Постанова № 75428700, 09.07.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 липня 2018 року

справа № 808/3674/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Шлай А.В.

судді: Круговий О.О., Прокопчук Т.С.,

за участю секретаря судового засідання: Горшков В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року в адміністративній справі № 808/3674/17 (суддя Конишева О.В.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі, за позовом Головного управління ДФС у Запорізькій області до Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Автомобільні дороги України» про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, -

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області звернулось до суду з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», що перебуває у податковій заставі. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що за ДП Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" рахується податковий борг в сумі 29 272 325,72 грн. Позивачем направлялися інкасові доручення про стягнення податкового боргу до всіх установ банків відповідача. Інкасові доручення повернуті без виконання.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

На рішення суду першої інстанції позивачем подана апеляційна скарга з проханням про його скасування та ухвалення нового рішення, яким позов просив задовольнити. Скаржник вказує на неправильне застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», оскільки його друга стаття вводить мораторій на виконання рішень Державною виконавчою службою. Зважаючи на те, що рішення про погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі буде виконуватись Головним управлінням Державної фіскальної служби у Запорізькій області, зазначений вище Закон застосуванню не підлягає.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. Відповідач вказує на те, що власником його майна є засновник – ПАТ «Автомобільні дороги України», згідно Статуту якого 100 відсотків акцій перебуває у державній власності із забороною відчуження. Крім того, майно божника, що знаходиться у податковій заставі, не є пріоритетним при задоволенні вимог, оскільки поняття «податкова застава» і «застава» є різними, а на виконанні у примусовому відділі державної виконавчої служби перебуває зведене виконавче провадження № 39951778 про стягнення з відповідача на користь юридичних та фізичних осіб заборгованості на загальну суму 41601289,69 грн. Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого та рухомого майна державним виконавцем в рамках виконання рішень судів за зведеним виконавчим провадженням накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, а також рахунки ДП «Запорізький облавтодор».

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, до суду уповноважених представників не направили.

Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач має заборгованість перед бюджетом у розмірі 29 272 325,72 грн., з яких: податок на додану вартість - 28 962 459,74 грн., податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності - 191 837,00 грн., податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами -118 028,98 грн. З метою погашення боргу відповідача позивач надсилав інкасові доручення до установ банку: № 152226, № 152326 від 09.06.2017 року до ПАТ «Банк Альянс» та № 152726 від 09.06.2017 року до ПАТ «ПУМБ», № 1525 26 від 09.06.2017 року АТ «Златобанк», № 154126, № 154026 від 09.06.2017 року АБ «Південний», № 152826 від 09.06.2017 року АТ «Таксобанк», № 152926 від 09.06.2017 року АТ «Укрсиббанк», № 153626 від 09.06.2017 року ПАТ «Банк Кредит», № 152426 від 09.06.2017 року АКБ «Індустріалбанк». 20 квітня 2017 року податковим керуючим було проведено опис майна відповідача, яке знаходиться в податковій заставі, та складено акт №15/29. 30 жовтня 2017 року податковим керуючим було проведено опис майна відповідача, яке знаходиться в податковій заставі, та складено акт опису майна.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що, оскільки в статутному фонді ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" частка держави становить не менше 25 відсотків, а заставне майно належить до основних засобів, які забезпечують ведення виробничої діяльності підприємства, підстави для застосування примусової реалізації майна державного підприємства відсутні.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Згідно з пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України (джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. Главою 9 «Погашення податкового боргу платників податків» Податкового кодексу України визначено порядок самостійного погашення податкового боргу платником, а також особливості застосування заходів щодо стягнення такого боргу податковим органом, зокрема податкова застава, стягнення коштів, продаж майна, що перебуває у податковій заставі тощо. Згідно з пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Таким чином, у разі наявності у платника податків непогашеного податкового боргу за загальним правилом податковий орган вправі здійснити продаж майна такого платника, яке перебуває у податковій заставі, після застосування такого заходу погашення податкового боргу як стягнення коштів.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29.11.2001 № 2864-ІІІ встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Таким чином, заходи стягнення податкового боргу, встановлені пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, зокрема продаж майна, не можуть бути застосовані щодо державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.

Як встановлено судом першої інстанції, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 N 221 на виконання Указу Президента України від 08.11.2001 N 1056 «Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України» Кабінетом Міністрів України постановлено прийняти пропозицію Державної служби автомобільних доріг, погоджену з Міністерством транспорту, Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерством фінансів, Фондом державного майна та Антимонопольним комітетом, щодо утворення Державною службою автомобільних доріг відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - Компанія) (п. 1 Постанови). У відповідності до абзацу 3 пункту 2 вказаної Постанови у державній власності закріплюються 100 відсотків акцій Компанії із забороною їх відчуження, використання для формування статутних фондів будь-яких суб'єктів господарювання, передачі в управління будь-яким особам та вчинення будь-яких дій, наслідком яких може бути відчуження цих акцій з державної власності, зокрема передача в заставу, до прийняття окремого рішення щодо приватизації Компанії. Згідно із статтею 4 Статуту відповідача власником майна підприємства є його засновник - Публічне акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Враховуючи наведені обставини щодо наявності у статутному фонді відповідача частки держави в розмірі 100 % акцій, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про застосування мораторію на примусову реалізацію майна відповідача з метою погашення податкового боргу, у зв’язку з чим позов надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна позивача задоволенню не підлягає.

Доводи скаржника про те, що Закон України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» не підлягає застосуванню до спірних правовідносин у зв’язку з тим, що рішення про погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі буде виконуватись Головним управлінням Державної фіскальної служби у Запорізькій області, а не Державною виконавчою службою, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки зазначений Закон спрямований на забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, захисту інтересів держави під час реалізації майна господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.

Крім того, пунктом 90.1 статті 90 Податкового кодексу України встановлено, що пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону. Відповідно до Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18 листопада 2003 року №1255-IV податкова застава належить до публічних обтяжень. Згідно статті 11 цього Закону публічне обтяження підлягає реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, протягом п'яти днів із дня винесення відповідного рішення, на підставі якого виникає публічне обтяження і набирає чинності з моменту його реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Частиною 3 статті 12 Закону визначено, що на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Пред’явивши позов про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна відповідача, позивач не зазначив вид майна та не обґрунтував пріоритет податкової застави перед іншими обтяженнями. Реалізація майна відповідача без встановлення наведених обставин призведе, у тому числі, до порушень прав інших кредиторів, на задоволення вимог яких введено мораторій Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна».

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року в адміністративній справі № 808/3674/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 09 липня 2018 року і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Постанова складена та підписана колегією суддів 19 липня 2018 року.

Головуючий суддя: А.В. Шлай

Суддя: О.О. Круговий

Суддя: Т.С. Прокопчук