Постанова № 75429230, 17.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/1922/18Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бегунца А.О.

суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2018, суддя Бідонько А.В., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 08.05.18 по справі № 820/1922/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просив суд: визнати протиправним рішення Головного Управління Державної міграційної служби України у м. Києві № 110181 від 28.02.2018 року про скасування громадянину В’єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 дозволу на імміграцію в Україну; скасувати рішення Головного Управління Державної міграційної служби України у м. Києві № 110181 від 28.02.2018 року про скасування громадянину В’єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 дозволу на імміграцію в Україну.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його було документовано посвідкою на постійне проживання в Україні, яка видана ВГІРФО УМВС України в Київській області. Проте, із листа ГУ ДМС у м. Києві позивачу стало відомо про те, що рішенням ГУ ДМС у м. Києві скасовано дозвіл на імміграцію в Україну. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню у судовому порядку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2018 вказаний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного Управління Державної міграційної служби України у м. Києві № 110181 від 28.02.2018 року про скасування громадянину В’єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 дозволу на імміграцію в Україну. Стягнуто на користь громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, адреса: 61000, АДРЕСА_1) сплачену суму судового збору в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 37768863, адреса:02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-а).

Відповідач не погодився з рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, у зв'язку з чим відповідно до ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) колегія суддів вважає за можливим розглянути справу по суті.

Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що громадянин В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, документований посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 29.06.2014 року.

Рішенням № 110181 від 28.02.2018 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в м. Києві скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 29.06.2004 року, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію".

Не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернулась до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем до суду не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність обставин, для скасування наданого позивачу дозволу на імміграцію.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.3 Закону України "Про правовий статус іноземців" іноземець може отримати дозвіл на імміграцію та іммігрувати на постійне проживання, якщо він: має в Україні законне джерело існування; перебуває у близьких родинних відносинах (батько, мати, діти, брат, сестра, подружжя, дід, баба, онуки) з громадянами України; перебуває на утриманні громадянина України; має на своєму утриманні громадянина України; в інших передбачених законами України випадках.

Іноземці, які іммігрували на постійне проживання або для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.

Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне або тимчасове проживання та вирішення інших питань, пов'язаних з імміграцією іноземців, визначається Законом України про імміграцію.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про імміграцію" імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Згідно з ст. 12 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Зі змісту висновку ГУ ДМС України в м. Києві від 28.02.2018 року про результати перевірки щодо правомірності надання дозволу на імміграцію та документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 судом встановлено, що у ході проведення перевірки матеріалів справи позивача було встановлено що надана копія свідоцтва про одруження з громадянкою Соціалістичної Республіки В’єтнам ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та її переклад не легалізовані компетентним органом у встановленому порядку, тобто на території України є недійсними та не можуть вважатися підставою для надання дозволу на імміграцію. У свідоцтві про одруження дані дружини зазначено як ОСОБА_2, а у посвідці на постійне місце проживання в Україні як ОСОБА_2, - таким чином заявником не подано документи які б підтверджували факт його перебування у шлюбі з Іммігранткою - громадянкою Соціалістичної Республіки В’єтнам ОСОБА_2. Із матеріалів справи гр. СРВ ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, які зберігаються в УДМС у Київській області, встановлено, що при поданні 14.05.2003 заяви з клопотанням щодо надання їй дозволу на імміграцію в Україну до ВГІРФО ГУМВС України в Київській області, заявниця особисто вказала сімейний стан як одружена та зазначила дані свого чоловіка - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого у В’єтнамі.

Станом на момент прийняття рішення про надання дозволу на імміграцію, ГУ ДМС України в м. Києві, як уповноважений державний орган, перевіряв надані позивачем документи та будь-яких порушень законодавства не встановив, у тому числі, не було встановлено і подання недостовірних даних, у зв'язку із чим позивача було документовано посвідкою на постійне проживання.

Тобто, в ході розгляду зазначеної справи відповідачем не надано доказів правомірності прийняття рішення 110181 від 28.02.2018 року про скасування громадянину В’єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 дозволу на імміграцію в Україну.

Практика Європейського суду з прав людини є обов'язковою для застосування в Україні і визнана джерелом права на підставі ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункт 73).

З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincovd and Pine v. the Czech Republic), заява №36548/97. пункт 58. ECHR 2002-VIII).

Таким чином, відповідачем, крім іншого, не дотримано принципу пропорційності, необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призводить до настання несприятливих наслідків для позивача при відсутності будь-якої його вини у виниклих обставинах. Скасування цього дозволу, а не його зміна або скасування з прийняттям нового рішення, без врахування обставин, які існують, суттєво порушує права позивача, оскільки він мав передбачені законом підстави на отримання дозволу на імміграцію.

Такими наслідками відповідно до ст. 13 Закону України «Про імміграцію» є обов'язок особи, стосовно якої прийняте рішення про скасування дозволу на імміграцію, виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії рішення про скасування дозволу на імміграцію. Особа яка не виїхала протягом місяця підлягає видворенню в порядку передбаченому законодавством. Крім того, згідно зі ст. 14 цього Закону, особа може повторно подати заяву про надання дозволу на імміграцію не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію.

Згідно положень статей 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.

З огляду на встановлені у справі обставини колегія суддів приходить до висновку, що відповідач під час прийняття рішення № 110181 від 28.02.2018 року про скасування громадянину В’єтнаму ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну та рішення № 110181 від 28.02.2018 року про скасування громадянину В’єтнаму ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством, необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, без урахування принципу пропорційності, а також права особи на участь у процесі прийняття рішення, а тому заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вказана позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 року по справі № 820/2262/17.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, тому постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Враховуючи те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2018 по справі № 820/1922/18 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування.

Керуючись ст. 243, 245, 246, 250, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2018 по справі № 820/1922/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)А.О. БегунцСудді(підпис) (підпис) С.С. Резнікова В.В. Старостін Повний текст постанови складено 23.07.2018.