Постанова № 75429071, 17.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/4936/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р.М., Довгої О.І.,

за участю секретаря Герман О.В.

представника апелянта ОСОБА_1

представника відповідача Білик І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог (постановлену головуючим - суддею Грень Н.М. о 14 год 43 хв у м. Львові, повний текст складено та підписано 14 травня 2018 року) у справі № 813/1387/17 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Військової частини 2144 (Львівський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України) про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просить:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника Львівського Прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 2144, код ЄДРПОУ 14321653) №51-ос1 від 06.03.2017. в частині стосовно звільнення ОСОБА_3;

визнати протиправним та скасувати наказ тимчасово виконувача обов'язки начальника Львівського Прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 2144, код ЄДРПОУ 14321653) №12АГ від 06.01.2017 про підсумки службового розслідування щодо ОСОБА_3;

поновити молодшого сержанта ОСОБА_3, на посаді начальника 2 секції автомобільних перевезень - водія автомобільної групи відділення автомобільного та бронетанкового забезпечення інженерно-технічного відділу Військової частини 2144;

стягнути з Львівського Прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 2144, код ЄДРПОУ 14321653) на користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу;

звернути до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_3, на посаді начальника 2 секції автомобільних перевезень - водія автомобільної групи відділення автомобільного та бронетанкового забезпечення інженерно-технічного відділу Військової частини 2144.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 позовну заяву ОСОБА_3 до Військової частини 2144, про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу залишено без розгляду.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018 скасовано ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 про залишення позовної заяви без розгляду і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

20.02.2018 справа надійшла до Львівського окружного адміністративного суду.

Представником позивача 26.03.2018 через канцелярію суду подано клопотання про збільшення позовних вимог, відповідно до якого просить викласти позовні вимоги в наступній редакції:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника Львівського Прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 2144, код за СДРГІОУ 143,21653) №51 - ос 1 від 06.03.2017 в частині стосовно звільнення ОСОБА_3;

визнати протиправним та скасувати наказ тимчасово виконуючого обов'язки начальника Львівського Прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 2144, код за ЄДРПОУ 14321653) №12АГ від 06.01.2017 р. про підсумки службового розслідування щодо ОСОБА_3;

поновити молодшого сержанта ОСОБА_3, на посаді начальника 2 секції автомобільних перевезень - водія автомобільної групи відділення автомобільного та бронетанкового забезпечення інженерно технічного відділу Військової частини 2144;

стягнути з Львівського Прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 2144. код за ЄДРПОУ 14321653) на користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу;

звернути до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника 2 секції автомобільних перевезень - водія автомобільної групи відділення автомобільного та бронетанкового забезпечення інженерно - технічного відділу Військової частини 2144;

судові витрати покласти на відповідача;

визнати протиправним та скасувати наказ начальника 7 прикордонного Карпатського загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 2144, код за ЄДРПОУ 14321653) № 5-ос 1 від 06.01.2017 р. в частині стосовно звільнення ОСОБА_3

11.04.2018 через канцелярію суду представником відповідача подано клопотання про залишення позовної заяви в частині позовних вимог про скасування наказу № 5- ос від 06.01.2017 року без розгляду, у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду з означеним позовом.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 позовну заяву ОСОБА_3 в частині визнання протиправним та скасування наказу т.в.о. начальника 7 прикордонного Карпатського загону (І категорії) № 5-ос1 від 06.01.2017 - залишено без розгляду.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що про оскаржуваний наказ № 5-ос 1 від 06.01.2017 позивачеві було відомо 06.03.2017, що підтверджується підписом останнього на витягу з наказу № 51-ос від 06.03.2017, яким позивача виключено із списків частини та усіх видів забезпечення, в якому вказано, що підставою для винесення такого є наказ від 06.01.2017 № 5-ос 1. Також, під час розгляду Львівським апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 про залишення позовної заяви без розгляду, представником відповідача наголошувалось на тому, що строк на оскарження наказу № 5-ос 1 від 06.01.2017 сплинув, про що додатково зазначено у відзиві на апеляційну скаргу. Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачеві було достеменно відомо про існування наказу № 5-ос 1 від 06.01.2017, однак із заявою про збільшення позовних вимог позивач звернувся лише 26.03.2018.

Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана ухвала винесена з неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та є незаконною, просить рішення суду першої інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що причини пропуску строку на звернення до суду є поважними, оскільки бездіяльність Державної прикордонної служби спричинила несвоєчасне повідомлення його з наказом. Станом на момент звільнення позивача зі служби він з наказом № 5-ос 1 від 06.01.2017 ознайомлений не був та про його існування йому не повідомлялось. Позивач після того як йому стало відомо про існування додаткового спірного наказу, зразу ж звернувся до відповідача із відповідною заявою про ознайомлення його з даним наказом на надання йому копії. На цю заяву йому було надано відповідь, згідно якої, позивача виключено із списків особового складу загону, усіх видів забезпечення наказом № 51-ос 1 від 06.03.2017, а також що цей наказ виданий на підставі наказу № 5-ос 1 від 06.01.2017. Даний лист було сформовано 13.02.2018 на направлено позивачу. Згодом на поштову адресу ОСОБА_3 надійшло повідомлення про можливість ознайомлення з таким. По факту з витягом наказу № 5-ос 1 від 06.01.2017 він ознайомився 27.02.2018.

Відповідач на апеляційну скаргу подав відзив, в якому покликається на те, що позивачу було відомо про оскаржуваний наказ № 5-ос1 від 06.01.2017 ще 06.03.2017, що підтверджується підписом ОСОБА_3 на витягу з наказу № 51 ос-1 від 06.03.2017. А тому вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обгрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права та підлягає залишенню без змін.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В судовому засіданні представників відповідача заперечив щодо задоволення та надав пояснення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2, 5 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

З матеріалів справи слідує, що представником позивача 26.03.2018 через канцелярію суду подано клопотання про збільшення позовних вимог, серед яких є вимога визнати протиправним та скасувати наказ начальника 7 прикордонного Карпатського загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 2144, код за ЄДРПОУ 14321653) № 5-ос 1 від 06.01.2017 в частині стосовно звільнення ОСОБА_3

Враховуючи дату звернення до суду з клопотанням про збільшення позовних вимог, а саме 26.03.2018, спершу можна дійти висновку, що позивачем пропущено строки звернення до суду, встановленні ст. 122 КАС України в частині визнання протиправним та скасування наказу начальника 7 прикордонного Карпатського загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 2144, код за ЄДРПОУ 14321653) № 5-ос 1 від 06.01.2017 в частині стосовно звільнення ОСОБА_3 Однак на переконання колегія суддів такий строк звернення до суду пропущено з поважних причин з огляду на таке.

Суд погоджується з твердженням суду першої інстанції та такі доводи знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, що про оскаржуваний наказ № 5-ос 1 від 06.01.2017 позивачеві стало відомо 06.03.2017, що підтверджується підписом останнього на витягу з наказу № 51-ос від 06.03.2017, згідно якого позивача виключено із списків частини та усіх видів забезпечення, в якому вказано, що підставою для винесення такого є наказ від 06.01.2017 № 5-ос 1.

Разом з цим потрібно зазначити, що позивачу хоча і було відомо 06.03.2017 про оскаржуваний наказ від 06.01.2017 №5-ос 1 проте з його змістом, для обгрунтованого його оскарження, він зміг ознайомитися лише згодом, що підтверджується відповіддю відповідача № М-35 від 13.02.2018 на заяву позивача.

З цієї відповіді слідує, що ОСОБА_3 особисто отримав витяг наказу начальника 7 прикордонного загону «По особовому складу» (№ 51-ос 1 від 06.03.2017) про виключення його зі списків особового складу загону, усіх видів забезпечення, про що ним підписом завірено на копії припису. Підставою для видання такого наказу є наказ начальника 7 прикордонного загону «По особовому складу» (№ 5-ос 1 від 06.01.2017) про припинення (розірвання) контракту та звільнення його з військової служби. Зазначено, що для ознайомлення з оригіналом цього наказу йому необхідно прибути до управління Львівського прикордонного загону за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 74.

Згідно пояснень наданих представником апелянта в судовому засіданні, по факту ОСОБА_3, ознайомився зі змістом оскарженого наказу № 5-ос 1 від 06.01.2017 лише 27.02.2018, а клопотання про збільшення позовних вимог було подано до канцелярії суду 26.03.2018, тобто в межах строку встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України.

В свою чергу представник відповідача в судовому засіданні не заперечила факту не ознайомлення позивача зі змістом наказу № 5-ос 1 від 06.01.2017, а лише зазначила, що ОСОБА_3 дізнався про такий при здійснення підпису на витягу з наказу № 51-ос від 06.03.2017, яким позивача виключено із списків частини та усіх видів забезпечення, в якому вказано, що підставою для винесення такого є наказ від 06.01.2017 №5-ос 1.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції (Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 року, ратифікована Законом України від 17.07.1997 №4 75/97), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet v. Frаnсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Таким чином, на думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, оскільки зі змістом оскаржуваного наказу № 5 ос-1 від 06.01.2017 позивач ознайомився лише після отримання відповіді відповідача № М-35 від 13.02.2018 , а тому з метою забезпечення права позивача на доступ до суду є всі підстави для скасування ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог.

Відповідно до ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Відтак, з врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, оскільки винесена з неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог у справі № 813/1387/17 - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді Р. М. Гулид О. І. Довга Повне судове рішення складено 23 липня 2018 року