Постанова № 75428561, 11.07.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"11" липня 2018 р. справа № 808/2789/17 м. Дніпро

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2018 р. (суддя Батрак І.В., м. Запоріжжя) у справі № 808/2789/17

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій, -

встановив:

У вересні 2017 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати:

- податкові повідомлення-рішення відповідача від 20.06.2017 №0006461312 (форма "ПС"), №0006431312 (форма "Р"), №0006421312 (форма "Р");

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.06.2017 №Ф-0006441312;

- рішення від 20.06.2017 №0006451312 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2018 р. позов задоволено. Рішення мотивоване тим, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених актом перевірки порушень, є протиправними та підлягають скасуванню. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, скаржник оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зазначає, що виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд витрат, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає.

З метою підтвердження використання в господарській діяльності комплектуючих матеріалів (ДВП, ДСП, крайки, дюбелі та інше) ФОП ОСОБА_1 надано листи від 25.04.2017р. №1029/14/08-01-13-05-09 та №1153/14/08-01-13-12-09 від 13.05.2017р. "Про надання пояснень та документального підтвердження під час проведення перевірки" з проханням надати, зокрема: договори з покупцями та постачальниками за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року; калькуляційні картки на виготовлену продукцію; документи на право власності або договори оренди на приміщення, транспортні засоби, які використовувались протягом перевіряємого періоду у господарській діяльності; інші документи, які протягом перевіряємого періоду мали безпосередній вплив на показники поданої звітності.

В листах від 25.04.2017р. №1029/14/08-01-13-05-09 та № 1153/14/08-01-13-12-09 від 13.05.2017р. "Про надання пояснень та документального підтвердження під час проведення перевірки" ФОП ОСОБА_1 повідомлено про можливість застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України, що містять вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності (п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України).

Отже, якщо до закінчення перевірки або у терміни, що визначені в абзаці другому п. 44.7 ст. 44 ПК України, самозайнята особа не надає посадовій особі контролюючого органу, що проводить перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені такою особою у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такої самозайнятої особи на час складення такої звітності.

Листами від 15.05.2017р. №б/н (вх.№476/ФОП) та від 17.05.2017р. №б/н (вх.№503/ФОП) ФОП ОСОБА_1 повідомив, що калькуляційних карт на виготовлену продукцію не має, договорів оренди на приміщення, транспортні засоби, які використовувались протягом перевіряємого періоду у господарській діяльності, не має, виробничі потужності, наявність складських приміщень та виробничих майданчиків відсутні.

Станом на 24.05.2017р. ФОП ОСОБА_1 не надано до перевірки: договори з покупцями та постачальниками за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року; калькуляційні картки на виготовлену продукцію; документи на право власності або договори оренди на приміщення, транспортні засоби, які використовувались протягом перевіряємого періоду у господарській діяльності; інші документи, які протягом перевіряємого періоду мали безпосередній вплив на показники поданої звітності, про що складено акт №2/08-01-13-12/1859805012 від 25.05.2017р. "Про ненадання документів ФОП ОСОБА_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 під час проведення планової документальної невиїзної перевірки за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р.".

Відповідно до "опису наданих для перевірки документів, які було використано при проведенні перевірки", який є невід'ємною частиною першого примірника даного акту, ФОП ОСОБА_1 засвідчив, що документи надані в повному обсязі, інші документи, які стосуються господарської діяльності, відсутні.

Відсутність у ФОП ОСОБА_1 виробничих приміщень та найманих працівників, взагалі унеможливлює здійснення діяльності з виробництва меблів, будь-яких інших документів, які б свідчили про фактичне використання придбаних ДВП, ДСП, крайки, дюбелі та інше в межах господарської діяльності та пов'язане з отриманням доходу у 2014-2016 роках до перевірки не надано.

Пояснення та документальне підтвердження стосовно здійснення діяльності з виробництва меблів, без використання виробничих приміщень та без залучення найманих працівників, необхідних для виробництва меблів під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1, не надавались.

Зокрема, зв'язок наданих в ході перевірки документів на придбання матеріалів та комплектуючих з валовими витратами, відображеному у колонці "вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції" податкових декларацій про майновий стан та доходи ФОП ОСОБА_1, не доведено.

Витрати за 2014 р. в сумі 165721,85 грн., за 2015 р. в сумі 152324,35 грн., за 2016 р. в сумі 527276,98 грн., були відображені ФОП ОСОБА_1 у книзі форми №10 "обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які ведуть незалежну професійну діяльність" та віднесені до складу валових витрат.

В ході перевірки ФОП ОСОБА_1 надано завірену копію книги форми №10 "обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які ведуть незалежну професійну діяльність".

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 безпідставно віднесено до складу валових витрат у 2014 р. в сумі 165721,85 грн., 2015 р. в сумі 152324,35 грн. 2016р. в сумі 527276,98 грн. без податку на додану вартість, використання яких в господарській діяльності під час проведення перевірки не доведено ФОП ОСОБА_1

Також перевіркою встановлено порушення в частині неподання податкового розрахунку форми 1 ДФ за 4 кв. 2014 р., 4 кв. 2015 р. та 1, 2, 3 кв. 2016 р.

Відповідно до банківських виписок, наданих на перевірку, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 при здійснені підприємницької діяльності користувався послугами фізичних осіб-підприємців. У зв'язку у з тим, що ФОП ОСОБА_1 виплачував дохід фізичним особам-підприємцям у 4 кв. 2014 р., 4 кварталі 2015 р. та 1, 3, 4 кварталах 2016 р., повинен був подавати до ДПІ податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 4 кв. 2014р., 4 квартал 2015р. та 1,3,4 квартали 2016р. з відображенням фізичних осіб-підприємців за ознакою 157 "дохід виплачений самозайнятій особі".

Таким чином, встановлено порушення вимог пп. "б" 176.2 п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та п.3.2. п.3.3. и.3.4. п.3.5, п.3.6 ст.3 розділу III "Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку" від 21.01.2014р. № 49 та від 13.01.2015р. № 4, а саме не подання та не відображення у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, сум утриманого з них податку фізичних осіб-підприємців за ознакою 157 "дохід виплачений самозайнятій особі" за 4 кв. 2014 р., 4 кв. 2015 р. та 1, 2, 3 кв. 2016 р.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.

Позивач надіслав апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що до матеріалів справи в суді першої інстанції було надано договори купівлі-продажу, податкові, видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ, рахунки-фактури та інші документи первинного податкового та бухгалтерського обліку. Ці ж документи в повному обсязі надавалися до контролюючого органу на час перевірки, але не були враховані в повному обсязі при оформленні результатів перевірки. Перевіркою не виявлено взаємовідносин позивача із суб'єктами господарювання, які припинили діяльність або мають ознаки фіктивності. Закупка товару та реалізація продукції позивачем проводилися виключно в безготівковій формі.

Відповідачем як в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі не наведено жодного доводу та факту про те, що в ході перевірки у позивача були відсутні або містять якісь помилки документи первинного податкового обліку.

Щодо відсутності технологічних карт, приміщень для виробництва, транспортних засобів, то позивачем на час перевірки та в суді першої інстанції були надані документи, які підтверджують наявність у позивача транспортних засобів та приміщень для виконання вищеозначених робіт по виготовленню меблів та інших виробів. Технологічні карти при індивідуальному виробництві, з урахуванням специфіки виконання замовлень, позивачу не потрібні. Позивач надавав пояснення та документи, які підтверджували наявність у нього технологічного процесу по виготовленню меблів. Відповідач по справі не навів жодного доказу та законодавчого обґрунтування, що при індивідуальному виробництві необхідні саме технологічні карти.

Зазначає, що в апеляційній скарзі відповідач не навів жодного законодавчого обґрунтованого аргументу, який не був розглянутий та досліджений в суді першої інстанції, та який підтверджує правомірність прийнятих відповідачем рішень.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав.

Позивач у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 14.04.2017 в.о. начальника ГУ ДФС у Запорізькій області винесений наказ №971 (в редакції наказу від 04.05.2017 №1121) про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 тривалістю 10 робочих днів, починаючи з 24 квітня 2017 року. Термін проведення даної перевірки було продовжено на 5 робочих днів починаючи з 12.05.2017 на підставі наказу від 11.05.2017 №1156.

В ході проведення перевірки на адресу позивача надано лист від 13.05.2017 №1153/14/08-01-13-12-09 про надання пояснень та документального підтвердження документи, згідно із переліком, на який позивачем надано відповідну інформацію.

Посадовими особами ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну планову невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2016, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 24.05.2017 №205/08-01-13-12/18598012 (далі - Акт).

Згідно з Актом перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 8 ст. 9 (у редакції, що діяла з 2011 року по 2015 рік), п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 5 ст. 8, п. 8 ст. 9 (у редакції, що діє з 01.01.2016) Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме заниження сум єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу за 2011-2016 роки на загальну суму 221479,05 грн., у т.ч. за 2011 рік на суму 8 190,30 грн., за 2012 рік на суму 4159,26 грн., за 2013 рік на суму 8 759,77 грн., за 2014 рік на суму 57 505,49 грн., за 2015 рік на суму 52 856,55 грн., за 2016 рік на суму 90 007,68 грн.;

- пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 , пп. 161.1.3 п. 161.1 ст. 161 Податкового кодексу України, а саме заниження суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 10 163,55 грн., в т.ч. за 2015 рік в сумі 2 284,87 грн., за 2016 рік в сумі 7 878,68 грн.;

- пп. 138.8.1 п. 138.28 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, п. 177.2, пп. 177.4.1 п. 177.4, п. 177.11 ст. 177 Податкового кодексу України, в зв'язку із чим занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 143 508,99 грн.;

- пп. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та п. 3.2, 3.3, 3.4, 3.5, 3.6 ст. 3 розділу ІІІ Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку від 21.01.2014 №49 та від 13.01.2015 №4, а саме не подання та не відображення у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку фізичних осіб-підприємців за ознакою 157 "дохід виплачений само зайнятій особі…" за 4 кв. 2014 року, 4 кв. 2015 року та 1, 2, 3 кв. 2016 року;

- пп. "в" п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України, встановлено перекручення даних наданих в декларації за 2014-2016 роки, а саме завищення валових витрат протягом перевіряємого періоду та завищення доходу протягом 2016 року.

На підставі Акта відповідачем 20.06.2017 прийняті:

- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20.06.2017 №Ф-0006441312, якою позивача зобов'язано сплатити недоїмку у сумі 221 479,05 грн.;

- рішення №0006451312 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 33 446,76 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0006421312, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір у розмірі 12 704,44 грн., у тому числі за основним платежем 10 163,55 грн. та штрафними санкціями 2 540,89 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0006431312, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у розмірі 179386,24 грн., у тому числі за основним платежем 143 508,99 грн. та штрафними санкціями 35877,25 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми "ПС" №0006461312, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 14.08.2017 № 10392/Б/99-99-11-02-02-25 оскаржувані рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, оскільки:

- відповідачем не заперечується той факт, що позивачем подавались контролюючому органу для перевірки необхідні первинні документи, які мали бути досліджені і враховані в ході перевірки відповідно до вимог пункту 86.10 статті 86 Податкового кодексу України;

- перевіркою не виявлено взаємовідносин із суб'єктами господарювання, які припинили діяльність на підставі рішення суду, або договори, первинні чи інші документи яких визнано судом недійсними (мають ознаки фіктивності);

- суд встановив, що закупка товарів проводилася виключно в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок контрагента;

- суду не наведено жодного доводу та факту про те, що в ході перевірки у ФОП ОСОБА_1 були відсутні або містять якість помилки відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, що засвічують факт придбання і отримання ТМЦ. Крім того, факт понесення витрат на придбання товару та наявність первинних документів, що підтверджують придбання, представниками відповідача не ставиться під сумнів;

- позивач здійснює індивідуальне виробництво меблів. Після отримання замовлення з використанням комп'ютерної програми Архікад позивачем розробляється проект розташування меблів та відповідно ескізи узгоджуються із замовником, у подальшому - прораховується необхідна кількість матеріалів. Таким чином, наявність ескізів, креслень, інструменту, гаражу, транспортних засобів, в деяких випадках залучення вантажників, наявність у позивача високого професійного рівня в галузі виробництва меблів, в повній та достатній мірі свідчить про фактичне використання придбаних ДСП, ДВП, дюбелів та інших матеріалів в межах господарської діяльності;

- позивачу на праві власності належить автомобіль марки ЗАЗ-DAEWOO, модель Т13110, рік випуску 2004, реєстраційний НОМЕР_2, та причіп бортовий марки УВН, модель 810080, рік випуску 2008, реєстраційний НОМЕР_3, що не заперечується відповідачем. Транспортування товару відбувалось як транспортом постачальника, так і власним транспортом;

- меблеві вироби позивач виготовляв на підставі креслень, ескізів з використанням такого інструменту: пила ручна електрична Rebir - модель RZ2-70-2, рубанок електричний Інтерскол - модель Р-82ТС-01, кромочно-петлева фрезельна машина Інтерскол - модель 30/430, акумуляторний шуруповерт Rebir - модель AUM-N, електролобзик МП 120/750 Є, що підтверджується документами на їх придбання;

- у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують наявність витрат на придбання ДВП, ДСП, крайки, дюбелів та інше, та їх використання в межах господарської діяльності;

- протягом 2011 - 2016 років позивачем велась Книга обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність № 6695 (оригінал оглянутий судом під час судового засідання, копії листів Книги додано позивачем до матеріалів справи), які також були надані до перевірки. Дані книг співпадають з даними податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2014, 2015 та 2016 роки. Доказів протилежного відповідачем суду не надано;

- у разі надання фізичною особою-підприємцем копії документа, що підтверджує його державну реєстрацію, позивач не є податковим агентом по відношенню до такого підприємця, та не повинен нараховувати, утримувати та сплачувати за нього податок з доходів фізичних осіб, та, як наслідок, вести податковий облік і звітувати;

- ознака "157" у Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат передбачає необхідність звітування за доходи виплачені самознайнятим особами, у тому разі коли: 1) ними не надано документа, що підтверджують їх державну реєстрацію; 2) коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими. Перевіркою таких фактів не встановлено. Навпаки підтверджено, що всі фізичні особи-підприємці надали документи про свою держану реєстрацію. Оскільки позивач не повинен був нараховувати, утримувати та сплачувати податки фізичним особам-підприємцям, яким сплачувались кошти протягом 2014-2016 років, він по відношенню них не був податковим агентом, а тому не був зобов'язаний податкову звітність 1-ДФ.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до матеріалів справи, суть встановлених перевіркою порушень полягала, зокрема у тому, що позивачем не надано до перевірки договори з покупцями та постачальниками за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, калькуляційні картки на виготовлену продукцію, документи на право власності або договори оренди на приміщення, транспортні засоби, які використовувались протягом перевіряємого періоду у господарській діяльності, інші документи, які протягом перевіряємого періоду мали безпосередній вплив на показники податкової звітності, про що складений акт від 25.05.2017 №2/08-01-13-12/1859805012.

В акті перевірки зазначено, що відсутність у позивача виробничих приміщень та найманих працівників взагалі унеможливлює здійснення діяльності з виробництва меблів. Будь-яких інших документів, які б свідчили про фактичне використання придбаних ДВП, ДСП, крайки, дюбелів та інше в межах господарської діяльності та пов'язане з отриманням доходу у 2014-2016 роках до перевірки не надано, у зв'язку із чим перевіряючі дійшли висновку, що зв'язок наданих в ході перевірки документів на придбання матеріалів та комплектуючих з валовими витратами, відображеними у колонці "вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції" податкових декларацій про майновий стан та доходи ФОП ОСОБА_1, не доведено.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 31.12.2014) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пунктом 138.4 статті 138 витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

У відповідності до підпункту 138.8.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, при цьому, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського облік.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування встановлено статтею 177 Податкового кодексу України.

Згідно із пунктами 177.1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (пункт 177.3 статті 177 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення включення сум до витрат, які пов'язані з отриманням доходів, належать саме документально підтверджені такі витрати за конкретний період, перелік яких визначений розділом III цього Кодексу.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" №71-VIII від 28.12.2014 були внесені зміни до статті 177 Податкового кодексу та викладено пункт 177.4 цієї статті в новій редакції, яка вступила в силу з 01.01.2015:

"До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг".

01.01.2015 Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII запроваджено військовий збір. Відповідно до підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні: фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею163 Податкового кодексу України. Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Кодексу загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування фізичної особи-підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункт 177.2 статті 177 Кодексу).

Таким чином, за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 07.07.2010 №2464-VI, який набрав чинності з 01.01.2011 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

За приписами пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частини друга та третя статті 9 Закону №2464).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому з урахуванням норм ст. 61 та ст. 44 ПК України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Відповідно до матеріалів справи, протягом 2014-2016 років ФОП ОСОБА_1 здійснював діяльність, згідно із КВЕД 31.01 "Виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі", 31.09 "Виробництво інших меблів", 47.59 "Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах", 47.78 "Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах", 95.24 "Ремонт меблів і домашнього начиння".

Позивачем до матеріалів справи надано: договори купівлі-продажу, видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ, рахунки-фактури, рахунки на оплату, фіскальні чеки тощо, які також були надані до перевірки. Вказані документи мають всі необхідні реквізити, які ідентифікують проведені господарські операції. Крім того, надано товарно-транспортні накладні та подорожні листи службового легкового автомобіля до них. Недоліків в оформленні вказаних документів під час перевірки виявлено не було.

Відповідачем не заперечується той факт, що вказані первинні документи подавались контролюючому органу для перевірки, отже мали бути досліджені і враховані в ході перевірки.

Перевіркою не виявлено взаємовідносин позивача із суб'єктами господарювання, які припинили діяльність на підставі рішення суду, або договори, первинні чи інші документи яких визнано судом недійсними (мають ознаки фіктивності).

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується відповідачем, що закупка товарів проводилася виключно в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок контрагента.

Факт понесення витрат на придбання товару та наявність первинних документів, що підтверджують придбання, представниками відповідача не ставиться під сумнів.

З пояснень позивача судом першої інстанції встановлено та не спростовано відповідачем, що позивач здійснює індивідуальне виробництво меблів, після отримання замовлення з використанням комп'ютерної програми позивачем розробляється проект розташування меблів та відповідно ескізи узгоджуються із замовником. Таким чином, наявність ескізів, креслень, інструменту, гаражу, транспортних засобів, в деяких випадках залучення вантажників, в повній та достатній мірі свідчить про фактичне використання придбаних ДСП, ДВП, дюбелів та інших матеріалів в межах господарської діяльності. Позивачу на праві власності належить автомобіль марки ЗАЗ-DAEWOO, модель Т13110, рік випуску 2004, реєстраційний НОМЕР_2, та причіп бортовий марки УВН, модель 810080, рік випуску 2008, реєстраційний НОМЕР_3. Транспортування товару відбувалось як транспортом постачальника, так і власним транспортом. Меблеві вироби виготовляв на підставі креслень, ескізів з використанням такого інструменту: пила ручна електрична Rebir -модель RZ2-70-2, рубанок електричний Інтерскол - модель Р-82ТС-01, кромочно-петлева фрезельна машина Інтерскол - модель 30/430, акумуляторний шуруповерт Rebir - модель AUM-N, електролобзик МП 120/750 Є.

Отже, позивачем під час здійснення підприємницької діяльності використовувалося власне майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача наявні необхідні первинні документи та засоби виробництва, які підтверджують наявність витрат на придбання ДВП, ДСП, крайки, дюбелів та інше та їх використання в межах господарської діяльності.

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат протягом періоду, що перевірявся, визначався положеннями Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1025 (втратив чинність 18.10.2013, далі - Порядок №1025) та Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481 (далі - Порядок № 481).

Пунктом 1 Положення № 1025 визначено, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу України фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій щоденно на підставі первинних документів здійснюються записи про операції.

Пунктом 3.4 Положення № 1025 передбачено, що до графи 4 Книги записуються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, пов'язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт та наданням послуг (номер, дата і назва документа). Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, товарно-транспортна та/або податкова накладна, платіжне доручення, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші розрахункові документи.

Згідно з пунктом 5 Положення № 1025 дані Книги використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації за звітний податковий період (рік).

Зазначене кореспондується з приписами пункту 1, підпункту 5 пункту 6, пункту 9 Положення № 481, за приписами яких відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати. У графі 5 Книги зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг. Дані Книги заповнюються у гривнях з копійками та використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи.

Тобто, відповідно до встановленого для фізичної особи-підприємця порядку обліку доходів і витрат, для визначення об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб фізична особа - підприємець має встановити загальний оподатковуваний дохід звітного періоду та обсяг витрат, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності. При цьому, підставою для обчислення фізичною особою-підприємцем загального оподатковуваного доходу та витрат є дані Книги обліку доходів і витрат за умови наявності документів щодо походження товару та документального підтвердження здійснених витрат. Ці самі дані використовуються фізичною особою-підприємцем при заповненні податкової декларації про майновий стан та доходи.

Протягом 2011 - 2016 років позивачем велась Книга обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність № 6695, які також були надані до перевірки.

Доказів того, що дані книг не співпадають з даними податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2014, 2015 та 2016 роки відповідачем до суду не надано.

Отже, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат у 2014 р. суму в розмірі 165721,85 грн., в 2015 р. - 152324,35 грн., в 2016р. - 527276,98 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача щодо неподання податкового розрахунку форми 1 ДФ за 4 кв. 2014 р., 4 кв. 2015р. та 1, 2, 3 кв. 2016 р. колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктами "а" та "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку.

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Таким чином, позивач набуває статусу податкового агента по відношенню до самозайнятих осіб, яким він виплачує дохід, у тому разі, коли він нараховує, утримує та сплачує за них податок з доходів фізичних осіб.

Проте, відповідно до п.177.8. ст.177 Податкового кодексу України під час нарахування (виплати) фізичній особі-підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Отже, у разі надання фізичною особою-підприємцем копії документа, що підтверджує його державну реєстрацію, позивач не є податковим агентом по відношенню до такого підприємця, та не повинен нараховувати, утримувати та сплачувати за нього податок з доходів фізичних осіб, та як наслідок вести податковий облік і звітувати.

Ознака "157" у "Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 13.01.2015 р. № 4, передбачає необхідність звітування за доходи виплачені самознайнятим особами, у тому разі коли: 1) ними не надано документу, що підтверджують їх державну реєстрацію; 2) коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими.

Перевіркою таких фактів не встановлено.

Таким чином, оскільки позивач не повинен був нараховувати, утримувати та сплачувати податки фізичним особам-підприємцям, яким сплачувались кошти протягом 2014-2016 років, він по відношенню них не був податковим агентом, а тому не був зобов'язаний подавати податкову звітність за формою 1-ДФ.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача, оскільки відповідач не довів суду правомірності своїх рішень.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2018 р. у справі №808/2789/17 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 16.07.2018 року.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: С.М. Іванов