Постанова № 75429171, 19.07.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/328/18

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді - Шеметенко Л.П.

судді - Димерлія О.О.

судді - Єщенка О.В.

за участю секретаря - Алексєєвої Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу в місті Одесі за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шкіряний завод «Платан ЛТД» до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

В березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Шкіряний завод «Платан ЛТД» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області від 30.01.2018 року №00007131201 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 45 947,77 грн.; зобов'язати Головне управління ДФС у Херсонській області утриматись від вчинення дій по збільшенню суми грошового зобов'язання у вигляді нарахування штрафних санкцій при зарахуванні коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків з моменту винесення судового рішення.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що спрямування контролюючим органом коштів платника податків в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення прямо порушує право підприємства мирно володіти своїм майном та призводить до нарахування санкцій (штрафу) за несвоєчасне погашення боргу. Зазначені обставини, а також те, що контролюючий орган порушив порядок проведення камеральної перевірки, свідчать, що застосування штрафу відбулось не у відповідності до закону, що є безумовною підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень із його зобов'язанням утриматись від протиправних дій.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Шкіряний завод «Платан ЛТД» задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області від 30.01.2018 року №0007131201.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини справи.

11.01.2018 року ГУ ДФС України в Херсонські області проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Шкіряний завод «Платан ЛТД» податків до бюджету по податковому повідомленню-рішенню (форма 'Н') №0001201201 від 23.02.2017 року, податковому повідомленню-рішенню (форма 'Ш') №0001221201 від 23.02.2017 року, по декларації за березень - серпень 2017 року, по повідомленню-рішенню (форма 'Ш') №0040981201 від 29.08.2017 року, по податковому повідомленню-рішенню (форма 'Ш') №0041051201 від 29.08.2017 року, за результатом якої складено акт №25/21-22-12-01/00307974 (а.с. 8-10).

Так, під час перевірки контролюючий орган врахував, що податкова декларація з податку на додану вартість №9068865113 за березень 2017 року подана позивачем 19.04.2017 року, сума податку у розмірі 2 499 грн. зарахована до бюджету 27.10.2017 року; податкова декларація з податку на додану вартість №9092327494 за квітень 2017 року подана позивачем 30.05.2017 року, суми податку у розмірі 3 007,5 грн. та 389,5 грн. зараховані до бюджету відповідно 27.10.2017 року, 24.11.2017 року; податкова декларація з податку на додану вартість №9115879496 за травень 2017 року подана позивачем 30.06.2017 року, сума податку у розмірі 2 686 грн. зарахована до бюджету 24.11.2017 року; податкова декларація з податку на додану вартість №9137762934 за червень 2017 року подана позивачем 30.07.2017 року, сума податку у розмірі 2 435 грн. зарахована до бюджету 24.11.2017 року; податкова декларація з податку на додану вартість №9166114695 за липень 2017 року подана позивачем 30.08.2017 року, суми податку у розмірі 41 475,25 грн., 32 295,75 грн., 11 029 грн. зараховані до бюджету відповідно 26.12.2017 року, 24.11.2017 року, 29.11.2017 року; податкова декларація з податку на додану вартість №9191437717 за серпень 2017 року подана позивачем 30.09.2017 року, суми податку у розмірі 23 541,9 грн., 5 384,1 грн. зараховані до бюджету відповідно 26.12.2017 року, 28.12.2017 року; суми узгодженого зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення (форма 'Н') №0001201201 від 23.02.2017 року у розмірі 16 042,05 грн., 10 866,05 грн., 3 821,2 грн., 21 872 грн., 3 232,8 грн., строк сплати яких настав 31.03.2017 року, фактично перераховані до бюджету 27.09.2017 року, 28.09.2017 року, 26.10.2017 року; суми узгодженого зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення (форма 'Ш') №0001221201 від 23.02.2017 року у розмірі 5 309,7 грн., 826,05 грн., 4 309,7 грн., 3 626,6 грн., 6 339,6 грн., 1 000 грн., 872,4 грн., 6 551,6 грн., 2 398,75 грн., 1 000 грн., 117,65 грн., 2 512,6 грн., 288,05 грн., 4 165,8 грн., 2 061,85 грн., строк сплати яких настав 31.03.2017 року, фактично перераховані до бюджету 26.10.2017 року, 27.09.2017 року; суми узгодженого зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення (форма 'Ш') №0040981201 від 29.08.2017 року у розмірі 912,5 грн., 68,3 грн., 33,4 грн., строк сплати яких настав 16.09.2017 року, фактично перераховані до бюджету 26.12.2017 року; суму узгодженого зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення (форма 'Ш') №0041051201 від 29.08.2017 року у розмірі 7 779,85 грн., строк сплати якого настав 16.09.2017 року, фактично перераховано до бюджету 26.12.2017 року.

За висновком акту перевірки позивач допустив затримку у сплаті грошових зобов'язань на термін більше тридцяти днів, чим порушив вимоги п.п. 57.1, 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження акту перевірки, проте скарга залишена без задоволення, висновки акту перевірки - без змін, а на підставі виявлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.01.2018 року №00007131201, яким до платника застосовано штраф у розмірі 45 947,77 грн. (а.с. 10, 38-46).

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, посилаючись на порушення контролюючим органом порядку перевірки дотримання платником сплати грошових зобов'язань до бюджету, позивач звернувся до суду з позовом, в якому ставиться питання про скасування рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання відповідача утриматись від протиправних дій.

Вирішуючи справу та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у відповідача відсутні повноваження такої перевірки досліджувати своєчасність сплати податку, у зв'язку із чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки.

Оскільки відповідач діяв не у спосіб, передбачений законодавством, провів перевірку з питань, які є відмінними від питань, що входили до предмета камеральної перевірки, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано доказів про можливі протиправні дії контролюючого органу щодо подальшого зарахування коштів в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, у зв'язку із чим позовні вимоги про утримання суб'єкта владних повноважень у вчиненні певних дій є передчасними.

За таких обставин, суд першої інстанції вбачав підстави для часткового задоволення адміністративного позову шляхом скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не у повній мірі відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносин, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 57.1, 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно із п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Зазначені положення податкового законодавства кореспондуються із приписами ст. 203 Податкового кодексу України, згідно яких податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Разом з цим, відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Так, згідно акту перевірки, самостійно визначені зобов'язання ТОВ «Шкіряний завод «Платан ЛТД» у деклараціях та узгоджені грошові зобов'язання, визначені контролюючим органом, на загальну суму 229 738,85 грн. зараховано до бюджету з порушенням 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання звітності та узгодження рішень контролюючого органу.

Термін затримки у зарахуванні зобов'язань перевищив 30 календарних днів.

Разом з цим, колегія суддів враховує, що відповідно до п. 87.9 ст. 89 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

З аналізу наведеної норми закону вбачається, що контролюючий орган наділений повноваженнями самостійно зараховувати в рахунок погашення податкового боргу кошти платника з черговістю його виникнення, що в свою чергу не виключає відповідальність платника у вигляді застосування до нього санкцій в разі, якщо кошти до бюджету не перераховувались ним самостійно.

Разом з цим, посилання апелянта на ту обставину, що у підприємства відсутня заборгованість і на підтвердження чого надано рішення суду, яке набрало законної сили, не спростовує висновки контролюючого органу про порушення товариством терміну його сплати, у зв'язку із чим - не звільняє платника від відповідальності у вигляді застосування штрафних санкцій.

Отже, оскільки позивач суму зобов'язань у визначені строки самостійно не сплачував, і ці обставини не заперечуються ним у позові, колегія суддів вважає, що всі надходження податку до бюджету після виникнення податкового боргу контролюючий орган вірно зараховував в рахунок попередніх зобов'язань платника.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість застосування до позивача штрафу, виходячи з 20% від грошового зобов'язання, за порушення установлених строків його погашення згідно податкового повідомлення-рішення від 30.01.2018 року №00007131201.

Водночас, колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем порядку проведення перевірки строків сплати позивачем зобов'язань до бюджету в межах камеральної перевірки та наявність підстав для скасування рішення відповідача за цих обставин, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно із п. 76.3 ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Статтею 102 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

За таких обставин, оскільки предметом камеральної перевірки була своєчасність сплати узгодженої суми податкових зобов'язань, ці відомості перевірялись на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах органу, а також відомостей звітності платника, перевірка стосувалась інших питань, ніж зазначені в абз. 1 п. 76.3 ст. 76 Податкового кодексу України, колегія суддів вважає, що контролюючим органом у повній мірі дотримано порядок проведення перевірки по відношенню податкових даних позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що дослідження контролюючим органом термінів сплати узгоджених зобов'язань у межах проведення камеральної перевірки відповідних даних платника ґрунтується на приписах п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, п. 76.3 ст. 76 Податкового кодексу України, а отже висновок суду першої інстанції про те, що під час контролюючих функцій орган вийшов за межі предмету камеральної перевірки, є неправильним.

Разом з цим, колегія суддів враховує, що за правилами ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, захисту за правилами адміністративного процесуального законодавства підлягають саме порушені права та інтереси, зокрема, юридичної особи з боку суб'єкта владних повноважень.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив не надання позивачем доказів про можливі протиправні дії контролюючого органу, у зв'язку із чим є правильним висновок суду про те, що позовні вимоги зобов'язання суб'єкта владних повноважень утриматись від вчинення певних дій є передчасними та задоволенню не підлягають.

Водночас, оскільки відповідачем під час перевірки встановлено порушення термінів сплати позивачем узгоджених зобов'язань, контролюючий орган під час перевірки даних платника діяв із повним дотриманням правил податкового законодавства, а доводи позивача про можливі порушення правил податкового законодавства з боку відповідача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і є передчасними, колегія суддів вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити у повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області - задовольнити.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Шкіряний завод «Платан ЛТД» до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Судове рішення складено у повному обсязі 23.07.2018 р.

Головуючий, суддя: Л.П. Шеметенко

Суддя: О.О. Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко