щодо правомірності (законності) призначення перевірки.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо існування між сторонами спору про право, що виключає можливість розгляду заявлених вимог в порядку окремого виду адміністративного судочинства, який визанчений ст. 283 КАС України.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам ч.1 ст.242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 312 КАС України).

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2018р. по справі №820/4887/18 за заявою Головного управління ДФС у Харківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна, зупинення видаткових операцій залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)А.П. БенедикСудді(підпис) (підпис) Л.О. Донець Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 23.07.2018 року.