Постанова № 75429214, 16.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Бідонько А.В.

16 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2034/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Старостіна В.В.

суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 по справі № 820/2034/18, розташованого за адресою: вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004

за позовом Комунального підприємства "Міський інформаційний центр"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство "Міський інформаційний центр", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС України у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 00000581411 від 06.03.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки, викладені в Акті перевірки №494/20-40-14-11-11/32135675 від 09.02.2018 року є помилковими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України, а тому винесене відповідачем на підставі зазначеного Акту перевірки податкове повідомлення - рішення № 00000581411 від 06.03.2018 року є таким, що підлягає скасуванню, як протиправне.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 позовні вимоги задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00000581411 від 06.03.2018.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем, Головним управлінням ДФС у Харківській області, подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 та прийняти нове рішення, яким у задовленні позову КП "Міський інформаційний центр" відмовити в повному обсязі.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасникв справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матералах справи доказами, що фахівцями ГУ ДФС у Харківській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ПНВФ "ДІПАРХ" за лютий, квітень 2015 року, грудень 2016 року.

За результатами перевірки ГУ ДФС у Харківській області складено Акт № 494/20-40-14-11-11/32135675 від 09.02.2018 року.

Згідно висновків вказаного акту перевірки, перевіряючими встановлено наступні порушення КП "Міський інформаційний центр" вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст.198, п. 201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, встановлено завищення податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1038830 грн., у тому числі за лютий 2015 року у сумі 92114 грн., за квітень 2015 року у сумі 34466 гри., за грудень 2016 року у сумі 273738 грн., за січень 2017 року у сумі 638512 грн.

На підставі висновків вказаного Акту перевірки ГУ ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення № 00000581411 від 06.03.2018 року, яким КП "Міський інформаційний центр" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 158225,0 грн., з яких 126580,00 грн. - за податковими зобов'язаннями, 31645,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно даних Акту перевірки фактичною підставою для відображення в акті порушення підприємством позивача слугував викладений в акті висновок фахівців контролюючого органу про відсутність реальності здійснення господарських операцій між ПНВФ "ДІПАРХ".

Матеріалами справи підтверджено, що між КП "Міський інформаційний центр" (Замовник) та ПНВФ "ДІПАРХ" (Виконавець) укладений договір № 090610/01-31 від 09.06.2010 р., відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується поставити Замовнику обладнання та програмне забезпечення пов'язане з розвитком інформаційних систем (далі-Обладнання), та у разі необхідності виконати роботи по введенню поставленого Обладнання в експлуатацію (монтаж, інсталяція, настройка, апробація та інше) (надалі - роботи). Пунктами 1.2., 1.3. Договору передбачено, що при необхідності поставки Обладнання/проведення робіт, передбачених цим Договором, Замовник подає для підписання Виконавцеві відповідну Заявку у двох примірниках, один з яких після підписання його Виконавцем повертається Замовнику. Найменування, загальна кількість, комплектація, якість, придатність, строк та місце поставки Обладнання, а також строк, місце виконання робіт та інше визначаються у відповідних Заявках Замовника. Пунктом 3.1. Договору встановлено, передача Обладнання Виконавцем та прийом його Замовником відбувається за накладною або Актом приймання - передачі обладнання. Згідно до п.п. 4.2.2. п. 4.2. Договору, Виконавець зобов'язаний виконувати роботи по завантаженню, розвантаженню та перевезенню Обладнання за свій рахунок.

Також, між КП "Міський інформаційний центр" (Замовник) та ПНВФ "ДІПАРХ" (Виконавець) укладений договір № В16114 від 22.11.2016 року, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується на власний ризик, своєчасно і якісно поставити Покупцю за кодом ДК 016:2010 26.30.1 Апаратура радіо-та телепередавальна; камери телевізійні; 26.30.11. Апаратура передавальна, до складу якої входять приймачі (код ДК 021:2015 32413000-1 Інтегровані мережі; 32413100-2 Маршрутизатори) Магістральні маршрутизатори Cisco ASR 920-24SZ-M (Р- N Cisco ARS 920-24SZ-M) надалі -Товар, згідно специфікації до Договору. Пунктом 3.1. Договору встановлено, передача Товару Постачальником та прийом його Покупцем відбувається за відповідною накладною. П.п. 4.2.4. п. 4.2. Договору, передбачено Постачальник зобов'язаний виконувати роботи по завантаженню, розвантаженню та перевезенню Товару за свій рахунок.

На виконання умов вказаного договору, за спірний період, сторонами договору складені та підписані наступні Заявки до договору № 090610/01-31 від 09.06.2010 р: № 150128-01 від 28.01.2015; №150128-02 від 28.01.2015; №150128-03 від 28.01.2015; №150130-01 від 30.01.2015; №150209-01 від 09.02.2015; №150211-02 від 11.02.2015; №150211-01 від 11.02.2015; №150203- 01 від 13.02.2015; №150212-02 від 12.02.2015; №150212-01 від 12.02.2015; №150218-01 від 18.02.2015; №150224-01 від 24.02.2015; №150224-02 від 24.02.2015; №150216-01 від 16.02.2015; №150218-02 від 18.02.2015; №150401-02 від 01.04.2015; №150401-01 від 01.04.2015; №150406- 01 від 06.04.2015; №150403-01 від 03.04.2015; №150407-01 від 07.04.2015; №150406-02 від 06.04.2015; №150414-01 від 14.04.2015; №150415-01 від 15.04.2015; №150420-01 від 20.04.2015.

В якості доказів підтвердження виконання умов договору № 090610/01-31 від 09.06.2010 сторонами договору складені та підписані наступні видаткові накладні (акти наданих послуг): № 150106/41 від 06.02.2015; №150106/42 від 06.02.2015; №150106/43 від 06.02.2015; №150106/44 від 06.02.2015; №150212/41 від 12.02.2015; №150216/41 від 16.02.2015; №150217/41 від 17.02.2015; №150209/41 від 09.02.2015; №150218/42 від 18.02.2015; №150218/41 від 18.02.2015; №150226/41 від 26.02.2015; №150302/41 від 02.03.2015; №150302/42 від 02.03.2015; №150227/41 від 27.02.2015; №150227/42 від 27.02.2015; №150227/42 від 27.02.2015; №150409- 01 від 09.04.2015; №150409/41 від 09.04.2015; №150409/43 від 09.04.2015; №150409/42 від 09.04.2015; №150415/42 від 15.04.2015; №150415/41 від 15.04.2015; №150420/42 від 20.04.2015; №150513/42 від 13.05.2015; №150427-01 від 27.04.2015.

ПНВФ «ДІПАРХ» на адресу КП «МІЦ» виписані наступні податкові накладні, що оформлені у відповідності до вимог приписів Податкового Кодексу України: № 1 від 02.02.2015р.; № 2 від 03.02.2015р.; № 3 від 03.02.2015р.; № 5 від 04.02.2015р.; № 7 від 09.02.2015р.; № 8 від 13.02.2015р.; № 9 від 13.02.2015р.; № 6 від 05.02.2015р.; № 11 від 16.02.2015р.; №10 від 16.02.2015р.; №14 від 24.02.2015р.; №16 від 27.02.2015р.; №17 від 27.02.2015р.; №12 від 18.02.2015р.; №15 від 24.02.2015р.; №1 від 06.04.2015р.; №2 від 07.04.2015р.; №4 від 08.04.2015р.; №3 від 08.04.2015р.; №6 від 14.04.2015р.; №5 від 14.04.2015р.; №7 від 17.04.2015р.; №8 від 20.04.2015р.; №10 від 24.04.2015р.

Оплата за отримані послуги КП «МІЦ» була здійснена у повному обсязі, про що свідчать дані платіжних доручень: № 6724 від 02.02.2015р.; №6744 від 03.02.2015р.; №6745 від 03.02.2015р.; №6782 від 04.02.2015р.; №6810 від 09.02.2015р.; №6865 від 13.02.2015р.; №6864 від 13.02.2015р.; №6798 від 05.02.2015р.; №6886 від 16.02.2015р.; №6887 від 16.02.2015р.; №7115 від 24.02.2015р.; №7152 від 27.02.2015р.; №7153 від 27.02.2015р.; №6916 від 18.02.2015р.; №7114 від 24.02.2015р.; №7593 від 06.04.2015р.;№7611 від 07.04.2015р.; №7632 від 08.04.2015р.; №7633 від 08.04.2015р.; №7663 від 14.04.2015р.; №7664 від 14.04.2015р.; №7707 від 17.04.2015р.; №7754 від 20.04.2015р.; №7842 від 24.04.2015р.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було повністю дотримано вимоги Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит по опреаціях з ПНВФ "Діпарх".

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог абз. "а" п.198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що угода, укладена між позивачем та його контрагентом ПНВФ "ДІПАРХ" є чинною та не визнана в установленому порядку недійсною.

Позивачем надані належні первинні документи, що підтверджують факт придбання ТМЦ, які призначені для використання у господарській діяльності ПНВФ "ДІПАРХ".

Таким чином, позивачем було повністю дотримано вимоги Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит по операціях з ПНВФ "ДІПАРХ".

Колегія суддів зазначає, що ані під час розгляду даної справи в суді першої, ані апеляційної інстанціях, відповідачем не надано до суду будь - яких доказів на підтвердження встановлених порушень позивачем вимог п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, тоді як позивачем надано до суду належні та допустимі докази, які свідчать про реальність господарських операцій з контрагентом ПНВФ "ДІПАРХ", що відображені позивачем в податковому обліку.

Відносно викладених в акті перевірки обставин стосовно отримання податкової інформації від іншого контролюючого органу відносно контрагента позивача - ПНВФ "ДІПАРХ", колегія суддів зазначає наступне, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 73, 74 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

У ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб підприємства позивача або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні питання та дійшов вірного висновку щодо правомірністі віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визначе, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та працесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 по справі № 820/2034/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.В. СтаростінСудді А.О. Бегунц С.С. Резнікова Повний текст постанови складено 20.07.2018.