Постанова № 75429219, 20.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2344/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

головуючого судді: Русанової В.Б.

суддів: Присяжнюк О.В. , Бершова Г.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2018 року, (суддя Мороко А.С.) по справі № 820/2344/18

за позовом ОСОБА_1

до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати неправомірними дії Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті призначеної пенсії за вислугою років згідно ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру";

- зобов'язати Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснювати виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугою років з 01.11.2017 року, з розрахунку 90 % від середнього розміру щомісячної заробітної плати, без обмеження її максимального розміру.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.18 року задоволено позов.

Визнано неправомірними дії Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті призначеної пенсії за вислугою років згідно ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру".

Зобов'язано Слобожанське об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснювати виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугою років з 01.10.2017 року з розрахунку 90 % від середнього розміру щомісячної заробітної плати, без обмеження її максимального розміру.

Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова (далі - відповідач), не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на не вірне застосування судом норм права, відсутність підстав для виплати позивачу пенсії згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивач не досяг пенсійного віку, встановленого ст. 26 вказаного закону та продовжує працювати на посаді, яка дає право на призначення пенсії згідно Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308, ч.1 311 КАС України справа розглядається в письмовому провадженні, в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що з 16.01.2017р. ОСОБА_1 . перебуває на обліку в Слобожанському ОУПФ України м. Харкова, працює в Новобаварському відділі Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області, що підтверджується трудовою книжкою, пенсійним посвідченнями (а.с. 9, 16, 17,27-42).

ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1Закону України "Про прокуратуру" з розрахунку 90 % від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати без обмеження її максимального розміру на виконання постанови Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08.12.2016 року по справі № 641/9711/16-а, яка набрала законної сили згідно ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2017р. (розпорядження управління від 20.03.2017р.) (а.с.21, 23-26)

Відповідачем пенсія позивачу призначена проте не виплачується з 16.01.2017р. з підстав продовження роботи його на посаді, яка дає право на призначення пенсії згідно Закону України "Про прокуратуру" відповідно до Закону України " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України № від 02.03.2015р. № 213-УІІІ та не досягнення пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", про що листом від 18.05.2017р. повідомлено позивача. (а.с. 21).

06.02.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Слобожанського ОУПФУ м. Харкова із заявою, в якій просив поновити виплату пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" з розрахунку 90 % від середнього заробітку щомісячної заробітної плати з 01.11.2017 року (а.с. 18-19).

19.02.2018 року відмовляючи у виплаті пенсії, пенсійний орган послався на п. 5 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017р. № 2148-УІІІ, відповідно до якого з 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на умовах Закону України "Про прокуратуру", у період роботи на посадах та на умовах, передбачених Законом України "Про прокуратуру" виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Зазначив, що виплачувати пенсію ОСОБА_1 згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не має законних підстав, оскільки він не досяг пенсійного віку, встановленого ст.26 цього закону та продовжує працювати на посаді, яка дає право на призначення пенсії згідно Закону України " Про прокуратуру". (а.с. 20).

Позивач, вважаючи неправомірною відмову відповідача у виплаті пенсії, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з 01.10.2017 року виплата пенсії позивачу, як працюючому пенсіонеру законодавчо не обмежена, а тому пенсійний орган неправомірно не проводить виплату пенсії в розмірі 90 % від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати без обмеження її максимального розміру, встановленому постановою суду.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.15 ст.86 Закону України " Про прокуратуру" тимчасово, в період з 01 січня 2016р. по 31 грудня 2017 року особам (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу", а також працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом України "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються; (в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015; із змінами, внесеними згідно із Законами № 1774-VIII від 06.12.2016, № 2249-VIII від 19.12.2017}

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що обмеження щодо тимчасового припинення виплати працюючим пенсіонерам у період з 16.01. 2017 року по 31 грудня 2017 року, встановлені ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», а також ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для осіб, які продовжують працювати на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «;Про державну службу», «;Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів».

Як встановлено судом позивач у в зазначений період продовжував працювати на посаді прокурора Новобаварського відділу Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області.

Таким чином, обмеження щодо тимчасового припинення виплати пенсії у період з 16 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року, що встановлені у ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції відповідно до Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та ст.86 Закону України " Про прокуратуру" поширювали свою дію на позивача.

Враховуючи, що пенсія позивачу призначена з 16.01.2017р., позивач з моменту призначення пенсії працює в органах прокуратури, на посаді яка дає право на призначення пенсії за вислугою років, пенсійний орган правомірно не проводив виплату пенсії позивачу в період з 01.10.2017р. по 31.12.2017р. враховуючи наявне законодавче обмеження.

Суд першої інстанції помилкового не врахував вищезазначені положення закону та застосував до спірних правовідносин ч.1 ст.54 Закону України " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", ч.ч..4, 6 ст.85 Закону України " Про пенсійне забезпечення" , що призвело до не вірного вирішення питання.

Стосовно періоду з 01.01.2018 року, колегія суддів зазначає наступне.

Підставою для відмови в виплаті пенсії позивачу слугувало не досягнення позивачем пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та продовження позивача працювати на посаді, яка дає право на призначення пенсії згідно Закону України " Про прокуратуру".

Відповідач посилався на п. 5 Закону України " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій " від 03.10.2017р. № 2148-УІІІ.

Законом від 03.10.2017р. № 2148-УІІІ внесено зміни до деяких законів та, зокрема викладено ч.5 ст. 37 Закону України "Про державну службу" в іншій редакції:

"З 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") відповідно до цієї статті у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу", а також на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Як встановлено судом, позивачу пенсія призначена відповідно до Закону України " Про прокуратуру" в розмірах згідно постанови суду, яка набрала законної сили, а тому застосування відповідачем до спірних правовідносин п. 5 Прикінцевих положень Закону України " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015р., як на підставу не виплати призначеної пенсії , є помилковим.

Відповідно до ч.2,3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано доказів наявності підстав для не виплати позивачу пенсії з 01.01.2018р.

Згідно абз. 4,5 п. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» з 1 січня 2018 року пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав виплати пенсії позивачу, оскільки він не досяг пенсійного віку встановленого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів вважає помилковими, тому як абз. 4,5 п. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» розповсюджується на осіб, пенсія яким призначена відповідно до ст.86 Закону України " Про прокуратуру", проте як позивачу пенсія призначена відповідно до ст.50-1 Закону України " Про прокуратуру" згідно постанови Комінтернівського районного суду м.Харкова від 08.12.2016р. по справі № 641/9711/16-а, яка набрала законної сили, отже у відповідача відсутні підстави не виплачувати пенсію ОСОБА_3 в розмірах, встановлених судовим рішенням.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-IV).

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти, у сфері правовідносин врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Питання виплати пенсій врегульовані ст. 47 Закону № 1058-IV, за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Крім того відповідно до ч.1 ст. 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009) 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Судом встановлено, що відповідачем рішення про припинення виплати пенсії не приймалося, виплата пенсії позивачу припинена не з підстав, передбачених Законом № 1058-IV та Законом України " Про прокуратуру", припинення виплати пенсії без вирішення цього питання шляхом прийняття відповідного рішення не входить до переліку випадків, відповідно до яких припиняється виплата пенсії, а тому не може бути підставою для її припинення, оскільки право соціального захисту , в тому числі пенсійне забезпечення, гарантовано кожному громадянину Конституцією України, а отже такі дії відповідача є неправомірними.

Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для виплати позивачу призначеної пенсії.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Із врахуванням вищевикладеного, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.18 року підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог з 01.10.2017р. по 31.12.2017р., та прийнятті нового рішення про відмову в задоволені позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2018 по справі № 820/2344/18 скасувати в частині зобов'язання Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснювати виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугою років з 01.10.2017 року з розрахунку 90 % від середнього розміру щомісячної заробітної плати, без обмеження її максимального розміру.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 з 01.10.2017р. по 31.12.2017р. відмовити.

Зобов'язати Слобожанське об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснювати виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугою років з 01 січня 2018 року відповідно до постанови Комінтернівського районного суду м.Харкова від 08.12.2016р. по справі № 641/9711/16-а.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2018р. по справі № 820/23344/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді О.В. Присяжнюк Г.Є. Бершов