Постанова № 75428924, 23.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/2686/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Беспалова О. О.

суддів: Губської О. А., Парінова А. Б.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2018 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення не зазначений, дата складання повного тексту не зазначена) у справі за позовом ОСОБА_5 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Національний банк України про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов від 02.01.2018 р. про стягнення виконавчого збору в розмірі 169634, 78 грн. по виконавчому провадженню № 34181903 та в розмірі 320540, 15 грн. по виконавчому провадженню №34182467.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позиція апелянта обґрунтована тим, що статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-XIV було передбачено стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, в тому числі, вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. В розумінні ч. 9 ст. 61 вказаного Закону про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову.

До Київського апеляційного адміністративного суду надійшов відзив, зареєстрований 23.07.2018 р. за вх. № 24179, в якому позивач зазначає, що апелянтом не зазначено конкретні обставини, що свідчать про порушення норм матеріального та процесуально права судом першої інстанції.

Наголошує, що боржник не мав можливості самостійно виконати рішення.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржуване рішення суду - скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження № 34181903 було відкрито в рамках виконання виконавчого листа № 1016/1041/2012 від 19.07.2012 р., виданого Макарівським районним судом Київської області, в рахунок погашення боргу за кредитним договором № 15 від 06.11.2008 р. у розмірі 50000000, 00 грн. за основним боргом, прострочених відсотків за користування кредитом в сумі 3569972, 01 грн. та пені у сумі 58110, 85 грн., а всього - 53628082, 85 грн. У рішенні, на підставі якого було видано виконавчий лист, було визначено звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 15/3 від 05.01.2010 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лаванда Н. О. та зареєстрованого в реєстрі за № 20, земельну ділянку, що розташована в с. Мар'янівка Макарівського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_2, загальною площею 3,1009 га, що оцінена (на дату укладення договору іпотеки) в розмірі 6285214, 21 грн. та належить на праві власності згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 ОСОБА_5, шляхом продажу її на прилюдних торгах.

Аналогічно, виконавче провадження № 34182467 було відкрито з виконання виконавчого листа № 1016/98/2012 від 08.05.2012 р., виданого Макарівським районним судом Київської області, в рахунок погашення боргу за кредитним договором № 15 від 06.11.2008 р. у розмірі 50000000, 00 грн. за основним боргом, прострочених відсотків за користування кредитом в сумі 3569972, 01 грн. та пені у сумі 58110, 85 грн. У рішенні, на підставі якого було видано виконавчий лист, було визначено звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 15/5 від 05.01.2010 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лаванда Н. О. та зареєстрованого в реєстрі за № 18, земельну ділянку, що розташована в с. Мар'янівка Макарівського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_3, загальною площею 6,2771 га, що оцінена (на дату укладення договору іпотеки) в розмірі 12 723 053,99 грн., шляхом продажу її на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

У 2017 році зазначені земельні ділянки були виставлені державним виконавцем на прилюдні торги, які не відбулися у зв'язку з відсутністю учасників.

Стягувач, Національний банк України, виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, у зв'язку з чим 02.01.2018 р. головний державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України виніс постанови про закінчення виконавчих проваджень № 34181903, № 34182467.

В той же день було винесено постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 169634, 78 грн. та 320540, 15 грн. на підставі ст. ст. 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» (а. с. 14, 16 Т. 1).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч. 7 Р. XIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин, при вирішенні спору застосуванню підлягають положення Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-XIV (далі - Закон № 606).

У відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону № 606 у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Як вбачається з абзацу 2 ч. 2 ст. 25 Закону № 606, у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Вказана норма не передбачає випадків для державного виконавця не зазначати у постанові про відкриття виконавчого провадження строк для добровільного виконання.

Так само, Закон № 606 не містить виключень для звернення судового рішення до примусового виконання без надання боржнику часу для добровільного виконання.

Натомість, ч. 2 ст. 28 Закону № 606 передбачає випадки, при яких виконавчий збір стягненню не підлягає.

Так виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, за виконавчими документами, які підлягають негайному виконанню, а також у разі перерахування коштів стягувачу у випадку, передбаченому частиною другою статті 27 цього Закону, та у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Колегія суддів зауважує, що у розумінні ч. 2 ст. 27 Закону № 606 перерахування коштів стягувачу повинно бути здійснене боржником у спосіб реалізації належного боржнику майна чи передачі коштів в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом.

В той же час, за виконавчими листами судом було визначено інший спосіб реалізації майна боржника. Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що позивач передав кошти стягувачу в рахунок повного або часткового погашення боргу.

Відтак вказана норма до спірних правовідносин застосовуватися не може як підстава для звільнення позивача від сплати виконавчого збору.

За наведених обставин та враховуючи, що позивач у встановлений для самостійного виконання строк не сплатив у жодній сумі заборгованість, яка зазначена у виконавчих листах, а також не вчинив дій по зміні способу і порядку виконання судових рішень, державний виконавець правомірно прийняв оскаржувані постанови про стягнення з нього як боржника у виконавчих провадженнях виконавчого збору.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду першої інстанції та приймаються колегією суддів в якості належних.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального права з порушенням норм процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

У відповідності до ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.

Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Керуючись ст.ст. 229, 271, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Національний банк України про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2018 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. О. БеспаловСуддя О. А. ГубськаСуддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 23.07.2018 р.)